36. Організаційна система управління

Організаційна структура управління — це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління.

У широкому розумінні задача менеджерів полягає в тому, щоб обрати ту організаційну структуру, яка найкраще відповідає цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, що впливають на неї.

Найкраща структура — це та, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх співробітників і таким чином задовольняти потреби клієнтів і досягати своїх цілей із високою ефективністю.

Багато часу і коштів витрачається непродуктивне через невміння окремих керівників добре організувати робочий процес. Щоб попередити такі втрати,приступаючи до реалізації плану належить передбачати наступне:

1.     Наявність працівників необхідної кількості, складу і кваліфікації.

2.     Кожен працівник повинен знати свою роль в організації і взаємозв'язок своєї роботи з задачами інших робіт.

3.     Кожен працівник повинен знати, за яку частину плану він відповідає.

4.     Кожен працівник повинен мати підготовку, яка забезпечує виконання тієї частини плану, за яку він відповідає.

5.     Для виконання плану працівникам повинно бути надано все необхідне (приміщення, обладнання, інструменти і матеріали) в потрібний час і в заданому місці. 

37. Економічна система управління

Економі́чна систе́ма — сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на:

1 виробництво,

2 обмін,

3 розподіл

4 споживання товарів і послуг,

5 на регулювання економічної діяльності.

Характерними властивостями економічних систем є цілісність, емерджентність, динамічність економічність процесів, невизначеність щодо розвитку економічних процесів.

В сучасних економічних умовах структурні елементи системи характеризуються динамізмом, мінливістю, суперечністю розвитку. Цим визначається необхідність структурної диференціації складових ланок економічної системи суспільства, без якої неможливо пізнати об'єктивні закони та принципи її функціонування. Будь-яка економічна система характеризується ієрархічністю, прагне набути стану цілісності та органічності. Ієрархія системи визначається місцем її елементів в соціальній структурі та механізмом їх субординації.

Тип взаємозв'язку елементів системи може бути «вертикальним» або «горизонтальним».

Вертикальна залежність виявляється у відносинах примусу, влади підкори, керованості підлеглості.

Горизонтальні зв'язки є партнерськими, добровільними, конкурентними. У соціальне орієнтованих економічних системах домінують саме партнерські взаємини.

Особливе місце в становленні, функціонуванні та розвитку економічної системи належить її суб'єктам як активній рушійній, перетворюючій силі. Кожний суб'єкт є носієм певних прав, обов'язків та відповідальності, які реалізує в процесі своєї функціональної діяльності.

Залежно від цього існують різноманітні класифікації економічних суб'єктів: індивід, колектив, держава; виробник (продавець), посередник, споживач (покупець); фізичні та юридичні особи; вітчизняні та іноземні; інституціональні (виробничі підприємства, банки, біржі) тощо.