8.6. Культура обслуговування на підприємствах готельного господарства

Термін «культура» у перекладі з латинської мови означає «обробка, оброблення, удосконалювання, виховання, утворення». Культура як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством упродовж його історії, характеризує ступінь розвитку тієї чи іншої сфери діяльності людини, її освіченість, вихованість, реалізацію твор­чих можливостей кожного члена суспільства. Розрізняють культуру матеріальну та духовну.Культурні бар'єри існують не тільки на кожному робочому місці, але й у середовищі багатона­ціональних споживачів готельних послуг. Важливим завданням керів­ництва є створення відповідної корпоративної культури.

Корпоративна культура - це загальний стиль підприємства, розуміння його цінностей всіма працівниками. Корпоративна куль­тура виражається у тому, як працівники ставляться один до одного та до виконання своїх обов'язків. Кожному підприємству властива культура, загальними принципами якої є: об 'єднання колективу навколо загальних цінностей, спільних завдань під час вирішення проблем і надання бездоганного сервісу та створення власного стилю у спілку­ванні зі споживачами готельних послуг.

Культура сервісу полягає у вмілому задоволенні потреб спожи­вачів, тому важливим завданням індустрії гостинності є розробка та впровадження у практику загальноприйнятих форм і методів обслуго­вування.

.Культура обслуговування - це система цінностей і переконань, підтримуваних підприємством готельного господарства, яке реалізує ідею, що його головною метою є надання споживачу якісних послуг на основі визначених правил, процедур, системи заохочень і дій.

Специфічні риси готельних послуг - невіддільність від джерела й об'єкта послуги, еластичність, неможливість зберігання послуги, нерівномірність надання змушують мобілізувати колектив і вироб­ничий потенціал підприємства готельного господарства з метою залучення максимальної кількості споживачів і задоволення їхніх запитів. Без високого рівня обслуговування, культури, а також дотри­мування норм етикету це завдання виконати складно.

Значення культури обслуговування полягає у формуванні пове­дінки працівників і їхній відповідальності за наслідки діяльності для підприємства.

Висока культура обслуговування спонукає працівників у своїх діях орієнтуватися на споживача і є важливим аспектом сервісної економіки.

Отже культура сервісу - це невід'ємна частина загальної культури суспільства, ступінь досконалості (рівень розвитку) процесу обслугову­вання споживачів у психологічному, етичному, естетичному організа­ційно-технологічному й інших характеристиках. Для них характерний взаємозв'язок і взаємозалежність.

У практичній діяльності підприємств готельного господарства показник культури сервісу особливо важливий, тому що дає реальну можливість виявлення передових і відстаючих структурних підроз­ділів і визначення конкретних заходів для подальшого її підвищення.

Система управління якістю сервісу, орієнтована на клієнта, вимагає особливого підходу до наймання, навчання, системи заохо­чень, методів задоволення скарг споживачів. Коли підприємство уповноважує працівників на самостійне вирішення проблем, з якими звертаються до них споживачі, це зумовлює делегування повноважень і відповідальності при прийнятті рішень різних керівників виконавцям.

Обслуговуючий персонал, не орієнтований на задоволення запитів споживачів, «не відчуває» їх, намагається перекласти відпові­дальність за обслуговування на інші служби чи інших працівників підприємства готельного господарства. Головний принцип управління якістю обслуговування і гарантії дотримання стандартів вимагає колективних зусиль для досягнення поставлених цілей. Якшо на підприємстві готельного господарства немає злагодженої роботи всього трудового колективу, створюється некомфортне середовище для споживачів.

.Психологічна культура сервісу - це рівень розвитку психо­логічних знань, навичок і умінь працівників індустрії гостинності для врахування індивідуально-психологічних особливостей споживачів готельних послуг з метою застосування найкращої тактики обслуго­вування.Під психологією готельного сервісу розуміють спеціальний розділ психології, що вивчає особливості та роль психічних явищ в обслуговуючій діяльності працівників контактної зони і споживачів готельних послуг.

Знання психології готельного сервісу допоможе персоналу:

• оцінювати поведінку споживачів для вибору найкращого варіанта (способу) для їх обслуговування;

• усвідомлювати свою поведінку;

• зрозуміти поведінку колег для надання їм у разі необхідності допомоги та підтримки.

Характеристика індивідуально-психологічних особливостей людини (чи це споживач, чи це працівник індустрії гостинності), що виражає динаміку протікання її психічних процесів і поведінки, називається темпераментом. Темперамент людини впливає на її повсякденну діяльність.

Залежно від визначення поєднання показників (урівноваженості, сили емоційних процесів, рухливості) виділяють 4 типи: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолійний.

Працівнику контактної зони підприємства готельного госпо­дарства варто знати свій тип темпераменту:

працівник-сангвінік успішно обслуговує споживачів, але йому важко виконувати монотонні, одноманітні операції;

працівник-холерик незамінний при обслуговуванні великої кількості споживачів, однак погано володіє собою, особливо у напружених, конфліктних ситуаціях;

працівник-флегматик витриманий, урівноважений, але не може працювати в швидкому темпі, що спричиняє роздра­ тування у споживачів готельних послуг;

працівник-меланхолік доброзичливий, чуйний, прагне уникати конфліктів, але повіньний і вразливий..

Під етичною культурою сервісу розуміють рівень етичних знань, моральних принципів, що виявляються в діяльності працівників сервісу під час обслуговування споживачів.

Естетична культура сервісу - це рівень розвитку працівників сервісу та використання ними естетичних цінностей у процесі діяльності з обслуговування споживачів. Під органааційно-технологічною культурою сервісу розумі­ють ступінь упорядкованості процесу обслуговування споживача. Обслуговування в номері с частиною загальної атмосфери гостин­ності підприємства готельного господарства. Воно складається з ретельного прибирання номера, обслуговування напоями та харчуван­ням у номері, чищення одягу та взуття, передачі споживачу повідом­лень, які залишають для нього, тощо. Чим більше послуг, тим вища категорія підприємства готельного господарства. Широкий асорти­мент додаткових послуг обумовлює необхідність численного обслуго­вуючого персоналу. Однак впровадження сучасних технологій обслу­говування дозволяє заощаджувати робочу силу, не скорочуючи кількості послуг, зберігаючи таким чином необхідний рівень якості обслуговування. Зокрема до нововведень можна віднести прямий телефонний зв'язок із системою передачі повідомлень, автомати для чищення взуття, автомати для води, льодогенератори на поверхах тощо.

Одним із найважливіших елементів культурного обслуговування вважається стиль спілкування. Для кожної людини він визначений, по-перше, психологічними властивостями особистості, по-друге, засвоєними нею нормами поведінки, соціальними установками та ціннісними орієнтаціями.

Професійна етика охоплює і такі аспекти поведінки, як сумлінне ставлення до своїх посадових обов'язків, підтримка естетичного стану приміщень, схоронність устаткування й інвентарю, активну організа­цію і надання послуг високої якості, дотримання етичних норм і правил службового етикету. Основні положення професійної етики працівників готельного господарства наведені у дод. Отже можна дійти висновку, що готельний етикет - це вста­новлений порядок поведінки обслуговуючого персоналу підприємств готельного господарства стосовно споживачів готельних послуг і взаємин між працівниками підприємства. Основну функцію або зміст етикету обслуговуючого персоналу підприємств готельного гос­подарства можна визначити як формування таких правил поведінки, які сприяють взаєморозумінню вимог і потреб споживачів готельних послуг і кожного члена трудового колективу. Норми етикету, прий­няті на підприємстві, сприяють опануванню колективом основ корпо­ративної культури. Наступною за значенням функцією етикету є функція зручності, тобто доцільність і практичність.Правила службового етикету спрямовують працівника контакт­ної зони зустрічати споживача доброзичливо, не рекомендують обслуговуючому персоналу знаходитися тривалий час у середині залів, холів, вестибюлів. Службовий етикет регулює також і манери працівників.

Етикет є одним із головних аргументів у формуванні іміджу будь-якого підприємства готельного господарства незалежно від типу та категорії.

Фахівці готельного бізнесу виділяють такі особли­вості характеру, необхідні працівнику:

Тактовність - уміння поводитися в різній обстановці не тільки відповідно до загальних правил поведінки, але і так, щоб задовольняти естетичні й етичні вимоги. Тактовність пов'язана зі скромністю. Поряд зі скромністю і природністю поведінки кожному повинна бути властива самоповага, почуття міри, що підказує правильне розуміння або оцінку явиш дійсності.Ввічливість варто розглядати як форму взаємин з іншими людьми, дотримання прийнятих у суспільстві правил пристойності,чемності, шанобливості. Це вираження поваги, можливість у різних формах показати своє добре ставлення до інших людей. Ввічливість иявляється у вітанні та жестах, формі звертання, добрих побажаннях, люб'язності, готовності прийти на допомогу, зробити послугу, торозмови, дотриманні прийнятих правил пристойності тощо.Шляхетність - здатність жертвувати особистими інтере­сами на користь іншим, діяти чесно, відкрито, не принижуватися заради особистої вигоди.Повага - почуття поваги, засноване на визнанні достоїнств, високих якостей інших людей.Коректність як одна із форм взаємин між людьми припускає уміння у будь-яких ситуаціях поводитись відповідно до загально­прийнятих правил пристойності. Таким чином, коректність - це більш офіційний, підкреслений прояв ввічливості.Стриманість - уміння керувати своїми емоційними реакці­ями, не допускаючи розвитку негативних емоцій під впливом вели­чезної різноманітності характерів людей, які зустрічаються. Непри­пустимі прояви втоми, інертності, неуважності, а також зайвої збудженості та різкості не тільки в самих висловлюваннях, але й у рухах, міміці.Пунктуальність - точність, акуратність працівників у вико­нанні функціональних обов'язків.

Постійне підвищення культури обслуговування - це витрати, довгостроковий внесок, заснований на забезпеченні розширення сег­мента споживачів готельних послуг шляхом задоволення їхніх потреб. Це твердження засноване на дослідженні, результати якого свідчать, що витрати на залучення нового споживача в п'ять разів більші витрат на те, щоб утримати постійного споживача за допомогою пропозиції якісного обслуговування. Зокрема:

здатність до утримання споживачів дозволяє скоротити витрати на маркетинг і, відповідно, збільшує рентабельність;

задоволений споживач здійснює безкоштовну рекламу, поши­ рюючи сприятливу для підприємства готельного господарства усну інформацію.

5. Організація інтер 'єру на підприємствах готельного господарства

5.1. Архітектура та інтер'єр на підприємствах готельного господарства

Архітектура як мистецтво проектування, спорудження та худож­нього оздоблення будов створює штучне середовище, зручнедля ком­фортного перебування людей.Архітектурні рішення будівель підприємств готельного госпо­дарства мають індивідуальний стиль, техніку виконання (рис. 5.1). За допомогою архітектурних засобів створюється мікроклімат для ком­фортного перебування людей.

Земельна ділянка для будівництва готельного підприємства повинна мати достатню територію з урахуванням специфіки експлу­атації об'єкта й архітектурних рішень. Бажано, щоб ділянка мала прямокутну форму й не більше ніж із двох боків була обмежена магі­стральними шляхами. Недоцільно розміщувати підприємства готель­ного господарства на ділянках з гострими кутами, що ускладнює процес проектування та будівництва.Характерними ознаками земельної ділянки підприємства готель­ного господарства є:

^ зручна транспортна розв'язка;

^ можливість зручного сполучення із центром міста й вокзалами;

^ вільні території для облаштування під'їздів і стоянок для пасажирських, екскурсійних автобусів, автомобілів.

Крім цього, слід враховувати, що служба постачання деяких функціональних приміщень готельного підприємства має ряд спе­ціальних підсобних і складських зон, які вимагають індивідуального під'їзду вантажного транспорту й організації завантаження, розванта­ження та зберігання товарів.

До ділянок для розміщення підприємств готельного госпо­дарства висувають ряд архітектурно-ландшафтних вимог: наявність озеленення, водоймищ, тощо. Бажано, щоб ці підприємства були роз­ташовані поряд із зеленою зоною.

Одним із важливих критеріїв, якому повинна відповідати ділянка для будівництва готельного підприємства, є екологічна комфорт­ність. Підприємства готельного господарства не слід розміщати в геопатогенних зонах міст. Чистота повітряного басейну, рівень шуму, аерація, інсоляція повинні відповідати санітарно-гігієнічним нормативним вимогам.

Вибираючи ділянку для забудови, варто також враховувати наявність міських інженерних комунікацій (водопровід, каналізація, електрокабель), можливість телефонізації та підключення до існую­чих інженерних міських мереж з урахуванням їх потужності та розмі­щення, що значно змінює вартість будівництва підприємства готель­ного господарства.

Функціональною особливістю архітектурних споруд є призна­чення будівлі, що визначає кількість приміщень, їх склад, взаємо-розташування та розміри.Підприємства готельного господарства з прямокутною та ускладне­ною формою плану більш поширені, ніж з компактною й атриумною. На вибір форми плану впливають: містобудівні особливості ділянки будівництва, її розмір і форма, санітарно-гігієнічні та протипожежні вимоги, техніко-економічні показники, а також творчий задум архі­тектора.

Прямокутну форму плану застосовують у будинках підпри­ємств готельного господарства різної поверховості та довжини. На основі прямокутних планів зазвичай споруджують будинки у формі паралелепіпеда.

Компактна форма плану (подібна до кола, еліпса, квадрата, трикутника) більш властива багатоповерховим готелям баштового типу. Вузол вертикальних комунікацій при такому плануванні часто розміщений у центральній частині будинку. Загальні коридори повер­хів не видовжені; відстані від вертикальних комунікацій до входів в усі номери відносно невеликі. Ускладнена форма плану житлової частини має багато варіан­тів: «трилисники», «хрестовини»; різні криволінійні форми. Зміна напрямку загальних горизонтальних комунікацій не справляє вра­ження про монотонність коридору, що виникає у будинках із прямо­кутною формою плану. Однак при складних формах не всі номери розташовані рівномірно. Наприклад, у номерах, розташованих у внутріш­ніх кутах будинку, погіршуються умови освітлення й інсоляції (можливе затінення номерів, особливо розміщених на нижніх поверхах), номер проглядається з вікон інших приміщень.

Атриумна форма плану (із внутрішнім двором, забудованим по периметру) дозволяє розмістити на поверсі велику кількість номерів. Найчастіше у внутрішньому обгородженому дворі розміщують загальні галереї або приміщення для обслуговування.

.Стиль інтер'єу - це сукупність основних ознак архітектури певного історичного періоду й окремого народу, що виявилися в особливостях функціональної, конструктивної і художньої складових.

Архітектурний стиль включає в себе характерні, специфічні для певної епохи елементи як соціально-функціонального, техніко-еконо-мічного, так і ідейно-естетичного характеру.

У XX ст. підприємства готельного господарства будували за різними стилями, які або уособлювали середньовічну архітектуру, або відрізнялись яскравим авангардизмом (авангардизм - це загальна назва різних напрямів у мистецтві XX ст., для яких характерні розрив із традицією реалістичного художнього образу, пошуки нових засобів вираження). Під час проектування підприємств здійснювався пошук єдності комфорту, національних особливостей, гармонії із зовнішнім середовищем.

На сучасному етапі основними проблемами розвитку архітек­тури в готельному господарстві є художня виразність архітектурної споруди та гармонійна цілісність ЇЇ внутрішнього простору.

В архітектурі розроблені такі правила організації внутріш­нього простору:

Відкритість внутрішнього простору для зовнішнього середовища.

Внутрішній простір повинен бути достатньо просторим, щоб вмістити значну кількість людей.Внутрішній простір приміщення повинен бути ізольованим у межах функціонатьного призначення приміщення.Простір приміщень повинен бути цілісним, безперервним, гармонійно сполучатися з іншими приміщеннями.

Основне завдання ландшафтної архітектури полягає у відтво­ренні природного середовища, створенні цілісних антропогенних ландшафтів, які позитивно впливають на людину.

Природний ландшафт - це натуральне, природне середовище, що не є результатом діяльності людини.

Антропогенний ландшафт - це середовище, що виникло як результат людської діяльності. Залежно від соціально-економічних функцій розрізняють декілька видів антропогенних ландшафтів:сільськогосподарські;промислові;урбаністичні (міські);рекреаційні (для відпочинку).

Інтер'єр підприємств готельного господарства як і архітектурні рішення має специфічні особливості. Вони існують у планувальній структурі будинку, поєднанні приміщень між собою, розміщенні меблів і обладнання, фарбуванні стін, рішенні кольору та світла, своєрідності оформлювального оздоблення.

Специфіка інтер'єру підприємств готельного господарства пов'я­зана і з функціональним призначенням різних приміщень. Це обумов­лено тим, що підприємство готельного господарства крім послуги розміщення повинно організовувати надання різних додаткових послуг.

Інтер'єр підприємств готельного господарства - це:

організація внутрішнього простору будівлі, що являє собою зорово обмежене, штучно створене середовище, яке забезпечує нормальні умови життєдіяіьності людини;

Один із основних принципів побудови інтер'єру підприємств готельного господарства - це органічне поєднання з навколишньою природою. Пейзаж, що відкривається з вікна приміщення, стає необхідним елементом внутрішнього простору.Для гармонізації зовнішнього та внутрішнього простору в при­міщеннях підприємств готельного господарства використовують такі характерні прийоми, як:

застосування одного й того ж матеріалу для облаштування підлоги у вестибюлі та перед входом до нього;

використання однакових матеріалів для оздоблення внутріш­ ніх і зовнішніх стін. Цей самий прийом поширюється при вимощенні чи покритті підлоги вестибюля, холів, залу ресто­ рану, фойє, розташованих на першому поверсі.

Специфічними характеристиками інтер'єру підприємств готель­ного господарства є:

• поєднання внутрішнього простору з зовнішнім;

• внутрішній простір як основа архітектурних рішень;

• органічний зв 'язок із зовнішнім середовищем.

Це підсилює закономірне поєднання окремих елементів внут­рішнього та зовнішнього простору в єдиній системі..

Створюючи архітектурний образ у контексті емоційного впливу, необхідно враховувати особливості компонентів, що його формують та складають елементи інтер'єру, а саме:

Просторова форма~оболонка: визначає межі внутрішнього простору, ступінь ізольованості, розподіл на ділянки, зони (зона роботи, відпочинку, торгова зона).

Елементи обмеження форми-оболонки (стіни, перегородки, стелі, підлога) створюють індивідуальний художній образ за допомо­гою матеріалу, кольору, пластики.

Предметне наповнення (обладнання, меблі) визначає функ­ціональний зміст інтер'єру.

Архітектурне рішення вважається економічно виправданим, якщо при цьому враховується сполученість приміщень, розташування обладнання, художнє рішення, освітлення, акустика.

Вимоги до внутрішнього простору змінювались зі зміною соціаль­них умов. У цьому виявилась така особливість інтер'єру, як соціальний характер. Під впливом складних соціальних змін змінювались і типи споруд, з'являлись нові види внутрішнього простору, по-різному використовувалось декоративне мистецтво в інтер'єрі приміщень.

Поняття загального комфорту внутрішнього простору підприємств уособлює екологічний, функціональний та естетичний комфорт середовища будь-якого приміщення.

Екологічний комфорт створюється оптимальним для організму людини поєднанням температури, вологості, швидкості руху повітря та теплової дії. Наприклад, для виконання легкої фізичної роботи

Важливим компонентом мікроклімату будь-якого приміщення с інсоляція (освітлення приміщень сонячним промінням та природне освітлення). Тривалість інсоляції для багатьох приміщень підпри­ємств готельного господарства відповідно до санітарних норм і правил повинна становити не менше трьох годин на день. У примі­щеннях, де люди проводять більшу частину доби, повинно бути чисте та свіже повітря.

Екологічний комфорт в інтер'єрах створюється в основному завдяки системам інженерного забезпечення підприємств готельного господарства: вентиляція, кондиціювання повітря, централізоване пиловидалення, опалення та ін.

Функціональний комфорт визначає зручність експлуатації будь-якого приміщення. Він забезпечує захист від негативного впливу зовнішнього середовища. Поділ всіх процесів життєдіяльності людини в приміщеннях здійснюється за допомогою прийомів функціонального зонування як загального простору підприємства з виділенням функ­ціональних блоків, так і мікрозонування. Мікрозонування здійсню­ється також за допомогою раціонального набору меблів, обладнання та їх оптимального розміщення в будь-якому інтер'єрі.

Естетичний комфорт визначає позитивніш емоційний стан людини. Це забезпечується завдяки засобам і прийомам, за допо­могою яких досягається об'єднання всіх елементів інтер'єра в єдине для сприйняття ціле. Естетичний комфорт інтер'єру залежить насам­перед від гармонійності предметно-просторового оточення, та від того, наскільки досягнута цілісність і узгодженість його елементів. Естетична організація середовища або досягнення вишуканості інтер'єру містить безліч різноманітних завдань. Головні з них - це композиція простору, художнє рішення й обробка поверхонь, госпо­дарська (дизайнерська) форма устаткування й меблів, рішення декора­тивних деталей, освітлення, озеленення та ін. Таким чином інтер'єр будь-якого приміщення підприємства готельного господарства повинен забезпечувати екологічну, функ­ціональну й естетичну комфортність.

У сучасній архітектурі такі компоненти, як:

• колір;

• просторова декоративність;

• меблі п обладнання;

• прикладне мистецтво;

• ландшафтна архітектура;

• освітлення.

Композиція - це закономірне поєднання окремих елементів з урахуванням засобів вираження в єдиному цілому. Кожен елемент повинен виокремлюватись, бути своєрідним, мати характерні особли­вості.

Розрізняють три види композиції:

• фронтаіьну (площинну);

• об'ємну;

• глибинно-просторову.

Основним її завданням є забезпечення гармонічного поєднання всіх складових елементів у єдине ціле.

Гармонія - зв"язок, відповідність, узгодженість окремих сторін предметів або явищ, специфічна єдність в багатогранності.

Математична гармонія - відповідність елементів між собою і відносно до цілого у вигляді визначених число­ вих пропорцій.

Естетична гармонія - визначається використанням есте­ тичних законів, пов'язаних з естетичними переживаннями.

Художня гармонія - безпосередньо пов'язана з мистецтвом і виражається через органічний взаємозв'язок усіх компонентів худож­нього витвору.

Створюючи композицію, використовують єдність і підпорядкованість, текто­ніка, співвідношення архітектурних форм за різними їх властивостями, пропорції і пропорційність, масштаб і масштабність, ритм, ілюзорне сприйняття простору.

Єдність і підпорядкування - основний архітектурний закон, що є зовнішнім проявом як однієї, так і сукупності різних форм. Найпростішим проявом єдності є проста, нічим не розподілена форма центральної частини, що підпорядковує собі інші. Єдність складної форми досягається розподілом її на нерівні за значимістю частини, одна з яких домінує і таким чином підпорядковує собі інші.

Тектоніка ~ особливості взаємного розташування частин бу­дівлі, споруди та співвідношення їх форм і пропорцій. Тому художні якості інтер'єру залежать від характеру розташування основних форм.

Співвідношення архітектурних форм за різними їхніми власти­востями - одна з умов створення художньої композиції. Співвідно­шення можливі за розмірами, формами, кольорами, фактурою. Вони визначаються ступенем подібності чи розходження між однорідними якостями та виражаються в таких поняттях: тотожність, нюанс, контраст.

Співвідношення однакових властивостей в елементах, що зістав­ляються, називаються тотожними. Співвідношення, що подібні до тотожних, але мають невеликі розходження, називаються нюансними. Нюанс як прийом використовується для недопущення монотонності в композиції. При збільшенні розходжень у величинах, що зіставля­ються, порушується єдність композиції. Співвідношення з різко вира­женими розходженнями називаються контрастними. Тотожність, нюанс і контраст є засобами досягнення композиційної єдності.

Пропорційність як гармонія кількісних відносин є однією із важливих позитивних якостей композиції, а пропорції - основним засобом досягнення гармонії. Пропорції - це дотримання співвідно­шення частин цілого між собою, пропорційність - найпростіша функціональна залежність між величинами, яка грунтується на дотриманні пропорцій, правильному співвідношенні розмірів, частинінтер'єру підприємств готельного г

Особливості формування сучасного інтер'єру підприємств готель­ного господарства залежать від функціонального призначення примі­щень. Зокрема, художнє рішення інтер'єру приміщень необхідно під­бирати з урахуванням гігієнічних вимог. Залежно від архітектурного задуму інтер'єру кольори повинні підкреслити, виявити одні еле­менти, а інші, навпаки, приховати, полегшити зорове сприйняття або підсилити певну деталь конструкції приміщення, видозмінити про­порції окремих деталей або приміщень.

Вестибюльна група приміщень

Інтер'єр вестибюля справляє перше враження про підприємство готельного господарства у споживача готельних послуг. Особливістю приміщень вестибюльної групи є єдність внутрішнього простору. Таким чином кольори можуть бути використані як засоби компози­ційного поєднання простору групи приміщень. Водночас цей єдиний простір потрібно розмежувати кольорами на окремі функціонально відособлені зони та приміщення. Тому до функціонального розподілу площі вестибюля, раціональності встановленого устаткування, худож­нього оформлення, меблювання та декоративного оздоблення висувають суворі вимоги. Для вестибюльної групи примішень характерним є взаємопов'язаність із зовнішнім простором, укрупнений масштаб і фактура елементів інтер'єру, які поєднують вестибюль із зовнішнім середовищем. У вестибюлі використовують монументальний оздоб­лювальний матеріал, для гармонічного входження у зовнішній про­стір передбачають великі вітражні площі, у тому числі з боку входу.

У великих за площею приміщеннях виділяють функціональні зони за допомогою композиційних акцентів і художньо-декоратив­ного оформлення. Наприклад, вестибюль спального корпусу курорт­ного готелю обмежений кількістю функціональних зон: він має зони гардероба, інформаційних стендів, таксофонів, відпочинку.

У деяких підприємствах готельного господарства внутрішній простір вестибюльної групи не розмежований на окремі приміщення, але має композиційно відособлені функціональні зони. Це досягається за допомогою кольору. Наприклад, фарбування підлоги та стелі в один колір справляє враження єдності площі групи приміщень. Дифе­ренціація цієї площі на окремі зони, що відповідають функціям вести­бюля, операційного холу, фойє й інших приміщень, може бути здій­снена за допомогою кольорової гами.

Вибір кольорової гами повинен відповідати функціям приміщень. Червоний колір часто використовують у зоні чергового адміністра­тора, тому що він привертає увагу; спокійний синьо-блакитний колір -у вестибюлі у зоні відпочинку та очікування та ін.

Місце чергового адміністратора на підприємстві готельного господарства й інші робочі зони вестибюля відокремлюють бар'є­рами. Це зручно для працівників, тому що дозволяє правильно органі-

зувати робоче місце. Робоче місце чергового адміністратора розташо­вують так, щоб воно складалося з робочої зони (закритої) і представ­ницької (відкритої). Для обладнання робочого місця необхідний спеціальний стіл-бюро з відділеннями для збереження ключів і корес­понденції. Іноді робочий стіл, закритий високим бар'єром, поєднують з низьким столом. Поруч із місцем адміністратора, що виокремлене бар'єром, встановлюють крісла, столики, зручні для оформлення документів. Вибір розташування і характер устаткування місця чер­гового адміністратора залежать від типу підприємства готельного господарства, місткості та розміщення адміністративної групи.

У гардеробі передбачають одну-дві полички для взуття й інших речей. Підлога гардероба не повинна бути нижчою рівня підлоги вестибюля, щоб не створювати незручності під час прийманні та видачі одягу. Важливо виділити зручне місце для збереження го юв-них уборів. Інтер'єр гардероба повинний бути привабливим.

Частину площі вестибюля виділяють для зони відпочинку та очікування, якою користуються споживачі готельних послуг, які очі­кують оформлення після прибуття до готельного підприємства або транспорт при від'їзді. Цю частину вестибюля облаштовують столи­ками для заповнення анкет. У зонах відпочинку та очікування, облад­наних м'якими меблями, можуть збиратися проживаючі для обгово­рення організаційних заходів.

Номерний фонд

Номерний фонд підприємств готельного господарства має певний архітектурно-художній стиль та внутрішнє оформлення. Цілісність малюнка, меблювання та устаткування формує інтер'єр номера зручним для перебування, гармонійним за формою і стилем. Неправильно підібрані меблі, а також окремі елементи устаткування (шафи, полиці, сантехнічне та спеціальне устаткування) порушують не тільки дизайн, але й ансамбль внутрішнього оформлення.

Меблювання житлового номера підприємства готельного госпо­дарства повинно створити максимум зручностей при мінімальній площі. Воно залежить від площі номера та комфортності підприємства готельного господарства.

Розрізняють меблі для обладнання житлових, громадських і адміністративних приміщень. Необхідно прагнути стильової єдності, підбираючи меблі, та раціональності розміщення. Особливу увагу варто звертати на єдність кольорового оздоблення і форми меблів та устат­кування.

Розміщуючи меблі в номері, необхідно враховувати норми роз­ривів і проходів між ними. Мінімальний прохід для однієї людини повинен становити 60 см, для двох - 110 см, мінімальна відстань від стіни до пристінних меблів - 5 см, аксимальна - 55 см У літній період чисельність споживачів на підприємствах готель­ного господарства може збільшуватись. Це обумовлює необхідн сть облаштування житлових кімнат зручними меблями (ліжка, крісла, столи), за допомогою яких звільнюють площу кімнати для викорис­тання її у денний час. У житлових кімнатах можна використовувати розсувні перегородки, якими у разі потреби відокремлюють спальні місця або об'єднують приміщення.Для меблювання житлових кімнат різних розмірів площ і рівня комфорту необхідна єдина серія меблів з повною номенклатурою виробів і дотриманням художньо-стильової композиції всього примі­щення.

В облаштуванні житлових номерів поширені навісні меблі. Крім естетичних якостей, вони мають і функціональні переваги - збільшу­ється вільний простір, легше проводити прибиральні роботи примі­щень. Такі меблі найчастіше застосовують одночасно з навісними панелями, що захищають стіну від забруднення.

Зручні в експлуатації вбудовані шафи для одягу, які розташо­вують в передпокої, виготовляють для підприємств готельного госпо­дарства за індивідуальними проектами.

Важливу роль у створенні інтер'єру житлових номерів відіграє штучне освітлення. Середня освітленість приміщень при спільній дії всіх люмінесцентних ламп повинна бути не меншою 100 кВт на рівні 0,8 м від підлоги, 75 кВт - при лампах розжарювання.

Варто застосовувати теплу гаму кольорів, якщо вікна виходять на північ, північний схід і північний захід; якщо на південь, південний схід або південний захід - холодну чи нейтральну гаму кольорів.Для номерів доцільні такі колірні композиції:

однотонні, побудовані на одному головному кольорі або групі приблизно однакових кольорів;

полярні композиції, побудовані на протиставленні двох голов­них кольорів або двох груп подібних кольорів;

^ триколірні, побудовані на трьох головних кольорах.

Варто використовувати різні властивості кольорів з метою коре­гування розмірів і пропорцій номерів, а також враховувати принцип рівномірного розподілу освітленості приміщення.

Вітальні, холи, фойє, зали для проведення ділових заходів (конференцій, симпозіумів, нарад)

На підприємствах готельного господарства вітальні розташо­вують на поверхах середньою площею 30-35 м². Організація інтер'єру віталень грунтується на об'ємно-просторових рішеннях. Найбільш характерними прийомами є:

• різний рівень підлоги для розмежування функціональних зон (наприклад, місце для відпочинку, вирішене у вигляді заглиб­ леної зони з кріслами та диванами);

• виокремлення приміщень із загального простору для ство­ рення затишної обстановки в цій зоні;

• створення малих приміщень типу алькова.

У холах і вітальнях освітлення має бути своєрідним декора­тивним елементом інтер'єру та органічно пов'язуватись із внутрішнім простором. У багатьох випадках продумане розміщення джерел освіт­лення сприяє відкриттю композиційних особливостей внутрішнього простору холу або вітальні.

Основні меблі в зоні відпочинку - журнальні столики з розта­шованими навколо них кріслами. Місце розташування столика повинно освітлювати пряме світло, але джерелами освітлення можуть бути також торшери, настінні світильники, бра.

Зазвичай в інтер'єрі віталень та холів освітлюється одна зі стін приміщення (з декоративними елементами або колірним акцентом), а також яскраво освітлюються відбитим світлом світлі ніші у стіні.

Кольорове рішення поверхонь стін і стелі в поєднанні з різно­манітними засобами штучного освітлення інтер'єру може створити світлову імітацію ранку, вечора, заходу сонця. Для цього зазвичай використовують регульовану систему штучного освітлення, джерелом якої є люмінесцентні лампи та лампи розжарювання.

Кольорове рішення віталень і холів повинно гармоніювати з кольо­ром поверху та загальною колірною композицією інтер'єру будівлі. У цих приміщеннях переважно використовують теплу гаму кольорів: жовто-зелені, жовті, жовтогарячі, червоні кольори. Для досягнення виразної архітектурної композиції одну зі стін приміщення можна пофарбувати в яскравий колір.

На підприємствах готельного господарства у фойє проводять різні масові заходи, ділові зустрічі тощо. Тут розміщують крісла та дивани для відпочинку гостей. Особливо зручні для меблювання секційні вироби з уніфікованими розмірами крісел і диванів, що дозволяє легко здійснювати взаємозамінність окремих елементів, наприклад, з крісел складати дивани різних розмірів і конфігурацій для відпочинку.

Композиційно-просторове та декоративне рішення залів для проведення ділових заходів проектуються таким чином, щоб глядач зміг зосередити увагу на екрані чи на сцені. Об'смно-просторове рішення визначається формою і пропорціями залу. Для освітлення залів рекомендується використовувати люмінесцентні лампи, які мають прості, лаконічні форми та гармонійно вписуються в сучасний інтер'єр.

Кольорові рішення залів для проведення заходів ділового харак­теру можуть поєднуватись із загальною колористичною композицією всіх приміщень будівлі. Зазвичай стіни приміщення для проведення ділових заходів фарбують одним кольором, у деяких випадках -двома-трьома кольорами. Для оздоблення підлоги використовують синтетичні матеріали, які характеризуються міцністю, еластичністю, гігієнічністю, зручністю в експлуатації.

Для всіх приміщень підприємства готельного господарства важливим елементом формування інтер'єру є вибір кольорової гами стін. Колір стін, стелі та підлоги повинний підвищувати тонус споживачів готельних послуг. На сходових майданчиках, сходах, у вестибюлях, холах і вітальнях допускається довільний режим колірного оформлення, контрастний до приміщень.

Колір — це засіб створення композиції інтер'єру.

Кольори мають різні характеристики: кольоровий тон, світлість, насиченість.

Кольоровий тон – основна відмітна особливість хроматичного кольору від спектрального.

Світлість - це властивість кольорової поверхні відбивати світло. Чим вищий коефіцієнт відбиття, тим світліший колір.

Насиченість - ступінь розрізнення хроматичних кольорів.

Вибираючи колір для формування інтер'єру приміщення під­приємств готельного господарства, необхідно дотримуватися законів контрастів, формоутворювальних властивостей кольорів та класифі­кації кольорів за психологічним впливом:

Закони контрастів

1. Колір, який знаходиться серед більш світлих кольорів, темнішає, а серед темних - світлішає.

2. Світлотінь кольору змінюється тим сильніше, чим більша відмін­ ність світлотіні між кольором і фоном.

3. До кольору, який знаходиться серед інших кольорів, немовби додається колір фону (закон оптичного заміщення).

4. Колір, що знаходиться на фоні свого додаткового кольору, стає більш насиченим, а на фоні власного кольорового тону втрачає насиченість.

5. Колір під впливом іншого змінюється тим сильніше, чим менша його площа порівняно з площею інших кольорів.

7. Формоутворювальні властивості кольорів

8. Наближуючі (червоні, жовті, оранжеві відтінки).

Віддаляючі (кольори з синім відтінком).

Розширюючі (світлі кольори).

Звужуючі (темні кольори).

Класифікація кольорів за психологічним впливом

Стимулюючі кольори - кольори-подразники, що сприяють збудженню {червоний, оранжевий, жовтий).

Дезінтегруючі кольори - холодні, що стримують роздрато­ ваність (кольори із синіми відтінками - фіолетово-синій, синій, світло-синій, синьо-зелений).

Пастельні кольори - приглушені, чисті (спектральні) з часткою білого або сірого кольору (рожевий, пастельно-зелений,сіро-голубий).

Статичні кольори - врівноважуючі, заспокійливі, відволі­ каючі від інших кольорів-подразників - кольори із зеленим відтінком (чистий зелений, жовто-зелений, оливковий та неспектральні к

4. Кольори неяскраві, приглушені - не роздратовують (сірі), стримують роздратування (білий), допомагають зосередитись (чорні).

Теплі темні кольори - зменшують роздратування, діють заспокійливо. Це кольори, що мають коричневий відтінок (охристі,коричнево-зелені, темно-коричневі).

Холодні темні кольори - кольори, що стримують роздрату­ вання - холодні з часткою чорного або сірого кольору (темно-сірі,чорно-сині, темно-зелені, темно-сині).

У створенні інтер'єру приміщень підприємств готельного господарства певне значення має озеленення внутрішнього простору.

Озеленення в інтер'єрі готелів - це особливий вид мистецтва, що виконує як естетичні, так і практичні функції:

• утилітарна - визначається гігієнічними нормами;

• естетична - визначається архітектурно-художніми вимогами.

Озеленення впливає на характер формування інтер'єру та є таким самим рівноцінним компонентом оформлення, як оздоблення стін, меблювання та ін. За допомогою озеленення можна підсилити художню виразність внутрішнього простору, удосконалити його функціональну організацію. Практична функція озеленення полягає в створенні певного мікроклімату в приміщеннях.

Рослини є ефектним засобом декоративного оздоблення, вико­нують важливі завдання поділу простору на певні зони та поліпшують мікроклімат приміщення. Зелені насадження, згруповані в окремі декоративні клумби, та настінні кашпо створюють необхідний рівень комфорту для спожи­вачів готельних послуг. До зеленого декору належать елементи зимо­вого саду. Поряд із традиційними прийомами розміщення рослин у квітниках доцільно організовувати зелені куточки з мікроландшаф-том. Композиційні рішення зимового саду, його планування і складові елементи повинні бути різноманітними за формою та матеріалами.

Розрізняють активну та нейтральну системи озеленення. Нейт­ральну створюють у зоні праці, активну - у зоні відпочинку. Завдяки розташованим поруч із вікнами рослинам створюється враження поєднання внутрішнього простору з навколишньою природою. Необхідно враховувати основні принципи створення компо­зицій із зелених насаджень:

1. Моделюються симетрично або асиметрично.

2. Повинні мати обмежену та непарну кількість елементів.

3. Повинні вільно розташовуватись у спеціальних ємностях для збереження природної форми компонентів.

4. Повинні відповідати формі, розміру та кольору ємності.

5. Повинні гармонійно поєднуватись з художнім оформленням інтер'єру.

Органічний синтез сучасної архітектури з природою найбільш яскраво виражається в зимових садах усередині будинків з регульо­ваним мікрокліматом. Для поділу приміщення на зони підбирають рослини, різні за розмірами, видами, формою, кольором. Вони можуть стати головним елементом художньої виразності інтер'єру.

На підприємствах готельного господарства рекомендується ство­рювати зимовий сад з водоймами, басейнами та фонтанами. Зимові сади розміщують у холах, вітальнях, вестибюлях, приміщеннях для відпочинку, зазвичай з південної сторони першого поверху, або верх­ніх поверхів із скляним дахом. Рекомендується забезпечення відповід­ної вентиляції зимового саду, комбіноване освітлення і недопущення вогкості та застою повітря.