6.1. Технологія прибиральних робіт навколишньої

Території

На території підприємства готельного господарства можуть зна­ходитись:

• озеленені площі у вигляді паркових зон;

• водоймища, річки;

• мінеральні джерела;

• тротуари, автошляхи, автостоянки;

• розважальні майданчики;

• інше.

Санітарно-екологічний стан прилеглої території контролюють державні санітарні й екологічні служби. Відповідно до вимог цих служб підприємства готельного господарства щоденно здійснюють прибирання навколишньої території.

Основні прибиральні роботи на території підприємства готе­льного господарства організовують і проводять впродовж часу, коли немає людського потоку, або він не дуже інтенсивний. В організації прибиральних робіт на прилеглих територіях існують певні особли­вості залежно від пори року.

Основні прибиральні роботи в зимовий період

Щоденно прибирають бруд, сніг з доріжок, бордюрів, тротуарів і під'їзних автошляхів. Садівники прочищають доріжки у парках. У цей період необхідно періодично перевіряти стан багатолітніх насаджень.Прибирання снігу підприємство готельного господарства здій­снює самостійно або за допомогою комунальних служб.Взимку особливу увагу приділяють тротуарам, доріжкам, від­критим переходам. Щоб запобігти нещасним випадкам, забезпечити безпеку життя споживачам готельних послуг, доріжки та тротуари посипають спеціальними засобами (пісок, соль), що зменшують слизькість.Для здійснення прибиральних робіт використовують спеціальні механізми, машини та інвентар.

На підприємствах готельного господарства категорії **** доріжки та частину тротуару, які ведуть до центрального входу підприємства, оснащують системою поверхневого підігріву, що забез­печує зручність і належний естетичний вигляд.

Основні прибиральні роботи навесні

Навесні прибирають сміття, що залишилось після остаточного танення снігу, проводять дрібний ремонт шляхів, тротуарів і доріжок. Особливої уваги потребують каналізаційні колодязі та місця з талою водою під час розтавання снігу.У цей період необхідно приділяти належну увагу підготовці земельних ділянок для висаджування квітів та однорічних рослин. У березні садівники розчищають кущі та дерева, придають їм потрібну форму. Проводять роботи щодо захисту стовбурів дерев від шкідників; їх вибіліють спеціальним вапняним розчином. На площах,засіяних травою, збирають пожовтілі, сухі рослини, скопують землю та засівають. У квітні на клумбах висаджують весняні квіти й однолітні рослини.На території підприємства готельного господарства доцільно здійснювати ремонтні та поновлювальні роботи на облаштованих дитячих та спортивних майданчиках, у парках і скверах відпочинку, на пляжах тощо. Зібране сміття та сухі рослини не спалюють, а вивозять у спеціально визначене місце.

Основні прибнральні роботи в літній період

На початку літа клумби очищають від відцвілих рослин та прикрашають літніми сортами. Декоративні кущі періодично роз­чищають, підтримуючи задану форму. Крім поточних прибиральних робіт, таких як щоденне прибирання сміття на закріпленій за готель­ним підприємством території та вивезення його до визначених місць, проводять вологе прибирання території перед фасадом будівлі. Щоденно поливають клумби та багатолітні рослини.Для підтримки росту трав'яних рослин виставляють спеціальні поливальні пристрої, які орошають територію.У цей період року особливу увагу приділяють санітарно-гігієнічному стану території підприємства готельного господарства, особливо місцям, де можуть розмножуватись шкідливі та небезпечні комахи. Під посиленим контролем повинні знаходитися території господарського призначення.Якщо на території підприємства організована відкрита авто­стоянка, заасфальтовану її частину обробляють спеціальними мийними засобами, що розчиняють бензин та мастила, та промивають потуж­ним струменем води.

Основні прибиральні роботи в осінній період

Восени, крім щоденних прибиральних робіт, проводять підго­товку до зимового періоду, прибирають осіннє листя, перекопують клумби, вдобрюють ґрунт. Осіннє листя заборонено палити на терито­рії населеного пункту, тому підприємства вивозять його до спеціально визначених місць. В основному цю роботу виконують комунальні служби відповідно до укладеного з підприємством договору.У вереси і-жовтні садівники викопують та пересаджують багато­літні рослини, шо не пристосовані до холоду, в спеціальні ємності та заносять до приміщень, готують до зими теплолюбні рослини та стовбури дерев.Наприкінці вересня проводяться роботи з висаджування нових рослин.В осінній період необхідно прочищати водоймища. Якщо на території підприємства готельного господарства організовано перебу­вання споживачів готельних послуг у літніх будиночках або наметах, їх розбирають для складування у спеціальних приміщеннях.

Технологія прибиральник робіт у житлових групахприміщень

Службу експлуатації номерів очолює менеджер, якому підпорядковані покоївки, чергові по поверху, супервайзери, стюарди й інші категорії працівників.

Прибирання номерів поділяють на:

поточне щоденне;проміжне; після від'їзду споживача готельних послуг;генеральне.

Щодня покоївка виконує поточне та проміжне прибирання номе­рів. Перед тим як приступити до прибирання номерів, покоївка пере­віряє заброньовані номери, прибрані напередодні. При цьому вона

повинна особливу увагу звернути на якість прибирання номера, сані­тарного вузла, роботу освітлювальних приладів, телевізора, холодиль­ника, телефону, радіоточки; перевірити наявність рекламного і довід­кового матеріалів.

Поточне щоденне прибирання номерів варто здійснювати під час відсутності проживаючого. Якщо ж споживач готельних послуг знаходиться в номері, необхідно одержати в нього дозвіл на прибирання.

Проміжне прибирання проводиться за окремим завданням у разі потреби.

Проведення генерального прибирання здійснюється один раз на десять днів у звільненому номері.

послідовність прибиральних технологічних операцій у номерах складається з таких етапів:

Багатокімнатний номер:

спальня;їдальня;вітальня,східці ;санітарний вузол.

Двокімнатний номер:

спальня;вітальня;передпокій;санітарний вузол.

Однокімнатний номер:

житлова кімната;передпокій;санітарний вузол.

У процесі підготовки до прибирання номерів покоївка зобов'я­зана:

1. надягти чистий і добре випрасуваний формений одяг;

2. одержати нарад на виконання робіт від бригадира, в якому зазначають номер кімнати, категорію номера, вид прибирання;

3. перевірити наявність прибирального інвентарю та матеріалів одержати потрібну кількість комплектів постільної білизни, руш­ників, туалетних комплектів, засобів одноразового користування для гостя;

4. одержати рекламний матеріал;

5. укомплектувати візок предметами та засобами для прибирання.

Поточне щоденне прибирання номера складається з таких етапів:

Етап 1. Прибирання житлової кімнати

Дезінфікування:

Провітрювання: Зміна постільної білизни:

Прибирання обіднього столу:

якщо мешканець номера залишив їжу, її потрібно покласти на тарілку та віднести у холодильник або залишити на столі, накривши серветкою; посуд, який належить готелю, слід ретельно вимити та поставити в тумбочку або залишити на столі, накривши його чистою серветкою; якщо їжу подавали в номер, то посуд, що належить ресторану, слід повернути офіціантам, повідомивши про це по телефону адміністра­ тора ресторану;попільницю потрібно винести з кімнати і залити водою в уми­вальнику. Перед видаленням сміття з попільниці слід перевірити, чи не покладено туди випадково цінні речі.

Прибирання ліжка:

Прибирання письмового столу:

Вологе і сухе протирання:

Контроль оснащеності та справності приладів устаткува:

Механізована технологічна операція прибирання

Етап 2. Прибирання санітарного вузла

Прибирання дзеркального набору:

Прибирання умивальника:

Прибирання ванни:

• Завершення прибирання санітарного вузла:

Етап 3. Прибирання передпокою

Проміжне прибирання. Виконують зазвичай після 12.00 (у другій половині дня), якщо цей вид прибирання зазначений у наряді, або на прохання гостя. Під час проміжного прибирання номерів покоївка повинна виконати такі роботи:

• видалити сміття з попільниць, кошика та з підлоги;

• якщо харчування подавали в номер, слід упорядкувати стіл;

• прибрати постіль;

• помити ванну, якщо гість користувався нею впродовж дня;

• вимити склянки.

Після виїзду споживача готельних послуг праця покоївки поді­ляється на два етапи.

Етап 1. Прийняття номера

Якщо споживач готельних послуг від'їжджає, покоївка приймає від нього номер. Під час цієї процедури вона добре оглядає номер на випадок того, чи не забув гість які-небудь речі. Потім знімає з ліжка ковдру, простирадло, перевертає перину, виймає шухляди з письмо­вого столу та витрушує їх, уважно оглядає тумбочки, платяну шафу, туалетну кімнату, ванну, передпокій.

Одночасно оглядає меблі, прилади і все майно номера (чи не мас воно яких-небудь пошкоджень). Прийнявши номер, покоївка відкриває платяну шафу, тумбочки, що знаходяться біля ліжок, для провіїрю-вання і приступає до прибирання номера в описаній вище послідовності.

Виявивши пошкоджене майно готельного підприємства або забуті речі, покоївка негайно доповідає про це бригадиру або завідувачу корпусу. Обов'язково складають акт. Забуті речі здають у службу приймання й обслуговування відповідно до складеного акта. Катего­рично забороняється залишати забуті клієнтами речі на поверсі або відносити їх додому.

Етап 2. Поточне щоденне прибирання приміщень номера

(здійснюється так, як описано вище)

Генеральне прибирання номерів проводять один раз на 10 днів. Працюють, як зазначено в етапі «Поточне щоденне прибирання». Додатково необхідно:

Під час генерального прибирання покоївки протирають від пилу стіни, прочищають вентиляційні решітки, пилососом чистять драпі­ровки, матраци, перини, протирають скло вікон і дверей.

Здійснюючи прибиральні роботи, покоївка повинна дотри­муватися таких правил:

• номер прибирають за відсутності його мешканців, за винятком випадків, коли там перебуває хворий або живе сім'я, члени якої зазвичай не виходять із кімнати;

• прибирання здійснюють з дозволу мешканця номера;

• за бажанням мешканця номера прибирання можна здійснювати за його присутності;

• перед тим, як зайти до номера, покоївка зобов'язана постукати у двері, навіть якщо впевнена, що в номері нікого немає;

• номери прибирають при напіввідчинених дверях;

• під час прибирання санітарного вузла слід чітко дотримуватися санітарно-гігієнічних норм;

• якщо в номері розкладені особисті речі його мешканців, після прибирання слід покласти все на ті самі місця;

• не можна складати у валізу речі, якщо їх вийняв мешканець номера;

• якщо виявлено в номері пошкодження готельного майна, завдане мешканцем, слід негайно доповісти бригадиру або завідувачу корпусу.

Нормативи на туалетне приладдя в санітарних вузлах:

• мило в мильницях;

• мило в пакетах;

• рідке мило;

• шампунь;

• шапочки для прийняття душу;

• набір ниток і голок;

• гігієнічні пакети;

• серветки для особистої гігієни;

• туалетний папір;

• накладки на унітази.

Нормативи на наявність і види рушників у номері:

• банні - 2;

• для ніг - 2;

• під ноги - 2;

• для обличчя - 1;

■ серветки розміром 45x45 см - 2.

Температура в житлових і громадських приміщеннях готельного підприємства має бути не нижчою 18,5° С. Прання індивідуальної білизни споживачів готельних послуг покоївками у службових примі­щеннях на поверхах забороняється.

Залежно від типу та категорії підприємства готельного підпри­ємства кожна покоївка прибирає й упорядковує від 16 до 20 номерів за робочий день. Час, затрачений на прибирання, залежить від співвід­ношення зайнятих номерів і номерів, які звільняються.

Підприємства готельного господарства для здійснення контролю за прибиранням номерного фонду відповідно до стандартів вволять посаду змінного супервайзери.

Крім контролю стану номерного фонду в обов'язки супервайзера також входить передача інформації про вільні та зайняті номери в службу прийому. Також у готельних підприємствах високих категорій є стюарди, які починають свою роботу в другій полови

Організація білизняного господарства

Для дотримання вимог щодо своєчасної заміни білизни в но­мерному фонді підприємства готельного господарства можуть мати у своєму складі пральню, де здійснюється прання, дрібний ремонт і прасування білизни. У разі, якщо пральні немає, готельне підпри­ємство користується послугами пральних підприємств і хімчистки.Білизняне господарство номерного фонду функціонує в кожному підприємстві готельного господарства незалежно від категорії готелю, наявності спеціального персоналу, оснащеності приміщень устатку­ванням та інвентарем для чистої та брудної білизни (білизнопровід і білизнопідйомник, вантажопасажирські ліфти, візки для перевезення білизни).

На кожному поверсі підприємства готельного господарства орга­нізовують спеціальне приміщення для збереження чистої та збирання брудної білизни. Головне приміщення для чистої білизни сполуча­ється вантажним ліфтом з поверховими білизняними кімнатами, в яких передбачається місце для лагодження й прасування білизни. Головне приміщення для брудної білизни сполучене з поверховим білизнопроводом, Іноді приміщення для зберігання використаної білизни облаштовують у підвалі.

На підприємствах готельного господарства (місткістю до 300 місць) визначений норматив площі 0,33-0,39 м² на одне ліжко-місце. Вста­новлена також норма на шафи (білизняні) у господарських кімнатах невеликих готельних підприємств: 0,06-0,04 м² на одне місце; на гардеробні шафи для персоналу: 0,07-0,05 м² на одну особу.

Приміщення для збору чистої білизни оснащують стелажами, столом для перевірки білизни на цілісність та оформлення супро­відних документів.

Приміщення для брудної білизни оснащують контейнерами або візками для збирання та сортування білизни, столом для оформлення супровідних документів.

Після 11.00 покоївки відносять брудну білизну в спеціальне при­міщення, де сортують за видом і призначенням і складають у мішки. На мішки прикріпляють супровідні документи та через білизнопровід відправляють до пральні.

Білизнопровід сконструйований таким чином, що мішки з бруд­ною білизною потрапляють до приймальної у пральні. Якщо на під­приємстві готельного господарства білизнопроводу немає, покоївка транспортує брудну білизну в контейнері або на візку в пральню, вико­ристовуючи службовий ліфт.

Доставку білизни до пральні здійснюють у визначений для кожного поверху час.

У пральні брудну білизну приймають за кількістю, станом заб­руднення і цілістю (розриви, пошкодження) та проводять додаткове сортування.

Щодня випрану та випрасувану білизну розкладають у чисті візки та із супровідними документами відправляють на поверхи. Випрану білизну доставляють за графіком.

Чисту білизну розміщують за найменуванням на стелажах у приміщеннях для чистої білизни. Це дає змогу вести облік білизни на поверсі.

Для ритмічної роботи покоївок, недопущення проблем щодо недостатності білизни проводиться її розрахунок відповідно до потреб номерів.

Визначення кількості білизни залежить від категорії готельного підприємства.

На підприємствах готельного господарства в різних країнах існують неоднакові підходи до розрахунку кількості необхідної білизни для одного місця.

Для одно- двозіркових готелів у покоївки передбачено 6-8 комп­лектів, для три- чотиризіркових - не менше 7-12 комплектів білизни.

Комплектування білизни на одне місце здійснюють з розрахунку: два простирадла або одне простирадло і підодіяльник; наволочка; один махровий рушник і один лляний.

У готелях вищих категорій комплект білизни додатково містить: малий махровий рушник; рушник для обличчя; рушник для ніг; сер­ветки для ванни.

Списання білизни визначається мірою зносу, на який впливає якість самої білизни, частота прання, транспортування, умови зберігання.

Типізація підприємств готельного господарства

Фактори, що впливають на типізацію підприємств готельного господарства

Типізація - метод наукового узагальнення, основою якого є групування об'єктів за допомогою узагальненої моделі або типу. В процесі типізації обирається об'єкт, найбільш характерний для цієї сукупності, з оптимальними властивостями.

Типізація підприємств готельного господарства - об'єднання в групи готельних підприємств за загальними ознаками залежно від їх функціонального призначення.

Тип підприємства готельного господарства - одиниця класи­фікації підприємств готельного господарства за функціональним призначенням, уточнена і доповнена іншими характерними ознаками.

Залежно від експлуатації режим функціонування готельних господарств може бути цілорічним, літнім або змішаним.

Наприклад, готелі ділового призначення функціонують цілорічно, кемпінги призначені тільки для літньої експлуатації; туристичні готелі можуть збільшувати влітку свою місткість до 50% за рахунок спорудження літніх спальних будинків або палаток, без збільшення приміщень для обслуговування.

Залежно від місткості номерного фонду (кількість місць) підприємства готельного господарства поділяють на:

• великі (понад 300 номерів, більше 400 місць);

• середні (до 300 номерів від 150 до 400 місць);

• малі (до 100 номерів, 150 місць).

Вік обслуговуваного контингенту споживачів готельних послуг також впливає на ідентифікацію типу підприємства готельного господарства. Залежно від цього показника розрізняють готелі для: молоді віком до ЗО років; туристів середнього віку від 31 до 50 років; туристів віком від 51 року; батьків з дітьми; змішаного контингенту туристів (рис. 2.6).

Характеристика основних типів підприємств готельного господарства

Типи засобів розміщення

Агроготель - готель, розташований на території фермер­ ського (сільського) господарства, мас умови для заняття сільськогос­подарською діяльністю під час відпочинку.

Акватель - корабель, який вилучено з експлуатації як транс­ портний засіб, і він знаходиться на стаціонарній стоянці та використо­ вується як готель.

Апартамент-готель - готель квартирного типу з кухонн обладнанням для збереженая, переробки та самостійного приготу­вання їжі.

База відпочинку - засіб розміщення сезонного функціону­вання, розташований в рекреаційній зоні, з забезпеченням умов для відпочинку з мінімальними зручностями в регламентованому режимі.

Ботель - готель цілорічного функціонування, розташований у невеликому за розміром плавзасобі та має умови для швартування і технічного обслуговування плавзасобів туристів

Ботокемпінг - засіб розміщення, як правило, сезонного функціонування, розташований на воді (річка, водоймище) та берего­вій зоні, має умови для технічного обслуговування плавзасобів.

Будинок відпочинку - засіб розміщування оздоровчо-профі­лактичного напряму з регламентованим режимом відпочинку, розта­шований в рекреаційній зоні.

Готельно-офісний центр - готель, приміщення якого, що не с номерами, спеціально обладнані та використовуються як офіси.

Гостьовий будинок - засіб розміщення, де пропонуються мебльовані кімнати із мінімальними зручностями, у більшості випад­ків пропонується сніданок.

Гостьовий двір - засіб розмішення для обслуговування віру­ючих, які подорожують з метою поклоніння святим місцям; розташо­ваний поблизу/на території монастирів, церков та інших релігійних організацій.

Гостьові кімнати - частина будинку, де пропонується роз­міщення у мебльованих кімнатах із мінімальними зручностями, у більшості випадків пропонується сніданок.

Гуртожиток - засіб розміщення, як правило, відомчого під­ порядкування, з мінімальними зручностями та кухонним обладнанням на поверсі.

Дача - засіб розміщення у рекреаційній зоні, що належить приватній особі та використовується нею для відпочинку.

Дитячий оздоровчий комплекс - засіб розміщення, що забезпечує у регламентованому режимі надання комплексу послуг розміщення, харчування, оздоровлення та відпочинку для дітей.

Дитячий табір - засіб розміщення сезонного характеру з регламентованим режимом відпочинку та оздоровлення дітей, як пра­вило, на канікулах.

Дорожній готель - готель, розташований за межами міста вздовж доріг, має умови для паркування автомобілів без технічного обслуговування автотранспорту.

Караван - засіб розміщення в мобільному автопричепі з умовами для приготування їжі.

Караван-будшючок - караван, що використовується у ста­ціонарному режимі; розташований переважно на території кемпінгу; може бути підключеним до інженерної системи забезпечення життє­діяльності.

Кемпінг - засіб розмішення, розташований на огородженій території з місцями загального користування та для паркування авто­транспортних засобів і санітарними зручностями загального користу­вання; забезпечує розміщення у наметах, котеджах і бунгало; має місця для розміщення у туристичних автопричепах, караванах, буди­ночках на колесах; забезпечує туристичним і спортивним інвентарем,а також мас умови для надання послуг торгівлі, ресторанного госпо­дарства, інформаційних і зв'язку.

Клуб'готель - готель, що складається із закладу розваг-клубу та засобу розміщення - готелю, який, пропонує готельні послуги, організовує дозвілля та надає інші послуги переважно членам клубу.

Конгрес-готель - готель, що має умови для організації і проведення конгрес-заходів, ділових зустрічей та переговорів.

Конгрес-центр - заклад, який спеціалізується на організації і проведенні конгрес-заходів; надає готельні Й інші туристичні послуги виключно учасникам конгрес-заходів, ділових зустрічей та переговорів.

Котедж - засіб розміщення в окремо розташованій будівлі, містить одну/декілька кімнат, розрахований на розміщення однієї/де­ кількох сімей (осіб) з окремим входами для кожної сім'ї.

Курортний готель - готель, що розташований на території курорту, має умови для відпочинку та рекреації.

Круїзне судно - спеціально обладнане судно, яке забезпечує надання послуг розміщення у каютах, а також - послуг перевезення,харчування, розваг та інших супутніх туристичних послуг під час круїзу.

Лікувально-оздоровчий комплекс - заклад, що складається з однієї або декількох будівель, в яких надаються послуги розміщення, харчування, лікування, медичні, профілактичні й оздоровчі у регламентованому режимі; розміщений, як правило, у рекреаційній зоні.

Лотель - готель, призначений для перебування та обслуго­вування туристів, що займаються кінним спортом; мас умови для утримання коней.

Майданчик для кемпінгу - спеціально облаштована огоро­джена територія із санітарними зручностями для розташування наметів, ротелів. караванів, караванів-будиночків, має умови для надання інших туристичних послуг,

Мотель - готель, розташований за межами міста вздовж доріг (автошляхів), що надас послуги в одно- двоповерхових будівлях або частинах будівель з окремими входами, мас умови для паркування та технічного обслуговування автомобілів.

Наметовий табір - об'єкт, що має умови для розміщення у наметах та для активного відпочинку на природі.

Отель - готель з обслуговуванням виключно у номерах кате­ горії «люкс».

Отель-резиденція - готель закритого типу, призначений для обслуговування державних посадових осіб під час офіційних візитів.

Палац-отель - готель, розташований у будівлі, яка с істо- рико-архітектурною пам'яткою.

Пансіонат - засіб розміщення оздоровчого напряму, розта­ шований у заміській або рекреаційній зоні, призначений для тривалого перебування з регламентованим режимом відпочинку та харчування

Пансіон - засіб розміщення, який має невелику кількість кімнат, розрахований, як правило, на розміщення з харчуванням 10-20 осіб на декілька днів.

Притулок туристичний - засіб розміщення для спільного короткотермінового перебування та відпочинку, розташований на туристичному маршруті з активним способом пересування; розрахо­ ваний на самообслуговування з використанням обладнання спільного користування

Профілакторій - засіб розміщення відомчого підпорядку­вання, призначений для організації відпочинку працівників, як пра­вило, однієї організації, має умови для надання профілактичних послуг, лікування професійних захворювань та загального оздоровлення.

Ротель - засіб розміщення пересувного типу, шо є вагоном із одно- двомісними відсіками, кожен із яких оснащений сантехніч­ним обладнанням, вентиляцією, персональним освітленням; може мати облаштовані зони для надання послуг харчування і розваг.

Санаторій - заклад, розташований на території курорту чи рекреаційної зони, забезпечує надання послуг з розміщення, дієтич­ ного харчування, лікування, та профілактичних у регламентованому режимі.

Спортивно-оздоровчий комплекс - заклад, що складаєтьсяі з засобу розміщення, ресторанного господарства та інших, які забез­печують надання комплексу послуг егтортивно оздоровчих, відпочинку та дозвілля.

Сільський будинок - заклад розміщення в окремо розташова­ ній будівлі на території садиби діючого приватного підсобного госпо­ дарства із забезпеченням умов для приготування їжі переважно з продуктів цього господарства.

Табір праці та відпочинку - засіб розміщення, який надає послуги посезонно та маг умови для здійснення у регламентованому режимі певної діяльності (сільськогосподарської, археологічної, еко­логічної тощо) під час відпочинку.

Транзитний готель - готель, розташований на вокзалі або поблизу нього; аеропорту, приплаву тощо, призначений для обслуго­вування, як правило, транзитних пасажирів.

Туристична база - засіб розміщення, розташований на марш­ руті з активними способами пересування туристів (гірський, лижний,водний, пішохідний тощо), який має умови для харчування та органі­зації активного відпочинку' в регламентованому режимі

Туристичний комплекс - заклад, що складається із засобу розміщення, ресторанного господарства та інших, шо забезпечують надання послуг: з розміщення, харчування, відпочинку та дозвілля.

Туристично-оздоровчий комплекс - комплекс, що надає послуги в сфері оздоровлення.

Хостел - готель для молоді, який складається з номерів пер­ шої категорії та номерів, яким не присвоєна категорія, шо розмі­шуються за коридорно-блочною системою; має мінімальні зручності й умови для самообслуговування: кухню, кімнату для відпочинку, санітарні зручності, які знаходяться на поверсі/блоці; надає послуга з організації харчування у закладі ресторанного господарства, доз­вілля та ін.

Фермерський будинок - засіб розміщення в окремо розташо­ваній будівлі на території садиби фермерського сільського господарства із забезпеченням умов для приготування їжі переважно з продуктів фермерського господарства..

1. Транзитні підприємства готельного господарства призначені для обслуговування туристів в умовах короткочасної транспортної зупинки.

2. Підприємства готельного господарства ділового призначення функціонують для обслуговування туристів, які знаходяться у поїздках, пов'язаних з діловою діяльністю.

3. Підприємства готельного господарства для відпочинку призна­ченні для задоволення потреб туристів під час пасивного й актив­ного відпочинку, лікування та оздоровлення.

Обов'яз­ковими функціональними підрозділами є:

• заклад ресторанного господарства (зазвичай - це їдальня або кафе);

• відкрита стоянка автомобілів;

• автозаправна станція;

• служба технічного обслуговування.

Градація місткості транзитних мотелів - 50, 100, 200 (не більше) місць.

Перші мотелі збудовано в США як об 'єкти для прийому турис­тів, які подорожують на автомобілях. Зокрема перший мотель почав функціонувати у 1925 р. у м. Сан-Луїс (штат Каліфорнія). Мотель спроектовано таким чином, що гості мали змогу під "іжджати до дверей одноповерхових бунгало або прилеглого до них гаража. Таких бунгало було всього 40 і вони розташовувалися навколо внутрішнього двору. Як нова самостійна готельна концет^ія мотелі почали розви­ватися лише в 50~ті роки XXст. Мережа мотелів побудована у 1952 р., Коммонсом Уіясоном - засновником відомого у світі ланцюга «Холідей /нн». Власники мотелів у 60- ті роки були прийняті в «Американську асоціацію мотелів і готелів».

Кемпінги, як правило, споруджуються у вигляді наметового містечка, частково житло може бути облаштоване в неопалюваних приміщеннях.

До складу кемпінгів входять:

• будинки адміністративно-господарської служби;

• заклади ресторанного господарства;

• підрозділи побутового обслуговування;

• стоянки для автомобілів.

визначними пам'ятками. Зона відпочинку повинна бути добре ізольо­ваною від шуму, віддаленою від автошляхів.

Готельні підприємства ділового призначення передбачені для обслуговування осіб, які знаходяться у поїздках, пов'язаних з діловою метою, а саме участю у конгресах, симпозіумах, конференціях, нара­дах тощо.

Початок розвитку концепції «готель ділового призначення» було покладено в США з відкриттям 1908 р. Е. Статлером готелю «Буффало Статлер», призначеного для обслуговування бізнесменів і комерсантів. Нині ця концепція є однією із провідник на ринку готель­них послуг.

Це пов"язано з тим, що діловий туризм, на частку якого припа­дає понад половина доходів від продажу готельних номерів, як основний сегмент ринку гостинності, що динамічно розвивається, є найбільш вигідним видом подорожей. Щорічні темпи зростання цього виду туризму в світі становлять близько 8%.

Важливість обслуговування споживачів, які перебувають з діловою метою, для підприємств готельного господарства обумовлена рядом факторів:

1. Цей контингент, як правило, належить до високооплачуваної групи споживачів. У зв'язку з цим вони не тільки оплачують своє проживання, але також користуються додатковими послугами: пральні, перукарні, масажних кабінетів, басейну, спортивних комплексів, казино, прокату автомобілів тощо. Крім того, споживачі, які перебувають з діловою метою, часто розмішуються в готельних підприємствах із членами своїх родин, які не пов'язані з діловою програмою, але активно користуються пропонованими додатковими послугами.

2. Обслуговування споживачів, які перебувають з діловою метою, дозволяє готельному підприємству прогнозувати завантаження номер­ ного фонду.

3. Обслуговування цього контингенту споживачів створює можли­ вості для підтримки довготривалих взаємин. Потенційні споживачі безпосередньо одержують інформацію про конкретне готельне під­ приємство, асортимент додаткових послуг, їх якість та ціну.

4. Ринок ділового туризму генерує попит на готельні послуги в міжсезоння, що дозволяє підприємствам готельного господарства збільшити завантаження в цей період.

Загальні функціональні вимоги до готельних підприємств ділового призначення:

• місцезнаходження поблизу адміністративних центрів міста, а також у громадських центрах великих міст і рекреаційних зонах;

• наявність умов для роботи в номерах;

• обов'язкова організація в номері «робочої зони» (номерів-кабінетів), призначеної для денної роботи, проведення нарад, ділових зустрічей;

• наявність оргтехніки, комп'ютерів тощо;

• наявність у номерному фонді номерів-апартаментів, необхідних для обслуговування споживачів, які перебувають з діловою метою з членами своїх родин;

• ізоляція номерів з метою забезпечення умов для зосередженості під час роботи;

• наявність розвиненої мережі служби зв'язку;

• наявність служби фінансового забезпечення (відділення банку, пункт обміну валют тощо);

• наявність відкритих стоянок для автотранспорту мешканців готель­ ного підприємства і їх гостей.

Специфічні функціональні вимоги до типу готельних підприємств ділового призначення:

• наявність спеціальних приміщень для проведення ділових заходів: конференц-залів (бажано декількох різної місткості), кімнат для переговорів, приміщень для розміщення експозиції тощо;

• наявність спеціального технічного устаткування, тобто умов для проведення різних заходів на власній матеріально-технічній базі;

• наявність спортивно-оздоровчих і торгово-розважальних комплексів.

На підприємствах готельного господарства ділового призначення проектуються «бізнес-поверхи» для забезпечення комфортної атмо­сфери під час проведення ділових зустрічей, а також - зони для відлочинку. На цих поверхах можуть бути розташовані клуби, затишні бари, бібліотека, відеосалони тощо. Окремі поверхи можуть бути виділені для УІР-гостей.

У готельних підприємствах для споживачів, які перебувають з діловою метою, в структурі додаткових послуг пропонуються і оздо­ровчі, до складу яких входять різноманітний комплекс послуг спор­тивного спрямування та релаксації, дієтичне харчування тощо.

Термін перебування споживачів у готелях ділового призначення в середньому коливається від одного до семи днів. Для готельних підприємств цього типу кількість постійних споживачів послуг підприємств ресторанного господарства приймається з розрахунку 20-30% загальної кількості місць готелю. Це здебільшого пов'язано з короткочасним перебуванням споживачів готельних послуг.

Готельні підприємства для відпочинку призначені для задо­волення потреб споживачів готельних послуг, які займаються як пасивним, так і активним туризмом.

Загальні функціональні вимоги до готельних підприємств цього типу передбачають наявність умов для:

• відпочинку та спортивних ігор на повітрі в межах прилеглої до. готелю зеленої території;

• відпочинку в номері та поза ним;

• розваг і релаксації;

• відпочинку на повітрі в межах готельного номера, використовуючи лоджії, балкони, тераси.

Готельні підприємства для відпочинку надають основні та додаткові послуги: послуги проживання та харчування, рекреаційно-оздоровчі, інформаційні та ін.

До типу готельних підприємств для відпочинку належать:

• курортні (бальнеологічні, кліматичні, грязелікувальні, лікувально- оздоровчі заклади, що надають розміщення і послуги лікування, рекреації та реабілітації);

• туристично-екскурсійні, туристично-спортивні, спеціалізовані ту­ ристичні, табори, що надають розміщення для діяльності в період відпочинку (табори праці та відпочинку, будинки мисливця (рибалки), табори сільськогосподарського, археологічного й екологічного спря­ мування тощо), кемпінги (об'єкти на закритих майданчиках, призна­ чені для наметів, автофургонів, автопричепів, будинків на колесах);

• засоби розміщення для масового туризму (пансіонати, будинки та бази відпочинку (крім туристських), сільські туристичні будинки, хостели, готелі для сімейного відпочинку.

Курортні готельні підприємства. Концепція «курортного підприємства» містить надання послуг розміщення, харчування і ряду додаткових послуг споживачам, які прагнуть до відпочинку та відновлення здоров'я. Курортні готельні підприємства розмішують на території, що надає можливості для відпочинку та лікування у клі­матичних і природних умовах: на морських побережжях, у гірських районах тощо. Підприємствами-прототипами сучасних курортних готельних підприємств є давньоримські лазні з термальними джере­лами, якими користувалися ще у II ст. н.е.

Функціональні вимоги до курортних підприємств готельного господарства:

• розміщення в курортній місцевості зі значними лікувальними ресур­ сами: бальнеологічними, кліматичними, грязелікувальними та змі­ шаного типу;

• наявність умов для організації профілактичного та діегичного хар­ чування;

• у структурі підприємства обов'язково повинні бути передбачені приміщення для надання медичних послуг лікувально-профілак­ тичного характеру, заняття спортом, активного відпочинку тощо;

• наявність умов для організації лікувального сну на повітрі в межах

номера, а також в аераріях і соляріях, на лікувальних пляжах; ■ наявність торгової мережі.

Внутрішнє обладнання номерів курортних готельних підприємств характеризується облаштуванням спального місця не тільки в номері, але і у великих за розміром лоджіях, на балконах, терасах. У зв'язку з тривалим терміном проживанням (до одного місяця) у номерах перед­бачаються збільшені за розміром шафи для збереження одягу та білизни.

Курортні готельні підприємства можуть функціонувати ціло­річно або сезонно. Готельні підприємства, що працюють цілорічно, мають більш високий рівень комфортності та широкий перелік додаткових послуг, розширений склад приміщень для проведення дозвілля (вітальні, клуби, кегельбани), майданчики для відпочинку та спорту, розвинену мережу підприємств ресторанного господарства.

Найважливіші питання щодо функціонування курортних готель­них підприємств обумовлені сезонністю попиту, що значною мірою позначається на завантаженні їхньої матеріальної бази. Тривалість періоду може варіюватися в межах від 90 до 180 днів, що часто зале­жить від кліматичних і ряду інших факторів. З метою вирівнювання завантаження в період міжсезоння курортні готельні підприємства прагнуть до завоювання нових сегментів ринків туристичних послуг, зокрема, сегмента ділового туризму.

Сезонність попиту на готельні послуги потребує вирішення ряду інших питань:

• наймання і збереження постійного складу кваліфікованого персоналу;

• забезпечення збереження І підтримки будівель та устаткування в належному стані в несезонний період.

Туристичні готельні підприємство. Сутність концепції турис­тичного готельного підприємства полягає в оптимальному задово­ленні потреб туристів і екскурсантів, тобто ці підприємства призна­чені для туристів, які прагнуть активного відпочинку.

Туристичне підприємство готельного господарства, як правило, розташовують на туристичних маршрутах. Комплекс послуг, що про­понує туристичне підприємство, формується відповідно до програми

маршруту та заздалегідь визначається ваучером або путівкою; для організації обслуговування в структурі туристичного готелю передба­чені бюро подорожей і екскурсій.

У закордонній практиці в групі туристичних готельних підпри­ємств найбільш поширені готельні підприємства спортивного призна­чення, що надають туристам широкі можливості для заняття різними видами спорту.

Основні функціональні вимоги до органЬації туристичних готельних підприємств:

• наявність приміщень для роботи турагенцій;

• можливість номерного фонду змінювати свою місткість за раху­ нок «номерів-дубль»;

• організація приміщень для відпочинку, ігор, розважального та куль­ турного дозвілля;

• наявність приміщень спортшни-аздоровчого призначення та озеле­ неної території навколо готельного підприємства;

• організація майданчиків для стоянки екскурсійних автобусів.

Туристично-екскурсійні підприємства розраховані на туристів, які найчастіше подорожують автобусами. Ці готельні підприємства призначені для короткочасного відпочинку, з терміном перебування 1-3 доби та для перебування понад три доби. Пасивний спосіб пересування, значна кількість інформації і вражень на туристичних маршрутах зумовлює у туристів потребу у відпочинку розважального характеру, без перевантажень психологічно-інформаційного характеру.

Туристично-екскурсійні підприємства готельного господарства розраховані на короткочасне перебування туристів і мають низку харак­терних особливостей. їх розміщують здебільшого поблизу (в радіусі 2-3 км) об'єктів туристичної привабливості, в центральних частинах міста, їм непритаманна обов'язкова наявність власної озелененої території для відпочинку та спортивних занять. В окремих шпиках її може замінити внутрішній простір, наприклад зимовий сад та ін. Для цього типу готельних підприємств не є характерними примі­щення для відпочинку, ігор, розваг тощо. Це пов'язано з тим, що потребу в цих приміщеннях задовольняє міська мережа діючих розва­жальних закладів.

Туристично-екскурсійні готельні підприємства, розраховані на перебування туристів понад три доби, мають деякі особливості в структурі приміщень, що обумовлено відповідними вимогами турис­тів. У таких випадках ці підприємства розміщують на територіях міст або сільських поселень, і тому це вимагає наявності озелененої ділянки з організованими майданчиками для відпочинку та спортивних занять. Передбачаються приміщення для відпочинку, ігор, розваг і закладів ресторанного господарства.

Туристично-спортивні готельні підприємства призначені для задоволення потреб туристів у туристично-спортивному обслугову­ванні та відпочинку в різні пори року. Залежно від пори року перед­бачається спортивний туризм зимового та літнього сезонів. У зимовий сезон серед населення значно поширені лижні та гірськолижні марш­рути. У літній сезон найбільш популярними є піші, гірсько-пішохідні, водні маршрути спортивного туризму.

Готельні підприємства для спортивного туризму та відпочинку мають ряд функціональних особливостей:

• наявність приміщень туристично-спортивного обслуговування;

• наявність приміщень і споруд, майданчиків спортивно-оздо­ ровчого призначення;

• наявність трас, пляжів, споруд, що відповідають вимогам маршруту;

• озеленена територія навколо підприємства.

Особливі функціональні вимоги висуваються до готельних під­приємств, що надають послуги спортсменам, які займаються окре­мими видами спорту:

• наявність приміщень для спортивно-тренувальних занять, проведення зборів;

• наявність приміщення для тренерського скчаду;

• забезпечення медичним обслуговування», профілактичним ліку­ ванням, спортивно-оздоровчими заняттями у приміщеннях підприємства і поза ним;

• створення умов для торгівлі, ремонту та збереження спор­ тивного інвентарю.

Готельні підприємства для спортсменів розміщують поблизу стадіонів і в місцевостях (гірських, рівнинних та ін.) з відповідними спортивно-тренувальними можливостями.

Спеціалізовані туристичні готельні підприємства здебільшого призначені для туристів, які використовують свій власний транспорт, їх розміщують уздовж всього туристичного маршруту. До цієї групи готельних підприємств також належать круїзні судна усіх видів (туристські й екскурсійні теплоходи), пасажирські судна, а також роз­міщення у потягах і автобусах. Умовно до цієї групи можна віднести наземний і водний транспорт, переобладнаний під засоби розміщення.

Готельні підприємства для масового туризму. Концепція підприємств готельного господарства для масового туризму поля­гає в тому, що ці засоби розміщення призначені для задоволення сегмента туристичного ринку «масовий туризм». До них належать пансіонати, будинки відпочинку, хостели, санаторії, сільські турис­тичні комплекси.

Пансіонати призначені для тривалого відпочинку від 10 до 20 днів і оздоровлення дорослих і батьків з дітьми. Відпочинок у пансіонаті регламентується розпорядком дня. Місткість пансіонатів -500-1000 місць. Для кращої організації відпочинку в структурі пансіонату передбачають виділення житлових груп на 200-250 осіб. Для розміщення контингенту відпочиваючих використовують спальні на 1, 2 і 3 ліжко-місця та двокімнатні житлові номери на 4 і 5 ліжко-місць. Харчування організовують в їдальнях, додатково передбача­ються буфети, бари.

У пансіонатах, в яких до 50% загальної кількості відпочиваючих -діти, обов'язковим с наявність умов для організації дитячого відпо­чинку. Зокрема передбачаються ігрові майданчики для дітей, примі­щення для роботи з дітьми, гральні автомати, бібліотека з читальним залом тощо. Пансіонати розраховані на широке коло відпочиваючих різного віку, статі, соціального статусу.

Будинки відпочинку - це оздоровчі заклади з регламентованим режимом відпочинку. Як правило, харчування входить до вартості проживання. Будинки відпочинку розташовують у місцевостях з привабливими природно-кліматичними умовами. В основному, це заклади розміщення відомчого підпорядкування.

Костели широко використовують в організації молодіжного туризму. Житлові приміщення для тимчасового мешкання мають мінімальні зручності. У кімнатах, розрахованих на розміщення декіль­кох туристів, часто використовують двоярусні ліжка. Ванна (душ), умивальник, туалетні кімнати загального користування передбачені на кожному поверсі.

Санаторії- це оздоровчо-лікувальні заклади з регламентованим режимом відпочинку для людей з різними видами захворювань. Харчування - дієтичне й обов'язково входить до вартості прожи­вання. Санаторії розміщують у місцевостях із лікувальними та профі­лактичними властивостями. При санаторіях функціонує мережа ліку­вальних медичних закладів.

Сільські туристичні будинки розташовані в сільських будівлях, де місцеві сільські підприємці надають послуги туристам.

Характеристика вищезазначених типів готельних господарств не обмежується тільки цими підприємствами. З розвитком туристичного бізнесу, впровадженням нових технологій, видів обслуговування та у зв'язку зі змінами попиту туристів виникають нові типи готельних господарств.

За останні роки у світі широко використовують приватний житловий сектор для таких сегментів ринку туристичних послуг, як сімейний, паломницький та сільський туризм.

Особливі функціональні вимоги до організації готельних під­приємств для масового туризму:

• наявність створення умов для організації дитячих розваг;

• наявність приміщень, де батьки зможуть залишити дітей під наглядом вихователів;

• створення умов для індивідуального приготування харчування у номері та поза ним;

• створення умов для гнучкої зміни місткості номерного фонду;

• наявність приміщень для ігор, відпочинку, розваг і культурного дозвілля дорослих членів сім "і;

• створення умов для організації спортивно-оздоровчих занять, праці на присадибних ділянках і бесід на духовну тему;

• наявність умов для розміщення торгівлі товарами дитячого асортименту;

• наявність святинь.