§4. Міжнародна правова відповідальність. Санкції та контрміри

Міжнародна правова відповідальність - наслідки неприємно^ характеру, що застосовуються до порушника норм міжнародно^ права та полягають в покладенні на останнього обов'язку негайно припинити протиправні дії, ліквідувати або компенсувати наслідки правопорушення та збуджують його не здійснювати протиправну поведінку у подальшому.

Міжнародна правова відповідальність є закономірним наслідком міжнародного правопорушення, яке, в свою чергу, є підставою відповідальності. Тому необхідною умовою притягнення до відповідальності повинна бути констатація складу правопорушення - визначення суб'єкта (суб'єктом відповідальності є держава в цілому, бо несе відповідальність не тільки за дії своїх державних органів, а й за дії фізичних і юридичних осіб, що знаходяться під її юрисдикцією, тому що може вплинути на їх поведінку нормами національного права) суб'єктивної сторони (встановлення наявності вини), об'єкта (те, що було порушене) та об'єктивної сторони (протиправне діяння, його наслідки та причинний зв'язок між ними).

Відповідальність як засіб реагування на правопорушення має певні функції:

1. Правоохоронна:

а) припиняюча - зупинити правопорушення;

б) компенсаційна - надати потерпілому компенсацію за завдану мате­ріальну та моральну шкоду;

2 Виховна:

а) Загальнопревентивна - вплинути на майбутню поведінку всі" учасників міжнародних правовідносин у дусі доброякісного виконання договірних обов'язків;

б) індивідуально-превентивна - вплинути на майбутню поведінку правопорушника з метою недопущення нових правопорушень.

Відповідно до ступеня міжнародної небезпечності правопорушення поділяються на:

Міжнародні злочини - категорія міжнародних правопорушень що становлять особливу небезпечність та тяжкі наслідки для міжнародного суспільства взагалі, або прав та свобод людини зокрема (агресія, апартеїд, рабство, геноцид тощо).

Міжнародні делікти - категорія міжнародних правопорушень, що за своїм ступенем є менш небезпечними ніж міжнародні злочини, та, як правило характеризуються обмеженим колом учасників порушених правовідносин (постраждалий - правопорушник).

Правопорушення є підставою для первинної та вторинної відповідальності. Первинна відповідальність проявляється в обов'язку припинити правопорушення та відновити порушене право, а вторинна -є підставою для легітимного застосування санкцій або контрмір, у разі невиконання законних вимог потерпілого або інших осіб.

Санкції та контрміри - є специфічним видом примушення, яке застосовується у відношенні правопорушника.

Відповідно до суб'єкта застосування відповідальності розрізняють:

Санкції - різновид примушення, як відповідна реакція на правопорушення, що може бути застосоване лише міжнародними організаціями в межах їх компетенції.

Стосовно застосування санкцій найбільш суттєвими повноваженнями наділена ООН (ст.41, 42 Статуту ООН). Так, за Рішенням Ради Безпеки ООН, та лише у разі погрози миру або агресії ООН вправі застосувати такі санкції, як:

1) повне або часткове розірвання економічних відносин, залізничну морських, повітряних та інших засобів зв'язку, а також розірвану дипломатичних відносин

2) дії виражені в демонстрації, блокаді, інших операцій повітряну морських, та сухопутних сил членів Організації

Контрміри - відповідна реакція на правопорушення з боц держави, чиї права та законні інтереси порушені

До контрмір відносяться реторсії та репресалії

Реторсія - відповідна акція, яка застосовується однією державою у відношенні до іншої з метою припинення недоброзичливих несправедливих дискримінаційних дій останньої, які в той же час не є правопорушенням (певні обмеження в статусі іноземців - громадян такої держави, відзив посла як відповідь на образу у відношенні до держави і т ін )

Репресалія - відповідні дїі держави, чиї права порушені, метою яких є вплив на порушника щодо припинення протиправних дій останнім, та виконанням ним зобов'язань, що виникли внаслідок правопорушення (затримання рибальського судна за незаконний вилов риби, накладення арешту на майно або його конфіскація і под) Необхідною умовою легітимного застосування репресалій є від­повідність, пропорційність останніх правопорушенню та його негативним наслідкам

Відповідно до характеру розрізняють:

політичну відповідальність (санкції, сатисфакції, реторсії, репресалії),

матеріальну відповідальність (репарація, реституція, субституція)

Сатисфакція _ форма політичної відповідальності, що виражається в публічному завіренні постраждалої сторони в недопущенні повторення правопорушення з боку порушника в "подальшому, в усвідомленні провини , под

Репарація - форма матеріальної відповідальності, яка виражена в обов’язку відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну авопорушенням у грошовій формі, або в іншій компенсації збитків

Реституція - форма матеріальної відповідальності, яка виражена в обов'язку відновити стан, який мав місце до скоєння правопорушення

Субституція - форма матеріальної відповідальності, яка виражена в обов'язку винної сторони замінити пошкоджене внаслідок скоєння правопорушення майно на таке саме за ціною, або якісними характеристиками тощо, за погодженням з постраждалою стороною