Тема 12. Міжнародне валютно-фінансове право

1. Поняття і зміст міжнародного валютно-фінансового права.

2. Організаційно-правовий механізм міжнародної валютно-фінансової системи.

3. Європейська валютна система.

4. Міжнародні валютно-кредитні відносини та джерела їх регулювання.

§ 1. Поняття і зміст міжнародного валютно-фінансового

права

Міжнародне валютного-фінансове право — сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють міждержавні валютно-фінансові відносини.

Комплекс валютно-фінансових відносин включає розрахункові, кредитні відносини, відносини з фінансового забезпечення торгових угод, ³ Удосконалювання валютного ринку, зі створення та діяльності міжнародних валютно-кредитних організацій.

В основі міжнародного фінансового права лежить принцип відповідно до якого всі держави мають право цілком і ефективно брати участь уміжнародному процесі прийняття рішень для врегулювання світових фінансових і валютних проблем (Хартія економічних прав і обов'язків держав).

Основне регулювання валютно-фінансових відносин державами здійснюється двосторонніми угодами. Норми, що відносять до цієї сфери, як правило, містяться в договорах про економічне співробітництво загального характеру. Так, правовий режим, щ встановлюється торговими договорами для всього комплексу торгових відносин сторін поширюється і на валютно-фінансову діяльність. Угоди про торгово-економічне, промислове і науково-технічне співробітництво вирішують питання, пов'язані з фінансуванням спільних проектів, ₃ довгостроковим кредитуванням при будівництві великих об'єктів, з оплатою імпорту устаткування й ін. Широке коло валютно-фінансових питань зважується угодами про товарообіг і платежі (валюта розрахунків, спосіб розрахунків і ін.).

Особливе місце займають дуже розповсюджені спеціальні платіжно-кредитні угоди, клірингові (розрахунки на основі заліку надходжень і витрат по взаємних торгово-економічних операціях), платіжні (розрахунки в погодженій валюті і механізм таких розрахунків), клірінгово-платіжні (розрахунки по клірингу з погашенням сальдо в погодженій валюті), кредитні (надання позики, його форма, умови).

Валютно-фінансові відносини стали частіше регулюватися багатосторонніми договорами. Як приклад можна вказати на серію угод між країнами Західної Європи порядку взаємних розрахунків У євровалюті (останнє з них Маастрихтський договір 1992 р.). Інший приклад — Угода про створення Платіжного союзу держав-учасниць СНД 1994р.

Норми міжнародного валютного права мають певні джерела, які виступають їх юридичною фіксацією. Джерелами міжнародно¹" валютного права є міжнародні угоди, судова та арбітражна практика, міжнародно-правові звичаї.

§ 2. Організаційно-правовий механізм міжнародної валютно-фінансової системи

Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних відносин, що зумовлені розвитком світового господарства юридично зафіксовані в міжнародних угодах.

Найголовнішими елементами цієї системи є національні та колективні валютні одиниці, склад і структура міжнародних ліквідних активів (валютні кошти та золоті резерви), механізм валютних паритетів і курсів, умови взаємної конвертованості валют, обсяги валютних обмежень, форми міжнародних розрахунків, режим міжнародних валютних ринків і світових ринків золота, статус міждержавних валютно-кредитних організацій, що регулюють валютні відносини.

Розвиток світової валютної системи після Другої світової війни пов'язаний із Бреттон-Вудською угодою 1944р., яка була важливим джерелом міжнародного валютного права. Основою її був золотовалютний стандарт (ЗО - 60р.р XX сторіччя) — світова валютна система, згідно з якою зв'язок валют різних країн із золотом здійснюється через обмін на валюту, яка продовжує зберігати статус такої, що переводиться в золото.

У 70-х роках після укладення Ямайської угоди (Кінгстон, 1976 р.) на зміну золотодоларової системи прийшли спеціальні правила запозичення (СПЗ) (ЗресіаІ йгаадпд КідИїе - 5йК) як база нової валютної системи, що юридично зафіксувала демонетизацію золота та узаконила Режим "плаваючих" валютних курсів

Спеціальні правила запозичення — це міжнародні резервні ^кРедитно-розрахункові кошти країн-членів МВФ, призначені для покриття Дефіцитів їх платіжних балансів.

Надання МВФ і Світовим банком позик та кредитів узгоджується з конаннями країнами-боржниками рекомендацій фінансово-економічного і соціального характеру, наданням відповідним державами звітів та іншої інформації щодо використання коштів. Надання кредитів зумовлюється дотриманням країнами-одержувачам зобов'язань не перевищувати певного темпу інфляції (як правило н більше 5 - 10% щомісяця), не допускати дефіциту державного бюджету понад 5 - 10%, підтримувати певний рівень соціального захисту широких верств населення тощо

Міжнародні організації та фонди, які причетні до міжнародних валютних відносин, за регіональною ознакою розподіляються на п'ять груп Європи, Ази, Африки, Латинської Америки, арабських країн

Організації та фонди ООН становлять окрему групу глобального масштабу

Міжнародні кредитні організації та фонди створюються на основі угод, укладених відповідними державами і функціонують на основі міжнародно-правових актів, як правило мають міжнародну правосуб’єктність і від свого імені укладають договори як з краінами-учасницями, так і з іншими державами та міжнародними організаціями

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізована установа ООН, створена на основі договорів, прийнятих Конференцією Об'єднаних Націй з валютно-фінансових питань ("Бреттон-Вудські угоди' 1944р) Членами Фонду є майже всі держави, включаючи Росію й інші країни СНД

Основні завдання Міжнародного валютного фонду:

1) сприяння міжнародному валютному співробітництву через постійні заклади, що становлять механізм для консультацій і співробітництва ³ міжнародних валютних проблем

2) полегшення рівномірного розширення міжнародної торгівлі й те* самим сприяння розширенню та підтримці високого рівня зайнятості реальних доходів населення та розвитку продуктивних сил всіх членів як основних цілей економічної політики,

3) сприяння стабільності валют, підтримка впорядкованих валютних осин _МІЖ краінами-членами і запобігання знеціненню валют з метою конкуренції,

4) допомога у створенні багатосторонньої системи розрахунків за поточними операціями між краінами-членами і в усуненні валютних обмежень, що перешкоджають розширенню світової торгівлі,

5) створення у краінах-членах шляхом тимчасового надання їм загальних коштів за належні гаранти впевненості, що в такий спосіб їм буде надана можливість виправити порушення рівноваги платіжних балансів без необхідності вдаватися до заходів, що завдають шкоди національному і міжнародному процвітанню

Структура МВФ:

Рада керуючих - вищий орган МВФ, яка складається із представників держав-членів

Тимчасовий комітет-складається з 24 членів і консультує Раду з питань, пов'язаних з контролем за світовою валютною системою і й адаптацією до змін, що відбуваються

Фонд перетворення систем (спеціальний орган) - допомагає країнам, які зазнають труднощів у торговій і платіжній системах у зв'язку з переходом до ринкової економіки

Виконавча рада—веде повсякденні справи Фонду та складається ³ 24 виконавчих директорів Сім з них призначаються країнами з найбільшими внесками (Великобританія, Греція, Китай, Саудівська Аравія США, Франція, Японія)

Всесвітній банк є складним міжнародним утворенням, ^п°в'язаним з ООН В його систему входять чотири автономних установи, підлеглі президенту Всесвітнього банку

' Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР),

² Міжнародна фінансова корпорація (МФК),

³ Міжнародна асоціація розвитку (МАР),

4. Багатобічне агентство по інвестиційних гарантіях (МА І Г).

Загальна мета цих установ — сприяння економічному соціальному розвитку менш розвинутих членів ООН шляхом надання фінансової, консультативної допомоги і сприяння в підготовці кадрів у рамках цієї загальної мети кожна установа здійснює свої функції.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) заснований у 1945 р. Його учасниками є переважна більшість держав, включаючи Росію й країни СНД. Основні завдання банку: сприяння деконструкції і розвитку держав-членів шляхом капіталовкладень на виробничі цілі заохочення приватних і іноземних інвестицій шляхом надання чи гарантій участі в позиках і інших інвестиціях приватних інвесторів стимулювання збалансованого росту міжнародної торгівлі, а також підтримка збалансованого платіжного балансу шляхом міжнародних інвестицій у розвиток виробництва. Вищим органом МБРР є Рада керуючих, що складається з представників держав-членів, кожний з яких має кількість голосів, пропорційним частці внеску в капітал Банку Повсякденною роботою займаються 24 виконавчих директори, п'ять з них призначаються Великобританією, Німеччиною, США, Францією та Японією. Директори обирають президента, що веде поточні справи Банку.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) — самостійна спеціалізована установа ООН. Метою є сприяння позаекономічному прогресу країн, що розвиваються, шляхом заохочення приватних виробничих підприємств. В останні роки МФК активізувала свою діяльність з надання технічної допомоги. Створено консультативну службу з іноземних інвестицій. Члени МФК обов'язково повинні бути членами МБРР. У ній бере участь більшість держав, включаючи Р°^СІ країни СНД. Керівні органи МБРР є й органами МФК.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була заснована дочірня організація МБРР, але має статус спеціалізованої установи ООН В основному вона переслідує ті цілі, що й Банк, та надає процентні позики найбіднішим країнам. Рада керуючих і виконавчий директорат формуються так само, як і відповідні органи МБРР, причому обслуговується персоналом МБРР.

Багатобічне агентство по інвестиційних гарантіях (МАІГ) загальна мета - заохочення іноземних капіталовкладень на виробничі цілі особливо в країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій, включаючи страхування і перестрахування некомерційних ризиків на іноземні інвестиції. Має юридичну і фінансову самостійність, а також входить у систему ООН. Зв'язок із МБРР знаходить вираження в тому, що членами Агентства можуть бути тільки члени Банку. Кількість членів перевищує 120 держав, включаючи Росію й інші країни СНД. Органами Агентства є Рада керуючих, Директорат (головою Директорату за посадою є Президент МБРР) і Президент. Кожна держава-член володіє 177 голосами плюс ще один голос за кожен додатковий внесок. Внаслідок чого кілька країн-експортерів капіталу мають таку ж кількість голосів, як і численні країни, що імпортують капітал.