- •Тема 1. Поняття, зміст і особливості сучасного міжнародного права
- •§1. Поняття та зміст міжнародного права
- •§2. Форма, джерела міжнародного права
- •§3. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •§4. Функції міжнародного права
- •§5. Юридично обов'язкова сила міжнародного права
- •Тема 2. Історія становлення і розвитку міжнародного права
- •§1. Історія і наука міжнародного права
- •§2. Міжнародне право стародавнього світу
- •§3. Міжнародне право Середньовіччя (з V ст. До Вестфальского миру 1648 р.)
- •§4. Міжнародне право з 1648 року до 1815 року
- •§5. Міжнародне право з 1815 року до закінчення Першої світової війни
- •§6. Міжнародне право з 1919 року до створення оон. Сучасне міжнародне право
- •Тема 3. Інститут міжнародної економічної правосуб'єктності
- •§1. Загальна характеристика суб'єктів міжнародних правовідносин
- •§2.Держава як основний суб'єкт міжнародних правовідносин
- •§3. Правосуб'єктність міжнародних організацій
- •§4. Правосуб'єктність народів, націй, що борються за свою незалежність і визнані такими
- •§5. Правосуб'єктність державоподібних утворень
- •§7. Правосуб'єктність фізичних осіб
- •§8. Характеристика основних прав і обов'язків держави
- •§9. Поняття юрисдикції, імунітету і міжнародно-правового визнання
- •§10. Характеристика правонаступництва держав
- •Тема 4.Система сучасного міжнародного права, її загальна характеристика
- •§1. Поняття системи міжнародного права і характеристика
- •§2. Поняття та загальна класифікація норм міжнародного права як важливої складової системи
- •§4. Принципи в системі міжнародного права
- •§5. Звичаєві та договірні норми. Їх взаємозв'язок та взаємозалежність
- •Тема 5. Регулювання стану міжнародно-правових відносин
- •§1. Поняття та механізм міжнародно-правового регулювання
- •§2. Міжнародний правопорядок та міжнародна законність
- •§3. Контроль у міжнародному праві
- •§4. Міжнародна правова відповідальність. Санкції та контрміри
- •1. Правоохоронна:
- •Тема 6.Сфера дії міжнародного права
- •§1. Суб'єктна й об'єктна сфери дії міжнародного права
- •§2. Розмежування просторових сфер дії міжнародного і національного (внутрішньодержавного) права
- •§3. Міжнародне право і екстратериторіальна дія національного права
- •Тема 7. Територіальне верховенство держав
- •§1. Територіальне верховенство та державна територія
- •4) Морське дно за межами континентального шельфу;
- •§2. Державні кордони
- •Тема 8. Право міжнародних договорів
- •§ 1. Поняття права міжнародних договорів Право міжнародних договорів - галузь міжнародного права, ще визначає порядок виникнення, дії і припинення міжнародних договорів.
- •§2. Сторони і класифікація договорів
- •§3. Договірні правовідносини, їх загальні поняття і принципи
- •§4. Окремі види економічних договорів і угод, їх основні характеристики
- •Тема 9. Забезпечення виконання зобов'язань що витікають з міжнародних договорів. Розгляд спорів
- •§1. Загальна характеристика правового забезпечення зобов'язань і засобів вирішення міжнародних економічнихспорів
- •§2. Міжнародний суд оон і Рада Безпеки оон
- •§3. Економічний суд снд
- •§4. Механізм врегулювання спорів в межах Всесвітньої торгової організації
- •§5. Міжнародні третейські суди (арбітражі)
- •Тема 10. Загальні положення правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§1. Основні засади правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •§2. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •Тема 11. Міжнародне торговельне право
- •§1. Поняття, зміст і джерела міжнародного торговельного права
- •§2. Принципи міжнародної торгівлі
- •Тема 12. Міжнародне валютно-фінансове право
- •§ 1. Поняття і зміст міжнародного валютно-фінансового
- •§ 2. Організаційно-правовий механізм міжнародної валютно-фінансової системи
- •§3. Європейська валютна система
- •§ 4. Міжнародні валютно-кредитні відносини та джерела їх регулювання
- •Тема 13. Міжнародне транспортне право
- •§1. Поняття міжнародного транспортного права
- •§2. Правове регулювання міжнародних економічних відносин за участю залізничного транспорту
- •§3. Правове регулювання міжнародних економічних відносин за участю авіаційного транспорту
- •§4. Правове регулювання міжнародних економічних відносин за участю автомобільного транспорту
- •§5. Правове регулювання міжнародних економічних відносин за участю морського, річного транспорту, та поштових перевезень і транзиту
- •Тема 14. Міжнародно-правова співпраця в промисловості та сільському господарстві. Правове регулювання міжнародної науково-технічної співпраці
- •§1. Загальні засади правового регулювання міжнародного співробітництва у промисловості
- •§2. Загальні засади правового регулювання міжнародного співробітництва у сільському господарстві
- •§3. Значення та правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Тема 15. Міжнародне економічне право у взаємовідносинах держав снд
- •§1. Специфіка міжнародного економічного права у взаємовідносинах держав-учасниць снд
- •§2. Співдружність незалежних держав та загальна характеристика її структури
- •§3. Основні засади правового регулювання міждержавних відносин країн-членів снд
§3. Європейська валютна система
Європейську валютну систему (Еигореап Мопеіагу Зузіегп) створили країни-члени Європейського Співтовариства в 1979 р. до складу якого складу входили дев'ять держав. Система була покликана забезпечити валютну стабільність шляхом накладання обмежень на коливання валютних курсів.
ЄВС складається з трьох основних елементів: 1) європейської валютної одиниці (ЕКЮ) (Еигореап Сиггепсу ІІпії — ^и), яку використовували у валютних операціях Європейського Співтовариства;
2) механізму обмінного курсу (МОК) (Ехспапде Каіе Меспапізгп ЕГСМ), згідно з яким країни-члени, що брали в ньому участь погоджувались утримувати коливання валюти в обумовлених межах
3) Європейського валютного фонду співробітництва (ЄВФС) (Еигоре Мопеіагу Соорегаііоп Рипсі — ЕМСР), до завдань якого належали емісія ЕКЮ і нагляд за МОК.
У 1989 р. створено Економічний і валютний союз (ЕВС) (Есопогпі апс) Мопеіагу ІІпіоп — ЕМІІ) Цю ідею було зафіксовано в Маастрихтській угоді 1992 р. про створення ЄС. Для реалізації цієї угоди було створено Європейський валютний інститут (Еигореап Мопеіагу ІпзШиіе), завдання якого полягало в координації економічної та валютної політики ЄС Європейський центральний банк (Еигореап СепігаІ Вапк) з метою керівництва цією політикою, а також запроваджено єдину європейську валюту - євро.
§ 4. Міжнародні валютно-кредитні відносини та джерела їх регулювання
У сфері міжнародного економічного співробітництва валютно-кредитні відносини поділяються на чотири великі групи:
1) торговельні та платіжні угоди, які передбачають виконання кредитних операцій на основі довгострокового клірингу;
2) угоди про економічне та промислово-технічне співробітництво;
3) міждержавні угоди про поставки товарів на компенсаційній основі;
4) спеціальні кредитні угоди.
Найбільш важливу роль у цій галузі відіграють Женевські конвенцн "Про уніфікацію права, що відноситься до векселів" 1930 р., і Женевські конвенції "Про уніфікацію права, що відноситься до чеків" 1931 Р-(Верховна Рада України своїми законами від 6 липня 1999 р. № 827-Хіу' № 826-ХІ\/ приєднала Україну до зазначених Женевських конвенцій).
Незважаючи на те, що конвенції одержали значне поширення, універсальними вони не стали, оскільки в них не беруть участь країни по-американського права. Внаслідок цього в економічних відносинах діють дві системи векселів і чеків — женевська й англо-американська.
З метою усунення подібного положення в 1988 р. була прийнята Конвенція ООН про міжнародні перекладні векселі і міжнародні прості векселі (проект був підготовлений ЮНСІТРАЛ), але вона не спростувала протиріччя і поки що не набрала сили.
Міжнародні грошові розрахунки здавна здійснюються у відповідності з правилами, що склалися в банківській практиці. Уніфікація таких правил здійснюється на неурядовому рівні, головним чином у рамках Міжнародної торговельної палати. Підготовлені нею зводи правил є майже єдиними актами, що регулюють міжнародні грошові розрахунки, і це незважаючи на те, що юридичною чинністю вони не володіють. Головну роль у механізмі їх реалізації відіграють банки. Національні асоціації банків, а іноді й окремі банки повідомляють Міжнародну торговельну палату про прийняття відповідних правил і їх застосування, або їх застосування обумовлюється в кореспондентських угодах, що укладаються банками різних країн. Найбільш широке застосування одержали Уніфіковані правила й звичаї для документарних акредитивів (у редакції 1993 р.), Уніфіковані правила по інкасо (у редакції 1995 р.), Уніфіковані правила по договірних гарантіях (1978 р.), Уніфіковані правила для гарантій за вимогою (1992 р.).
