Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕОВ_укр_консп_новий 2009.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
599 Кб
Скачать
☆

1.4.3. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці

Фактори — це умови, що об'єктивно діють, рушійна сила, яка впливає на зміну рівня і динаміки продуктивності праці.

Фактори зростання продуктивності праці можливо згрупувати в три групи: матеріально-технічні (всі напрями прогресивних змін в техніці і технології виробництва); організаційно-економічні (прогресивні зміни в організації праці, виробництва і управлінні); соціально-економічні (поліпшення якості робочої сили і характеристик соціально - економічного складу трудових колективів; вдосконалення методів мотивації і психологічного впливу тощо).

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії витрат праці (як живої так і упредметненої), які виникають унаслідок дії тих або інших факторів (вдосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Всі резерви зростання продуктивності праці класифікуються залежно від виду ресурсів, які використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва, використання робочої сили), часу їх використання (поточні і перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві і внутрішньовиробничі).

Внутрішньовиробничі резерви підрозділяються на: резерви зниження трудомісткості продукції; поліпшення використання робочого часу; поліпшення структури і використання кадрів.

Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці: впровадження досягнень науково – технічного прогресу; вдосконалення організації виробництва і праці; підвищення якості професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили; вдосконалення систем мотивації і стимулювання праці.

1.5. Оплата праці на підприємствах

План

1.5.1. Соціально - економічна сутність заробітної плати.

1.5.2. Принципи і складові елементи організації заробітної плати

1.5.3. Тарифна система оплати праці та її елементи.

1.5.4. Форми і системи заробітної плати.

1.5.1. Соціально - економічна сутність заробітної плати.

Відносно до Закону України “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата як соціально-економічна категорія виконує такі функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу, соціальну.

Заробітна плата складається з основної (постійною) і додаткової (змінній) частин, а також заохочувальних і компенсаційних виплат.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата праці за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати.

Розрізняють номінальну, реальну заробітну плату і реальні доходи працівників.

Організація заробітної плати базується на реалізації таких принципів: оплата залежно від кількості і якості праці; однакова оплата за однакову працю; диференціація заробітної плати залежно від умов праці, народногосподарської значущості галузі, територіального розміщення підприємств; забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами підвищення заробітної плати; ефективне стимулювання праці; посилення соціального захисту працівників.

Основу організації оплати праці складають такі взаємозв'язані елементи: нормування праці; тарифна система; форми і системи заробітної плати.