2.2.2. Властивості виробничого підприємства

Виробниче підприємство розглядається як динамічна соціально-економічна система, здатне самостійно змінювати форми внутрішніх виробничих відносин, свою структуру, розміри та зберігати свою цілісність, вливати на зовнішнє середовище зберігаючи свою місію. Підрозділи підприємства є підсистемами, що складаються з елементів різного ступеня складності (працівники, предмети й засоби праці), необхідні для функціонування і мають свої інтереси.

Засоби виробництва й працівники із знаннями й виробничим досвідом в сукупності становлять продуктивні сили суспільства, в масштабі підприємства – основу його виробничого потенціалу. В процесі виробництва працівники вступають між собою у певні виробничі відносини для спільної діяльності. Виробничі відносини – це система взаємозв’язків, що охоплюють різні стадії (фази) процесу відтворення сукупного суспільного продукту – виробництво, розподіл, обмін, споживання (виробниче, кінцеве).

Виробництва за призначенням продукції, що виробляється поділяють на виробництво засобів виробництва (обладнання, машини, механізми і т.д.) і виробництво предметів споживання

Основні властивості виробничого підприємства:

• результативність – здатність створювати споживчу продукцію;

• надійність – усталене функціонування, здатність компенсувати вплив внутрішніх та зовнішніх флуктуацій;

• гнучкість – можливість адаптувати виробництво до нововведень, планових завдань, ресурсної диверсифікації та змін зовнішнього середовища;

• керованість – управління виробництвом на всіх його стадіях і рівнях як відкритою системою;

• неперервність функціонування виробничого процесу;

• самоорганізація – здатність колективу знаходити адекватні відповіді на екзогенні та ендогенні виклики;

• динамічна рівновага – підприємство прагне зберегти себе при переході своїми підсистемами та елементами за своїми стадіями життєвого циклу;

• інерційність – усталеність структури підприємства, типу виробництва, збереження сутності основного технологічного процесу включаючи співвідношення його елементів, сформованих зв’язків;

• цілеспрямованість – підрозділи функціонують з метою випуску споживчої продукції відповідної якості та обсягу у відповідності мети розвитку та місії.

2.3. Організаційні структури підприємств

План

2.3.1. Сутність організаційних структур.

2.3.2. Види організаційних структур

2.3.1. Сутність організаційних структур

Організаційна структура підприємства (ОСП) складається з взаємодіючих структурних виробничих підрозділів (цехів, дільниць, лабораторій тощо) та спеціалізованих функціональних органів управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), які виконують певні функції для досягнення цілей підприємства.

Для підприємства виділяють: 1) організаційну систему з підсистемами організації праці, виробництва та управління; 2) систему організаційно-економічних відносин щодо розподілу, спеціалізації й кооперування праці, спеціалізації, кооперації й комбінування виробництва; 3) систему господарчих зв’язків.

При проектуванні ОСП незалежно до їх призначення керуються принципами: організаційного випередження щодо технічного рівня виробництва; організаційної сталості щодо збереження організованості; організаційної відповідності методам управління; організаційної системності щодо взаємозалежності структурних елементів; організаційної комплексності щодо багатофакторного аналізу структур; надійності взаємозв’язків між підрозділами; розподілу функцій, повноважень і відповідальності.

Відомі два підходи до формування організаційних структур: проблемно-орієнтований та функціональний.

Проблемно-орієнтований підхід базується на виділенні повного циклу прийняття рішень в організації та поетапному аналізу процесу прийняття рішень поза окремих функцій.

Функціональний підхід реалізують двома способами:

- за функціонально-об’єктним – декомпозують процеси управління та технологію виробництва до окремих робіт та операцій, оцінюють їх трудомісткість та нормують чисельність за певними функціями, визначають структурні підрозділи і чисельність їх працівників за фахом та кваліфікацією, аналізують процеси прийняття рішень та документообіг;

- структуризація цілей передбачає визначення й декомпозицію цілей та задач підприємства, організаційних ресурсів та альтернатив їх використання.

Відомий також спосіб як використання типових ОСП.