2.4.2. Принципи організації виробничого процесу

Забезпечити ефективність виробництва можливо при дотриманні основних принципів організації виробничих процесів:

Спеціалізація – закріплення за кожним підрозділом (цехом, ділянкою, робочим місцем) обмежених видів робіт, деталеоперацій, які мають конструктивно-технологічну схожість. Характерна для масового виробництва.

Кооперування – виробничі зв’язки (внутрішні та зовнішні) щодо сумісного виробництва продукції.

Стандартизація – встановлення і застосування стандартів і технічних умов.

Уніфікація – використання або виробництво складових частин виробу, які можуть використовуватись у різних виробах;

Пропорційність – всі виробничі процеси діють синхронізовано, що забезпечує ритмічність і надійність виконання виробничої програми. Досягається нормуванням технологічних операцій та робіт, запасів та їх витрат, заділів, тривалості циклів.

Неперервність спрямована на мінімізацію простоїв і перерв. Ритмічність – випуск через рівні проміжки часу однаковою або пропорційно зростаючої кількістю виробів з періодичним повторенням виробничого процесу.

Прямоточність – забезпечення найкоротшого шляху проходження виробу по всіх стадіях і операціях виробництва.

Паралельність(сполучення) – забезпечення максимально можливого одночасного виконання окремих технологічних процесів (операцій, робіт).

Концентрація – зосередження операцій над технологічно однорідною продукцією на окремих робочих місцях, ділянках, лініях, цехах, підприємстві.

Диференціація – розосередження виробничого процесу по декількох підрозділам.

Комбінування – технологічне поєднання різнорідних виробництв в рамках одного підприємств або підрозділу.

Автоматизація – заміна ручних операцій автоматизованими і поєднання автоматизованого технологічного процесу з процесом управління їм.

Гнучкість – переналагодження виробництва в умовах зміни технології, ресурсів, номенклатури.

Надаючи перевагу певним принципам організації виробничих процесів обирають певні типи організації виробництва.

2.5. Типи і методи організації виробництва

План

2.5.1. Типи організації виробництва.

2.5.2. Методи організації виробництва.

2.5.1. Типи організації виробництва

Тип організації виробництва визначають наступні ознаки: рівень спеціалізації; масштабність виробництва; режим його роботи; сталість номенклатури продукції; завантаженість робочих місць, тип устаткування, кваліфікація працівників та інші.

Відповідно до фізико-хімічної сутності основного технологічного процесу організують неперервне та дискретне виробництва.

Типи виробництва за рівнем серійності: одиничне, серійне й масове. Рівень серійності визначають часткою кількості робочих місць у загальній кількості операцій, що закріплені за робочими місцями. Для одиничного виробництва рівень серійності – до 0.2; для малосерійного – від 0.2 до 0.4; для середньосерійного – від 0.4 до 0.6; для багатосерійного – від 0.6 до 0.8; для простого масового – від 0.8 до 1; для потокового масового – близький до 1.

Одиничне виробництво це штучний випуску однакових виробів різноманітної номенклатурою. Має особливості: технологічну спеціалізацію робочих місць і значну кількість ручних операцій; технологія уточнюється в процесі виробництва; значна тривалість виробничого циклу та великий обсяг незавершеного виробництва; значні витрати живої праці, відходів виробництва та витрати на підготовку виробництва; незначне використання спеціального обладнання; децентралізація оперативного управління. Технологію й нормативи розробляють за міжцеховими технологічними маршрутами і обладнанням. Можливості автоматизації мінімальні.

Різновидом одиничного виробництва є індивідуальне виробництво (виробництво космічної техніки).

Серійний тип виробництва характеризується одночасним виготовленням серіями (партіями) широкої номенклатури конструктивно-технологічно однорідних виробів, що періодично повторюється протягом певного періоду часу. Дозволяє спеціалізувати робочі місця й застосовувати універсальне обладнання (верстати-автомати, маніпулятори), що сприяє підвищенню виробітку, скороченню тривалості виробничого циклу, зниженню змінних витрат та собівартості продукції.

Серійне виробництво підрозділяють на малосерійне, середньосерійне й багатосерійне. За техніко-економічними характеристиками дрібносерійне виробництво наближається до одиничного, а багатосерійне – до масового.

Для масового виробництва характерна обмежена номенклатура великих обсягів продукції. Широко використовують спеціальне обладнання, інструменти, технологічні оснастки, застосовують верстати-автомати й автоматичні лінії. Технологію розробляють для кожної операції. Визначають режими роботи обладнання, необхідний інструмент, норми витрат часу та матеріалів. Обладнання розташовують за технологічним процесом, а послідовні операції синхронізують у часі, що сприяє скороченню міжопераційних простоїв і тривалості виробничого циклу.

Тип виробництва визначають методи його організації.