- •Дослідження: методологія, методи, методики
- •1. Наукова картина світу
- •2. Наука і релігія
- •4. Наукова теорія
- •6. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •7. Фундаментальні та прикладні дослідження
- •8. Методологія індуктивних та дедуктивних досліджень
- •9. Понятійно-термінологічний апарат
- •1. Парадигми і концепції суспільної географії
- •2. Географічні закони та закономірності
- •3. Взаємодія суспільства з природою як ключова методологічна проблема суспільної географії
- •4. Територіальна організація суспільства
- •5. Об'єкт і предмет суспільної географії
- •6. Основні напрямки суспільно-географічних досліджень
- •1. Наукові методи та їх систематика
- •2. Методи суспільно-географічних досліджень
- •2.2. Картографічний метод
- •2.3. Метод ідеалізації
- •2.4. Метод формалізації
- •2.5. Математичні методи
- •2.6. Метод моделювання
- •2.7. Порівняльно-географічний метод
- •2.8. Методи класифікації та типізації
- •2.9. Системний метод. Системний підхід
- •1. Особливості і принципи суспільно-географічних досліджень
- •2. Об'єкти суспільно-географічних досліджень
- •3. Польові та камеральні дослідження
- •4. Організація польових досліджень. Джерела первинної інформації
- •5. Збирання суспільно-географічних даних. Представлення інформації
- •6. Опис та вимірювання
- •8. Наукова географічна мова
- •9. Напрямки формалізації у географічних дослідженнях
- •10. Просторове впорядкування суспільно-географічної інформації
- •1. Співвідношення простору і часу в суспільно-геогрлфічних дослідженнях
- •2. Географічний простір: зміст і функції поняття
- •3. Топологічні та метричні властивості геопростору
- •4. Розмірність географічного простору. Територія
- •5. Місце. Місцеположення
- •6. Географічні метрики
- •7. Час в географії. Історико-географічний підхід
- •1. Методика аналізу геодемографічних процесів
- •2. Аналіз територіальної диференціації геодемографічних процесів
- •3. Геодемографічний прогноз
- •4. Методика геодемографічного районування
- •5. Аналіз демографічної ситуації. Геодемографічне районування
- •6. Дослідження систем розселення
- •1. Вимір людського розвитку
- •2. Показники якості життя населення
- •3. Дослідження рівня життя населення
- •1. Цільові настанови та тематичні напрямки досліджень
- •2. Методологічні проблеми геоурбаністики
- •2.1. Ознаки міста
- •2.2. Класифікація міст. Функціональні типи міст
- •2.3. Місто як система
- •3. Паспортна характеристика міста
- •4. Дослідження природного середовища міста
- •1.2. Співвідношення великих і малих підприємств
- •3. Паспортна характеристика промислового підприємства
- •9,1. Цикли нафтопереробки та нафтохімії
- •9.2. Технологічні процеси переробки нафти
- •10. Територіальна організація промислових підприємств і угруповань
- •10.2. Територіальна організація промислового виробництва
- •1. Цільові настанови досліджень. Вихідні матеріали
- •4.1. Методика агроландшафтного кадастрового районування
- •5. Планування території
- •9. Форми територіальної організації водного господарства
- •10. Річковий транспорт. Рибний промисел
- •Динаміка вилову риби у водоймах України
- •3.3. Класифікація морських портів і суден
- •4. Функціональна організація транспорту.
- •2. Особливості рекреації як виду економічної діяльності
- •4. Рекреаційні ресурси та їх класифікація
- •1. Концепція природних каркасів екологічної безпеки територій та відповідні напрямки географічних досліджень
- •5. Складові елементи регіональної екологічної мережі
- •2. Структуру ванн я будівельно-шдустріальних комплексів за видами економічної діяльності
- •Isbn 966-318-404-3.
- •65026. М. Одеса, вул. Преображенська, 24.
- •Www.Fotoalbom-odessa.Com
6. Опис та вимірювання
Актуальною для суспільно-географічних досліджень є проблема наукового опису. Прийнята система опису досліджуваних об'єктів багато в чому визначає наступні пояснення, факти, узагальнення. Для найбільш поширених географічних об'єктів, як правило, існу-
138
ють більш-менш загальноприйняті стандарти описів — анкети, паспорти тощо. Сучасною формою впорядкування та організації фактів є бази географічних даних, які розробляють для географічних інформаційних систем. Описи звичайно дають якісні — називні та порівняльні — характеристики досліджуваних об'єктів. Щодо кількісних характеристик, то тут можливі дві принципово різні ситуації. Перша — досліджувані географічні об'єкти мають різноманітні кількісні характеристики, що їх надає статистика або ж відомча звітність, і завдання полягає лише у їх впорядкуванні, систематизації за стандартними описами або у формі баз географічних даних.
Друга ситуація виникає тоді, коли мета дослідження — кількісне порівняння досліджуваних об'єктів за новими характеристиками, які ще не відомі традиційній статистиці чи відомчій звітності. Наприклад, ми хочемо оцінити й порівняти якість життя населення в містах України, або визначити природно-рекреаційний потенціал різних курортних районів, або порівняти рівні соціально-економічного розвитку регіонів країни. В цьому разі географи-дослідники розробляють методику відповідних оцінок та процедури й алгоритми їх обчислень. Виникає проблема вимірювання досліджених об'єктів та їх нових ознак.
Вимірювання — необхідна передумова метризації. досліджуваних об'єктів. Вимірювання починається з параметргізаціїдосліджуваних об'єктів та явищ. Параметр (грец. parametron — такий, що відмірює) — величина, значення якої слугують для розрізнювання елементів будь-якої множини між собою. Щоб розрізняти дерева в лісі, їх необхідно параметризувати за допомогою тих чи інших якісних і кількісних ознак. Для аналізу розселення населення необхідно параметризувати об'єкти досліджень — міста, селища і села, тобто встановити для них систему певних якісних і кількісних характеристик. У суспільно-географічних дослідженнях часто зустрічаються суто якісні характеристики, які важко параметризувати: етнонаціональ-ний склад населення, види духовної діяльності населення, політична орієнтація електората та ін.
Процедура вимірювання полягає у зіставленні кількісної ознаки з одиницею виміру — еталоном. Вимірювання здійснюють за різними шкалами — номінальною (називною), інтервальною (рівномірною), пропорційною (шкала відношень на основі тих чи інших пропорцій). Номінальна (називна) шкала дозволяє лише виділити (назвати) об'єкти та порахувати їх. Інтервальна шкала дає кількісні зна-
139
чення ознак, що змінюються рівномірно, а шкала відношень показує значення ознак за певними пропорціями (арифметична та геометрична прогресія, натуральні чи десяткові логарифми, експоненційні відношення і т. д.).
Якісні ознаки називають неаддитивними (такими, що не дають суми й не можуть додаватися). Для їх вимірювання будують спеціальні шкали якісних ознак, а саму процедуру вимірювання називають квантифікацією. У багатьох випадках принциповою проблемою виступає метризація досліджуваних явищ. Справа в тому, що численні географічні характеристики є суто якісними, такими, що не мають кількісних ознак. Це загальнонаукова проблема, для розв'язання якої виникла нова дисципліна кваліметрія — буквально "вимірювання якості". Розроблення метрик на множині певних об'єктів — складне завдання, що потребує відповідної математичної підготовки.
Окремі дослідники квантифікацією називають будь-яку процедуру вимірювання. В цьому разі квантифікація означає співставлення та поєднання будь-яких емпірічних змінних (параметрів) з їх числовими значеннями. За таким підходом розрізняють три рівні кванти-фікації:
\) нумерація об'єктів, їх лічба та цифрове найменування;
впорядкування, ранжування об'єктів за їх якісними параметрами;
вимірювання.
Нумерація — це приписування об'єктам цифр для їх лічби, виконує ту ж функцію, що і номінація (найменування). Цифри в нумерації не мають жодних арифметичних співвідношень, вони неопераціона-льні. В окремих випадках номери відповідають певній впорядкованості об'єктів.
Ще один методичний підхід до вимірювання: будь-яке вимірювання називають процедурою шкалування. Шкалування полягає в побудові вимірювальних шкал — метричних або неметричних. У соціальних науках шкалування використовують для так званого якісного вимірювання. При цьому розрізняють шкали абсолютні (номінальні, називні), шкали відношень та шкали інтервалів. Абсолютні шкали дають змогу лише виділити об'єкти чи явища, номерувати та рахувати їх. Підкреслимо, що вони придатні лише для дискретних (виділених, виокремлених) об'єктів і явищ. Шкала відношень дозволяє впорядкувати досліджувані об'єкти за тим чи іншим параметром, ранжувати їх. Математики називають множину об'єктів, впо-
140
рядкованих за шкалою відношень, квазипорядком — "майже порядком". Шкала інтервалів доповнює шкалу відношень певною числовою функією, яка дає, як правило, змогу ввести для множини досліджуваних об'єктів певну метрику.
Розрізняють вимірювання фізичне та позафізичне. При цьому основою фізичного вимірювання слугують шкали, а вимірними інструментами для нефізичного вимірювання можуть бути шкали, а також спостереження, анкети, опитування. Виникає проблема "об'єктив-них-суб'єктивних" шкал і оцінок: наскільки об'єктивними можуть бути вимірювання за шкалами, побудованими на основі опитувань та оцінок суб'єктів?
Контрольні питання та завдання
Поясніть зміст і функції поняття "науковий опис".
Як співвідносяться якісні — називні, порівняльні та кількісні характеристики в описах? Чим зумовлена поява нових (невідомих до того часу) кількісних і якісних характеристик? Наведіть приклади.
Що являють собою вимірювання, параметризація, параметр? Яка їх роль у суспільно-географічних дослідженнях?
В чому полягає процедура вимірювання? Які вимірювальні шкали використовують географи?
Прокоментуйте проблему кількісного виразу якісних ознак. Характеризуйте рівні метризації та квантифікації якісних ознак в географії.
Що являє собою процедура шкалування? Порівняйте абсолютні шкали, шкали відношень, шкали інтервалів та їх можливості щодо вимірювання.
Поясніть особливості фізичного та позафізичного вимірювання. Покажіть особливу роль позафізичного вимірювання у суспільно-географічних дослідженнях.
7. ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУСШЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ
У суспільно-географічних дослідженнях розрізняють якісні та кількісні підходи. Якісні підходи та характеристики дають змогу розрізняти об'єкти спостережень між собою, виділяти об'єкти певного
141
виду. Скажімо, населені пункти поділяють на міста і села, народи світу — за расами та національностями, в межах України виділяють лісову, лісостепову та степову ландшафтні зони. Кількісні підходи та характеристики дозволяють більш докладно і точно диференціювати (квантифікувати) якість, встановити чисельну міру прояву тієї чи іншої якості, впорядкувати досліджувані об'єкти за такою мірою. Наприклад, міста за їх людністю поділяють на міста-мільйонери, найбільші міста (від 500 тис. до 1 млн. жителів), великі міста (100-500 тис), середні (50-100 тис.) й малі (менше 50 тис. мешканців) міста. Рівень соціально-економічного розвитку країн і регіонів оцінюють за душовим показником ВВП чи ВНП. Кадастрову оцінку сільськогосподарських земель визначають за потенційною (природною) чи досягнутою (ефективною) їх родючістю, тобто за врожайністю головних сільськогосподарських культур.
Якісні і кількісні характеристики географічних об'єктів діалектично взаємопов'язані. Загальновідомий закон переходу кількісних змін у якісні наголошує механізм генетичного розвитку об'єктів і явищ: кількісні зміни поступово накопичуються і спричиняють появу нової якості, переходу об'єкта до якісно нового стану. Перехід "кількості у якість" — один з провідних методологічних принципів суспільно-географічних досліджень: множина сусідніх великих міст — це вже не просто "скупчення міст", а якісно новий об'єкт — міська агломерація; в свою чергу, сукупність сусідніх агломерацій утворює конурбацію чи мегалополіс і т. д. Йдеться не лише про методологію аналізу суспільно-географічних процесів, динаміки, змін і розвитку географічних об'єктів. Взаємодія кількісних і якісних підходів пронизує будь-яку методичну схему суспільно-географічних досліджень за такими основними напрямками:
на початку досліджень необхідно якісно виділити об'єкти досліджень серед множин інших географічних об'єктів і явищ;
виділені об'єкти потребують певної параметризації — розгорнутих індивідуальних характеристик: якісних і кількісних;
параметризовані об'єкти необхідно систематизувати за їх головними якісними і кількісними ознаками, встановити їх певні види, типи, класи, що являтимуть собою, знов-таки, узагальнені вже на більш високому рівні якісні характеристики досліджуваних об'єктів.
Іншими словами, суспільно-географічні дослідження розпочинаються з якісних характеристик (предметна область та об'єкти дослідження), продовжуються пошуком різноманітних кількісних харак-
142
теристик досліджуваних об'єктів і завершуються їх якісно новою типізацією (табл. 4):
Таблиця 4
Головні етапи суспільно-географічних досліджень |
Переважаючі характеристики об'єктів |
1) визначення об'єктів і предметної області досліджень |
якісні |
2) розгорнуті характеристики досліджуваних об'єктів |
кількісні |
3) систематизація досліджуваних об'єктів |
якісні (нові) |
Поряд з якісними та кількісними характеристиками досліджуваних об'єктів виділяють також характеристики перехідні — якісно-кількісні або напівкількісні. Власне якісні характеристики не мають кількісного виразу і не можуть бути метризовані в принципі: місто — місто-райцентр — місто обласного підпорядкування; конфесії— християнська, іслам, буддизм; грунти — дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземні. Але окрім них географи користуються також якісними характеристиками, які можна певним чином впорядкувати, ранжувати, визначити їх порядкові номери у загальному переліку, дати їм певну експертну оцінку в балах. За таким підходом поділяють країни і регіони на високо-, середньо-, слаборозвинені, ран-жують міста як центри обслуговування в залежності від обсягів послуг та їх переліку (від центрів І рангу до VII рангу), визначають аттрактивність (притягальність) курортно-рекреаційних зон (високо-, середньо-, слабоаттрактивні) і т. д. Такі характеристики називають напівкількісними, оскільки вони дають змогу порівнювати досліджувані об'єкти за відношенням "більше-менше", але разом з тим не мають точного кількісного виміру і не є такими, що метризуються. Власне кількісними є такі характеристики, які мають метрику і які називають метризованими.
Співвідношення між якісними і кількісними характеристиками у суспільній географії таке ж складне й недостатньо розроблене, як і в інших галузях науки. Розрізняють поняття якісні (класифікаційні), порівняльні (топологічні)* та кількісні (метричні).
* У теорії вимірювань (К. Берка, 1987, та ін.) порівняльні характеристики називають топологічними, оскільки вони дають змогу встановити відношення "більше -менше", "ближче-далі" і т. ін. В географії топологічні ознаки характеризують місцеположення і є неметричними.
143
Якісні поняття та характеристики дають змогу виділити об'єкт дослідження як такий, назвати його, тому їх вважають називними: місто, дорога, озеро, підприємство, степ і т. д. Якісні характеристики дають змогу розрізняти окремі об'єкти, розподіляти їх на певні якісні групи чи сукупності: села — селища — міста; полісся — лісостеп — степ; ріка — озеро — море та ін. Відтак, якісні характеристики називають класифікаційними, такими, що дають можливість розподіляти (класифікувати) об'єкти досліджень. Але класифікаційні можливості якісних (називних) характеристик дуже прості та обмежені.
Порівняльні характеристики являють собою різновид якісних. Вони відрізняються від називних характеристик тим, що дають порівняльні ознаки, за якими досліджувані об'єкти можна певним чином порівнювати, ранжувати і впорядковувати: міста — великі, середні, малі; рівень економічного розвитку регіонів — високий, середній, низький, депресивний (застійний) та ін. Порівняльні характеристики іноді називають диференційними якісними ознаками напро-тивагу якісним називним, які є інтегральними (нерозчленованими). Вони дають більше можливостей щодо класифікації досліджуваних об'єктів, оскільки поєднують їх якісні називні та якісні порівняльні характеристики за відношенням "більше — менше".
Кількісні або метричні характеристики деталізують описи досліджуваних об'єктів і параметризують їх, тобто дають змогу для кожного об'єкта поряд з його визначальними (називними) якісними характеристиками встановити його кількісні параметри: для населеного пункту — кількість жителів, площу, кількість будинків та ін.; для сільськогосподарського підприємства.— обсяги виробництва продукції різних видів, кількість робітників, площа оброблюваних земель, поголів'я продуктивної худоби, вартість основних фондів, кадастрова оцінка земель і т. д.
Наявність кількісних характеристик для певної множини об'єктів дає можливість визначити для них певну метрику — систему співвідношень головних кількісних ознак, і тоді таку множину об'єктів називають метризованою, такою, що має певну метрику. Для суспільної географії, як і для багатьох інших наук, актуальною є проблема метризації численних об'єктів своїх досліджень, що мають якісний характер: як кількісно і точно визначити рівень зайнятості чи безробіття, рівень бідності (?), які показники характеризують високий — середній — низький рівень розвитку господарства (?) і т. д.
144
Загальний методологічний орієнтир щодо проблеми співвідношення якісних та кількісних характеристик такий: не слід розуміти метризацію як зведення якості до кількості; якісні відмінності реального світу залишаються провідними. Як це наголошували видатні математики, починаючи з Ньютона і Галілея, квантифікація (кількісні виміри) завжди підпорядкована теорії. Вимірювання є лише одним із засобів наукового пізнання, а не його метою. Разом з тим слід пам'ятати, що існує загальнонаукова проблема кількісного представлення якісних характеристик, тобто їх квантифікації та метризації. Для її розв'язання формується новий науковий напрямок — кваліметрія або "вимірювання якості".
Головна перевага кількісних (метричних) характеристик полягає в тому, що вони дають змогу встановлювати числові (кількісні) залежності і зв'язки, формувати закономірності і закони таких зв'язків і залежностей. Згадаймо, для прикладу, становлення теплофізики і термодинаміки: спочатку розрізняли лише якісні порівняльні ознаки — холодно, тепло, гаряче; далі розробили шкали температур (Фаренгейт, 1724; Реомюр, 1730; Цельсій, 1742) і стали користуватися кількісними характеристиками теплоти; пізніше сформували перші поняття й закономірності теплофізики, а з часом — і фундаментальні закони термодинаміки.
145
Узагальнена схема співвідношення якісних і кількісних ознак в суспільній географії виглядає так (рис. 7):
Як
бачимо,
специфіка географічних об'єктів порівняно
з іншими полягає
у наявності специфічних
геопросторових ознак —
місця, місцеположення,
сусідства. Об'єкти дослідження інших
наук мають індивідуальні
якісні та кількісні ознаки, а географічні
об'єкти крім того
ще ознаку положення (місця) на земній
поверхні. Іншими словами,
географічні об'єкти на відміну від інших
— негеографічних об'єктів,
мають специфічні топологічні параметри.
Класифікаційні поняття — обов'язковий елемент на перших і на заключних стадіях суспільно-географічних досліджень. Звичайно, дослідження розпочинають з виділення певної множини досліджуваних об'єктів за їх загальними якісними характеристиками: міста, сільські населені пункти, землекористування, підприємства, приморська смуга, курортна зона, лісопромисловий район і т. д. Слід пам'ятати, що класифікаційні (якісні) поняття, як правило, недостатньо чітко визначені, неточні щодо їх чіткого й однозначного розмежування з сусідніми поняттями, не мають кількісної міри. Згадаймо, для прикладу, поняття "місто", яке не має загальноприйнятого кількісного критерію щодо мінімальної кількості населення. У численних дослідницьких програмах завдання дослідження полягає саме в тому, щоб більш докладно, у тому числі порівняльно й кількісно, характеризувати об'єкти.
На заключній стадії досліджень дуже типовою є зворотня процедура — синтез численних кількісних характеристик у нових класифікаційних поняттях. Наприклад, докладний аналіз соціально-економічної ситуації у різних країнах дозволяє класифікувати їх за рівнем розвитку на сильно-, середньо-, слаборозвинені. Вивчаючи сільськогосподарське виробництво регіону, географи визначають типи виробничої спеціалізації господарств і районів. Узагальнюючи численні показники екологічної обстановки у містах і регіонах, ми поділяємо її врешті решт на "сприятливу", "задовільну", "недостатньо задовільну", "напружену", "критичну" та ін. ситуацію.
Всі недоліки якісних понять — неточність, невизначеність, неоднозначність — компенсуються їх класифікаційними можливостями, потенціалом щодо впорядкування та систематики досліджуваних об'єктів за найбільш загальними і синтетичними характеристиками. Наприклад, ми говоримо, що Японія сформувала прогресивну структуру господарства, і за цією якісною характеристикою бачимо і розуміємо особливості її економіки щодо складу, пропорцій, техно-
146
НОГІй і т. п. Ми можемо докладно характеризувати місто Одесу, її супутники — міста, селища, села, але не дійти висновку, що форму-< п.ся якісно новий об'єкт — Одеська агломерація, яку називають "Великою Одесою".
Якісні поняття можуть бути інтегральними (загальними) або ж ііік/к'ренційними, такими, що представляють певні градації властивостей. Прикладами перших можуть слугувати такі географічні поняття, як степ, чорнозем, болото, болгарський етнос, південний регіон Та ін. Приклади других — жаркий, теплий, помірний, холодний клімат. Інтегральні поняття є суто називними, вони дозволяють лише назвати і виділити певний об'єкт. Диференційні поняття дають змогу порівнювати об'єкти між собою за більшим чи меншим проявом певних властивостей: "більше, ніж...", "тепліше, ніж...", "глибше, ніж..." і т. д. Будемо надалі називати якісні диференційні поняття порівняльними.
За допомогою порівняльних понять досліджувані об'єкти можна певним чином впорядкувати, ранжувати, поділити на класи за біль-шим-меншим значенням їх властивостей. За таким підходом, наприклад, встановлюють бали бонітету (якості) лісових насаджень, бали кадастрової оцінки земель за їх родючістю. З другого боку, у багатьох випадках існує необхідність певним чином систематизувати (згрупувати, агрегувати і т. д.) географічні об'єкти, які мають чітку метричну характеристику. Скажімо, географи поділяють міста за їх людністю — кількістю населення на міста-мільйонери, великі міста, середні, малі, селища міського типу. Кожне місто має чітку характеристику — чисельність жителів, але виникає потреба загальної класифікації міст за за їх людністю.
Таким чином, порівняльні поняття є перехідними від якісних до кількісних характеристик. Вони дають змогу в окремих випадках ранжувати об'єкти за їх якісними характеристиками і тим самим пе-шюю мірою їх метризувати: лісові насадження перших класів бонітету більш продуктивні (потенційно), ніж другого; другий бонітет перевищує за продуктивністю третій і т. д. А суто метричні ознаки у багатьох випадках підлягають групуванню, систематиці, внаслідок чого географічні об'єкти одержують додаткові якісні характеристики: великі міста, розвинені країни і т. ін.
147
Контрольні питання та завдання
Як співвідносяться якісні та кількісні характеристики у суспільно-географічних дослідженнях? Які пізнавальні функції вони виконують?
Як взаємодіють кількісні та якісні підходи у суспільно-географічних дослідженнях? Поясніть їх взаємодію за методологічним принципом переходу кількості у нову якість.
Які характеристики у суспільній географії називають якісними, якісно-кількісними (напівкількісними), кількісними?
Як співвідносяться у суспільній географії якісні та кількісні характеристики й понятгя? Порівняйте поняття та характеристики якісні (класифікаційні), порівняльні (топологічні) та кількісні (метричні).
Що являє собою метрика? Яку множину географічних об'єктів називають метризованою?
Прокоментуйте загальну схему співвідношення ознак географічних об'єктів — топологічних, якісних, кількісних, за схемою, показаною на рисунку 7.
Поясніть особливу роль класифікаційних понять для суспільної географії, наведіть приклади.
Характеризуйте якісні поняття в географії як інтегральні (загальні) та диференційні (порівняльні).
