Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Топієв О. Г. Суспільно -географічні дослідження...doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
8 Мб
Скачать
☆

6. Опис та вимірювання

Актуальною для суспільно-географічних досліджень є проблема наукового опису. Прийнята система опису досліджуваних об'єктів багато в чому визначає наступні пояснення, факти, узагальнення. Для найбільш поширених географічних об'єктів, як правило, існу-

138

ють більш-менш загальноприйняті стандарти описів — анкети, пас­порти тощо. Сучасною формою впорядкування та організації фак­тів є бази географічних даних, які розробляють для географічних ін­формаційних систем. Описи звичайно дають якісні — називні та по­рівняльні — характеристики досліджуваних об'єктів. Щодо кількіс­них характеристик, то тут можливі дві принципово різні ситуації. Перша — досліджувані географічні об'єкти мають різноманітні кі­лькісні характеристики, що їх надає статистика або ж відомча звіт­ність, і завдання полягає лише у їх впорядкуванні, систематизації за стандартними описами або у формі баз географічних даних.

Друга ситуація виникає тоді, коли мета дослідження — кількісне порівняння досліджуваних об'єктів за новими характеристиками, які ще не відомі традиційній статистиці чи відомчій звітності. Напри­клад, ми хочемо оцінити й порівняти якість життя населення в міс­тах України, або визначити природно-рекреаційний потенціал різ­них курортних районів, або порівняти рівні соціально-економічно­го розвитку регіонів країни. В цьому разі географи-дослідники роз­робляють методику відповідних оцінок та процедури й алгорит­ми їх обчислень. Виникає проблема вимірювання досліджених об'­єктів та їх нових ознак.

Вимірювання — необхідна передумова метризації. досліджуваних об'єктів. Вимірювання починається з параметргізаціїдосліджуваних об'єктів та явищ. Параметр (грец. parametron — такий, що відмі­рює) — величина, значення якої слугують для розрізнювання елеме­нтів будь-якої множини між собою. Щоб розрізняти дерева в лісі, їх необхідно параметризувати за допомогою тих чи інших якісних і кі­лькісних ознак. Для аналізу розселення населення необхідно пара­метризувати об'єкти досліджень — міста, селища і села, тобто вста­новити для них систему певних якісних і кількісних характеристик. У суспільно-географічних дослідженнях часто зустрічаються суто якісні характеристики, які важко параметризувати: етнонаціональ-ний склад населення, види духовної діяльності населення, політична орієнтація електората та ін.

Процедура вимірювання полягає у зіставленні кількісної ознаки з одиницею виміру — еталоном. Вимірювання здійснюють за різни­ми шкалами — номінальною (називною), інтервальною (рівномір­ною), пропорційною (шкала відношень на основі тих чи інших про­порцій). Номінальна (називна) шкала дозволяє лише виділити (на­звати) об'єкти та порахувати їх. Інтервальна шкала дає кількісні зна-

139

чення ознак, що змінюються рівномірно, а шкала відношень показує значення ознак за певними пропорціями (арифметична та геометри­чна прогресія, натуральні чи десяткові логарифми, експоненційні відношення і т. д.).

Якісні ознаки називають неаддитивними (такими, що не дають суми й не можуть додаватися). Для їх вимірювання будують спеціа­льні шкали якісних ознак, а саму процедуру вимірювання назива­ють квантифікацією. У багатьох випадках принциповою пробле­мою виступає метризація досліджуваних явищ. Справа в тому, що численні географічні характеристики є суто якісними, такими, що не мають кількісних ознак. Це загальнонаукова проблема, для розв'я­зання якої виникла нова дисципліна кваліметрія — буквально "ви­мірювання якості". Розроблення метрик на множині певних об'єк­тів — складне завдання, що потребує відповідної математичної під­готовки.

Окремі дослідники квантифікацією називають будь-яку процеду­ру вимірювання. В цьому разі квантифікація означає співставлення та поєднання будь-яких емпірічних змінних (параметрів) з їх число­вими значеннями. За таким підходом розрізняють три рівні кванти-фікації:

\) нумерація об'єктів, їх лічба та цифрове найменування;

  1. впорядкування, ранжування об'єктів за їх якісними параметрами;

  2. вимірювання.

Нумерація — це приписування об'єктам цифр для їх лічби, вико­нує ту ж функцію, що і номінація (найменування). Цифри в нумерації не мають жодних арифметичних співвідношень, вони неопераціона-льні. В окремих випадках номери відповідають певній впорядкова­ності об'єктів.

Ще один методичний підхід до вимірювання: будь-яке вимірю­вання називають процедурою шкалування. Шкалування полягає в побудові вимірювальних шкал — метричних або неметричних. У со­ціальних науках шкалування використовують для так званого якіс­ного вимірювання. При цьому розрізняють шкали абсолютні (номі­нальні, називні), шкали відношень та шкали інтервалів. Абсолютні шкали дають змогу лише виділити об'єкти чи явища, номерувати та рахувати їх. Підкреслимо, що вони придатні лише для дискретних (виділених, виокремлених) об'єктів і явищ. Шкала відношень дозво­ляє впорядкувати досліджувані об'єкти за тим чи іншим парамет­ром, ранжувати їх. Математики називають множину об'єктів, впо-

140

рядкованих за шкалою відношень, квазипорядком — "майже поряд­ком". Шкала інтервалів доповнює шкалу відношень певною число­вою функією, яка дає, як правило, змогу ввести для множини дослі­джуваних об'єктів певну метрику.

Розрізняють вимірювання фізичне та позафізичне. При цьому ос­новою фізичного вимірювання слугують шкали, а вимірними інстру­ментами для нефізичного вимірювання можуть бути шкали, а також спостереження, анкети, опитування. Виникає проблема "об'єктив-них-суб'єктивних" шкал і оцінок: наскільки об'єктивними можуть бути вимірювання за шкалами, побудованими на основі опитувань та оцінок суб'єктів?

Контрольні питання та завдання

  1. Поясніть зміст і функції поняття "науковий опис".

  2. Як співвідносяться якісні — називні, порівняльні та кількісні ха­рактеристики в описах? Чим зумовлена поява нових (невідомих до того часу) кількісних і якісних характеристик? Наведіть при­клади.

  3. Що являють собою вимірювання, параметризація, параметр? Яка їх роль у суспільно-географічних дослідженнях?

  4. В чому полягає процедура вимірювання? Які вимірювальні шка­ли використовують географи?

  5. Прокоментуйте проблему кількісного виразу якісних ознак. Ха­рактеризуйте рівні метризації та квантифікації якісних ознак в географії.

  6. Що являє собою процедура шкалування? Порівняйте абсолютні шкали, шкали відношень, шкали інтервалів та їх можливості щодо вимірювання.

  7. Поясніть особливості фізичного та позафізичного вимірювання. Покажіть особливу роль позафізичного вимірювання у суспіль­но-географічних дослідженнях.

7. ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУСШЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ

У суспільно-географічних дослідженнях розрізняють якісні та кі­лькісні підходи. Якісні підходи та характеристики дають змогу роз­різняти об'єкти спостережень між собою, виділяти об'єкти певного

141

виду. Скажімо, населені пункти поділяють на міста і села, народи світу — за расами та національностями, в межах України виділяють лісову, лісостепову та степову ландшафтні зони. Кількісні підходи та характеристики дозволяють більш докладно і точно диференціюва­ти (квантифікувати) якість, встановити чисельну міру прояву тієї чи іншої якості, впорядкувати досліджувані об'єкти за такою мірою. Наприклад, міста за їх людністю поділяють на міста-мільйонери, найбільші міста (від 500 тис. до 1 млн. жителів), великі міста (100-500 тис), середні (50-100 тис.) й малі (менше 50 тис. мешканців) міс­та. Рівень соціально-економічного розвитку країн і регіонів оціню­ють за душовим показником ВВП чи ВНП. Кадастрову оцінку сіль­ськогосподарських земель визначають за потенційною (природною) чи досягнутою (ефективною) їх родючістю, тобто за врожайністю головних сільськогосподарських культур.

Якісні і кількісні характеристики географічних об'єктів діалекти­чно взаємопов'язані. Загальновідомий закон переходу кількісних змін у якісні наголошує механізм генетичного розвитку об'єктів і явищ: кількісні зміни поступово накопичуються і спричиняють по­яву нової якості, переходу об'єкта до якісно нового стану. Перехід "кількості у якість" — один з провідних методологічних принципів суспільно-географічних досліджень: множина сусідніх великих міст — це вже не просто "скупчення міст", а якісно новий об'єкт — міська агломерація; в свою чергу, сукупність сусідніх агломерацій утворює конурбацію чи мегалополіс і т. д. Йдеться не лише про ме­тодологію аналізу суспільно-географічних процесів, динаміки, змін і розвитку географічних об'єктів. Взаємодія кількісних і якісних під­ходів пронизує будь-яку методичну схему суспільно-географічних досліджень за такими основними напрямками:

  1. на початку досліджень необхідно якісно виділити об'єкти до­сліджень серед множин інших географічних об'єктів і явищ;

  2. виділені об'єкти потребують певної параметризації — розгор­нутих індивідуальних характеристик: якісних і кількісних;

  3. параметризовані об'єкти необхідно систематизувати за їх голо­вними якісними і кількісними ознаками, встановити їх певні види, типи, класи, що являтимуть собою, знов-таки, узагальнені вже на більш високому рівні якісні характеристики досліджуваних об'єктів.

Іншими словами, суспільно-географічні дослідження розпочина­ються з якісних характеристик (предметна область та об'єкти дослі­дження), продовжуються пошуком різноманітних кількісних харак-

142

теристик досліджуваних об'єктів і завершуються їх якісно новою типізацією (табл. 4):

Таблиця 4

Головні етапи суспільно-географічних

досліджень

Переважаючі характеристики об'єктів

1) визначення об'єктів і предметної області досліджень

якісні

2) розгорнуті характеристики досліджуваних об'єктів

кількісні

3) систематизація досліджуваних об'єктів

якісні (нові)

Поряд з якісними та кількісними характеристиками досліджува­них об'єктів виділяють також характеристики перехідні — якісно-кількісні або напівкількісні. Власне якісні характеристики не мають кількісного виразу і не можуть бути метризовані в принципі: міс­то — місто-райцентр — місто обласного підпорядкування; конфе­сії— християнська, іслам, буддизм; грунти — дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземні. Але окрім них географи користуються також якісними характеристиками, які можна певним чином впорядкува­ти, ранжувати, визначити їх порядкові номери у загальному перелі­ку, дати їм певну експертну оцінку в балах. За таким підходом поді­ляють країни і регіони на високо-, середньо-, слаборозвинені, ран-жують міста як центри обслуговування в залежності від обсягів по­слуг та їх переліку (від центрів І рангу до VII рангу), визначають аттрактивність (притягальність) курортно-рекреаційних зон (висо­ко-, середньо-, слабоаттрактивні) і т. д. Такі характеристики назива­ють напівкількісними, оскільки вони дають змогу порівнювати дослі­джувані об'єкти за відношенням "більше-менше", але разом з тим не мають точного кількісного виміру і не є такими, що метризуються. Власне кількісними є такі характеристики, які мають метрику і які називають метризованими.

Співвідношення між якісними і кількісними характеристиками у суспільній географії таке ж складне й недостатньо розроблене, як і в інших галузях науки. Розрізняють поняття якісні (класифікаційні), порівняльні (топологічні)* та кількісні (метричні).

* У теорії вимірювань (К. Берка, 1987, та ін.) порівняльні характеристи­ки називають топологічними, оскільки вони дають змогу встановити від­ношення "більше -менше", "ближче-далі" і т. ін. В географії топологічні ознаки характеризують місцеположення і є неметричними.

143

Якісні поняття та характеристики дають змогу виділити об'єкт дослідження як такий, назвати його, тому їх вважають називними: місто, дорога, озеро, підприємство, степ і т. д. Якісні характеристи­ки дають змогу розрізняти окремі об'єкти, розподіляти їх на певні якісні групи чи сукупності: села — селища — міста; полісся — лісо­степ — степ; ріка — озеро — море та ін. Відтак, якісні характеристи­ки називають класифікаційними, такими, що дають можливість роз­поділяти (класифікувати) об'єкти досліджень. Але класифікаційні можливості якісних (називних) характеристик дуже прості та обме­жені.

Порівняльні характеристики являють собою різновид якісних. Вони відрізняються від називних характеристик тим, що дають по­рівняльні ознаки, за якими досліджувані об'єкти можна певним чи­ном порівнювати, ранжувати і впорядковувати: міста — великі, се­редні, малі; рівень економічного розвитку регіонів — високий, сере­дній, низький, депресивний (застійний) та ін. Порівняльні характе­ристики іноді називають диференційними якісними ознаками напро-тивагу якісним називним, які є інтегральними (нерозчленованими). Вони дають більше можливостей щодо класифікації досліджуваних об'єктів, оскільки поєднують їх якісні називні та якісні порівняльні характеристики за відношенням "більше — менше".

Кількісні або метричні характеристики деталізують описи дослі­джуваних об'єктів і параметризують їх, тобто дають змогу для кож­ного об'єкта поряд з його визначальними (називними) якісними ха­рактеристиками встановити його кількісні параметри: для населе­ного пункту — кількість жителів, площу, кількість будинків та ін.; для сільськогосподарського підприємства.— обсяги виробництва продукції різних видів, кількість робітників, площа оброблюваних земель, поголів'я продуктивної худоби, вартість основних фондів, кадастрова оцінка земель і т. д.

Наявність кількісних характеристик для певної множини об'єк­тів дає можливість визначити для них певну метрику — систему співвідношень головних кількісних ознак, і тоді таку множину об'єктів називають метризованою, такою, що має певну метрику. Для суспі­льної географії, як і для багатьох інших наук, актуальною є пробле­ма метризації численних об'єктів своїх досліджень, що мають якіс­ний характер: як кількісно і точно визначити рівень зайнятості чи безробіття, рівень бідності (?), які показники характеризують висо­кий — середній — низький рівень розвитку господарства (?) і т. д.

144

Загальний методологічний орієнтир щодо проблеми співвідно­шення якісних та кількісних характеристик такий: не слід розуміти метризацію як зведення якості до кількості; якісні відмінності реаль­ного світу залишаються провідними. Як це наголошували видатні математики, починаючи з Ньютона і Галілея, квантифікація (кількі­сні виміри) завжди підпорядкована теорії. Вимірювання є лише од­ним із засобів наукового пізнання, а не його метою. Разом з тим слід пам'ятати, що існує загальнонаукова проблема кількісного предста­влення якісних характеристик, тобто їх квантифікації та метризації. Для її розв'язання формується новий науковий напрямок — кваліме­трія або "вимірювання якості".

Головна перевага кількісних (метричних) характеристик полягає в тому, що вони дають змогу встановлювати числові (кількісні) за­лежності і зв'язки, формувати закономірності і закони таких зв'язків і залежностей. Згадаймо, для прикладу, становлення теплофізики і термодинаміки: спочатку розрізняли лише якісні порівняльні озна­ки — холодно, тепло, гаряче; далі розробили шкали температур (Фаренгейт, 1724; Реомюр, 1730; Цельсій, 1742) і стали користувати­ся кількісними характеристиками теплоти; пізніше сформували пер­ші поняття й закономірності теплофізики, а з часом — і фундамента­льні закони термодинаміки.

145


Узагальнена схема співвідношення якісних і кількісних ознак в суспільній географії виглядає так (рис. 7):

Як бачимо, специфіка географічних об'єктів порівняно з іншими полягає у наявності специфічних геопросторових ознак — місця, міс­цеположення, сусідства. Об'єкти дослідження інших наук мають ін­дивідуальні якісні та кількісні ознаки, а географічні об'єкти крім того ще ознаку положення (місця) на земній поверхні. Іншими сло­вами, географічні об'єкти на відміну від інших — негеографічних об'єктів, мають специфічні топологічні параметри.

Класифікаційні поняття — обов'язковий елемент на перших і на заключних стадіях суспільно-географічних досліджень. Звичайно, дослідження розпочинають з виділення певної множини досліджу­ваних об'єктів за їх загальними якісними характеристиками: міста, сільські населені пункти, землекористування, підприємства, при­морська смуга, курортна зона, лісопромисловий район і т. д. Слід пам'ятати, що класифікаційні (якісні) поняття, як правило, недоста­тньо чітко визначені, неточні щодо їх чіткого й однозначного роз­межування з сусідніми поняттями, не мають кількісної міри. Згадай­мо, для прикладу, поняття "місто", яке не має загальноприйнятого кількісного критерію щодо мінімальної кількості населення. У чис­ленних дослідницьких програмах завдання дослідження полягає саме в тому, щоб більш докладно, у тому числі порівняльно й кількі­сно, характеризувати об'єкти.

На заключній стадії досліджень дуже типовою є зворотня про­цедура — синтез численних кількісних характеристик у нових кла­сифікаційних поняттях. Наприклад, докладний аналіз соціально-економічної ситуації у різних країнах дозволяє класифікувати їх за рівнем розвитку на сильно-, середньо-, слаборозвинені. Вивча­ючи сільськогосподарське виробництво регіону, географи визна­чають типи виробничої спеціалізації господарств і районів. Уза­гальнюючи численні показники екологічної обстановки у містах і регіонах, ми поділяємо її врешті решт на "сприятливу", "задові­льну", "недостатньо задовільну", "напружену", "критичну" та ін. ситуацію.

Всі недоліки якісних понять — неточність, невизначеність, неод­нозначність — компенсуються їх класифікаційними можливостями, потенціалом щодо впорядкування та систематики досліджуваних об'єктів за найбільш загальними і синтетичними характеристиками. Наприклад, ми говоримо, що Японія сформувала прогресивну стру­ктуру господарства, і за цією якісною характеристикою бачимо і розуміємо особливості її економіки щодо складу, пропорцій, техно-

146

НОГІй і т. п. Ми можемо докладно характеризувати місто Одесу, її супутники — міста, селища, села, але не дійти висновку, що форму-< п.ся якісно новий об'єкт — Одеська агломерація, яку називають "Великою Одесою".

Якісні поняття можуть бути інтегральними (загальними) або ж ііік/к'ренційними, такими, що представляють певні градації властиво­стей. Прикладами перших можуть слугувати такі географічні понят­тя, як степ, чорнозем, болото, болгарський етнос, південний регіон Та ін. Приклади других — жаркий, теплий, помірний, холодний клі­мат. Інтегральні поняття є суто називними, вони дозволяють лише назвати і виділити певний об'єкт. Диференційні поняття дають змо­гу порівнювати об'єкти між собою за більшим чи меншим проявом певних властивостей: "більше, ніж...", "тепліше, ніж...", "глибше, ніж..." і т. д. Будемо надалі називати якісні диференційні поняття порівняльними.

За допомогою порівняльних понять досліджувані об'єкти можна певним чином впорядкувати, ранжувати, поділити на класи за біль-шим-меншим значенням їх властивостей. За таким підходом, напри­клад, встановлюють бали бонітету (якості) лісових насаджень, бали кадастрової оцінки земель за їх родючістю. З другого боку, у бага­тьох випадках існує необхідність певним чином систематизувати (згрупувати, агрегувати і т. д.) географічні об'єкти, які мають чітку метричну характеристику. Скажімо, географи поділяють міста за їх людністю — кількістю населення на міста-мільйонери, великі міста, середні, малі, селища міського типу. Кожне місто має чітку характе­ристику — чисельність жителів, але виникає потреба загальної кла­сифікації міст за за їх людністю.

Таким чином, порівняльні поняття є перехідними від якісних до кількісних характеристик. Вони дають змогу в окремих випадках ранжувати об'єкти за їх якісними характеристиками і тим самим пе-шюю мірою їх метризувати: лісові насадження перших класів боні­тету більш продуктивні (потенційно), ніж другого; другий бонітет перевищує за продуктивністю третій і т. д. А суто метричні ознаки у багатьох випадках підлягають групуванню, систематиці, внаслідок чого географічні об'єкти одержують додаткові якісні характеристи­ки: великі міста, розвинені країни і т. ін.

147

Контрольні питання та завдання

  1. Як співвідносяться якісні та кількісні характеристики у суспіль­но-географічних дослідженнях? Які пізнавальні функції вони ви­конують?

  2. Як взаємодіють кількісні та якісні підходи у суспільно-географіч­них дослідженнях? Поясніть їх взаємодію за методологічним принципом переходу кількості у нову якість.

  3. Які характеристики у суспільній географії називають якісними, якісно-кількісними (напівкількісними), кількісними?

  4. Як співвідносяться у суспільній географії якісні та кількісні харак­теристики й понятгя? Порівняйте поняття та характеристики якісні (класифікаційні), порівняльні (топологічні) та кількісні (метричні).

  5. Що являє собою метрика? Яку множину географічних об'єктів називають метризованою?

  6. Прокоментуйте загальну схему співвідношення ознак географіч­них об'єктів — топологічних, якісних, кількісних, за схемою, по­казаною на рисунку 7.

  7. Поясніть особливу роль класифікаційних понять для суспільної географії, наведіть приклади.

  8. Характеризуйте якісні поняття в географії як інтегральні (загаль­ні) та диференційні (порівняльні).