Динаміка вилову риби у водоймах України

Водойма	1990		1991		1992		1993		1994
	вилов, ц	%Д0 під­сумку	вилов, ц	%до під­сумку	вилов, ц	%ДО під­сумку	вилов, ц	%до під­сумку	вилов, ц	%до під­сумку
1	2	3	4	-А_^	6	7	8	9	10	її
Каховське водосховище	99380	36.15	66489	30.75	48684	31.86	31515	34.5	25877	30.6
Кременчуцьке водосховище	91986	33.46	69108	31.97	71897	47.06	41292	45.3	39599	46.8
Дніпродзержинське	11944	4.34	9084	4.20	10092	6.61	4549	5.0	5482	6.5
водосховище
Дніпровське водосховище	8038	2.92	6501	3.01	4230	2.77	2469	2.7	2742	3.2
Київське водосховище	11222	4.08	8606	3.98	8966	5.87	5761	6.3	6117	7.2
Канівське водосховище	5689	2.07	3841	1.78	3865	2.53	2404	2.6	2138	2.5
Краснооскільське водосховище	1283	0.47	1028	0.48	1029	Пш~	821	0.9	420	0.5
Печенізьке водосховище	769	0.28	364	0.17	265	0.17	194	0.2	125	0.1
Верхній Дніпро	1544	0.56	669	ПШ~~	_П23^	0.74	239	0.3	236	0.3
Десна	1202	0.44	1145	0.53	328	0.21	96	0.1	168	0.2

Водойми:

Волинської області	701	0.25	505	0.23	148	0.10	107	0.1	61	0.1
Рівненської області	765	0.28	328	0.18	152	0.10	120	0.1	79	0.1
басейну Дністра (Вінницька і	116	0.04	429	0.20	150	0.10	138	0.2	170	0.2
Чернівецької і Хмельницької областей	-	-	-	-	473	0.31	363	0.4	307	0.4
Технічні водойми Криворіжжя	1800	0.66	1286	0.59	1179	~~отП	1002	1.1	908	1.1
Інші малі водойми	368	0.13	344	0.14 і	200	0.13	170	0.2	190	0.2
Разом по району діяльності "Дніпрорибводу^	274923	100	216190	100	152781	100	91230	100	84619	100

Закінчення табл. 60

Види риби	Каховське вдсх.	Запорізьке вдсх.	Кременчуцьке вдсх.	Дніпродзержин-ське вдсх.	Канівське вдсх.	Десна	Київське вдсх.	Верхній Дніпро	КраснооскІльське вдсх.	Печенізьке вдсх.	Технічні водойми Криворіжжя	Водойми Рівненської області	Водойми Чернівец. і Хмельниц. обл.	Водойми Вінницької області	Водойми Львівської області	Водойми Волинської області	Інші водойми	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19
Товсто­лобик	13428	130	2924	430	174	-	-	-	411	79	205	-	2	-	-	-	73	17861
Білий амур	1	-	4															5
Усач (марена)														1				1
Щука	218	37	214	275	69	12	363	48	-	1	2	19	-	2	-	17	18	1295
Головень	-.	2	-	-	-	-	-	-	- j	-	-	—	-	9	-	-	-	11
Сом	43	1	11	97	17	-	2	-	4	1	-	-	7	1	-	-	-	184
Окунь	139	117	164	176	18	-	83	-	-	-	37	4	3	14	-	4	5	764
Берш	-	22	-	96														118
Короп	-	-	-	-	1	-	-	-	-	-	-	2	21	9	5	14	10	62
Уклія	-	80	273	5	5	5	577											939
Тюлька	2456	31	424	1241														4152
В'юн
Інші
Всього	25877	2742	39599	5482	2138	168	6117	236	420	125	908	79	307	149	21	61	190	84619
Раки	-	0.2	-	-		-												0.2
Всього	25877	2742.2	39599	5482	2138	168 16117		236	420	125	908	79	307	149	21	61	190	84619

Розділ XIII

ТРАНСПОРТНІ ТА МОРЕГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ

1. ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ КОМПЛЕКСІВ І МЕРЕЖ

Географія транспорту як окремий напрямок суспільно-географі­чних досліджень сформувалась відносно пізно, в середині XIX ст., і лишається недостатньо методологічно й методично розробленою наукою. У радянський час вона орієнтувалась переважно на аналіз вантажо- і пасажиропотоків, напрямків перевезень пасажирів і ван­тажів, техніко-економічних характеристик різних видів транспорту та транспортних магістралей. У світовій географії більш пошире­ним є дослідження транспортних мереж як цілісних системних фор­мувань, що мають свої закономірності щодо формування та розвит­ку і виступають важливою інфраструктурною основою для станов­лення господарських комплексів різних типів і масштабів.

Будемо розрізняти у суспільно-географічних дослідженнях транс­порту такі головні напрямки: 1) дослідження окремих транспортних підприємств та об'єктів (станції, порти, вузли); 2) аналіз транспорт­них комплексів; 3) вивчення транспортних мереж і комунікацій.

Окремі транспортні об'єкти досліджують на локальному й регі­ональному рівні. Такі дослідження мають на меті встановити роль і місце даного транспортного об'єкту у господарському комплексі мі­ста, регіону, країни, визначити його економічні функції, вплив на довкілля, обгрунтувати напрямки і перспективи його подальшого розвитку, зокрема технологічної модернізації та реконструкції.

Дослідження транспортних комплексів міст, районів, областей, регіонів — це, як правило, дослідження середнього масштабу. Вони мають на меті показати:

1. роль і місце транспортного комплексу в господарстві міста чи регіону, зокрема встановити транспортні функції, які визначають спеціалізацію господарського комплексу;

2. проаналізувати характер транспортного обслуговування гос­подарського комплексу міста чи регіону, оцінити задовільність-не-задовільність таких функцій;

520

3) дослідити участь транспортного комплексу міста чи регіону в обслуговуванні транзитних пасажиро- й вантажопотоків на міжре­гіональному і міжнародному рівнях.

Вивчення транспортних мереж, як вже зазначалось, — малопо-ширений на даний час напрям досліджень. Разом з тим він відіграє виключно важливу роль у розумінні особливостей територіальної ор­ганізації населення та господарства регіонів, оскільки транспортні комунікації виникають залежно від розселення населення та видів його господарської діяльності, з одного боку, і самі активно вплива­ють на подальше розміщення населення та виробництва — з другого.

Мережа шляхів сполучення разом з містами утворює, за М. М. Баранським, каркас, який формує територію, надає їй певної конфігурації. Міста та транспортні магістралі нерозривно взаємо­пов'язані: нове місто породжує нові шляхи сполучень і навпаки — шляхи, особливо у місцях їх перетину, зумовлюють появу нових міст. Дослідження транспортних мереж має на меті показати, як природно-географічні, історичні, соціально-економічні особливості території впливають на формування систем транспортних комуніка­цій і як наявні транспортні мережі зумовлюють територіальні від­мінності в розселенні населення та в розміщенні господарства.

Транспортний комплекс характеризують за наявною транспорт­ною інфраструктурою, транспортними засобами (автопарки, рухо­мий склад залізниць, портовий флот та ін.) і роботою транспорту. Розглядаються системи галузевого транспорту — автомобільного, залізничного, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного, а також їх поєднання та взаємодія на локальному і регіональному рівнях. Рухомий склад залізниць представлений локомотивами, се­ред яких магістральні і маневрові тепловози і електровози, а також пасажирськими і вантажними вагонами різних типів і класів. Авто­мобільний парк поділяють за типами машин на вантажний, автобус­ний, легковий, спеціальний.

Транспортна інфраструктура регіону представлена транспорт­ними магістралями, вокзалами і станціями, ремонтними підприємс­твами і депо. Розрізняють автомобільні дороги загального користу­вання: 1) державні; 2) територіальні; 3) районні. Залізниці системати­зують за колійністю — одноколійні, двоколійні, та за їх електрифі-кованістю постійним чи змінним струмом. Залізничні станції за сво­їми функціями можуть бути: а) пасажирськими; б) сортувальними; в) дільничими; г) вантажними; д) вузловими. За обсягами роботи та

521

технічним обладнанням залізничні станції можуть бути: а) позакла-сними; б) І класу; в) інші (II — III класів).

Головними показниками роботи транспорту є обсяги перевезен­ня вантажів і пасажирів протягом року, серед них:

• перевезення (відправлення) вантажів — тис, т;

• вантажооборот (вантажообіг) — млрд. т-км;

• перевезення (відправлення) пасажирів — тис. чол.;

• пасажирооборот (пасажирообіг) — млрд. т-км. Структуру вантаоїсообороту характеризують для різних видів

транспорту за співвідношенням (млн. т, %) основних вантажів від­правлення та прибуття. Вантажооборот транспортного вузла чи ре­гіону в цілому може бути активним в разі перевищення обсягів ван­тажів відправлення над їх прибуттям чи пасивним, коли вантажів прибуває більше, ніж відправляється. Розрізняють такі види ванта­жів: кам'яне вугілля, кокс, нафтопродукти, руди, чорні метали, лісо­ві вантажі, будівельні вантажі, хімічні вантажі, хлібні вантажі, боро­шно і борошняні продукти, флюси, торф, папір, брухт чорних мета­лів, машини і обладнання та ін. В разі необхідності перелік вантажів можна деталізувати і доповнювати.

Географи досліджують транспортні комплекси регіонів, країн, світового господарства, головні напрями переміщень пасажирів і вантажів, вивчають окремі транспортні підприємства у складі гос­подарства міст і регіонів, аналізують особливості конфігурації транспортних мереж у різних природно-економічних умовах, визна­чають загальні закономірності розвитку транспортних комунікацій і комплексів.

За головними напрямками і маршрутами пасажирських і вантаж­них переміщень аналізують їх техніко-економічний стан, пропускну здатність, обсяги пасажиро- і вантажопотоків. Транспортні систе­ми — інфраструктурна основа поділу праці. Транспортні мережі у суспільній географії розглядають як каркаси (кістяки) територіаль­ної організації розселення та господарства. Згадаємо, що за взаєм­ним розміщенням головних економічних центрів та транспортних магістралей та їх конфігурацією визначають типи територіальної організації господарських комплексів — типи їх територіальних структур.

Вітчизняна економічна географія традиційно розглядала транс­порт за його основними галузями: залізничний, автомобільний, морський, річковий, трубопровідний. Такий підхід певною мірою

522

зберігається і нині. Але на світовому ринку транспортних послуг утверджується так званий функціональний підхід: клієнт замовляє перевезення вантажів (людей) від одного пункту до іншого; його ці­кавлять час і ціна і менше цікавлять (або зовсім не цікавлять) техно­логії виконання цього замовлення. Транспортні фірми все частіше об'єднують і комбінують різні види транспорту для цільових переве­зень "від воріт до воріт". Функціональний підхід — це забезпечення економічно вигідних і зручних перевезень пасажирів і вантажів за цільовими маршрутами (наприклад, міжнародними транспортними коридорами) за допомогою ефективних поєднань різних видів транспорту в єдині технологічні ланцюги.

Контрольні питання та завдання

1. Характеризуйте предметну область географії транспорту. Пояс­ніть головні напрямки транспортно-географічних досліджень.

2. Визначіть цільові настанови і перелік головних питань у дослі­дженнях транспортних комплексів. Як характеризують різні види транспорту, його рухомий склад, транспортну інфраструк­туру?

3. За якими показниками аналізують роботу транспорту?

4. Що являє собою структура вантажообороту? За якими показни­ками її характеризують?

5. Назвіть основні види вантажів. Поясніть регіональні відміни у структурі вантажів.

6. Поясніть цільові настанови та зміст напрямків і маршрутів ван-тажо- та пасажиропотоків.

7. Порівняйте галузевий та функціональний підходи до організації роботи транспорту. Які недоліки властиві галузевому управлін­ню транспортом?

8. Що являють собою міжнародні транспортні коридори (МТК)? Для яких потреб створюють МТК?

2. ТРАНСПОРТ ЯК ГАЛУЗЬ 1 ЯК ВИД ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

За "Загальним класифікатором галузей народного господарст­ва", який втратив свою чинність у системі державної статистики України з 1 липня 1997 p., транспорт розглядався як галузь народ-

523

ного господарства, що включала п'ять укрупнених (комплексних) галузей:

1. транспорт загального користування;

2. промисловий залізничний транспорт;

3. відомчий транспорт;

4. трубопровідний транспорт;

5. шляхи сполучення загального користування.

У складі укрупнених галузей виділяли прості галузі та підгалузі. Наприклад, транспорт загального користування як укрупнена (ком­плексна) галузь мав такий галузевий склад: залізничний, морський, річковий, автомобільний, авіаційний транспорт, міський електро­транспорт. У складі трубопровідного транспорту окремими галузя­ми розглядали нафтопровідний, газопровідний, продуктопровідний та водогінний транспорт і т. д. Такий підхід значною мірою зберіга­ється в організаційно-економічній та управлінський, структурі транспорту й нині.

За існуючою класифікацією видів економічної діяльності (ДК 009-96) транспорт виділено в окрему секцію (секція І) без поділу на під­секції з такою рубрикацією:

Розділ 60 — наземний транспорт, що включає такі групи:

1. (клас 60.10) — залізничний транспорт — пасажирський (60.10.1) і вантажний (60.10.2);

2. — міський і автодорожний транспорт, у складі якого такі класи:

• 60.21 — пасажирські регулярні перевезення з підкласами: 60.21.1 — пасажирський автомобільний транспорт; 60.21.2 — трам­вайний транспорт; 60.21.3 — тролейбусний транспорт; 60.21.4 — ме­трополітен; 60.21.9 — інші види наземного пасажирського транспо­рту, що діють за розкладом;

• 60.22 (клас 60.22.0) — пасажирські транспортні перевезення;

• 60.23 (клас 60.23.0) — інші автомобільні пасажирські перевезен­ня (без розкладу, фрахт, оренда та ін.);

• 60.24 (клас 60.24.0) — вантажні автомобільні перевезення;

60.3 (клас 60.30) — транспортування трубопроводами з підкла­ сами:

• 60.30.1 —транспортування сирої нафти та нафтопродуктів;

• 60.30.2 — транспортування газу;

- 60.30.9 — інші види трубопровідного транспорту; Розділ 61 — водний транспорт з такими групами (класами):

524

61.1 (61.10) — морський транспорт зарубіжного та каботажного плавання з підкласами:

• 61.10.1 — морський пасажирський транспорт;

• 61.10.2 — морський вантажний транспорт;

61.2 (61.20) —річковий транспорт з підкласами:

• 61.20.1 — рейсовий пасажирський транспорт;

• 61.20.2 — вантажний внутрішній флот;

Розділ 62 — авіаційний транспорт з трьома групами (класами):

62.1 (62.10) — регулярні пасажирські перевезення (за розкла­ дом) — пасажирські (62.10.1) та вантажні (62.10.2);

2. (62.20) — нерегулярні пасажирські перевезення — пасажирсь­кі (62.20.1) та вантажні (62.20.2);

2. (62.30) — космічний транспорт;

Розділ 63 — допоміжні транспортні послуги з такими групами:

1. — транспортна обробка вантажів та складування;

2. — функціонування транспортної інфраструктури (всіх видів транспорту — залізничного, автомобільного, водного, авіаційного);

3. — туристичні агентства та бюро подорооїсей;

63.4 — діяльність транспортних агентств; Розділ 64 — пошта і зв'язок з двома групами:

1. — поштова і кур 'срська служби;

2. — зв'язок.

Контрольні питання та завдання

1. Як систематизували транспорт за галузевим класифікатором?

2. Характеризуйте сучасну класифікацію транспорту за видами економічної діяльності — розділами, групами, класами та під­класами.

3. Порівняйте види транспортної діяльності за розділами:

• наземний транспорт;

• водний транспорт;

• авіаційний транспорт (з космічним транспортом);

• допоміжні транспортні послуги;

• пошта і зв'язок.

525

3. ДОСЛІДЖЕННЯ МОРСЬКОГО ПОРТУ

3.1. Загальна характеристика порту

Порти виконують такі господарські функції: 1) навантажуваль­но-розвантажувальні роботи; 2) організація пасажирських опера­цій; 3) обслуговування суден: надання палива, прісної води, прича­лів, буксирів, санітарної баржі, лоцмана, оформлення приходу та відходу; 4) складські та транспортно-експедиторські операції; 5) міс­цеві перевезення вантажів і пасажирів портовим флотом.

Морський порт складається з рейду, причального фронту та бе­регової території, забудованої спорудами і будівлями порту. Рейд — акваторія для стоянки суден і виконання навантажувально-розван­тажувальних робіт на плаву, захищена від моря молами та хвилело­мами. Причальний фронт являє собою споруди для швартовки су­ден, які можуть мати форму відкритих причалів, басейнів та пірсів, а також їх різноманітних поєднань. Для ремонту суден відводять спе­ціальний басейн на береговій території, де розміщують судноремонт­ний чи суднобудівельний завод. Бажано, щоб берегова територія порту по відношенню до житлової забудови розміщувалась із підві­тряного боку. Територію порту облямовують санітарно-захисною зоною зелених насаджень шириною 100 м. Санітарно-захисні зони і розриви між портовими складами і спорудами та житловою забудо­вою повинні становити 150-400 м, в залежності від класу екологіч­ної небезпеки споруд. Розмір території порту залежить від довжини причального фронту: на 1 м причальної лінії потрібна територія 300-400 кв. м — для спеціалізованих портів, 250-300 кв. м —для по­ртів загального призначення, 100-150 кв. м — для пристаней.

Виробнича структура порту — це сукупність всіх господарських підрозділів, дільниць, служб, відділів, що входять до складу порту, їх функціональна та адміністративна взаємодія. Виробничу струк­туру портів характеризують за його господарськими підрозділами з їх функціями та персоналом.

На схемі (рис. 38) показана загальна виробнича структура порту та його організаційно-функціональних підрозділів.

Основними господарськими підрозділами порту є навантажува­льно-розвантажувальні райони (ділянки), на яких організують від­повідні навантажувальні й розвантажувальні роботи і обробляють транспортні засоби. Кожний район має свої причали, склади й перева-

526

нтаоїсувальне обладнання, а також окремі обслуговуючі служба — ре­монтні й такелажні майстерні, гаражі завантажувальних машин, за­рядні станції, побутові служби (гардероби, душові, їдальні, медпун­кти, кімнати відпочинку та ін.).

Як приклад, розглянемо навантажувально-розвантажувальні райони та спеціалізовані коміьіекси і причали у порту Южиому:

-район Леї здійснює перевантаження хімічних і навалочних ван­тажів на трьох спеціалізованих комплексах: 1) переробка карбаміду в мішках і навалом; 2) перевантаження хімічних вантажів (аміак, ме­танол, суперфосфорна і нітрілакрилова кислота) наливом; 3) пере­роблення морського та річного піску;

-район №2 здійснює переробку навалочних вантажів і металу і включає два комплекси: 1) термінал з перевалки генеральних і навало­чних вантажів з трьома причалами; 2) термінал з перевалки хімічних добрив;

- допоміжні причали: 1) для суден портофлоту; 2) бункеровочна дільниця; 3) для науково-дослідних суден.

Портовий флот (портофлот) включає самохідні та несамохідні судна — буксири, катери, баржі, судна технічного обслуговування (сміттєзбиральники та ін.). Механічні майстерні виконують ремонт перевантажувального та іншого обладнання порту і, як правило, включають кілька різних цехів. Автобаза обслуговує парк вантаж­них і пасажирських машин порту, має гараж та власні майстерні. Ремонтно-будівельна дільниця виконує ремонт причалів, складів, службових будівель, виробничих і побутових об'єктів. Дріьниця зв'я­зку має портову радіостанцію, радіолокаційні та телевізійні устано­вки, системи радіотелефонного і телефонного зв'язку, комп'ютерні інформаційні системи. Обслуговують цю дільницю оператори зв'яз­ку та спеціалісти-ремонтники. Морський вокзал являє собою ком­плекс службових приміщень і технічного обладнання, призначених для обслуговування пасажирів. Ділянку водного простору перед по­ртом чи гаванню для стоянки або перевантаження суден називають рейдом; закритий (захищений) рейд утворює аванпорт, на рейдах можуть створюватися причали. Засоби навігаційного обладнання мо­жуть бути береговими (маяки, вогні, знаки, радіомаяки) та плавучими (маяки, буї, бакени, віхи). Порти обладнують радіолокаційними та радіопеленгаційними станціями, радіонавігаційними системами да­лекої радіонавігації.

Портові споруди і засоби, що входять до комплексу портового

528

господарства і становлять його матеріально-технічну базу, назива­ють елементами порту. Такими є: акваторія порту; територія порту; причальний фронт; загороджувальні споруди — моли, хвилеломи; транспортна інфраструктура — підхідні канали з судноплавною об­становкою, залізничні під'їздні колії, автодороги; виробничо-техні­чна інфраструктура, що включає енергетичне господарство, систе­ми зв'язку, водопостачання, каналізацію, опалення, а також вироб­ничі та службові будівлі, складські приміщення та майданчики, ста­ціонарні механічні перевантажувачі; соціальна інфраструктура.

Зовнішньоекономічну діяльність порту забезпечують численні служби, серед яких митниця, санітарно-епідеміологічна станція, ін­спекція по карантину рослин, державна хлібна інспекція, пожежно-технічна інспекція, інспекція охорони праці та ін.

3.2. Показники роботи порту

Вантажообіг порту — його головний показник, включає всі об­сяги вантажів, які проходять через причали порту за певний промі­жок часу (звичайно, протягом року), у тому числі навантаження, розвантаження чи перевантаження (на рейді).

Економічний (морський) вантаоїсообіг порту включає весь обсяг вантажів, що проходять через порт, незалежно від того, чиїми сила­ми й засобами здійснюється навантаження чи розвантаження. Пере­валочний вантажообіг (переробка вантажів) охоплює лише ті ван­тажі, що їх переробляють у порту силами й засобами порту. Еконо­мічний вантажообіг рахують у тоннах перероблення вантажів, пере­робку вантажів — у фізичних тоннах та тонно-операціях. Тонно-опе-рацією називають завершене переміщення 1 т вантажу за одним із основних варіантів перевантажувального процесу, незалежно від технології робіт, віддалі переміщення та додаткових операцій (укла­дання, тарування, переважування). Можливі варіанти: вагон — склад, склад — вагон, склад — автотранспорт, склад — склад. При цьому переміщення вантажів у межах одного складу не враховують.

Важливим показником роботи портів є співвідношення лінійних (регулярних) і трампових (нерегулярних) рейсів. Тоннаж флоту ха­рактеризують двома показниками:

1) вантажомісткість — об'ємна одиниця місткості суден; валову (повну) місткість вимірюють у брутто-регістрових тоннах (1 бр.-рег. т=100 куб. футам=2,83 куб. м);

529

2) вантажопідйомність (дедвейт) — вага корисного вантажу та вантажних запасів, що їх може підняти судно; вимірюється у тоннах.

Вантажообіг портів аналізують за видами вантажів, серед яких такі основні: зерно і хлібопродукти; метали й металобрухт; машини, устаткування і металовироби; кокс і кам'яне вугілля; руда, вогне­триви, формовочні матеріали; промислова сировина; цемент, буді­вельні матеріали; хімічні вантажі, мінеральні добрива, аміак, кау­чук, латекс; нафта і нафтопродукти — наливом і в тарі; лісові ванта­жі, папір, целюлоза; вантажі в контейнерах; сіль, риба, рибопродук­ти, рослинна олія, цукор, спирт, вино, води; інші вантажі (текстиль­на сировина, олія технічна та ін.).

За фізичним станом розрізняють вантажі наливні, насипні, нава­льні. Окремо виділяють вантажі у контейнерах {контейнерні пере­везення) та так звані генеральні вантажі (поштучно паковані).

В економічній структурі вантажообігу порту розрізняють ванта­жі відправлення та прибуття. За цільовим призначенням вантажі можуть бути експортними, імпортними, транзитними і такими, що переміщуються між портами своєї країни, — каботажними. Таким чином, узагальнена економічна структура вантажообігу порту має такі складові:

Вантажі:	Транзит	Експорт	Імпорт	Каботаж
Відправлення	+	+	-	+
Прибуття	+	-	+	+

У наведеній таблиці шість груп вантажів: 1) відправлення / екс­порт; 2) відправлення / каботаж; 3) прибуття / імпорт; 4) прибуття / каботаж; 5) транзит / відправлення; 6) транзит / прибуття.