Контрольне аудіювання тексти

І. Свята Тереза

1999 р. Папа Римський прийняв рішення про кано­нізацію Матері Терези. Серед вироблених Ватиканом правил прилучення до святих є таке: через п’ять років після смерті необхідно представити докази здійсне­них чудес. Таких чудес має бути не менш як два.

Свідчення було пред’явлено. Колишній пацієнт он­кологічної клініки міста Райджандж (Західна Бенгалія) підтвердив, що після благословення його Матір’ю Терезою в нього зникла ракова пухлина. Молода фран­цуженка, яка дістала серйозні травми в автокатастро­фі, заявила, що після того, як вона почала носити ме­дальйон з портретом Матері Терези, переломи груд­ної клітки зрослись. Палестинська дівчина розповіла, що вона повністю видужала від раку після того, як у сні їй явилася Мати Тереза й сказала: «Дитино, ти зцілилася!»

Та, кого увесь світ знає як Матір Терезу, народи­лася 1910 р. в македонському містечку Скоп’є.

Агнес була наймолодшою з-поміж трьох дітей ба­гатого купця-албанця Ніколи Бояджиу. Родина була цілком забезпеченою, тому діти зростали у повній без­турботності. Коли Агнес виповнилося сім років, не­сподівано помер батько. Щоб уберегти дітей від ма­теріальної скрути, мати відкрила власне підприємст­во з продажу оздоблених ручною вишивкою виробів. Їй вдалося не тільки забезпечити власну сім’ю, а й допомагати збіднілим сусідам. Це був перший для Аг­нес урок милосердя.

Рішення стати монахинею дівчинка прийняла чотир­надцятирічною, перейнявшись повагою до діяльності місіонерів в Індії. Коли Агнес виповнилось вісімнадцять, вона вирушила назустріч свідомо обраній нею долі.

Морським шляхом діставшись Калькутти, Агнес вступила до Ордену сестер Лорето, який мав у місті місію. З вікон монастиря дівчині доводилося бачити злидарів, що просто неба вмирали від голоду й хво­роб. Проте згідно з правилами монастиря Агнес не мала права покидати стін святої обителі.

Через дев’ять років по приїзді в Калькутту (1937 р.) Агнес прийняла постриг, прибравши ім’я сестри Тере­зи на честь французької монахині XIX ст. Терези де Лізьє, яка славилася винятковим милосердям.

Під час Другої світової війни Бенгалію охопив стра­шенний голод. Люди вмирали тисячами. У вересні 1946 року Тереза письмово звернулася до папи Пія XII з проханням дозволити їй покинути монастир. Піс­ля одержаного дозволу сестра Тереза взула грубі сандалії та перевдягнулась у біле сарі, яке носять найбідніші індійські жінки. «Білий — колір тих, хто нічого тут не вартий. Я хочу бути поруч з такими», — пояснила Тереза. До білого одягу вона додала лише блакитну смужку, а до плеча свого сарі пришила маленький хрестик.

Прилаштовувати тяжкохворих злидарів до лазаре­ту виявилося дуже важко. Тому Мати Тереза зверну­лася до властей з проханням виділити приміщення. Для притулку було надано занедбаний і зруйнований храм богині Калі. Назвали притулок «Дім чистого сер­ця». У ньому перебували сотні тисяч людей. Мати Те­реза завжди знаходила їм роботу, чимало з них доб­ровільно ставало її помічниками.

Чим Мати Тереза приваблювала людей? Насампе­ред—безкорисливою любов’ю до людей. Разом із меш­канцями притулку вона голодувала, мерзла, терпіла нестатки й приниження. У кожній людині вона бачила вті­лення Христа. Можливо, саме це допомогло їй, подо­лавши страх, доглядати хворих на проказу.

До притулку почали сходитися дівчата. 1950 р. бу­ло засновано Орден милосердя.

Витримати життя в притулку вдавалося лише най­більш відданим й стійким. Обов’язкова щоденна мо­литва розпочиналась о четвертій ранку. Сестри-жалібниці не мали власності, крім єдиної зміни одягу. Виснажлива робота тривала 16 годин на добу.

Хоч Мати Тереза свою працю щиро вважала «крап­лею в морі», їй судилося здобути міжнародне визнання: 1979 року їй присудили Нобелівську премію миру. Звіс­но, всі гроші вона вклала у діяльність місії. До речі, як і інші кошти, які коли-небудь потрапляли до її рук.

В Індії Мати Тереза відкрила унікальні пересувні клініки для лікування прокажених. У Нью-Йорку орга­нізувала найперший притулок для хворих на СНІД. По­бувала на місцях катастроф і воєн. Двічі приїздила до колишнього СРСР: у Вірменію після страхітливого зем­летрусу в Спітаку та в Чорнобиль.

Маючи хворе серце, Мати Тереза не погоджувала­ся на операцію, мотивуючи відмову тим, що для її під­опічних така операція була б недоступною. Коли че­рез півроку після перелому ключиці (1996 р.) її в кри­тичному стані поклали до госпіталю, вона благала лі­карів, щоб їй дали змогу померти так, як зазвичай умирають бідняки. Увесь світ молився за її порятунок, і вона одужала. Звівшись на ноги, Мати Тереза по­вернулася до своїх злидарів.

Вона ніколи не виголошувала промов, не давала інтерв’ю, не дошукувалася сенсу життя. Просто допо­магала, підтримувала, полегшувала страждання. Зне­важеному всіма злидареві вона говорила: «Ти не са­мотній!» І свято в це вірила. ( За О.Слабошпицькою)

• 705 слів

Дайте відповіді на питання (кожна правильна відповідь -1 бал).

1. Матір Терезу було канонізовано:

а) 2000 року;

б) 1999 року;

в) 1995 року.

2. Значення слова канонізація таке:

а) включення особи до числа святих;

б) створення музичного духовного твору на честь особи;

в) будівництво церкви на честь особи.

3. За національністю Мати Тереза була:

а) албанкою;

б) турчанкою;

в) румункою.

4. Рішення стати монахинею дівчинка прийняла, маючи:

а) 10 років;

б) 14 років;

в) 18 років.

5. До Ордену сестер Лорето Агнес вступила у місті:

а) Делі;

б) Калькутті;

в) Багдаді.

6.Для Агнес Бояджиу ім’я Тереза — це:

а) псевдонім, яким вона підписувала свої листи;

б) ім’я, яким називала її у дитинстві мати;

в) ім’я, яке вона одержала, постригшись у монахині.

7. Заснований Матір’ю Терезою притулок для знедоле­них називався:

а) «Дім для розбитих сердець»;

б «Дім чистого серця»;

в) «Дім хороброго серця».

8. Людей Мати Тереза приваблювала насамперед:

а) своїми медичними знаннями;

б) вмінням домовитися з властями;

в) безкорисливою до них любов’ю.

9. 1950 року Мати Тереза заснувала:

а) Орден милосердя;

б) Орден любові;

в) Орден надії.

10. 1979 року Матері Терезі присудили:

а) Гонкурівську премію;

б) Пуліцерівську премію;

в) Нобелівську премію миру.

11.У колишньому СРСР Мати Тереза свого часу відвідала:

а) Москву й Ленінград;

б) Сталінград і Брест;

в) Спітак (Вірменія) й Чорнобиль.

12. Основним у прослуханому тексті є такий тип мов­лення:

а) опис;

б) роздум;

в) розповідь.

Завданя	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Відповіді

ІІ. Перша сходинка в науку

Славетний український математик Михайло Васи­льович Остроградський народився 1801 року на Пол­тавщині.

З юних літ Михайло мріяв про військову службу. І хтозна, як склалася б доля сина пересічного українсь­кого поміщика, якби не автор славетної «Енеїди» Іван Котляревський.

Навчався Михайло в Полтавській гімназії. Ще вось­мирічного привіз його батько з глухого хутора до гу­бернського міста і влаштував у Будинок виховання ді­тей бідних дворян при тій же гімназії. Будинок існував лише рік, проте встиг зажити слави як заклад, що да­вав пристойні знання з математики, географії й літе­ратури. Заснував його знаний письменник, директор училищ і генеральний суддя Полтавської губернії Ва­силь Васильович Капніст.

Але юного Остроградського тут мало що захоплю­вало. Багато з того, чого тут навчали, він уже знав, а чого не знав, давалося йому без щонайменших зу­силь, тому й бив хлопчина байдики.

Другого року навчання, навесні, саме на вербному тижні, в Будинку сталася подія: доглядачем призначи­ли відставного штабс-капітана Івана Петровича Кот­ляревського. Високий, кощавий, з витягнутим і закарлюченим носом, він став водночас грозою вихованців і їхнім чуйним наставником. За якихось два місяці в Будинку було наведено лад.

Від старших гімназистів вихованці довідалися, що новий доглядач пройшов шлях від кадета до штабс-капітана, служив у Сіверському карабінерному полку, який було організовано з ліквідованих царицею Кате­риною II українських козацьких формувань. Під час вій­ни з Туреччиною Котляревський був ад’ютантом ко­мандуючого корпусом.

Багато чого дізналися вихованці про свого догля­дача: що за мужність його відзначили при здобутті Бендер, що він мудро провів переговори з буджацькими татарами, що за доблесть був удостоєний орде­на Святої Анни.

Та найбільше юнаків захоплювала історія про те, як наддунайські запорожці, довідавшись, що Котляревсь­кий є автором книжки про Енея, відомої з рукописних списків, запрошували його до себе за старшого.

Спершу вихованці мало вірили, що їхній доглядач причетний до написання «Енеїди». Ну який з нього піїт? Хто б це дозволив офіцерові на війні віршувати?

Але якось на уроці, присоромлюючи за лінощі од­ного з учнів, Котляревський продекламував:

Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тілько знай, що їх хвалили,

Кипіли в нафті в казанах…

На все життя запам’ятався учневі Остроградському той день, коли Іван Петрович загадав вихованцям хи­мерну задачу. Летів у небі клин гусей, а назустріч йому гусак. «Здрастуйте, сто гусей!» — привітався. «А нас не сто, — почув у відповідь. — Щоб було сто, треба ще стільки та півстільки. Та чвертьстільки і ти один…»

Хлопці довго мовчки терли лоби. Тоді Михайло на­важився і випалив:

— Гусей летіло тридцять шестеро!

Правильно, Остроградський! — відповів Іван Пет­рович. — Бути тобі другим Ейлером!

-А хто він? — червоніючи, запитав Михайло.

- Геніальний математик, був членом Петербурзь­кої академії наук. Хочеш стати академіком?

-Не хочу! — дзвінко промовив Михайло. — Піду у військо…

-Похвально! Але щоб знав: для військової справи Леонард Ейлер зробив більше, ніж усі генерали й ад­мірали разом. Є така наука навігація, яка допомагає визначати місцезнаходження кораблів у відкритому мо­рі. Хто робить це краще, той перемагає в морських боях. Праці Ейлера з картографії, про рух планет, про припливи й відпливи вивчаються в усіх кадетських кор­пусах. Найпершу наукову розвідку він написав, маючи 19 років. Було то в Швейцарії, де він народився. Па­ризька академія наук саме оголосила конкурс на най­краще розв’язання задачі про розміщення щогол на кораблях. Леонард Ейлер, який моря і в очі не бачив, задачу розв’язав математично. Через рік він переїхав до Петербурга, де невдовзі став професором, а тоді й академіком. Працював так, що швидко осліп на одне, а тоді й на два ока. Але й сліпий продовжував дикту­вати математичні праці своїм синам. До речі, один з Ейлерових синів, Христофор, був військовим, служив у Війську Запорозькому, мав грамоту від самого ко­шового Петра Калнишевського…

Чимало цікавих задач загадував Іван Петрович своїм вихованцям. Найпершим їх розв’язував зазвичай Ос­троградський. Тому доглядач радив йому сумлінно ви­вчати математику.

Коли розпочалася війна з наполеонівською Фран­цією, Михайло Остроградський навчався у третьому класі гімназії. Хвалитися успіхами в навчанні не міг, але й задніх не пас. У цьому була заслуга Івана Пет­ровича, який частенько давав йому доброго прочуха­на. Проте з початком війни все змінилося: у Полтаві Котляревський бував лише наїздами, бо формував п’я­тий козачий полк на Хорольщині.

Але надії улюбленого наставника Михайло Остро­градський усе-таки виправдав. Навчався математики в Харківському університеті, а пізніше —у навчальних за­кладах Парижа. Жодного диплома про вищу освіту він так і не одержав, проте в Парижі звернув на себе увагу таких велетів математичної науки, як Ампер, Пуассон, Фур’є. Саме у Парижі Михайло Остроградський розпо­чав свої математичні дослідження, які невдовзі, вже в Росії, принесли йому визнання: 1830 р. став академі­ком Петербурзької академії наук.

Основні праці Остроградського стосуються мате­матичної фізики, математичного аналізу, теоретичної механіки; відомими є його праці з алгебри та теорії ймовірностей. Його відкриття увійшли в науку під на­звами «метод Остроградського», «формула Остроград­ського» тощо.

Михайло Остроградський — автор кількох підруч­ників, які відіграли важливу роль у підвищенні науко­вого рівня викладання математики у вищій школі. Він був одним із засновників Петербурзької математичної школи, дійсним членом Нью-Йоркської, Туринської, Римської, Паризької академії наук, почесним членом багатьох наукових товариств. А першим на виняткові математичні здібності Остроградського звернув увагу Іван Петрович Котляревський . (За М.Сорокою)

• 805 слів.

Дайте відповіді на питання (кожна правильна відповідь -1 бал).

1. Математик Михайло Остроградський народився:

а) на Харківщині;

б) на Київщині;

в) на Полтавщині;

г) на Львівщині.

2. З юних літ Михайло мріяв про:

а) наукові дослідження;

б) роботу лікаря;

в) вчительську роботу;

г) військову службу.

3. До Будинку виховання дітей бідних дворян при Пол­тавській

гімназії батько привіз Михайла:

а) восьмирічним;

б) десятирічним;

в) п’ятнадцятирічним;

г) сімнадцятирічним.

4. Навчання давалося Михайлові:

а) завдяки серйозним зусиллям;

б) без найменших зусиль;

в) залежно від настрою;

г) залежно від стану здоров’я.

5. Івана Котляревського доглядачем Будинку призначи­ли:

а) першого року навчання Остроградського, восени;

б) першого року навчання Остроградського, навесні;

в) другого року навчання Остроградського, навесні;

г) третього року навчання Остроградського, взимку.

6. Доглядач Іван Котляревський був:

а) відставним штабс-капітаном;

б) відставним полковником;

в) відставним генералом;

г) відставним генерал-полковником.

7. Найбільше юнаків захоплювало:

а) що їхній доглядач був удостоєний ордена Святої Анни;

б) що Котляревського відзначили за здобуття Бендер;

в) що Котляревський вдало провів переговори з тата­рами;

г) що запорожці, які жили на Дунаї, запрошували Котляревського до себе за «старшого»

8. Як приклад для наслідування І. Котляревський назвав учневі

Остроградському науковця:

а) Ампера;

б) Фур’є;

в) Ейлера;

г) Пуассона.

9. Математики Михайло Остроградський навчався:

а) у Петербурзькому університеті, а пізніше в навчаль­них закладах

Лондона;

б) у Петербурзькому університеті, а тоді в навчальних закладах

Рима;

в) у Харківському університеті, а потім у навчальних закладах

Петербурга:

г) в Харківському університеті, а пізніше в навчальних закладах

Парижа.

10. Михайло Остроградський став одним із засновників:

а) Петербурзької математичної школи;

б) Паризької математичної школи;

в) Лондонської математичної школи;

г) Нью-Йоркської математичної школи.

11. Заслуга доглядача Будинку І. Котляревського поля­гає в тому, що він:

а) першим звернув увагу на математичні здібності Ос­троградського й підтримав їх;

б) примушував учня Остроградського вивчати мате­матику;

в) захопив учня Остроградського розповідями про ман­дрівки Енея, чим заохотив його до навчання за ру­бежем;

г) захопив учня Остроградського математикою, роз­повівши йому про незвичайну долю Ейлера.

12. З опрацьованого тексту читач дізнався про такі риси І. Котляревського:

а) мужність і доблесть на війні;

б) дотепність і гострий розум;

в) вимогливість до себе та до інших;

г) освіченість, ерудованість, пильну увагу до вихован­ців.

Завданя	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Відповіді

ІІІ. Людина з Місяця

У Новій Гвінеї є досить велика річка під назвою Гоголь, дорога ж, що проходить неподалік, називається Гогол-роад. Такими дещо дивними для Нової Гвінеї назвами цей край завдячує видатному українському мандрівникові Миколі Миклухо-Маклаю, який побував тут близько 130 років тому. Відомо, що письменник Микола Гоголь дружив із батьком і дядьком Миклухо – Маклая, а мандрівник-науковець завжди мав із собою примірник свого улюбленого "Тараса Буль­би" і портрет Гоголя.

Маклая, цього видатного вченого й гуманіста, досі пам'ятають, шанують і люблять у Новій Гвінеї та в Ав­стралії, яка стала йому другою батьківщиною і де, до речі, нині живуть троє його онуків.

Хто ж він, Микола Миклухо-Маклай? Колись він сам розповів про себе кореспондентові сіднейської газети так: "Моя особа є живим прикладом того, як щасливо з'єдналися три одвічно ворожі сили. Палка кров запо­рожців мирно злилася з кров'ю їхніх, здавалося б, не­примиренних ворогів, гордих ляхів, та ще була розбав­лена холодною кров'ю німців. Чого в цій суміші більше, який із складників найзначніший, судити необачно й навряд чи можливо. Я дуже люблю вітчизну мого бать­ка Україну, однак ця любов не применшує поваги до двох батьківщин моєї матері — Німеччини й Польщі".

Проте світ знав Миколу Миклухо-Маклая як науко­вця російського, бо ж навчався він протягом певного часу в Петербурзі, а про свої мандри й відкриття зві­тував Російському географічному товариству й Ака­демії наук. Хоч, якщо вдуматися, цей син українського народу (є відомості, що народився Микола в Малині на Житомирщині) належить усьому людству, адже йо­го внесок до світової науки колосальний. Більшу час­тину свого життя (а помер він у неповні 42 роки) Ми­кола Миклухо-Маклай провів за межами Російської ім­перії, в мандрах по світу. Після закінчення Гейдель­берзького й Лейпцігського університетів Микола Маклай працював на Канарських островах, у Мароко, в Єгипті, Саудівській Аравії, на островах Індонезії, в Пів­нічній Америці, Австралії, на островах Тихого океану.

Цей довжелезний список, без сумніву, можна було б продовжити, хоч для більшості з нас ім'я мандрівни­ка асоціюється насамперед з островом Нова Гвінея, де Миклухо-Маклай прожив лише п'ять років. Тут він поселився поміж корінних жителів — папуасів, які зна­ходилися на рівні первіснообщинного ладу, майже не знали про метали, виготовляючи знаряддя праці з ка­меню й кісток. Подружившись із папуасами, Микола Миклухо-Маклай грунтовно досліджував їхнє життя, що дало йому можливість розвіяти расистські людиноне­нависницькі міфи про неповноцінність аборигенів. Він свідомо ризикував власним життям, жив у хворобах і нестатках серед людей, яких європейські дослідники вважали канібалами, стверджуючи, що вони займа­ють проміжну позицію між людиною й мавпою. Уче­ний робив це заради утвердження права цих людей на повноцінне життя в людській спільноті. Для папуа­сів Миклухо-Маклай став учителем, порадником, ча­рівником. Тільки тому вони дали йому можливість ви­вчати себе й своє життя. "Природа людей однакова, розділяють їх лише звичаї" — ці слова китайського муд­реця Конфуція Маклай перевів із рангу філософії до рангу істини природничо-наукової.

Простежимо українські корені видатного науков­ця. Його прадід запорозький козак Степан Миклуха відзначився в російсько-турецькій війні, за що був удо­стоєний офіцерського чину хорунжого й дворянства. Батько вченого чернігівець Микола Ілліч Миклуха, з відзнакою закінчивши Ніжинський ліцей, пішки виру­шив до Петербурга. Справа в тому, що, попри дво­рянство, Миклухи були настільки бідними, що навіть зібрати гроші синові на дорогу виявилося їм не під силу. Здолавши понад тисячу кілометрів, знову-таки пішки, Микола Ілліч оселився в столиці, де незабаром вступив до Інституту корпусу інженерів шляхів сполу­чення. Закінчивши цей заклад з відзнакою, він став інженером на будівництві Петербурзько-Московської залізниці, а згодом і начальником пасажирської стан­ції в Петербурзі. Був українським патріотом, знав і лю­бив творчість Тараса Шевченка. Зі служби був звіль­нений 1856 року за те, що вислав Шевченкові на заслання 150 крб. Через рік Микола Ілліч помер від ту­беркульозу, залишивши дружину з п'ятьма дітьми. На щастя, удова Катерина Семенівна, що теж була ро­дом з України, мала маєток у Малині на Житомирщи­ні, де й оселилася з дітьми.

У родині Миклух свято берегли пам'ять про коза­цьке походження батька, не цуралися рідного народу й рідної мови.

Майбутній науковець Микола Миколайович Миклуха не зміг здобути в Росії освіти — за неблагонадійність юнака було виключено з Петербурзького університету без права вступу до іншого навчального закладу імперії. Жага знань змусила Миколу покинути Росію.

Кілька слів про прізвище науковця. Саме після ви­ключення з Петербурзького університету Микола до­дав до родового прізвища Миклуха козацьке прізвись­ко свого прадіда Маклай (Махлай). Таким чином, з Ро­сії в Німеччину виїхав Микола Миклуха, а повернувся через кілька років— Миклухо-Маклай. Під цим прізви­щем науковець і увійшов до світової історії.

Миколу Миклухо-Маклая називали романтиком від науки. Хто, як не романтик, міг два десятки років жити без постійного даху над головою, не помічаючи під пре­красним тропічним небом жорстоких тропічних хвороб? Хто, як не романтик, міг сподіватися, що йому вдасть­ся захистити папуаські племена від колонізаторів?

Він справді був романтиком, проте аж ніяк не наїв­ним. Наївний романтик не знищить матеріали надзви­чайно важкої кількамісячної експедиції по Малійсько­му півострову для того, щоб захистити тубільні пле­мена від натиску білих колонізаторів. За лічені хвили­ни до смерті романтик Миклухо-Маклай обмірковував план африканської експедиції і свій намір назавжди оселитися на одному з островів Тихого океану, мрію­чи назвати його "островом М". "Острів М" — так мож­на було б позначити й колосальний доробок цієї лю­дини у світовій природничій науці.

"Людиною з Місяця" називали Миколу Миклухо - Маклая новогвінейські папуаси. Європа, звідки при­їхав до них їхній щирий друг, була для них так само далекою, як Місяць. А нині людину, котра приїздить до Європи з Нової Гвінеї, цілком можна назвати "лю­диною з берега Маклая" (За Г.Кропивником)

• 880 слів

Дайте відповіді на питання (кожна правильна відповідь -1 бал).

1. Усе життя Микола Миклухо-Маклай присвятив:

а) історичній науці;

б) природничим наукам;

в) філологічним наукам;

г) математичним наукам.

2. Улюблений літературний твір Миколи Миклухо-Маклая:

а) "Гайдамаки" Тараса Шевченка;

б) "Тарас Бульба" Миколи Гоголя;

в) "Війна і мир" Льва Толстого;

г) "Знедолені" Віктора Гюго.

3. З Петербурзького університету майбутній науковець був виключений:

а) за неуспішність;

б) за непокірність;

в) за неблагонадійність;

г) за несплату за навчання.

4. Другою батьківщиною Миколи Миклухо-Маклая стала:

а) Америка;

б) Аргентина;

в) Австралія;

г) Швейцарія.

5. У Новій Гвінеї Микола Миклухо-Маклай прожив:

а) п'ять років;

б) десять років;

в) п'ятнадцять років;

г) двадцять років.

6. Метою проведених науковцем у Новій Гвінеї дослі­джень було:

а) вивчення та публікація новогвінейського фольклору;

б) наукові розвідки з етнографії;

в) вивчення психологічних особливостей місцевого на­селення;

г) розвіяння расистських міфів про неповноцінність аборигенів.

7. На островах Нової Гвінеї Миколі Миклухо-Маклаю вда­лося науково обгрунтувати таку думку:

а) "У здоровому тілі здоровий дух";

б) "Добра справа завжди перемагає";

в) "Платон — мій друг, та істина дорожча";

г) "Природа людей однакова, розділяють їх лише звичаї".

8. Додане науковцем до родового прізвища прізвисько Маклай було:

а) дитячим прізвиськом, яке дала йому мати;

б) конспіративним партійним прізвиськом;

в) прізвиськом його прадіда-запорожця;

г) псевдонімом, яким він підписував наукові статті.

9. Родовий маєток матері Миколи Миклухо-Маклая був:

а) у Ніжині на Чернігівщині;

б) у Малині на Житомирщині;

в) у Борисполі на Київщині;

г) поблизу Петербурга.

10. Сам Микола Миклухо-Маклай вважав, що в ньому злилася:

а) українська, польська та німецька кров;

б) українська, польська та італійська кров;

в) українська, німецька та австралійська кров;

г) українська, німецька та папуаська кров.

11. Прожив Микола Миклухо-Маклай:

а) 40 років;

б) неповні 42 роки;

в) неповні 45 років;

г) неповні 50 років.

12. У світову історію Микола Миклухо-Маклай увійшов:

а) як мандрівник недосяжними для європейця місцями;

б) як підкорювач тубільних племен;

в) як людина, яка багато зробила для австралійської науки;

г) як видатний учений і гуманіст із світовим ім'ям.

Завданя	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Відповіді

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________