Pro et contra 3 Інтелектуальне піратство в цифрову епоху: за і проти

А. Будь-яку високотехнологічну галузь можна схарак­теризувати швидким динамізмом розвитку та браком захищеності від несанкціонованого втручання. Інтелек­туальне піратство — явище негативне в юридичному сенсі, проте далеко не настільки однозначне в сенсі со­ціологічному.

У європейській та північноамериканській літературі фе­номен позитивного впливу інтелектуального піратства на суспільні процеси пояснюється «ефектом непередба-чуваних переваг». Суть зазначеного явища полягає в опосередкованому залученні споживачів піратської про­дукції до орбіти впливу легального власника контенту.

Ані продюсери голлівудських фільмів, ані виробники комп'ютерних програм та начиння, ані поп-зірки не здо­були б у світі такої потужної всенародної популярності (з мільйонними заробітками), якби не масове споживання неліцензійної продукції країнами, суспільствами чи верст­вами населення, котрі не грають за правилами цивілізо­ваних стосунків «власник-покупець», віддаючи перевагу більш комфортному форматові «власник-злодій».

Як відомо, і держави, і суспільні групи, і індивіди не є «законсервованими» у своєму морально-етичному та еко­номічному статусах. Динамізм змін соціальних цінностей диктує їхній поступовий перехід до споживання ліцензій­ної продукції. Для прикладу можна взяти пересічного ко­ристувача комп'ютерних систем в Україні, адже практич­но за кожним з нас «тягнеться грішок» вивчення комп'ю­терних премудростей на неліцензійних програмах.

У такий спосіб піратство де-факто формує майбутніх покупців ліцензованої продукції, кристалізуючи прив'я­заність споживача до певного бренда, його специфіки, практичних характеристик, тримаючи потенційного клієнта ліцензійної продукції у курсі справ перманент­ного розвитку та вдосконалення як конкретного проду­кту, так і індустрії в цілому.

Згодом, визрівши, у соціальному сенсі, в повноцінну суспільну одиницю, такий споживач «не дозволить со­бі» придбати не ліцензійну програму, однак сформова­ні професійні смаки й уподобання сприятимуть його лояльності до вже знаного бренда, з яким цього корис­тувача пов'язує власне «неліцензійне минуле».

Б. Соціологічне виправдання інтелектуального піратс­тва не може (і не повинно) бути ані достатньою підста­вою для його юридичної легітимації, ані обґрунтуван­ням гальмування ініціатив виробників високотехноло-гічної продукції заповзято боротися з крадіями немате­ріальних цінностей.

Окрім класичного цивільно-конституційного аргумен­ту про «святість» власності, на користь виробників продукції з істотними елементами інтелектуальної вла­сності також свідчить і соціологічний аргумент про не­обхідність захисту інтересів власника інтелектуальної власності та спонукання його до подальших інвестицій у розвиток інновацій, фінансово обтяжливих перспек­тивних досліджень, без яких неможливо уявити нале­жний технологічний розвиток суспільства в цілому.

Відомо, що лише впевненість компаній у стабільному захисті власних інвестицій в інтелектуальну сферу мо­же гарантувати планомірність та належний обсяг їхніх капіталовкладень у подальші дослідження... [За матеріалами статті О. Андрійчука, ЄУІ «Інтелекту­альне піратство у цифрову епоху» // «Дзеркало тиж­ня». — №34 (613) 9 вересня 2006 р.].