22. Мовлення людини, його основні види та функції.

Мова – система словесних знаків. Мовлення – психічний процес спілкування між людьми за допомогою мови.

Функції мовлення:

У сфері спілкування: комунікативна – за допомогою мовлення ми передаємо певну інформацію; експресивна – за доп. Мовлення ми передаєм своє емоційне ставлення до когось.

У сфері мислення: сигніфікативна – за доп. Слів чи словосполучень позначаєм предмет навкол. Світу. гностична – Призначенна для пізнання світу, в нас формулюється внутрішне мовлення, хоча ми можемо думати вголос.

У сфері управління: планування – плану поведінки і програми дій. Регулювання – впорядковування нашої поведінки. Ми даємо собі само накази.

У соціальній сфері: суспільно – історична – за допомогою фольклору передаються надбання від покоління до покоління усної чи писемної творчості.

• види мовлення:

Зовнішнє – це аудіальне чи візуальне мовне спілкування між людьми. Усне мовлення – це мовлення, яке сприймається на слух. Супроводжується жестами, мімікою. Діалогічне мовлення – являє собою безпосереднє спілкування 2 або більше осіб. Монологічне мовлення – це тривале, непереривне зв’язне викладання системи думок однією особою іншим. Піктографічне мовлення – це мовлення, яке сприймається візуально. В ідеологічному письмі знаки, або ідеограми, позначають ціле слово чи поняття. У складовому письмі знаки алфавіту, позначаються звуки або звукові зв’язки усного мовлення. Афективне мовлення – служить для вираження емоційних станів людини. Егоцентричне мовлення – це монологічне ні до кого не звернуте мовлення вголос.(для підсилення емоцій, або самоконтролю). Внутрішнє мовлення – особливий вид безвучної мовленнєвої діяльності людини.

23.Увага людини, її основні особливості.

Увага – це пізнавальний психічний процес, який полягає у спрямованості та зосередженості психічної діяльності на певних об’єктах, зовн або внутр, при одночасному відволіканні від них.

Ефекти уваги: вибірковість, спрямованість, аналітичність, фіксованість, підсиленість.

Уважність – риса характеру.

Ф-ї: забезпечує зосередженість психічних процесів та станів. Сприяє цілеспрямованому відбору інформ. Активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент псих явища. Сприяє взаємодії між людьми.

Види:

За характером цілей діяльності увагу ділять на: мимовільну, довільну, післядовільна(це такий вид уваги, для якого характерне зниження вольвих зусиль при збереженні мети бути уважним).

За спрямованістю: зовн(зосередження на об’єктах та явищах зовнішнього світу), внутр(зосередження не на самих об’єктах, а на образах цих обєктів).

За формою організації уваги: індивідуальна(зосереджена і спрямована діяльність окремої конкретної особи ). Групова (вияв у зосереджені уваги декількох осіб даної групи на сумісному завданні). Колективна (зосередженість всіх осіб данної групи на одному спільному завданні).

За ступенем соціалізації: природна увага (виявляється як вибіркове регування на подразники у вигляді орієнтувального рефлексу). Соціальна увага (пов’язана з набуванням соц досвіду і включ вольової регуляції у процес уваги).

За ступенем регуляції: Безпосередня (регул лише об’єктом, який відповід інтересам і потребам людини). Опосередкованість (регулюється змістом і значеннім сприйнітого).

Концентрація харак-є ступінь зосередженості сідомості на об’єкті. Стійкість – тривалість зосередж.