17. Відчуття людини. Їх основні закономірності.

Відчуття – найпростіший пізнавальний психічний процес відображення окремих властивостей і якостей предметів і явищ оточуючого середовища та внутрішнього стану організму, яке виникає внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чуття вданий момент.

теор емпіризму(єдиним джерелом знань є досвід про навкол середовище).

Теорія соліпсизму(світ існує лише у наших відчуттях і сприйманнях).

Теорія спецефіч енергії орг чуття (органи чуття не відображу вплив зовн і внутр подразника).

Рефлекторна теорія (відчуття є результатом активного процесу взаємодії організму з навкол середовищем.)

• Зорові від – дають змогу вілчути Світло і Колір. Яскравість – це ступінь наближення ахроматичного чи хроматичного кольру до білого. Контраст – будь-який колір на фоні темніших кольорів світліє, а світлий темніє.

• Слухові – Тон та Шум. Тембр – своєрідна забарвленість, відтінок звуку

• Нюхові та Смакові - Нюх дає змогу відчувати: комфорного, мускусного, квіткового,м’ятного,ефірного,їдкого і гнилого запаху. Стереотепічна теорія (7 запахів – 7 рецепторів). Смак: солодке гірке солоне і кисле.

• Тактильні відчуття – дають відчуття дотику і тиску: рівності, шершавості, твердості, м’якості, сухості, вологості тощо.

• Температурні відчуття дають відчуття холоду і тепла. Особливостями є локальність, дифузність.

• Больові відчуття дають відчуття гострого, тупого, ниючого, свердлячого, жагучого та іншого болю. Особливостями є дифузність, просторова локалізація.

• Статичні відчуття (вестибулярні) дають відчуття рівноваги: зміни положення тіла у просторі.

• Кінестетичні відчуття руху і положення тіла у просторі та відчуття положення та руху органів тіла.

Закономірності:

Нижня абсолютна чутливість – вперше відчувати подразник. Верхня абсолютна чутливість – відчуваємо дуже сильні подразники ще як адекватні.

---Нижній абсолютний поріг чут – це мін сила подразника, яка дє на аналізатори, виклик ледве помітне подразнення. Верхній абсолют поріг чутлив – це Макс сила подразника, викликає адекватні відчуття.

Диференційована чутливість – здатність людини розрізняти ледь помітні відмінності між подразниками. Деференц поріг, або поріг розрізнення – це та мін різниця між 2 подразниками 1 модальності, яка виклик ледве помітну відмін відчуттів.

Логарифмічний закон(сила подразника зрост в геом. Прогрес, інтенсивність відчуттів в арифмет прогресії). Степеневий закон (сила подразника зрост у арифмет прогрес, інтенсивність відчуттів в геометр прогресії).

18. Сприймання людини: основні особливості

Сприймання – це пізнавальний психічний процес цілісного відображення предметів і явищ дійсності при їх безпосередній дії на органи чуття в даний момент. Воно неможливе без відчуттів, та взаємодії між аналізатором та подразником.

Сприймання поділяється за декількома підставами:

• За провідним аналізатором:

• зорове сприймання (мікрорухи і макрорухи)

• слухове сприймання (Вся мелодія, а не оремий звук…)

• дотикове сприймання (мікрорухи і макрорухи)

• За метою діяльності

  • мимовільне сприймання (щось сприйняти та не прикладає зусиль волі)

  • довільне сприймання (навпаки)

• За основною формою існування матерії

• сприймання простору (відображення форми, величини, відстані, об’ємності, та напрямку оточуючих об’єктів)

• сприймання руху (відображення зміни положення, яке об’єкт займає у просторі: їх швидкість)

• сприймання часу (відображення об’єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ дійсності)

Особливості сприймання

Структурність – це здатність сприйняти внутр будову предмета чи явища, певний взаємозв’язок окремих частин цілого.

Цілісність – цілісна структура образа домінує над окремими елементами цієї структури.

Апперцепція – залежність змісту і спрямованості сприйм від досвіду лю, її інтересів ставлення до життя.

Установка – псих стан готовності особ до певної активності, спрям задоволення тієї чи інш потреби людини.

Осмисленість – це усвідом відображених предметів та явищ.

Узагальненість – це відображу одиничного випадку як особливого прояву більш загального.

Вибірковість – це надання переваги одним предметам та явищам у порівнянні з іншими