51. Основні психологічні концепції онтогенезу психіки людини

Онтогенез – розвиток людини від народження до смерті

Основні психологічні концепції онтогенезу психіки людини:

- біологічна (у 17-18ст. вваж, що в кожному організмі у зародку у готов вигляді заклад властивості дорослого організму) *1) теорія рекапітуляції (Геккель) – Дитина за 8 років проходить розвиток усього людства. 2) теорія дозрівання (Гезел) ідея поляає в тому, що для того, щоб розвинулась та чи інша психічна функція організм повинен дозріти на фізіологічному рівні. 3) етологічна (Лоренс, Фіш) – наводяться паралелі між розвитком тварини та людини.*.

-научіння (гол значення – виховання, розвиток – неперервний процес) *Теорія соц. научіння Бандури – вчимося на власних помилках*.

- когнітивна Піаже (розвиток складається з розвитку психічних структур і способів опрацювання інформації, частково генетично запрограмованих і залежних від зрілості індивідуума).

– психоаналітична

- екологічна (мікросистема(Найближче оточення), мезосистема(зв'язок між 2 мікросистемами), екосистема(соц середовище, дитина набуває безпосереднього досвіду), макросистема(жит цінності які панують у середовище виховання дитини)).

52, Основні закономірності онтогенезу психіки людини

Пластичність - при дефекті однієї психічної функції посилено починає розвиватися інша.

Інтегрованість – полягає в тому, що в міру розвитку психіка людини набуває все більшої стійкості і цілісності.

Гетерохронність – нерівномірність у часі психічного розвитку. Виявляється у наявності сензетивних і критичних періодів.

Сензетивні періоди – такі періоди онтогенезу, коли організм стає особливо чутливим до впливів оточуючої дійсності. Це оптимальний термін для розвитку функцій. Наприклад від 1-3 р. сензетивних період для розвитку мови, 7-11р. для рухової активності, 40-70 р. для словесної активності.

Критичні періоди – коли знижується темп розвитку, людина стає важкою, найменш сприятливий період для розвитку функцій. Відбуваються важливі внутрішні зміни, що забезпечують перехід на настпний рівень розвитку.

Вікові кризи – перехідний етап від одного періоду до іншого. Виділяють 7 криз -2 великі і 5 малих.

Великі: 3 років та 13 років.

Малі: новонародженого, 1 року, 7 років, 16 років, середини життя

53. Кризи 2 та 3 років життя. Засоби подолання.

Вікова криза – ланцюг суттєвих внутрішніх змін людини при відносно незначих зовнішніх змінах, які виникають при переході від одного вікового періоду до іншого.

Від 2 до 3 років у дитини починаються спалахи самостійності – Я сама. Це означає, що дитини у своїй свідомості відокремлюється від батьків і розуміє, що вона може сама хотіти. Характеристики кризи 3 року життя:

1.Негативізм – негативна реакція на дорослих, відмова виконувати прохання.

2.Впертість- дитина наполягає на чомусь не тому, що їй так хочеться, а тому, що вона так сказала.

3.Норовистість – відкрита непокора, проти всіх.

4.Свавілля – прагнення емансипації від дорослих.

5.Протест, бунт – регулярні суперечки з батьками, дорослими.

6.Обезцінювання – дитину не цікавлять попередні забавки, заняття.