44. Проаналізуйте особливості зв’язку мислення та мовлення.

Оскільки мова є формою існування думки, між мовою і мисленням існує єдність. Але ця єдність, а не тотожність. Так само неправомірні як встановлення тотожності між мовою і мисленням, так і уявлення про мовлення як тільки зовнішній формі думки. Не можна відривати мислення і мову один від одного. Мова, служать не тільки для того, щоб висловити, передати іншому вже готову без мови думку. У промові ми формулюємо думку, але, формулюючи її, ми часто її формуємо. Мова тут щось більше, ніж зовнішнє знаряддя думки; вона включається в самий процес мислення як форма, пов'язана з його змістом. Створюючи мовну форму, мислення саме формується.

Мислення і мова, не ототожнюються, включаються в єдність одного процесу. Мислення в мові не тільки виражається, але здебільшого воно у мові і відбувається. Як форма і зміст, мова і мислення пов'язані складними і часто суперечливими співвідношеннями. Мова має свою структуру, яка не збігається зі структурою мислення: граматика висловлює структуру мови, логіка - структуру мислення, вони не тотожні. Оскільки в мові відкладаються і вкарбовуються форми мислення тієї епохи, коли виникли відповідні форми мови, ці форми, закріплюючись в мові, неминуче розходяться з мисленням наступних епох.

Наявність єдності і відсутність тотожності між мисленням і мовою виразно виступають в процесі відтворення. Відтворення абстрактних думок виливається зазвичай в словесну форму, яка надає, як встановлено у ряді досліджень, значне, іноді позитивний, а іноді - при помилковості первісного відтворення - гальмівний вплив на запам'ятовування думки. Разом з тим запам'ятовування думки, смислового змісту значною мірою незалежно від словесної форми.

Отже: 1) між мовою і мисленням існує не тотожність і не розрив, а єдність; це єдність діалектична, що включає відмінності, які загострюється у протилежності; 2) у єдності мислення і мови провідним є мислення, а не мова, як того хочуть формалістичні і ідеалістичні теорії, що перетворюють слово як знак який «виробляє причину» мислення; 3) мова і мислення виникають у людини в єдності на основі суспільно-трудової практики.

Єдність мови і мислення конкретно здійснюється в різних формах для різних видів мовлення.

45. Проведіть порівняльний аналіз ілюзорних та галюцинаторних станів свідомості.

Ілюзія — викривлене, хибне сприймання дійсності. Проте ілюзію слід відрізняти від галюцинації, при якій реального зовнішнього об'єкта, як правило, немає.

Різновиди ілюзій: Оптичні ілюзії - помилки в зоровому сприйнятті, викликані неточністю або неадекватністю процесів неусвідомлюваної корекції зорового образу. Афективні ілюзії - виникають під впливом виражених коливань настрою або у зв'язку з гостро виникаючим афектом страху , тривоги. Фізичні ілюзії - пов'язані з діючими у світі об'єктивними законами фізики (наприклад, оптична ілюзія : ложка, частково занурена у склянку з водою, сприймається як надламана). Фізіологічні ілюзії - пов'язані з особливостями периферичних чи центральних ланок аналізаторів (органів почуттів) людини (наприклад, якщо кілька разів підняти одночасно обома руками пару різних за масою предметів, а потім іншу пару предметів однакової маси, то предмет, який опинився в руці, в якій до того був легший, здасться більш важким, ніж предмет, що знаходиться в іншій руці). Вербальні ілюзії - виникають в результаті викривленого сприйняття реальних розмов оточуючих людей.

Галюцинації — несправжні сприйняття та уявлення, коли реального об'єкта в цей час немає. Так само, як ілюзії, вони пов'язані з аналізаторами кори головного мозку і бувають зоровими, слуховими, нюховими, смаковими тощо. Галюцинації можуть бути відносно простими, коли хворий, наприклад, у зовсім порожній кімнаті бачить фігури людей і чує їхні голоси, і складними, коли сприймаються цілі сцени.