- •Дайте визначення логопедії як науки. Розкрийте мету та завдання логопедії.
- •Охарактеризуйте основні види мовленнєвої патології в усному та писемному мовленні.
- •Розкрийте аспекти нормального розвитку мовлення.
- •Охарактеризуйте основні методи логопедичного впливу.
- •Назвіть екзогенно-органічні причини виникнення порушень мовлення у дітей.
- •Охарактеризуйте роль слуху і зору в розвитку мовлення дошкільників
- •Дайте хар-ку класифікації мовл. Порушень. Назвіть причини мовл.Порушень.
- •Визначте роль біологічних і спадкових факторів в психічному розвитку дитини.
- •Опишіть основні прийоми корекції дислалії у дітей дошкільного віку.
- •Дайте визначення поняттю «дислалія». Назвіть причини, симптоматику, класиф.Даного порушення.
- •Схарактеризуйте основні вади вимови звуків у разі дислалії.
- •13. Дайте визначення такого мовл. Порушення, як дизартрія.
- •14.Обгрунтуйте, за якими принципами комплектуються групи у днз для дітей з порушеннями мовлення.
- •15.Схарактеризуйте ступені прояву псевдобульбарної дизартрії.
- •16. Розкрийте суть індивідуальної роботи з дітьми, які мають порушення мовленнєвого розвитку.
- •17. Назвіть причини виникнення дизартрії. Клініко-фізіологічні аспекти дизартрії.
- •18. Охарактеризуйте таблицю класифікації голосних звуків за м.Савченко.
- •21. Дайте визначення ринолалії як самостійної мовл.Вади. Причини, симптоми, діагностика ринолалії.
- •22. Розкрийте зміст роботи з обстеження дітей з дизартричними порушеннями.
- •23.Дайте розгорнута характеристику форм ринолалії. Основні напрями корекційної роботи при ринолалії.
- •24.Схарактеризуйте основні напрями і методи логопедичного впливу, спрямованого на корекцію дизартричних порушень.
- •25.Схарактеризуйте фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення.
- •27.Дайте визначення загальному недорозвитку мовлення.
- •28. Обгрунтуйте, як впливає порушення фонематичного слуху на розвиток мовлення дитини.
- •1. Рівень мовного розвитку характеризується відсутністю мови.
- •2. Рівень мовного розвитку характеризується зачатками загальновживаної мови.
- •3. Рівень мовного розвитку.
- •4. Рівень загального недорозвитку, або нерізко - виражений знм.
- •30.Опишіть завдання та зміст логопедичної роботи у доопераційний та післяопераційний періоди при ринолалії.Дайте характеристику кожного етапу.
- •30. Опишіть завдання та зміст логопедичної роботи у доопераційний та післяопераційний періоди при ринолалії. Дайте хпрпктеристику кожного етапу.
- •31.Розкрийте поняття «перший рівень знм», «другий рівень знм». Дайте характеристику 1 та 2 рівнів знм.
- •32.Схарактеризуйте основні завдання корекційної роботи для дітей з ффн.
- •34.Назвіть, якими є особливості раннього психомоторного та мовленнєвого розвитку дітей із внгп.
- •35. Розкрийте поняття «третій рівень знм». Поясніть, чим він відрізняється від інших.
- •36.Дайте характеристику особливостям психічного стану дітей з внгп. Чи впливає вік дитини на цей стан?
- •41. Охарактеризуйте класифікацію афазії за о.Лурія.
- •42.Назвіть, які чинники впливають на ефективність подолання зіїкання.
- •45. Дайте характеристику судомних заїкань. Причини, етіологія симптоматика заїкання.
- •1. Біологічні (фізіологічні): порушення центральної нервової системи та фізичного здоров‘я, загальні та мовленнєві моторики.
- •2. Соціальні (психологічні): мовленнєві спотикання та інші порушення експресивного мовлення, феномен фіксованості на дефекті, логофобії.
- •49.Охарактеризуйте порушення мовленнєвої діяльності дітей з різними формами алалії.
- •51. Дайте визначення вад голосу. Охарактеризуйте причини, механіхми виникнення голосових порушень. Класифікація порушень голосу.
- •1. За проявою:
- •2. За етіопатогенетичним механізмами. Виділяється дві групи порушень голосу (органічні і функціональні):
- •56.Охар-те психолого-педагогічну клас-ю порушень мовлення.
- •57.Дайте характеристику поняття «мовленнєва готовність». Яке значення вона має у процесі засвоєння навичок письма та читання?
- •58.Розкрийте зміст логопедичного обстеження при порушеннях голосу. Відновлення голосу при парезах та паралічах гортані. Профілактика порушень голосу.
- •Уточнення значень знайомих слів і збагачення словника шляхом:
- •Розвиток і вдосконалення граматичної будови мовлення.
- •Навчання активно використовувати в мовленні синоніми, антоніми, омоніми.
- •Уточнення смислового значення слова у фразі ( до якого слова відноситься, від якого слова залежить).
- •Уточнення уявлень про закінчення та його роль у визначенні функцій і місця слова у фразі.
- •Закріплення вміння дотримуватися послідовності закінчених смислових одиниць у ході складання речень і текстів.
- •60. Охар-те клініко-педагогічну класифікацію порушень мовлення.
- •61. Поясніть які аномалії в будові артикуляційного апарату впливають на звуковимову дітей.
- •3. Варіанти порушень артикуляційного апарату
- •62. Розкрийте суть методики логопедичної роботи з розумово відсталими дітьми.
- •63. Проаналізуйте обстеження артикуляційного апарату дошкільника.
- •64. Поаналізуйте обстеження фонематичного сприймання звуків на слух.
- •65. Охарактеризуйте таблицю класифікації приголосних звуків за м.Савченко
- •1. Передньоязикові:
- •II. За участю шуму і голосу приголосні поділяються на чотири групи.
- •III. За способом артикуляції або утворення перешкоди між активними і пасивними органами вимови, приголосні поділяються на 5 груп.
- •IV. За відсутністю або наявністю палаталізації.
- •1.2.3. Класифікація приголосних звуків за м.Савченко є доцільною для логопедичної роботи шкільного логопеда. Вона виділяє такі групи приголосних:
- •II. За способом творення перепони приголосні поділяються на:
- •III. За участю спинки язика:
- •IV. За участю голосу й шуму:
- •V. За участю носового резонансу:
- •66. Проаналізуйте акустичні основи голосоутворення.
- •67. Дайте характеристику приголосних звуків
- •68. Охаректеризуйте традиційний підхід до подолання вад звуковимови.
- •69.Дайте характеристику порушення темпу мовлення
- •2.1 Брадилалія
- •2.2 Тахилалія
- •16. Розкрийте суть індивідуальної роботи з дітьми.
- •34. Назвіть якими є особливості раннього психомоторного та мовленнєвого розвитку дітей з внгп.
- •44. Перерахуйте основні положення диференціаційної діагностики афазії від інших мовленнєвих порушень
- •73. Спробуйте визначити диференційні ознаки алалії та відомих вам порушень мовленнєвого розвитку.
- •42. Назвіть, які чинники впливають на ефективність подолання заїкання
- •76. Дайте характеристику свистячим звукам. Назвіть недоліки вимови свистячих звуків та способи їх усунення. (с,з,ц)
- •72. Назвіть недоліки вимови сонорних звуків опишіть прийоми постановки сонорних звуків.
- •71. Поясніть використання нетрадиційних методів обстеження мовлення дітей дошкільного віку.
- •70. Проаналізуйте дії логопеда при виявлені патології артикуляційного апарату.
- •75. Поясніть особливості організації та проведення логопедичного масажу в логопедичній практиці. Назвіть показання до застосування логопедичного масажу.
- •78. Дайте визначення поняттю «патологічне порушення мови». Поясніть роль мовленнєвої функції в психічному розвитку дітей.
- •77. Розкрийте вплив розвитку дрібної моторики та мовленнєвого дихання на формування мовлення дітей дошкільного віку.
- •77. Розкрийте вплив розвитку дрібної моторики та мовленнєвого дихання на формування мовлення дітей дошкільного віку.
- •79. Опишіть основні прийоми корекції при дислалії у дітей дошкільного віку: задньоязикових та губних звуків.
- •42. Назвіть, які чинники впливають на ефективність подолання заікання.
- •44. Перерахуйте основні положення диференційної діагностики афазії від інших мовленнєвих порушень.
42.Назвіть, які чинники впливають на ефективність подолання зіїкання.
43. Дайте визначення поняття заїкання. Клініко-фізіологічна хар=ка заїкання. Класифікація заїкання. ЗАЇКАННЯ – один із складних і тривалих мовленнєвих порушень на фоні поліморфного хворобливого стану, характерним зовнішнім симптомом якого є судомне порушення мовлення.
Довідка: У сучасній спеціальній літературі виділяються напрямки, які дають визначення З.
Медичний: З. – це невроз, загальний, координаційний (дискоординація скорочень м’язів мовленнєвого апарату), психічний, логоневроз.
Педагогічний: З. – це розлад темпу, ритму і плавності мовлення судомного характеру.
Психологічний: З. – це розлад мовлення з переважним порушенням його комунікативної функції. Типовим і обов’язковим симптомом З. є мовленнєва судома. Вона перериває мовленнєвий потік зупинками різного характеру. Судоми виникають тільки при продуктивному мовленні.
ЗАЇКАННЯ АРТИКУЛЯЦІ́ЙНЕ – заїкання, при якому мовленнєві судоми виникають у м’язах артикуляційного апарату (судоми губні, язичні, м’якого піднебіння).
ЗАЇКАННЯ ГОЛОСОВЕ – заїкання, при якому мовленнєві судоми виникають у м’язах голосового апарату.
ЗАЇКАННЯ ДИХАЛЬНЕ – заїкання, при якому мовленнєві судоми виникають в м’язах дихального апарату.
ЗАЇКАННЯ ЗМІ́ШАНЕ – заїкання, при якому виникають мовленнєві судоми різні за формою (наприклад, клонотонічні) та локалізацією (напр., артикуляційно-дихальні).
ЗАЇКАННЯ ІНСПІРАТОРНЕ – дихальне заїкання, що характеризується судомним вдихом.
ЗАЇКАННЯ ЕКСПІРАТОРНЕ – дихальне заїкання, що характеризується судомним видихом.
ЗАЇКАННЯ РЕСПІРАТОРНЕ – дихальне заїкання, яке характеризується судомними вдихом і видихом
ЗАЇКАННЯ КЛОНІ́ЧНЕ – заїкання, яке характеризується клонічними мовленнєвими судомами (див. СУДОМИ КЛОНІЧНІ).
ЗАЇКАННЯ ТОНІ́ЧНЕ – заїкання, яке характеризується тонічними мовленнєвими судомами (див. СУДОМИ ТОНІЧНІ).
ЗАЇКАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНЕ – заїкання, яке викликане психічною травмою чи іншими екзогенними факторами.
Довідка: При З.ф. відсутні органічні ураження мовленнєвих механізмів центральної та периферичної нервової системи.
ЗАЇКАННЯ ХВИЛЕПОДІ́БНЕ – заїкання, яке то посилюється, то послаблюється, але до кінця не зникає.
44.
45. Дайте характеристику судомних заїкань. Причини, етіологія симптоматика заїкання.
Заїкання – це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом м‘язів артикуляційного апарату.
У всьому світі визнано, що заїкання – важка проблема як в теоретичному, так і у практичному аспекті. Проблема заїкання залишається не до кінця вивченою через широкий спектр причин його виникнення, різноманітність клінічних проявів, варіантів розвитку, патологічних реакцій логопата на свій дефект.
В етіології заїкання має місце сукупність екзогенних та ендогенних факторів.
До причин, що сприяють виникненню заїкання відносять такі:
- невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції НС);
- невропатичні особливості заїкуватого (нічні страхи, енурез, емоційна напруженість);
- конституційна схильність (захворювання вегетативної нервової системи, підвищена збудливість вищої нервової діяльності та її чутливість до психічних травм);
- спадкова обтяженість (заїкання розвивається на грунті вродженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може передаватись спадково (в якості рецесивної ознаки);
- ушкодження головного мозку у різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих факторів: внутрішньоутробних та пологових травм, асфіксії, постнатальних – інфекційні, травмуючи впливи при різних дитячих захворюваннях.
Вказані причини призводять до затримки мовленнєвого розвитку, до мовленнєвих розладів які сприяють розвитку заїкання.
Серед вихідних причин відносяться анатомо-фізіологічні, та психічні і соціальні причини.
Анатомо-фізіологічні: захворювання з енцефалітними наслідками, внутрішньоутробні та пологові травми, струси мозку, органічні порушення мозку, виснаження або перевтома нервової системи в результаті інтоксикації та різних соматичних захворювань, які послаблюють центральні апарати мовлення, рахіт, коклюш, хвороби обміну.
Психічні та соціальні: травма психічна, травма або неправильне виховання в сім‘ї: розбещеність, виховання «зразкової» дитини, нерівномірне виховання; постійні конфлікти, переживання у вигляді тривалих емоційних напружень; гостра, важка психічна травма, соціальні раптові потрясіння, які викликають гостру афективну реакцію; неправильне формування мовлення в дитинстві; мовлення на вдиху, порушення звуковимови, швидкий темп мовлення батьків; перевантаження дітей молодшого дошкільного віку мовленнєвим матеріалом, невідповідне віку ускладнення мовленнєвого матеріалу та мислення (складні конструкції фрази, абстрактні поняття), поліглосія; наслідування заїкуватих: пасивне – дитина заїкається мимовільно, коли чує неправильне мовлення, активне – копіює неправильне мовлення.
Вперше повна симптоматика заїкання була представлена у роботі І. Сік орського.
Прояви заїкання у різні вікові періоди вивчали В. Гіляровський, М. Зееман, С. Ляпідевський, М. Хватцев. У сучасній теорії і практиці логопедії умовно виділяють дві групи симптомів заїкання, які перебувають у тісному взаємозв‘язку.
