56.Охар-те психолого-педагогічну клас-ю порушень мовлення.

Психолого-педагогічна класифікація:

Перша група:фонетичне недорозвинення; фонетико-фонематичне недорозвинення;загальне недорозвинення мовлення.

Друга група: заїкання, за якого основою вади є порушення комунікативної функції мовлення за збереженості мовних засобів спілкування.

ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНЕ НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ – порушення процесів формування вимовної системи у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприйняття і промовляння фонем.

ЗАГАЛЬНИЙ НЕДОРОЗВИТОК МОВЛЕННЯ (ЗНМ) – складні мовленнєві розлади, при яких порушується формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що належать до звукової та смислової сторін зі збереженням нормального слуху та інтелекту.

ЗАЇКАННЯ – один із складних і тривалих мовленнєвих порушень на фоні поліморфного хворобливого стану, характерним зовнішнім симптомом якого є судомне порушення мовлення.

57.Дайте характеристику поняття «мовленнєва готовність». Яке значення вона має у процесі засвоєння навичок письма та читання?

58.Розкрийте зміст логопедичного обстеження при порушеннях голосу. Відновлення голосу при парезах та паралічах гортані. Профілактика порушень голосу.

Для попередження різних голосових розладів дуже важлива охорона і виховання голосу з раннього дитинства. Кожен повинен знати, що розвиток голосу йде поступово, що дитячий голосовий апарат ще слабкий і форсування голосу може завдати непоправної шкоди. Крикливий спів у діапазоні, що не відповідає дитячому голосу, викликає перенапруження голосового апарату, що може призвести до функціональних і органічних порушень.

Діти з раннього віку повинні чути м'які мелодійні голоси з точними і виразними інтонаціями. Маючи нахил до копіювання, вони легко засвоюють інтонацію і спосіб голосоподачі навколишніх їх дорослих. При початкових формах порушення голосу гарну дію, що супроводжуються печію і сухістю в горлі, чинить такий простий засіб, як полоскання горла відваром ромашки, мальви або ж липового цвіту. Важливо, щоб розчин не був ні гарячим, ні холодним - кімнатної температури. Можна використовувати відвари та інших лікувальних трав, мінеральні води - шавніцьку, боржомі. Краще їх змішувати з теплим молоком (у співвідношенні 1:1).

Співакам рекомендують випивати сире яйце (краще жовток), з'идати моркву, апельсинову шкірку, кукурудзу, вершкове масло. Закапування в ніс риб'ячого жиру (по 2-3 краплі) також допомагає при печі й сухсті. У цей час протипоказані інгаляції гарячою парою, як це іноді роблять, пиття досить гарячих або холодних напоїв. Такі заходи попереджують подальше погіршення голосу. Часто виявляється, що під час розмови діти й дорослі дихають неправильно. Тому необхідна постановка дихання і голосу, що має профілактичне значення.

Правильним вважається дихання, при якому в момент вдиху грудна клітка розширюється не тільки вперед і назад, але і в сторони, а видих починається зі скорочення м'язів живота і лише після цього, включається до дихання грудна клітка. При досить послідовному (хоча й недовгому) тренуванні відпрацювати правильне дихання неважко. Що стосується постановки голосу, то робиться це так: треба ширше відкрити рот і горло, а потім зосередити свою увагу на тому, де звучить голос

59.Розкрийте суть основних принципів, покладених в основу кор.роботи з подолання вад писемного мовлення. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ

1. Робота над звуковимовою – необхідно усунути всі недоліки у вимові фонем.

2. Розвиток фонематичного сприймання – диференціація опозиційних звуків і складів проводиться не тільки на слух, а й закріплюється у писемному мовленні.

3. Розвиток навичок звукового аналізу і синтезу проводиться на матеріалі звуків, які вимовляються правильно.

4. Збагачення словникового запасу і розвиток практичного вміння користуватися ним; здійснюється шляхом навчання дітей різним способам творення слів.

5. Розвиток граматичних навичок – робота над розумінням і вживанням прийменників, складанням речень, поширюванням речень.

6. Розвиток зв’язного мовлення – як усного, так і писемного.

Ефективність логопедичної роботи залежить від системності і послідовності логопедичних занять.

На початку роботи

І етап – основна увага направлена на подолання недоліків фонетичної сторони мовлення.

ІІ етап – потрібно ліквідувати прогалини в розвитку лексики і граматичної будови мовлення.

ІІІ етап – розвиток і вдосконалення зв’язного мовлення.

Граматичний матеріал має відповідати віку дітей і спиратися на рівень навчальних завдань.

Основні завдання І етапу

1. Формування повноцінних уявлень про звуки мовлення,

звуковий склад слова.

2. Розвиток навичок аналізу і синтезу.

3. Корегування дефектів вимови.

4. Удосконалення психологічних передумов для навчання:

- виховання стійкої уваги;

- розвиток здібностей до запам’ятовування навчальної інструкції;

-розвиток уміння переключати увагу від одного виду навчальної діяльності до другого.

5. Формування повноцінних навчальних навичок:

- активне осмислення навчального матеріалу;

- вміння працювати в заданому темпі.

6. Розвиток пізнавальної діяльності учнів шляхом формування зв’язку між пройденим навчальним матеріалом та досвідом та умінням дітей.

За допомогою засобів спеціальних логопедичних прийомів відбувається усунення дефектів звуковимови і формування повноцінних фонематичних уявлень.

Основні завдання ІІ етапу

Після завершення І етапу логопедичних занять учні уточнюють і закріплюють правильну вимову звуків, оволодівають навичками звуковою аналізу і синтезу.

Учні із загальним мовним недорозвитком переходять на ІІ етап. Засвоєння дітьми різних способів словотворення складає найважливіший елемент роботи на ІІ етапі корекційного навчання у ході подолання вад писемного мовлення.

Формування морфологічних уявлень – важливий елемент цього процесу.

На цій основі розв’язуються найбільш суттєві завдання даного етапу роботи.