1. Передньоязикові:

передньоязиково-зубні: д, т, н, л с, с', з, з', дз, дз', ц, ц' — при вимовлянні цих звуків передня частина язика разом із його кінчиком артикулює від носно верхніх різців, утворюючи з ними зімкнення або щілину. Звуки с, с', з, з', дз, дз', ц, ц' — свистячі (за акустичним враженням), тому що при їхньому вимовлянні виникає характерний шум, схожий на свист.

передньоязиково-альвеолярні: д', т', н', л' ж, ш, дме, ч, р, р' — при вимовлянні цих звуків передня частина язика разом із його кінчиком артикулює відносно альвеолярних відростків щелеп, утворюючи з ними зімкнення або щі лину. Звуки ж, їй, дж, ч — шиплячі (за акустичним враженням), тому що при їхньому вимовлянні струмінь видихуваного повітря, яке проходить щілинами у ротовій порожнині, створює шум, що нагадує шипіння. Звуки p, р' тремтячі (вібранти) — утворюються в результаті вібрації переднього краю язика біля альвеол верхніх різців;

Середньоязикові — й, г' — при їхньому вимовлянні середня части на спинки язика піднімається до твердого піднебіння й утворює з ним щілину. Якщо щілина вузька — вимовляється приголосний й, а коли щілина віддалена від піднебіння і шуму не чути — вимовляється нескладовий приголосний і.

Задньоязикові;— к, ґ, х — при утворенні цих звуків задня частина спинки язика артикулює відносно м'якого піднебіння і задньої частини твердого піднебіння, утворюючи тут зімкнення або щілину.

Глотковий (фарингальний) приголосний — г — щілинний, дзвінкий, твердий.

II. За участю шуму і голосу приголосні поділяються на чотири групи.

Приголосні, утворювані за допомогою голосу і при слабо вираженому шумі, називають сонорними. До них відносять: в, м, м', н, н', л, л', р, р', й, г. Сонорні приголосні протиставляються всім іншим приголосним, які називають шумними. На відміну від сонорних, вони утворюються за участю до­статньо сильних шумів, які ясно розрізняються: б, п, ф, д, д'у т, т', з, з', с, с', ц, ц', дз, дз', ж, ш, д^ж, ч, к, ґ, х. Шумні приголосні, у свою чергу, поділяються на дві групи. Одна група — приголосні, утворювані без участі голосу, за допомогою одного лише шуму. Вони називаються глухими; при їх вимовлянні голосова щілина розкрита, голосові зв'язки не коливаються — п, ф, т, т', с, с', ц, ц', ш, ч, к, х. Інша група — приголосні, утворювані за допомогою шуму у супроводі голосу. Вони назива­ються дзвінкими — б, д, д', з, з', дз, дз', ж, дме, ґ. Більшість шумних приголосних складає пари глухих і дзвінких (п-б, ф-в, ш-ж ).

III. За способом артикуляції або утворення перешкоди між активними і пасивними органами вимови, приголосні поділяються на 5 груп.

Шумні приголосні утворюють три групи:

зімкнені, або вибухові: б, б', п, п', д, д', т, т', к, к', ґ, ґ;

щілинні або фрикативні: в, в', ф, ф', з, з', с, с', ж, х, ш, г, г';

зімкнено-щілинні (злиті), або африкати: ц, ц', дз, дз', дж, ч, ч'.

Сонорні приголосні поділяються на дві групи:

зімкнено-прохідні: м, м', н, н', л, л' (м, м', н, н' є носовими, а л, л' — боковими);

тремтячі, або вібранти: р, р';

щілинний м 'який — й, ї.