- •Поняття про психодіагностику, її предмет та завдання.
- •Основні поняття психодіагностики. Особливості психологічного діагнозу.
- •Професійно-етичні норми в психодіагностиці.
- •Професійна компетентність.
- •Конфіденційність дослідження.
- •1. Методики высокого уровня формализации
- •Об'єктивність дослідження.
- •Принцип психопрофілактичного викладення матеріалу.
- •Принцип обмеженого поширення спеціальних методик.
- •Класифікація психодіагностичних методик.
- •2. Малоформализированные методики
- •Загальна характеристика діагностичних методів. Переваги та недоліки.
- •Поняття «тест». Переваги та недоліки методу тестування.
- •Основні типи даних в психодіагностиці (l-дані, q-дані, t-дані).
- •Характеристика проективних методик: переваги і недоліки. Поняття «проекції» в психодіагностиці.
- •2. Загальна характеристика проективних методик: переваги й недоліки.
- •3. Класифікація проективних методик.
- •1. Методики доповнення. Стимульний матеріал:
- •4. Методики вивчення експресії (аналіз почерку, особливостей мовного поводження).
- •11.Класифікація проективних методик.
- •12.Форми та види психодіагностики в системі освіти.
- •13.Етапи психодіагностичного дослідження.
- •14Схема побудови програми психологічного дослідження.
- •15.Основні фактори, що впливають на результати психодіагностичного обстеження (змінні).
- •16.Специфіка формулювання та оформлення психологічного заключення.
- •17.Поняття та особливості психокорекційної та розвивальної роботи психолога.
- •18.Види психокорекції.
- •19.Основні принципи психокорекційної роботи.
- •20.Основні моделі, мета та завдання психокорекційної роботи. Правила постановки мети.
- •21.Основні елементи психокорекційної ситуації.
- •22.Основні принципи складання психокорекційних програм.
- •23.Види психокорекційних програм.
- •24.Загальні вимоги до складання психокорекційної програми.
- •25.Специфіка психокорекційної роботи з дітьми дошкільного віку.
- •26.Загальні вимоги до складання когнітивних корекційно-розвивальних програм для дітей різних вікових груп.
- •27.Особливості організації групової психокорекції з дітьми та підлітками. Вимоги до формування дитячої психокорекційної групи.
- •28.Поняття арт-терапії. Історія виникнення, мета, завдання.
- •29.Форми та види арт-терапії.
- •30.Особливості арт-терапії в роботі психолога з дітьми дошкільного віку.
- •31.Особливості ігротерапії у сучасній психологічній практиці.
- •32.Основні поняття тілесно-орієнтованої терапії.
- •33.Форми, техніки, напрями тілесно-орієнтованої терапії.
- •34Специфіка тілесно-орієнтованої терапії з дітьми.
- •35.Біоенергетичний аналіз а. Лоуена, метод інтеграції рухів ф. Александера, концепція тілесного усвідомлення м. Фельденкрайза як основні напрями тот.
- •35. Метод Александера
- •36.Метод чуттєвого усвідомлення ш. Селвер, кінезіологія (Дж. Гудхарта), танатотерапія в. Баскакова. Як основні напрями тот.
- •37.Поняття про психогімнастику та виразні рухи. Етапи психогімнастичного заняття.
- •38.Особливості танцювально-рухової терапії в роботі практичного психолога.
- •39.Казкотерапія як один із ефективних методів психокорекційної роботи з дітьми. Види казок в казкотерапії.
- •40.Основні форми та прийоми роботи з казками в казко терапії
- •Основні прийоми роботи з казкою
- •6. Казкотерапія - дітям
- •41.Казкотерапевтичні заняття в практичній роботі психолога дошкільного закладу. Структура казкотерапевтичного заняття.
- •42. Методики діагностики особливостей характеру дорослої людини та підлітків.
- •43. Методики діагностики особливостей характеру дитини дошкільного та молодшого шкільного віку.
- •44. Соціометричні дослідження структури дитячого колективу
- •45. Агресивність дітей дошкільного та шкільного віку. Причини формування та засоби подолання
- •46. Схема проведення діагностичної та корекційно-профілактичної роботи з агресивними дітьми.
- •47. Оцінка рівня тривожності та соромʼязливості в дитячому віці
- •48. Специфіка корекційно-розвивальної роботи з замкненими та сором’язливими дітьми
- •49.Корекційна робота практичного психолога з гіперактивними дітьми
- •50. Причини виникнення страхів дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Особливості каузальної корекції дитячих фобій
- •51Діагностика емоційно-вольової сфери особистості.
- •52,Поняття акцентуйованості характеру. Характеристика діагностичної та розвивальної роботи з цієї проблеми.
- •53,Методи та прийоми діагностики та розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку.
- •54,Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку.
- •54. Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку.
- •55,Психологічне дослідження темпераменту дорослих та підлітків.
- •1. Основні методи дослідження темпераменту.
- •56,Особливості діагностики темпераменту дітей дошкільного віку.
- •56. Особливості діагностики темпераменту у дітей дошкільного віку
- •57,Діагностика міжособистісних відносин у дитячому колективі.
- •59,Дослідження особистісної сфери дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
- •60,Методи дослідження мотиваційно-потребової сфери особистості.
- •61.Дослідження міжособистісних стосунків та соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.
- •62.Корекційно-розвивальна робота психолога, спрямована на формування доброзичливих взаємин у дошкільників.
- •63.Діагностика, корекція та розвиток сфери міжособистісних взаємин підлітків та юнаків.
- •64.Психодіагностичні методики дослідження я-концепції підлітків та дорослих, їх достоїнства та недоліки.
- •65.Особливості психологічного дослідження дитячої я-концепції.
- •66.Дослідження дитячо-батьківських відносин.
- •67.Психологічне сприяння формуванню я-концепції дитини.
- •68.Корекція дитячо-батьківських відносин.
- •69.Корекція психічного розвитку дітей раннього віку.
- •70.Психолого-педагогічний супровід дітей в період адаптації до умов днз.
- •71,Корекція та розвиток готовності дітей до початку навчання в школі.
- •71. Корекція та розвиток готовності дітей до початку навчання в школі.
- •72,Визначення сформованості різних форм агресії у підлітків та дорослих (на основі методики а.Басса та а.Дарки).
- •72. Визначення сформованості різних форм агресії у підлітків та дорослих (на основі методики а.Басса та а.Дарки).
- •73,Психодіагностика сформованості емпатії у підлітків та дорослих (на основі методики і.М.Юсупова).
- •74,Дослідження настанов батьків щодо виховання дитини та сімейного мікроклімату (методика pari).
- •75,Дослідження особистісного профілю суб’єкта за методикою Кеттела.
- •76,Визначення способів реагування особистості в конфліктній ситуації за допомогою методики к.Томоса.
- •77,Діагностичні можливості тесту Люшера.
- •78,Методика дослідження особистості «Дім, дерево, людина» Дж.Бука.
- •78. Методика дослідження особистості «Дім, дерево, людина» Дж.Бука.
- •79,Використання проективної методики «Неіснуюча тварина» в роботі психолога.
- •80,Діагностика міжособистісних відносин та особистісних проблем (на основі методики Лірі).
- •81.Загальна характеристика тесту mmpi як діагностичного інструменту вивчення особистості
- •82. Оцінка рівня домагань за методикою ф.Хоппе
- •83.Виявлення внутрішньосімейних міжособистісних стосунків за допомогою
- •84.Загальна характеристика соціометричної методики Дж.Морено
- •85.Діагностика рівня суб’єктивного контролю за методикою Дж.Роттера
- •86.Методика вивчення фрустраційних реакцій Розенцвейга
- •87.Методика оцінки внутрішньосімейних стосунків Рене Жиля
- •88.Вивчення рівня шкільної тривожності за методикою Філіпса
- •89.Застосування діагностичного комплексу проективного інтерв’ю в роботі
- •90.Дослідження індивідуально-типологічних особливостей особистості за допомогою психографічного теста ТіГр.
18.Види психокорекції.
Види психокорекції
Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу.
Психокорекційні заходи можна класифікувати.
1. По характеру спрямованості:
симптоматичну,
Каузальну.
Симптоматична корекція передбачає короткотривалий вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу.
Каузальна (причинна) корекція спрямована на джерела і причини відхилень. Цей тип корекції більш тривалий у часі, вимагає значних зусиль, але є більш ефективним.
2. По змісту розрізняють корекцію:
пізнавальної сфери;
особистості;
афективно-вольової сфери;
поведінкових аспектів;
між особистісних відносин;
внутрішньо групових взаємовідносин (сімейних, подружніх, колективних);
дитячо-батьківських відносин.
В практиці психологічної допомоги дітям і підліткам з проблемами у розвитку розрізняють наступні блоки психологічної корекції:
Корекція емоційного розвитку дитини.
Корекція сенсорно-перцептивної та інтелектуальної діяльності.
Психологічна корекція поведінки дітей і підлітків.
Корекція розвитку особистості
3. По формі роботи з клієнтом розрізняють корекцію:
індивідуальну;
групову;
у закритій природній групі (сім’я, клас)
у відкритій групі клієнтів зі схожими проблемами;
індивідуально-групову (змішана група)
4. По наявності програм:
програмовану;
імпровізовану.
5. По характеру керування коригуючими впливами:
директивну;
не-директивну
6. По тривалості:
над-коротку (хвилини, часи, вирішення актуальних ізольованих проблем, конфліктів);
коротку, або швидку (декілька годин, днів – запускає процес виміру, який продовжується після завершення зустрічі)
тривалу (місяці, в центрі уваги – особистісний зміст проблеми);
довготривалу (продовжується роки, зачіпає сфери свідомого і несвідомого. Багато часу приділяється досягненню розуміння суті переживань. Ефект розвивається поступово, носить тривалий характер.
7. По масштабу вирішувальних задач розрізняють корекцію:
загальну,
спеціальну.
Загальна передбачає заходи загальнокорекційного порядку, що нормалізують спеціальне мікро-середовище клієнта, які регулюють психофізичне, емоційне навантаження у відповідності з віковими та індивідуальними можливостями.
Спеціальна – комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом чи групою клієнтів, які є найбільш ефективними для досягнення конкретних задач формування особистості, окремих її властивостей чи психічних функцій, що проявляються у девіантній поведінці і ускладненій адаптації (невпевненість, агресивність, тривожність, аутичність, схильність до стереотипів, конфліктність).
Спеціальна корекція справляє наслідки неправильного виховання, що порушило гармонійний розвиток, соціалізацію особистості.
19.Основні принципи психокорекційної роботи.
принципи психокорекційної роботи
Основными принципами психокоррекционной работы являются следующие: 1. Принцип единства диагностики и коррекции. 2. Принцип нормативности развития. 3. Принцип коррекции "сверху вниз". 4. Принцип коррекции "снизу вверх". 5. Принцип системности развития психической деятельности. 6. Деятельностный принцип коррекции.
1. Принцип единства диагностики и коррекции отражает целостность процесса оказания психологической помощи как особого вида практической деятельности психолога. Подробно рассмотренный в трудах Д.Б.Эльконина, И.В. Дубровиной и др., этот принцип является основополагающим всей коррекционной работы, так как эффективность коррекционной работы на 90% зависит от комплексности, тщательности и глубины предшествующей диагностической работы.
Названный принцип реализуется в двух аспектах.
Во-первых, началу осуществления коррекционной работы обязательно должен предшествовать этап прицельного комплексного диагностического обследования, на его основании составляется первичное заключение и формулируются цели и задачи коррекционно-развивающей работы. Эффективная коррекционная работа может быть построена лишь на основе предварительного тщательного психологического обследования. В то же время "самые точные, глубокие диагностические данные бессмысленны, если они не сопровождаются продуманной системой психолого-педагогических коррекционных мероприятий" (Д.Б. Эльконин, 1989).
Во-вторых, реализация коррекционно-развивающей деятельности психолога требует постоянного контроля динамики изменений личности, поведения, деятельности, динамики эмоциональных состояний клиента, его чувств и переживаний в процессе коррекционной работы. Такой контроль позволяет внести необходимые коррективы в задачи самой программы, вовремя изменить и дополнить методы и средства психологического воздействия на клиента. Таким образом, контроль динамики хода эффективности коррекции, в свою очередь, требует осуществления диагностических процедур, пронизывающих весь процесс коррекционной работы и предоставляющих психологу необходимую информацию и обратную связь.
2. Принцип нормативности развития. Нормативность развития следует понимать как последовательность сменяющих друг друга возрастов, возрастных стадий онтогенетического развития.
Понятие "психологический возраст" было введено Л.С. Выготским. Это "тот новый тип строения личности, ее деятельности, те психические и социальные изменения, которые в самом главном и основном определяют сознание ребенка, его отношения к среде, его внутреннюю и внешнюю жизнь, весь ход развития в данный период" (Л. С. Выготский, 1984, с. 248).
Таким образом, при оценке соответствия уровня развития ребенка возрастной норме и формулировании целей коррекции необходимо учитывать следующие характеристики: 1) Особенности социальной ситуации развития (например, изменение типа образовательного или воспитательного учреждения, круга общения ребенка, включая сверстников, взрослых, семейное окружение и т.д.). 2) Уровень сформированности психологических новообразований на данном этапе возрастного развития. 3) Уровень развития ведущей деятельности ребенка, ее оптимизация.
Кроме понятия "возрастная норма" психологу приходится встречаться с понятием "индивидуальная норма", которая позволяет наметить в пределах возрастной нормы развития программу оптимизации развития для каждого конкретного клиента с учетом его индивидуальности и самостоятельного пути развития.
3. Принцип коррекции "сверху вниз". Данный принцип, выдвинутый Л.С. Выготским, раскрывает направленность коррекционной работы. В центре внимания психолога стоит завтрашний день развития, а основным содержанием коррекционной деятельности является создание "зоны ближайшего развития" для клиента (у Л.С. Выготского такими клиентами выступали дети). Коррекция по принципу "сверху вниз" носит опережающий характер и строится как психологическая деятельность, нацеленная на своевременное формирование психологических новообразований.
4. Принцип коррекции "снизу вверх". При реализации этого принципа в качестве основного содержания коррекционной работы рассматриваются упражнение и тренировка уже имеющихся психологических способностей. Этот принцип реализуется в основном сторонниками поведенческого подхода. В их понимании коррекция поведения должна строиться как подкрепление (положительное или отрицательное) уже имеющихся шаблонов поведения с целью закрепления социально-желательного поведения и торможения социально-нежелательного поведения.
Таким образом, главной задачей коррекции "снизу вверх" становится вызывание любыми способами заданной модели поведения и ее немедленное подкрепление. В центре коррекции - наличный уровень психического развития, понимаемого как процесс усложнения, модификации поведения, комбинации реакций из уже имеющегося поведенческого репертуара.
5. Принцип системности развития психологической деятельности. Этот принцип задает необходимость учета в коррекционной работе профилактических и развивающих задач. Системность этих задач отражает взаимосвязанность различных сторон личности и гетерохронность (т.е. неравномерность) их развития. В силу системности строения психики, сознания и деятельности личности все аспекты ее развития взаимосвязаны и взаимообусловлены. При определении целей и задач коррекционно-развивающей деятельности нельзя ограничиваться лишь актуальными на сегодняшний день проблемами, а необходимо исходить из ближайшего прогноза развития. Вовремя принятые превентивные меры позволяют избежать различного рода отклонений в развитии, а тем самым необходимости развертывания в целом системы специальных коррекционных мероприятий.
Реализация принципа системности развития в коррекционной работе обеспечивает направленность на устранение причин и источников отклонения в психическом развитии. Успех такого пути коррекции базируется на результатах диагностического обследования, итогом которого становится представление системы причинно-следственных связей и иерархии отношений между симптомами и их причинами. При определении стратегии коррекционной работы принцип системности развития оказывается тесно связанным с принципом коррекции "сверху вниз": системность анализа актуального уровня развития, достигнутого ребенком к моменту обследования, осуществляется с точки зрения центральной линии развития, сложившейся иерархии форм психической деятельности на каждом возрастном этапе, определяющей зону ближайшего развития и перспективы.
6. Деятельностный принцип коррекции. Данный принцип определяет сам предмет приложения коррекционных усилий, выбор средств и способов достижения цели, тактику проведения коррекционной работы, пути и способы реализации поставленных целей.
Суть его заключается в том, что генеральным способом коррекционно-развивающего воздействия является организация активной деятельности клиента, в ходе реализации которой создаются условия для ориентировки в трудных, конфликтных ситуациях, организуется необходимая основа для позитивных сдвигов в развитии личности. Коррекционное воздействие всегда осуществляется в контексте той или иной деятельности, являясь средством, ориентирующим активность.
Согласно данному принципу основным направлением коррекционной работы является целенаправленное формирование обобщенных способов ориентировки клиента в различных сферах предметной деятельности, межличностных взаимодействий, в конечном счёте в социальной ситуации развития. Сама коррекционная работа строится не как простая тренировка навыков и умений, а как целостная осмысленная деятельность, естественно и органически вписывающаяся в систему повседневных жизненных отношений клиента. Особенно широко в коррекционной работе с детьми используется понятие "ведущая деятельность". В дошкольном и младшем школьном возрасте такой ведущей деятельностью является игра в различных ее разновидностях, в подростковом возрасте -общение и различного рода совместная взаимодеятельность. Деятельностный принцип коррекции: во-первых, определяет сам предмет приложения коррекционных усилий, а во-вторых, задает способы коррекционной работы через организацию соответствующих видов деятельности путем формирования обобщенных способов ориентировки.
