- •Поняття про психодіагностику, її предмет та завдання.
- •Основні поняття психодіагностики. Особливості психологічного діагнозу.
- •Професійно-етичні норми в психодіагностиці.
- •Професійна компетентність.
- •Конфіденційність дослідження.
- •1. Методики высокого уровня формализации
- •Об'єктивність дослідження.
- •Принцип психопрофілактичного викладення матеріалу.
- •Принцип обмеженого поширення спеціальних методик.
- •Класифікація психодіагностичних методик.
- •2. Малоформализированные методики
- •Загальна характеристика діагностичних методів. Переваги та недоліки.
- •Поняття «тест». Переваги та недоліки методу тестування.
- •Основні типи даних в психодіагностиці (l-дані, q-дані, t-дані).
- •Характеристика проективних методик: переваги і недоліки. Поняття «проекції» в психодіагностиці.
- •2. Загальна характеристика проективних методик: переваги й недоліки.
- •3. Класифікація проективних методик.
- •1. Методики доповнення. Стимульний матеріал:
- •4. Методики вивчення експресії (аналіз почерку, особливостей мовного поводження).
- •11.Класифікація проективних методик.
- •12.Форми та види психодіагностики в системі освіти.
- •13.Етапи психодіагностичного дослідження.
- •14Схема побудови програми психологічного дослідження.
- •15.Основні фактори, що впливають на результати психодіагностичного обстеження (змінні).
- •16.Специфіка формулювання та оформлення психологічного заключення.
- •17.Поняття та особливості психокорекційної та розвивальної роботи психолога.
- •18.Види психокорекції.
- •19.Основні принципи психокорекційної роботи.
- •20.Основні моделі, мета та завдання психокорекційної роботи. Правила постановки мети.
- •21.Основні елементи психокорекційної ситуації.
- •22.Основні принципи складання психокорекційних програм.
- •23.Види психокорекційних програм.
- •24.Загальні вимоги до складання психокорекційної програми.
- •25.Специфіка психокорекційної роботи з дітьми дошкільного віку.
- •26.Загальні вимоги до складання когнітивних корекційно-розвивальних програм для дітей різних вікових груп.
- •27.Особливості організації групової психокорекції з дітьми та підлітками. Вимоги до формування дитячої психокорекційної групи.
- •28.Поняття арт-терапії. Історія виникнення, мета, завдання.
- •29.Форми та види арт-терапії.
- •30.Особливості арт-терапії в роботі психолога з дітьми дошкільного віку.
- •31.Особливості ігротерапії у сучасній психологічній практиці.
- •32.Основні поняття тілесно-орієнтованої терапії.
- •33.Форми, техніки, напрями тілесно-орієнтованої терапії.
- •34Специфіка тілесно-орієнтованої терапії з дітьми.
- •35.Біоенергетичний аналіз а. Лоуена, метод інтеграції рухів ф. Александера, концепція тілесного усвідомлення м. Фельденкрайза як основні напрями тот.
- •35. Метод Александера
- •36.Метод чуттєвого усвідомлення ш. Селвер, кінезіологія (Дж. Гудхарта), танатотерапія в. Баскакова. Як основні напрями тот.
- •37.Поняття про психогімнастику та виразні рухи. Етапи психогімнастичного заняття.
- •38.Особливості танцювально-рухової терапії в роботі практичного психолога.
- •39.Казкотерапія як один із ефективних методів психокорекційної роботи з дітьми. Види казок в казкотерапії.
- •40.Основні форми та прийоми роботи з казками в казко терапії
- •Основні прийоми роботи з казкою
- •6. Казкотерапія - дітям
- •41.Казкотерапевтичні заняття в практичній роботі психолога дошкільного закладу. Структура казкотерапевтичного заняття.
- •42. Методики діагностики особливостей характеру дорослої людини та підлітків.
- •43. Методики діагностики особливостей характеру дитини дошкільного та молодшого шкільного віку.
- •44. Соціометричні дослідження структури дитячого колективу
- •45. Агресивність дітей дошкільного та шкільного віку. Причини формування та засоби подолання
- •46. Схема проведення діагностичної та корекційно-профілактичної роботи з агресивними дітьми.
- •47. Оцінка рівня тривожності та соромʼязливості в дитячому віці
- •48. Специфіка корекційно-розвивальної роботи з замкненими та сором’язливими дітьми
- •49.Корекційна робота практичного психолога з гіперактивними дітьми
- •50. Причини виникнення страхів дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Особливості каузальної корекції дитячих фобій
- •51Діагностика емоційно-вольової сфери особистості.
- •52,Поняття акцентуйованості характеру. Характеристика діагностичної та розвивальної роботи з цієї проблеми.
- •53,Методи та прийоми діагностики та розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку.
- •54,Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку.
- •54. Діагностика психічного розвитку дітей раннього віку.
- •55,Психологічне дослідження темпераменту дорослих та підлітків.
- •1. Основні методи дослідження темпераменту.
- •56,Особливості діагностики темпераменту дітей дошкільного віку.
- •56. Особливості діагностики темпераменту у дітей дошкільного віку
- •57,Діагностика міжособистісних відносин у дитячому колективі.
- •59,Дослідження особистісної сфери дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
- •60,Методи дослідження мотиваційно-потребової сфери особистості.
- •61.Дослідження міжособистісних стосунків та соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.
- •62.Корекційно-розвивальна робота психолога, спрямована на формування доброзичливих взаємин у дошкільників.
- •63.Діагностика, корекція та розвиток сфери міжособистісних взаємин підлітків та юнаків.
- •64.Психодіагностичні методики дослідження я-концепції підлітків та дорослих, їх достоїнства та недоліки.
- •65.Особливості психологічного дослідження дитячої я-концепції.
- •66.Дослідження дитячо-батьківських відносин.
- •67.Психологічне сприяння формуванню я-концепції дитини.
- •68.Корекція дитячо-батьківських відносин.
- •69.Корекція психічного розвитку дітей раннього віку.
- •70.Психолого-педагогічний супровід дітей в період адаптації до умов днз.
- •71,Корекція та розвиток готовності дітей до початку навчання в школі.
- •71. Корекція та розвиток готовності дітей до початку навчання в школі.
- •72,Визначення сформованості різних форм агресії у підлітків та дорослих (на основі методики а.Басса та а.Дарки).
- •72. Визначення сформованості різних форм агресії у підлітків та дорослих (на основі методики а.Басса та а.Дарки).
- •73,Психодіагностика сформованості емпатії у підлітків та дорослих (на основі методики і.М.Юсупова).
- •74,Дослідження настанов батьків щодо виховання дитини та сімейного мікроклімату (методика pari).
- •75,Дослідження особистісного профілю суб’єкта за методикою Кеттела.
- •76,Визначення способів реагування особистості в конфліктній ситуації за допомогою методики к.Томоса.
- •77,Діагностичні можливості тесту Люшера.
- •78,Методика дослідження особистості «Дім, дерево, людина» Дж.Бука.
- •78. Методика дослідження особистості «Дім, дерево, людина» Дж.Бука.
- •79,Використання проективної методики «Неіснуюча тварина» в роботі психолога.
- •80,Діагностика міжособистісних відносин та особистісних проблем (на основі методики Лірі).
- •81.Загальна характеристика тесту mmpi як діагностичного інструменту вивчення особистості
- •82. Оцінка рівня домагань за методикою ф.Хоппе
- •83.Виявлення внутрішньосімейних міжособистісних стосунків за допомогою
- •84.Загальна характеристика соціометричної методики Дж.Морено
- •85.Діагностика рівня суб’єктивного контролю за методикою Дж.Роттера
- •86.Методика вивчення фрустраційних реакцій Розенцвейга
- •87.Методика оцінки внутрішньосімейних стосунків Рене Жиля
- •88.Вивчення рівня шкільної тривожності за методикою Філіпса
- •89.Застосування діагностичного комплексу проективного інтерв’ю в роботі
- •90.Дослідження індивідуально-типологічних особливостей особистості за допомогою психографічного теста ТіГр.
35.Біоенергетичний аналіз а. Лоуена, метод інтеграції рухів ф. Александера, концепція тілесного усвідомлення м. Фельденкрайза як основні напрями тот.
35. Метод Александера
Франц Матіас Александер був австралійським актором. Він страждав повторною втратою голосу, для якої не було органічних причин. Через тривалі самоспостереження він виявив, що втрати голосу були пов'язані з тиснучими рухами голови назад і вниз. Навчившись пригнічувати цю тенденцію, Александер перестав страждати він ларингіту; окрім цього, виключення тиску на шию принесло користь для всього тіла. Працюючи над собою, Алескандер створив техніку навчання інтегрованим рухам, яка базувалася на врівноваженому відношенні між головою і хребтом.
Александер вважав, що основою вільних і природних рухів є найбільше розтягнення хребта. Формула методу Александера: "Звільнити шию, щоб дати голові рухатися вперед і уверх, щоб дати більше подовжитися і розширитися".
Мета полягає не в тому, щоб намагатися залучити себе до будь-якої м'язової діяльності; учень намагається дати тілу автоматично і природно пристосуватися під час концентрованого повторення формули: а на уроці – при реагуванні на керівні рухи вчителя. На уроці відпрацьовуються рухи, взяті зі звичайного повсякденного життя, і учень поступово навчається застосовувати принципи техніки. Рівновага між головою і хрестом забезпечує звільнення від фізичної напруги і затисків, покращує лінії пози і створює кращу координацію м'язів. З іншого боку, порушення цих відношень породжує затиски, викривлення ліній тіла, псує координацію рухів. Уроки техніки Александера передбачають поступове чітке керівництво в опануванні більш ефективним і задовільним використанням тіла. Керівник повинен вміти бачити різні блоки, перешкоджати вільним рухам тіла, передбачити рухи з непотрібною напругою. Керуючи пристосуванням тіла учня у невеликих рухах, вчитель поступово дає йому досвід дій і відпочинку інтегрованим, зібраним і ефективним чином.
Уроки Александера зазвичай сконцентровані на сидінні, стоянні, ходінні, у доповнення до так званої "роботі за столом", коли учень лягає і у руках вчителя відчуває почуття енергетичного струму, котрий подовжує і розширює його тіло. Ця робота повинна давати учню відчуття свободи і простору у всіх зв'язках, досвід, який поступово відучує людину від затисків і напруги у зв'язках, породжених надмірною напругою у повсякденному житті. Техніка Александера особливо популярна серед людей творчих, але також ефективно використовується для лікування деяких каліцтв і хронічних захворювань.
Психотехніка Александера допомагає людям, які невірно і неефективно користуються своїм тілом, уникнути цих помилок у діяльності і у спокої. Під "користуванням" мається на увазі звички у додержанні і рухах тіла, звички, котрі безпосередньо впливають на фізичне, розумове і емоційне функціонування людини. [1; c 22]
Метод Фельденкрайза
Моше Фельденкрайз працював з Францем Александером, вивчав йогу, фрейдизм, неврологію, був спеціалістом по дзюдо. Його метод показан для відновлення природної грації і свободи рухів, яку мають малі діти. Техніки Фельденкрайза – це робота з патернами м'язових рухів, допомагаючі людині знайти найбільш ефективний спосіб рухів і усунути непотрібні м'язові напруження та неефективні патерни, котрі увійшли у звичку протягом багатьох років.
Фельденкрайз вказує, що необхідно прийняти велику відповідальність за себе, зрозуміти, як діє тіло, навчитися жити відповідно своїй природній конституції та здібностям. Кожна дія включає м'язову діяльність. Фельденкрайз підкреслював необхідність навчитися розслаблятися і знаходити відповідний ритм, щоб подолати дурні звички у користуванні тілом. Люди повинні звільнитися, грати, експериментувати з рухами, щоб навчитися чомусь новому; але поки вони знаходяться під тиском, у напруженні, у поспіху – вони можуть лише повторювати старі патерни. Вправи Фельденкрайза зазвичай розбивають начебто просту діяльність на ряд пов'язаних дії, щоб виявити старий патерн і розвити новий, більш ефективний спосіб виконання тієї ж діяльності.
Будь-яка діяльність людини проходить три стадії. Перша – природний спосіб. Далі індивідуальна стадія, на якій багато людей розвивають власний, особливий і особистий спосіб виконання дій, які проявляються природно. Нарешті, наступає третя стадія метода, на котрій дія виконується відповідно до системи чи особливим методом, і перестає бути природною.
Засвоєний систематичний метод має перевагу в ефективності і можливість розвитку високого рівня виконання. За Фельденкрайзом, переважання формального навчання у нашій цивілізації веде до переваги професіоналізму у тих областях, котрі були природними у всі часи історії людства. Тому мета роботи Фельденкрайза полягає в тому, щоб створити в тілі здатність рухатися з мінімумом зусиль і максимумом ефективності, не через збільшення мускульної сили, а через збільшення розуміння того, як тіло працює.
Врівноважуючи роботу кори і зменшуючи рівень збудження, Фельденкрайз виявив, що ми можемо досягнути надзвичайно розширеної свідомості і стаємо здатними пробувати нові поєднання рухів, котрі були неможливі коли зв'язки між корою і мускулатурою були замкнуті обмежуючими патернами. [8; c 335-336]
Біоенергетичний аналіз Лоуена
На А.Лоуена великий вплив мав В.Райх, у якого він був учнем. Біоенергетика бере свій початок у запропонованій Райхом системі органотерапії, якою Лоуен займався у 1945 – 1953 роках, і безпосередньо пов'язана з нею. У 1953 році він став одним із засновників Інституту біоенергетичного аналізу. Протягом ряду років Лоуен керував семінарами у Каліфорнії, читав лекції, вів групи і семінари в Америці та Європі. Він є автором декількох книг, найбільш відомі з них – "Фізична динаміка структури характеру", "Біоенергетика" тощо.
Лоуен врахував помилки Райха і застосовував більш прийнятні терміни: біоенергія замість оргона (котрий сприймався науковою спільнотою негативно), тому його робота зустрічала менше опору. Біоенергетика в США розповсюджена більше, ніж метод Райха.
Основна увага в тілесно-орієнтованії техніці Лоуена приділяється дослідженню функції тіла в їх відношеннях до психіки. За думкою Лоуена, особистість і характер відображаються у фізичнії будові, неврози проявляються у тілесному вигляді – у будові тіла і рухах. Основою біоенергетичного аналізу є положення про те, що відчуття, корті зазнає людина від власного тіла і які проявляються у рухах, служать джерелом для розуміння емоціонального стану. Рухи роздивляться з точки зору основних фізичних законів. Єдина енергія, заключна у тілі, проявляється і у психічних феноменах, і у рухах. Ця енергія і є біоенергією. Метою біоенерготерапії є возз'єднання свідомості і тіла, для чого необхідно звільнитися від перешкод, які заважають спонтанному звільненню тіла від напруження. [10;c67-69]
Нижче наведені основні техніки і вправи біоенергетичного аналізу Лоуена.
