20.Основні моделі, мета та завдання психокорекційної роботи. Правила постановки мети.

Мета та завдання психокорекційної роботи.

Основні напрямки та галузі постановки корекційних цілей. 1. Оптимізація соціальної ситуації розвитку. 2. Розвиток видів діяльності дитини. 3. Формування віково-психологічних новоутворень. Вибір методів та технік корекційної роботи, визначення критеріїв оцінювання її успішності в остаточному підсумку будуть визначатися її цілями. Правила конкретизації цілей корекції: 1. Цілі корекції повинні формулюватися в позитивній, а не в негативній формі. 2. Цілі повинні бути реалістичними та співвіднесені з тривалістю корекційної роботи та можливостями переносу клієнтом нового позитивного досвіду та засвоєних на корекційних заняттях способів дії в реальну практику життєвих стосунків. 3. При постановці цілей корекції необхідно враховувати дальню та найближчу перспективу розвитку особистості та планувати як конкретні показники особистісного та інтелектуального розвитку клієнта до закінчення корекційної програми, так і можливості відображення цих показників у особливостях діяльності та спілкування клієнта на наступних стадіях його розвитку. 4. Треба пам'ятати, що ефекти корекційної роботи проявляються па протязі досить довгого часового інтервалу:

• в процесі корекційної роботи,

• до моменту її завершення;

• приблизно нівроку після того можна остаточно судити про закріплення

• чи втрату клієнтом позитивних ефектів корекційної роботи.

Моделі психокорекції

У практиці ПК роботи традиційно виділяються три основні моделі корекції: загальна, типова і індивідуальна психокорекція.

Загальна модель корекції - це система оптимального вікового розвитку особи в цілому. Вона включає щадний охоронно-стимулюючий режим для дитяти, відповідний розподіл навантажень з врахуванням психічного стану, організацію життєдіяльності дитяти в школі, в сім'ї і в інших групах.

Типова модель корекції заснована на організації конкретних психокоректувальних дій з використанням різних методів:

- ігротерапії;

- родинній терапії;

- психорегулюючих тренувань і ін.

Індивідуальна модель корекції орієнтована на психологічну корекцію різних порушень у дитяти або підлітка з врахуванням його індивідуально-типологічних, психологічних, клініко-психологічних особливостей. Це досягається в процесі створення індивідуальних психокоректувальних програм, направлених на корекцію наявних недоліків з врахуванням індивідуальних чинників.

Всі три моделі тісно зв'язано і взаємозалежні, хоча мають різні завдання. Так, загальна модель психокорекції орієнтована на профілактичну роботу з дитям, типова модель - на оптимізацію, стимулювання психічного розвитку, а індивідуальна модель - психокорекцію недоліків в розвитку дитяти з врахуванням його клініко-психологічних і індивідуально-психологічних особливостей.

21.Основні елементи психокорекційної ситуації.

21.Коректувальна ситуація включає 5 основних елементів:

1. Людина, яка страждає і шукає полегшення своєї проблеми. Людина, яка має цілий ряд проблем різного роду і потребує психологічної допомоги, в психокорекції, - це клієнт.

2. Людина, яка допомагає і завдяки навчанню або досвіду сприймається як здатний надавати допомогу, - це психолог, психокоректор.

3. Теорія яка використовується для пояснення проблем клієнта. Психологічна теорія включає психодинаміку, принципи навчання і інші психічні чинники.

4. Набор процедур (техніки, методів), використовуваних для вирішення проблем клієнта. Ці процедури безпосередньо пов'язані з теорією.

5. Спеціальні соціальні стосунки між клієнтом і психологом, які допомагають полегшити проблеми клієнта.

Психолог повинен прагнути до створення такої атмосфери, яка дозволяє клієнтові з оптимізмом дивитися на вирішення своїх проблем. Таке спеціальне відношення є чинником, характерним для всіх форм дії.