32.Основні поняття тілесно-орієнтованої терапії.

32. Тілесно–орієнтована психотерапія – це група методів психотерапії, орієнтованих на вивчення тіла, усвідомлення пацієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, як потреби, бажання і почуття проявляються у різних тілесних станах, і на навчання реалістичним способам вирішення дисфункцій у цій сфері. Більшість відомих підходів тілесно–орієнтованої психотерапії зароджувалося і розвивалося поза групового руху в психотерапії, однак у останній час тілесно–орієнтована психотерапія використовується передусім у групових формах. Тілесно–орієнтована психотерапія має певну схожість з гештальт-терапією оскільки також фокусується на взаємовідносинах між керівником групи і окремим учасникам, а потім звертається до підтримання іншими учасниками.

Останнім часом методики тілесно–орієнтованої психотерапії стають складовими частинами інтегративних підходів, які використовуються в психотерапії психосоматичних хвороб і спрямовані на подолання певних преморбідних якостей особистості пацієнта з психосоматичними порушеннями, до яких відноситься, наприклад, високих рівень алекситимії. Основою для розробки цих методик і підходів є біопсихосоціальна концепція примежових нервово-психічних і психосоматичних розладів. [3; c 65-66]

У традиційних підходах тілесно–орієнтованої психотерапії розроблен ряд понять, до яких відносять поняття «енергія», «м’язова броня» та «грунт під ногами».

Поняття «енергія» має важливе значення для тілесно–орієнтованої психотерапії. Учень В.Райха – А.Лоуен вивчає тіло з урахуванням його енергетичних процесів і описує його як «біоелектричний океан» хімічного і енергетичного обміну. У розумінні Лоуена біоенергетичні порушення сприяють невротичним розладам, а їх усунення призводить до видужання.

Розробляючи концепцію «м’язової броні», тілесно–орієнтовані психотерапевти відмічають, що м’язова напруга пов’язана з різними ситуаціями і психологічними травмами, тревогами людини. Формування характеру і «м’язової броні» діалектично взаємопов’язане, тіло і психіка в цьому процесі безперервно взаємодіють. Прикладом такого єднання є намагання маленького хлопчика втриматися від сліз: він стискає зуби, затамовує подих і напружує м’язи живота і шиї. Це перша стадія при формуванні «броні характеру». Пізніше психотравмуючі моменти можуть викликати автоматичне гальмування природних рухових і голосових компонентів відповідних реакцій і воно стає несвідомим. На основі вивчення подібних м’язових проявів Райх описує сім кругів формування «м’язової броні». Лоуен описує дев’ять типів характеру: оральний, мазохистичний (перший і другий), істеричний (перший і другий), фаллічно-нарцисичний, пасивно-жіночий, шизофренічний, шизоїдний. Істеричний і фаллічно-нарцисичний характер у жінок Лоуен відносить до ригідного типу.

В понятті «грунт під ногами» мається на увазі не тільки реальна фізична опора, але й метафоричне вираження фрейдівського принципу реальності: «Чим сильніше людина відчуває свій контакт з грунтом (реальністю), тим міцніше вона тримається за нього, тим більше навантаження вона може витримати і тим краще керує власними почуттями». Мати «грунт під ногами» - значить бути у енергетичному контакті із грунтом, забезпечити відчуття стабільності та впевненості. Біоенергетичний терапевт Келеман у поняття «грунт під ногами» включає зв’язок з емоціональними потребами, течією организмічної енергії, фізичними і фізіологічними процесами. У тілесно–орієнтованої психотерапії, наряду з методами, які використовуються в індивідуальній і груповій психотерапії інших напрямків, мається декілька часто застосованих психотерапевтичних процедур, впливаючих на дихання і сприяючих розумінню свого тілесного стану і напружених поз, а також рухові вправи, фізичний контакт між учасниками групи. [12; c 22-23]

Дихальні вправи є класичними елементами тілесно–орієнтованої психотерапії. Вони включають затримку дихання, розслаблення чи повне дихання, що сприяє розрядженню стриманих почуттів.

32. Тілесно–орієнтована психотерапія – це група методів психотерапії, орієнтованих на вивчення тіла, усвідомлення пацієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, як потреби, бажання і почуття проявляються у різних тілесних станах, і на навчання реалістичним способам вирішення дисфункцій у цій сфері. Більшість відомих підходів тілесно–орієнтованої психотерапії зароджувалося і розвивалося поза групового руху в психотерапії, однак у останній час тілесно–орієнтована психотерапія використовується передусім у групових формах. Тілесно–орієнтована психотерапія має певну схожість з гештальт-терапією оскільки також фокусується на взаємовідносинах між керівником групи і окремим учасникам, а потім звертається до підтримання іншими учасниками.

Останнім часом методики тілесно–орієнтованої психотерапії стають складовими частинами інтегративних підходів, які використовуються в психотерапії психосоматичних хвороб і спрямовані на подолання певних преморбідних якостей особистості пацієнта з психосоматичними порушеннями, до яких відноситься, наприклад, високих рівень алекситимії. Основою для розробки цих методик і підходів є біопсихосоціальна концепція примежових нервово-психічних і психосоматичних розладів. [3; c 65-66]

У традиційних підходах тілесно–орієнтованої психотерапії розроблен ряд понять, до яких відносять поняття «енергія», «м’язова броня» та «грунт під ногами».

Поняття «енергія» має важливе значення для тілесно–орієнтованої психотерапії. Учень В.Райха – А.Лоуен вивчає тіло з урахуванням його енергетичних процесів і описує його як «біоелектричний океан» хімічного і енергетичного обміну. У розумінні Лоуена біоенергетичні порушення сприяють невротичним розладам, а їх усунення призводить до видужання.

Розробляючи концепцію «м’язової броні», тілесно–орієнтовані психотерапевти відмічають, що м’язова напруга пов’язана з різними ситуаціями і психологічними травмами, тревогами людини. Формування характеру і «м’язової броні» діалектично взаємопов’язане, тіло і психіка в цьому процесі безперервно взаємодіють. Прикладом такого єднання є намагання маленького хлопчика втриматися від сліз: він стискає зуби, затамовує подих і напружує м’язи живота і шиї. Це перша стадія при формуванні «броні характеру». Пізніше психотравмуючі моменти можуть викликати автоматичне гальмування природних рухових і голосових компонентів відповідних реакцій і воно стає несвідомим. На основі вивчення подібних м’язових проявів Райх описує сім кругів формування «м’язової броні». Лоуен описує дев’ять типів характеру: оральний, мазохистичний (перший і другий), істеричний (перший і другий), фаллічно-нарцисичний, пасивно-жіночий, шизофренічний, шизоїдний. Істеричний і фаллічно-нарцисичний характер у жінок Лоуен відносить до ригідного типу.

В понятті «грунт під ногами» мається на увазі не тільки реальна фізична опора, але й метафоричне вираження фрейдівського принципу реальності: «Чим сильніше людина відчуває свій контакт з грунтом (реальністю), тим міцніше вона тримається за нього, тим більше навантаження вона може витримати і тим краще керує власними почуттями». Мати «грунт під ногами» - значить бути у енергетичному контакті із грунтом, забезпечити відчуття стабільності та впевненості. Біоенергетичний терапевт Келеман у поняття «грунт під ногами» включає зв’язок з емоціональними потребами, течією организмічної енергії, фізичними і фізіологічними процесами. У тілесно–орієнтованої психотерапії, наряду з методами, які використовуються в індивідуальній і груповій психотерапії інших напрямків, мається декілька часто застосованих психотерапевтичних процедур, впливаючих на дихання і сприяючих розумінню свого тілесного стану і напружених поз, а також рухові вправи, фізичний контакт між учасниками групи. [12; c 22-23]

Дихальні вправи є класичними елементами тілесно–орієнтованої психотерапії. Вони включають затримку дихання, розслаблення чи повне дихання, що сприяє розрядженню стриманих почуттів.