6. Казкотерапія - дітям

Форми роботи з казкою

1. Для дошкільнят читання корисно поєднувати з інсценуванням.

2. Для старших дошкільнят і учнів до 7 класу можна запропонувати малювання на тему казки (в 7-х класах можна малювати за бажанням, можна написати в зошиті той зміст, що ти почув, у цьому віці діти вже не хочуть говорити вголос, але можуть поділитися із зо­шитом), ї х можна попросити поставити в зошиті«+», якщо їхню думку можна буде потім прочитати вголос або оприлюднити в статті, газеті.

В 5-у класі добре проводити уроки-інїціації (тобто, занурення в доросле життя); читати казки про дорослішання, щоб замотивувати, казки про силу розуму, про силу волі, про силу добра.

Протест проти казки в школярів спостерігається в 7—8 класі. Чому? Відповідь про­ста: «Я вже дорослий, а ви мені все казки читаєте». В 10 класі вони вже знову слухають із задоволенням, бо знають, що вони вже дорослі, й тому поблажливі до своїх учителів.

3. Складання казок.

Застосовується в 10—11 класі й зі студентами. Щоб скласти казку, потрібно дозво­лити собі бути дитиною (нерозумною, що помиляється, нестандартною, найкраще скла­дати казки, лежачи «на дивані»).

41.Казкотерапевтичні заняття в практичній роботі психолога дошкільного закладу. Структура казкотерапевтичного заняття.

КАЗКОТЕРАПІЯ — метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здатностей, розширення свідомості, удосконалювання взаємодії з навколишнім світом. Це спосіб передачі знань про духовний шлях душі та соціальну реалізацію людини.

Ефективність казкотерапії виправдовується такими поло­женнями:

• Казка — один з не багатьох на сьогодні засобів, який до­зволяє об'єднати дорослого та дитину, дає можливість зрозуміти один одного

• Казка дає дитині необхідну гаму переживань, які викли­кають добрі, серйозні почуття. В. О.Сухомлинський так визначав цю властивість казкового твору: «Казка розвиває внутрішні сили дитини, завдяки яким людина не може не робити добре».

• Казка — це засіб соціалізації дитини. Вона допомагає увійти у суспільне життя, адаптуватися в ньому та самовиразитися у соціумі.

• Казка — це вид мистецтва, що має своєрідну терапевтич­ну, мистецьку функцію, яку Аристотель означив терміном «ката­рсис» — очищення душі, зняття стресу, заспокоєння.

• Казка має профілактичну функцію (виховання здорового способу життя).

• Ця виховна си­стема відповідає духовній природі людини.

• Тексти казок викликають інтенсивний емоційний резонанс як у дітей, так й у дорослих.

До казок зверталися у своїй творчості відомі закордонні й вітчизняні психологи: Е.Фромм, Е.Берн, Е.Гарднер, А.Менегетті, М.Осоріна, Е.Лісіна, Е.Петрова, Р.Азовцева, Т.Зінкевич-Євстігнєєва (директор Інституту казкотерапії доктор психологічних наук, авторка унікальних методик роботи з казкою для дітей) тощо.

Основні завдання казкотерапії:

1. Розвиток душі.

2. Підвищення рівня усвідомленості подій. (Цікавий сю­жет казки може викликати серйозні роздуми дитини про життя.)

3. Отримання знань про закони життя та варіанти соціального прояву творчої сили людини.

4. Використовування «Ресурсу недоліків»: бачення зворотного боку проблеми. Наприклад: жадоба — щедрість, боягузливість — хоробрість тощо.

5. Пробудження Віри (а не надії): тому що щира віра в успіх призводить до результату, тоді як надія спонукає лише до пасив­ного очікування на цей результат!

Алгоритм казкотерапевтичного заняття

Ритуал входження в казку

Повторення

Розширення уявлення

Закріплення

Інтеграція

Резюмування

Ритуал виходу із казки

Структура:

Этап	Назначение	Содержание
1.Ритуал «входа» в сказку	Создать настрой на совместную работу, «войти в сказку»	Коллективные упражнения. Например, взявшись за руки в кругу, все смотрят на свечу или передают друг другу мячик; или совершается иное «сплачивающее» действие.
2. Повторение	Вспомнить то, что делали в прошлый раз и какие выводы для себя сделали, какой опыт приобрели, чему научились.	Ведущий задает детям вопрос о том, что они помнят, использовали ли они новый опыт.
3. Расширение	Расширить представления ребенка о чем-либо.	Ведущий рассказывает или показывает детям новую сказку. Предлагает детям попробовать, помочь какому-либо существу из сказки.
4. Закрепление	Приобретение нового опыта, проявление новых качеств личности ребенка.	Ведущий проводит игры, позволяющие детям приобрести новый опыт; совершаются символические путешествия, превращения.
5. Интеграция	Связать новый опыт с реальной жизнью.	Ведущий обсуждает и анализирует вместе с детьми в каких ситуациях из жизни они могут использовать тот опыт, что приобрели.
6. Резюмиро-вание	Обобщить приобретенный опыт, связать его с уже имеющимся.	Ведущий подводит итог занятия.  Четко проговаривает последовательность происходившего на занятии, отмечает отдельных детей за их заслуги, подчеркивает значимость приобретенного опыта.
7.Ритуал «выхода» из сказки	Закрепить новый опыт, подготовить ребенка к взаимодействию в привычной среде.