- •50. Облігації підприємств: класифікація, порядок і особливості розміщення.
- •51. Лізинг як специфічна форма фінансування реальних інвестицій. Структура лізингових платежів.
- •52. Порівняльна характеристика кредитного забезпечення та його роль у зовнішньому фінансуванні підприємства.
- •53. Факторинг та облік векселя як особливі форми фінансуванні компанії.
- •54. Конвертовані облігації та варанти: порівняльна характеристика.
- •55. Показник дюрації економічний зміст та порядок розрахунку
- •56. Порівняльна характеристика залучення коштів компанії за рахунок емісії облігацій та акцій.
- •57. Фінансові інвестиції: сутність, види та роль в інвестиційній стратегії підприємства.
- •58. Реальні інвестиції: сутність, класифікація та їх роль в інвестиційній стратегії підприємства.
- •59. Методи оцінки вартості фінансових інвестицій для їх відображення у фінансовій звітності.
- •60. Оцінка доцільності фінансових інвестицій: статичний та динамічний підхід.
- •61. Фундаментальний та технічний аналіз корпоративних прав.
- •62. Порівняльна характеристика оцінки доцільності фінансових інвестицій за методами dcf та irr.
- •63. Метод dcf в оцінці доцільності фінансових інвестицій.
- •64. Довгострокові та поточні фінансові інвестиції: види, мета здійснення.
- •65. Розрахунок періоду окупності інвестицій
- •66. Економічна сутність та склад робочого капіталу(Working Capital)
- •67. Агресивний та консервативний підходи до управління робочим капіталом.
- •68. Поняття, структура та тривалість операційного циклу підприємства.
- •69. Формування запасів підприємства та шляхи їх мінімізації
- •70. Визначення потреби в капіталі підприємств для фінансування запасів та дебіторської заборгованості.
- •71. Поточні зобов’язання корпоративних підприємств та напрями їх раціоналізації
- •72. Золоте правило фінансування та золоте правило балансу.
- •73. Інтегроване управління робочим капіталом.
- •74. Необхідність, принципи та методичне забезпечення оцінки вартості бізнесу.
- •75. Value-Based Management: вартісно-орієнтоване управління фінансами компанії.
- •76. Вартісно-орієнтовані показники ефективності діяльності компанії (eva та сvа): практичне застосування та порівняльна характеристика.
- •77. Доходний підхід в оцінці вартості бізнесу
- •78. Ринковий підхід в оцінці вартості компанії.
- •79. Метод dcf в оцінці вартості під-ва, переваги та недоліки.
- •80. Майновий підхід в оцінці вартості компанії.
- •81. Визначення залишкової вартості (вартості реверсії)
- •82. Балансова, внутрішня та ринкова вартість бізнесу.
- •83. Реорганізація, спрямована на розукрупнення компаній: види та порядок проведення.
- •84. Порівняльна характеристика форм реорганізації компаній, спрямованих на укрупнення.
- •85. Обмін корпоративних прав під час реорганізації: мета, методи, оцінка пропорцій.
- •86. Поняття реорганізації компанії: причини, цілі, завдання та форми проведення.
- •87. Поняття «Mergers & Acquisitions»
- •88. Фінансово-правове регулювання реорганізації підприємств.
- •89. Сутність та основні завдання Due Diligance.
- •Цілі і завд. Due diligence
- •90. Потенціал зростання вартості підприємств у результаті реорганізації.
- •91.Перетворення як особлива форма реорганізації. Роль перетворення в оптимізації фінансування компанії.
- •92.Фінансовий контролінг: зміст та функції, порівняльна характеристика стратегічного та оперативного контролінгу.
62. Порівняльна характеристика оцінки доцільності фінансових інвестицій за методами dcf та irr.
Метод дисконтув. Cash-flow (DCF). Доцільність фін. інвестицій в об’єкти визнач. шля-хом привед. до теперішньої вартості очікуваних чистих грошових потоків (Cash-flow) від здійсн. інвестицій та зіставл. сумарної величини цих потоків із собівартістю інвестицій. Вартість ін вест..:
,
де Со — вартість інвестиції; CF — чистий грошовий потік; Ео — собіварт. інвестиції; r — коефіцієнт, який хар-є ставку дисконтув. (r = p/100 %);
p — ставка дисконтув. (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вклад. коштів на ринку) склад. з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вклад.ми та середньоринкової премії за ризик;
n — період, протягом якого кошти вклад. у фін. інвестиції.
Ріш. щодо інвест. вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Со > 0). Тоді рентабельність фін. інвестицій дорівнюватиме або перевищуватиме ставку рентабельності за альтернативними вклад.ми на ринку. У разі наявності багатьох альтернативних вкладень перевага відд. тому інструменту, вартість якого є найвищою.
Метод визнач. внутрішньої норми прибутковості (IRR)
При оцінці інвестицій передбачає розрахунок відносного показника — ставки дохідності, за якої вартість інвестиції дорівнює нулю. Ця ставка відповідає мінімальній ставці рентабельності, за якої пріоритет може надаватися альтернативним вклад.м на ринку.
Внутрішня норма прибутковості: IRR = re1-Co1X((re2-re1)/(Co2-Co1)) де Со1; Со2 — внутрішня вартість інвестиції за різних варіантів ставки дисконтув.
Методом передбачено, що шукану процентну ставку можна розрахувати на основі зіставл. вартості інвестицій за двох пробних варіантів ставок дисконтув. (re1; re2), які підбир. таким чином, що в інтервалі між re1 та re2 вартість інвестиції змінює своє знач. з «+» на «–».
Якщо re > r(внутрішня норма дохідності є більшою ніж середня ставка дохідності за альтернативними вклад.ми на ринку), то інвестиції в аналізований об’єкт вигідні. Якщо існує декілька альтернативних проектів, де IRR> за ставку дисконтув., то слід підбирати той проект, де більша різниця IRR і ставки.
Порівняння методів: Використ. методів DCF та IRR мають однакові наслідки щодо прийняття інвест. рішень, якщо інвестиції порівнювані за обсягами та строками.
Вони доповнюють один одного і якщо сума інвестицій різна та IRR> за ставку дисконтув., то слід підбирати той проект, де буде > знач. NPV, отримане за DCF. Але якщо IRR має най> знач. за найменшої суми інвестицій, то вигідно обирати саме той проект, так як вільні кошти можна спрямувати на альтернативні проекти. Але якщо їх немає то потрібно керуватися методом DCF.
63. Метод dcf в оцінці доцільності фінансових інвестицій.
У разі використ. методу DCF відповідні інвестиційні ріш. прийм. на основі порівняння абсолютних величин: теперішньої вартості вхідних і вихідних грош потоків, які є наслідком інвест. вкладень. При цьому ставка дисконтув. є заданою і відповідає ставці дохідності за можливими альтернативними вклад.ми.
Доцільність фін. інвестицій в об’єкти визнач. шляхом привед. до теперішньої вартості очікуваних чистих грошових потоків (Cash-flow) від здійсн. інвестицій та зіставл. сумарної величини цих потоків із собівартістю інвестицій. Вартість інвестиції визнач.:
, де Со — вартість інвестиції; CF — чистий грошовий потік; Ео — собіварт. інвестиції; r — коефіцієнт, який хар-є ставку дисконтув. (r = p/100 %);
p — ставка дисконтув. (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вклад. коштів на ринку) склад. з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вклад.ми та середньоринкової премії за ризик;
n — період, протягом якого кошти вклад. у фін. інвестиції.
Ріш. щодо інвест. вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Со > 0). Тоді рентабельність фін. інвестицій дорівнюватиме або перевищуватиме ставку рентабельності за альтернативними вклад.ми на ринку. У разі наявності багатьох альтернативних вкладень перевага відд. тому інструменту, вартість якого є найвищою.