53. Факторинг та облік векселя як особливі форми фінансуванні компанії.

Вексель це безумовне зобов’язання сплатити грошовими коштами суму зазначену в векселі у визначеному місті і в певний час. для кредитора вексель може служити інструментом додаткового залучення фінансових ресурсів шляхом проведення операції обліку векселя: облік векселя це продаж веселя фінансово-кредитній установі за певну плату яка має назву дисконт векселя. Схема вескельного обліку: ПОКУПЕЦЬ Видає вексель , ПРОДАВЕЦЬ Приймає вексель, проводить його облік у банку і отримає гроші, банк Приймає вексель, видає гроші Покупцю, виставляє вексель до сплати.Плата за вексель це дисконт по векселю. При обліку векселя банком векселеотримувач отримує грошових коштів менше на суму дисконту, а саме: ГК = номінал – дисконт. Дисконт по векселю визначається за формулою визначення відсотків за користування кредитними коштами . Д=Н*КД*СВ/365. Н – номінальна вартість векселя. КД – кількість днів обліку векселя, тобто це кількість днів від дати початку обліку векселя до його погашення. СВ – річна ставка відсотка по обліку векселів, встановлюється банком або тим хто обліковує вексель.

Факторинг (від англ. factor - посередник) є специфічним різновидом короткострокового кредитування, при якому банк або спеціальна факторингова компанія купує у підприємства право на стягнення заборгованості з боржників даного підприємства. суть полягає у тому, що банк перераховує підприємству кошти в розмірі 80-90% від суми рахунків за продукцію в момент їх пред'явлення, а не в момент оплати їх покупцем. після одержання платежу по цих рахунках від покупців банк перераховує підприємству 10-20%, що залишилися, за вирахуванням відсотка та банківської комісії.Під форфейтингом (англ. forfeit - штраф, розплата) розуміють практику купівлі-продажу непогашених боргів. По своїй суті форфейтинг схожий із факторингом, але застосовується при поставках на значні суми з тривалою розстрочкою платежу і здійснюється шляхом купівлі векселя або іншого боргового документа (частіш за все міжнародного). Плата за факторинг та форфейтинг складається з двох частин – відсотків за кредит та комісії банку

54. Конвертовані облігації та варанти: порівняльна характеристика.

Варант - різновид опціону на купівлю (опціон call), який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій чи облігацій даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджений умовах.Варанти можуть випускатися лише публічними АТ і тільки в документарній формі. Забезпеченість виконання варантів може гарантуватися: новою емісією акцій, які є базовим активом щодо даних варантів; укладанням договору (договорів) комісії з власником (власниками) базового активу в кількості, передбаченій умовами випуску варантів з розміщенням цього базового активу у зберігача; викупом у акціонерів належних їм акцій та утриманням їх до закінчення терміну дії варантів.Дві форми варантів: варанти, з правом придбання облігацій; варанти, які випускаються разом з облігаціями і дають право їх власникам придбати прості акції емітента. Базовим активом, тобто предметом виконання зобов’язань за варантом можуть бути облігації або акції.

Конвертовані облігації Умови розміщення облігацій, що розміщуються акціонерним товариством, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації).У повідомленні про емісію конвертованих облігацій, окрім номінального курсу, процентної ставки, строків обігу, слід вказати: переважні права на придбання облігацій (захист проти розмивання власного капіталу); пропорції обміну (коефіцієнт конверсії); строки конверсії; необхідність, порядок та розмір доплат; зауваження щодо захисту прав держателів облігацій. Коефіцієнт конверсії - це співвідношення з яким планується конверсія. Він показує, скільки облігацій слід представити для того, щоб одержати одну акцію. Він визначається шляхом ділення номінальної вартості всіх облігацій, які знаходяться в обігу на обсяг збільшення статутного капіталу.

Варанти й конвертовані цінні папери дають інвесторові право купувати звичайні акції за раніше встановлену ціну. Заради такого привілею інвестори йдуть на деякі поступки: вони погоджуються на нижчий дохід від акцій, які вони купують, і, як правило, погоджуються на менші гарантії на випадок банкрутства. Фірми вважають такі цінні папери привабливим джерелом коштів, тому що в них нижча вартість капіталу. Крім того, конвертовані цінні папери й варанти є для фірми гнучким фінансовим інструментом, що дає змогу відкладати випуск акцій до більш сприятливого часу. Коли реалізуються варанти, фірма отримує додаткові кошти.