Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Л(ГуВМ).doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
33 Мб
Скачать
☆

1. Класифікація мутацій за локалізацією у геномі

1.1. Генні мутації − спонтанні (довільні) або індуковані (штучні) спад­кові зміни молекулярної структури гена з утворенням нових алелей.

Різновиди генних мутацій:

  • транзиція – заміщення одного пурину або одного піримідину іншим (АГ, ТЦ);

  • трансверсія – за­міщення пурину піримідином і, навпаки (АТ, ЦГ);

  • делеція – втрата одного нуклеотиду (нуклеотидної пари);

  • інсерція – вставка одного нуклеотиду (нуклеотидної пари).

Механізм виникнення:

Ген у струк­турному відношенні – це ділянка молекули ДНК, яка складається із нуклеотидів. Генетична інформація у ньому записана триплетами: кожні три нуклеотиди, що розміщені підряд, кодують певну амі­нокислоту. Тому від послідовностей розміщення нуклеотидів у кожному триплеті і розміщення самих триплетів залежить послідовність амінокислот у синтезованій мо­лекулі білка, тобто тип білка і його функція. Якщо в одному триплеті (кількість триплетів у се­редньому гені сягає 500) випаде хоч один нуклеотид, то відбудеться зміщення рамки зчитування інформації. От­же, послідовність амінокислот у майбутній молекулі біл­ка буде іншою, тобто утвориться інший білок. Функція білка також зміниться повністю або частково.

Наслідки генних мутацій:

Транзиції і трансверсії викликають, на перший по­гляд, незначні зміни генів, про­те наслідки їх можуть бути тяжкими. Прикладом трансверсії є утворення мутантного ге­моглобіну S, замість нормального, А, у людини. Мутація призвела до відмінності між двома типами гемоглобіну лише за однією амінокислотою:

Гемоглобін А – пролін-глютамін-глютамін-лізин

Гемоглобін S – пролін-валін-глютамін-лізин

Але, не дивлячись на таку незначну різницю, гемоглобін S набув інших властивостей, які відбиваються на життєдіяльності організму. Гомозиготні особини за геном гемоглобіну S мають еритроцити серпоподібної форми (форми пів­місяця) і гинуть внаслідок особливого типу анемії (серпоподібноклітинної).

Делеція та інсерція призводить до менших або більших наслідків за­лежно від місця їх виникнення. Якщо це відбувається, наприклад, в останньому триплеті гена, то він незначно змінить свою структуру, а якщо у першому, то структура його зміниться повністю внаслідок змі­щення рамки зчитування. Безумовно, що відповідно змі­ниться структура і функція тих білків, які кодуються му­тантними генами.

Поширеність генних мутацій у природі:

Порівняно з іншими мутаціями дуже поширені.

Значення генних мутацій:

Можуть бути корисними, байдужими і шкідливими для організму.

1.2. Хромосомні мутації (аберації) − зміна не одного гена, а двох або декількох, що призводить до зміни форми хромосом.

Різновиди аберацій:

  • нестача – втрата кінцевого фрагмента;

  • делеція – втрата середнього фрагмента;

  • дуплікація – подвоєння будь-якого фраг­мента хромосоми;

  • інверсія – поворот фрагмента хромосоми на 180°;

  • інсерція (транслокація інтрахромосомна) – пере­міщення фрагменту тієї самої хромосоми в інше положення;

  • транслокація інтерхромосомна – вклинення фрагментів однієї хромосоми в іншу.

Поширеність аберацій у природі:

На теперішній час вивчені деякі хромосомні мутації у людини та різних видів сільськогосподарських тварин. Наприклад, у великої рогатої худоби відома інтерхромосомна транслокація 1/29, у свиней 4/14 та ін.

Значення аберацій:

За генетичними наслідками аберації неоднозначні. Так, виникнення нестач, делецій і дуплікацій пов'язане з порушенням генного балансу, що може призвести до різних змін за фенотипом і навіть до летальних наслід­ків. Водночас інверсії й інтрахромосомні транслокації на сильні фенотипові зміни майже не впливають, але, як правило, зміна положення гена не прохо­дить безслідно для організму. Наприклад, дія структур­них генів, які розміщені поряд і беруть участь в одній і тій самій ланці синтезу, при переміщенні порушується. Оскільки високочутливих біохімічних методів вияву по­рушень синтезу окремих речовин немає, то можна тіль­ки здогадуватись про наявність ще не відомих або ві­домих, але не пізнаних (у причинному відношенні) моле­кулярних хвороб.