1. Генетична резистентність у чутливість тварин до спадково-середовищних хвороб.

2. Методи вивчення генетичної стійкості тварин до хвороб.

3. Методи та проблеми селекції на резистентність тварин до хвороб.

1. Генетична резистентність у чутливість тварин до спадково-середовищних хвороб

Спадково-середовищні хвороби − це хвороби зумовлені умовами середовища, однак їх прояв залежить і від генотипу особини. Це всі хвороби тварин (інфекційні, інвазійні і незаразні хвороби), за винятком тих, які повністю або значною мірою залежать від навколишнього середовища (наприклад, опіки). Для хвороб цієї групи характерний слабкий, середній і високий ступінь спадкової обумовленості.

Чутливість – це сприйнятливість організму до дії фізичних, хімічних і біологічних агентів, які призводять до патологічного стану, резистентність − стійкість до них.

Опосередковані докази генетичної зумовленості стійкості чи чутливості ВРХ до хвороб:

• тварини бестужівської породи рідко хворіють на туберкульоз, чорно-рябої − часто;

• Худоба зебу відносно стійка проти піроплазмозу, червона степова – чутлива;

• Гібриди від схрещування браманської і герефордської порід у два рази менше вражаються кліщами, ніж їх батьки;

• безпліддя і яловість можуть мати генетичну обумовленість; в організмі деяких корів утворюються високоактивні антитіла проти білків сперматозоїдів, що призводить до аглютинації (склеювання) їх під час осіменіння, обумовлюючи антигенну несумісність корови і бугая.

У тварин відмічена залежність резистентності чи чутливості від:

• виду − коні не хворіють чумою ВРХ; ВРХ не хворіє сапом; щурі стійкі до дифтерії; морські свинки чутливі, але стійкі до грипу;

• породи та лінії − різні породи овець неоднаково чутливі до сибірської виразки, алжирські вівці стійкі до цього захворювання;

• паратипічних факторів − генетично зумовлена резистентність до того чи іншого захворювання, як і будь-яка інша ознака організму, мінлива, на яку впливають годівля, утримання, пора року тощо.

Типи успадкування резистентності тварин до хвороб:

• монофакторіальний (зустрічається рідко) − зумовлена одним геном (домінантним чи рецесивним);

• поліфакторіальний (зустрічається найчастіше) − резистентність визначається декількома генами.

2. Методи вивчення генетичної стійкості тварин до хвороб

Для вивчення генетичної стійкості тварин до хвороб використовують такі методи:

• клініко-генеалогічний;

• аналіз міжпородної і міжлінійної різниці;

• селекційний експеримент;

• популяційно-статистичний;

• близнюковий.

Клініко-генеалогічний метод дозволяє виявити резистентних і схильних до хвороби тварин і використовувати дані при розробці селекційних програм.

Аналіз міжпородної і міжлінійної різниці дозволяє виявити відмінності між резистентністю тварин різних порід і ліній, і якщо вона є, підтвердити доцільність подальшої селекції.

Селекційний експеримент дозволяє виявити резистентність тварин до хвороби і підтвердити доцільність подальшої селекції. Чим успішніша селекція, тим більша імовірність того, що стійкість контролюється невеликою кількістю генів.

Популяційно-статистичний метод застосовується для вивчення стійкості до мультифакторіальних хвороб. Для цього використовують не лише частоти генів та генотипів, а також середні арифметичні, середні квадратичні відхилення, варіанси, коефіцієнти кореляції та регресії між родичами.

У всіх цих методах визначають частоту захворювання – це відношення кількості хворих тварин до їх загальної кількості у стаді помножене на 100:

,

де P – частота захворювання, %; N – загальна кількість тварин у стаді, голів; n – кількість хворих тварин, голів.

Близнюковий метод дозволяє визначити співвідносну роль генетичних і паратипічних факторів у прояві хвороб. Для цього експериментально визначають конкордатність і дискордантність однояйцевих та двояйцевих близнюків та розраховують коефіцієнт успадкування і ступінь впливу паратипічних факторів на прояв хвороби.

Конкордантність однояйцевих (КОБ) та двояйцевих (КДБ) – це присутність або відсутність хвороби у обох близнюків, дискордантність – наявність хвороб у одного близнюка і відсутність у іншого.

Ступінь впливу генетичних факторів на прояв хвороби визначають формулою: , де h2 – коефіцієнт успадкування, %; КОБ – конкордантність однояйцевих близнюків, %; КДБ – конкордантність двояйцевих близнюків, %.	Якщо: h2=1 (100%) – хвороба зумовлена генотипом; h2=0 (0%) – хвороба зумовлена паратипічними факторами; h2≤0,5 (50%) – хвороба обумовлена переважно паратипічними факторами.
Ступінь впливу паратипічних факторів на прояв хвороби можна за визначають формулою: С = 100 – h2, де С – ступінь впливу паратипічних факторів на прояв хвороби, %; h2 – коефіцієнт успадкування, %.	Якщо: С=1 (100%) – хвороба зумовлена паратипічними факторами; С=0 (0%) – хвороба зумовлена генетичними факторами; С≤0,5 (50%) – хвороба обумовлена переважно паратипічними факторами.