§ 3. Основні умови та порядок страхування майна сільськогосподарських підприємств

 

Пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня страху­ван­ня майна сільськогосподар­ських підприємств здійснюється рядом нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів. У першу чергу - це Закон України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсько­го гос­по­дар­ства», який визна­чив ос­но­ви дер­жав­ної політики у бюджет­ній, кре­дитній, ціновій, стра­ховій, ре­гу­ля­торній та інших сфе­рах дер­жавного управління щодо сти­му­лю­ван­ня ви­роб­ництва сільськогоспо­дарської про­дукції та роз­вит­ку агар­но­го ринку. Відповідно до ст. 10 цього За­ко­ну (в ре­дакції від 4 черв­ня 2009 р.) об'єктами страху­ван­ня є сільсь­ко­гос­по­дарсь­ка про­дукція та капітальні ак­ти­ви. Страху­ван­ня ри­зиків за­ги­белі (втра­ти) сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (її ча­сти­ни) та капіталь­них активів про­во­дить­ся то­ва­ро­ви­роб­ни­ком сільськогосподар­ської про­дукції в доб­ровільній формі та здійснюється на основі до­го­во­ру між страху­валь­ни­ком та стра­хо­ви­ком. Закон вста­нов­лює, що комплекс­не страху­ван­ня - це страху­ван­ня на ви­па­док зни­щен­ня або пошко­дження об'єкта внаслідок пев­но­го переліку (ком­плек­су) несприятли­вих подій.

При страху­ванні сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур до та­ко­го перелі­ку на­ле­жать: а) ви­мер­зан­ня, оже­ледь, за­мо­ро­зок, льо­до­ва кірка; б) град, буря, ура­ган, шквал, удар блис­кав­ки та пожежі, спри­чи­нені нею; в) зли­ви та повені, за­тяжні дощі; г) сель, ла­ви­на, зе­мель­ний зсув; ґ) по­су­ха чи зне­вод­нен­ня на зем­лях, які підля­га­ють при­му­со­во­му зро­шен­ню, сухо­вії; д) зем­ле­трус; е) епітофітотійний роз­ви­ток хво­роб, роз­мно­жен­ня шкідників рос­лин та хво­роб, що стали наслідком неспри­ят­ли­вих подій, визна­че­них у пунк­тах «а»-«д»; є) крадіжки та про­ти­правні дії третіх осіб.

При страху­ванні сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин до та­ко­го переліку на­ле­жать: а) інфекційні хво­ро­би, пожежі, стихійне лихо; б) нещас­ний ви­па­док; в) ви­му­ше­ний забій (зни­щен­ня) за роз­по­ряд­жен­ням спеціа­лістів ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни у зв'язку із за­хо­да­ми бо­роть­би з інфек­ційними хво­ро­ба­ми; г) немож­ливість ви­ко­ри­стан­ня тва­рин за призна­ченням (для племінних тва­рин). Об'єктом ком­плекс­но­го страху­ван­ня є будь-​який з таких об'єктів (їх комбінація): а) сума вит­рат, по­не­се­них у зв'язку з ви­роб­ниц­твом ок­ре­мого виду сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції; б) очіку­ва­на вартість сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, що ви­робляється; в) очіку­ва­ний дохід (при­бу­ток) від про­да­жу сільськогос­подарської про­дукції, що ви­роб­ляється.

Індекс­ним вважається страху­ван­ня ри­зи­ку втра­ти вро­жаю окре­мої сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої куль­ту­ри щодо усе­ред­не­них на­ту­раль­них по­каз­ників ЇЇ вро­жай­ності на визна­ченій те­ри­торії за по­пе­редні п'ять мар­ке­тин­го­вих періодів. Для цілей ро­з­ра­хун­ку розміру стра­хо­вої ви­плати за індекс­ним страху­ван­ням ви­ко­ри­сто­вується спо­то­ва ціна мет­ричної оди­ниці за­стра­хо­ва­ної сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, діюча на організо­ва­но­му аг­рар­но­му ринку на мо­мент ви­ник­нен­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку.

Для визна­че­них цим за­ко­ном цілей пе­ред­ба­чається ство­рен­ня Фон­ду аг­рар­них стра­хо­вих суб­сидій (далі - ФАСС), який є дер­жав­ною спеціалізо­ва­ною уста­но­вою, яка ство­рюється для на­дан­ня стра­хо­вих суб­сидій ви­роб­ни­кам сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції. Фінан­со­вою ос­но­вою для функціону­ван­ня ФАСС є пер­вин­ний вне­сок з державно­го бюд­же­ту, кре­ди­ти дер­жав­но­го бюд­же­ту та обов'язкові відраху­ван­ня зроб­лені стра­хо­ви­ка­ми від суми стра­хо­вих премій, от­ри­ма­них внаслі­док обов'яз­ко­во­го або доб­ровільно­го страху­ван­ня окре­мих видів сіль­ськогосподарської про­дукції, такі відраху­ван­ня вклю­ча­ють­ся до систе­ми опо­дат­ку­ван­ня України. Розмір обов'яз­ко­вих відраху­вань до ФАСС ста­но­вить 2 відсот­ки від сум стра­хо­вих премій (стра­хо­вих пла­тежів), за­зна­че­них у підпункті 11.2.1, збільше­них на суму будь-​яких інших пла­тежів або ком­пен­сацій стра­хо­ви­ку у зв'язку з таким страху­ван­ням, що на­да­ють­ся страху­валь­ни­ком або від його імені третьою осо­бою. Що стосується вит­рат ФАСС, то вони спря­мо­ву­ють­ся на: а) на­дан­ня стра­хової суб­сидії у розмірі 50 відсотків від вар­тості стра­хо­вих премій (внес­ків), фак­тич­но спла­че­них суб'єктами аг­рар­но­го ринку при комплекс­ному та індекс­но­му страху­ванні сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, а та­кож страху­ванні капіталь­них активів за пра­ви­ла­ми, вста­нов­ле­ни­ми За­ко­ном України «Про дер­жав­ну підт­рим­ку сільсь­ко­го гос­по­дар­ства»; б) на­дан­ня стра­хо­вої суб­сидії у розмір 50 відсотків стра­хо­вої фран­ши­зи при на­станні стра­хо­во­го ви­пад­ку за ком­плекс­ним та індекс­ним стра­хуванням сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, а також страху­ван­ням капі­тальних активів.

По­ря­док здійс­нен­ня ФАС­Сом ви­пла­ти стра­хо­вих суб­сидій визна­чається щорічно по­ста­но­ва­ми уряду. На­при­клад, відповідно до поста­нови Кабінету Міністрів України «Про за­твер­джен­ня По­ряд­ку вико­ристання у 2007 році коштів, пе­ред­ба­че­них у дер­жав­но­му бюд­жеті на зде­шев­лен­ня вар­тості стра­хо­вих премій (внесків), фак­тич­но сплаче­них суб'єктам аг­рар­но­го ринку» від 21 лю­то­го 2007 р. № 261 компен­сація ви­пла­чується суб'єктам аг­рар­но­го ринку, що за­страху­ва­ли ризи­ки за­ги­белі (втра­ти) сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції (пше­ниці, жита, суміші пше­ниці та жита, яч­ме­ню, вівса, ку­ку­руд­зи, соєвих бобів, льо­ну, ріпаку, со­няш­ни­ку, хмелю, цукро­вих буряків, тритікале, го­ро­ху, греч­ки, проса, ко­ноплі на тре­сту та рису) згідно з пра­ви­ла­ми комплекс­ного та індекс­но­го страху­ван­ня (далі - страху­валь­ни­ки), у розмірі 50 відсотків вар­тості стра­хо­вих премій (внесків), фак­тич­но спла­че­них ними, у межах стра­хо­вої премії (внеску), яка не пе­ре­ви­щує 5 відсотків суми за­стра­хо­ва­но­го ри­зи­ку, ро­з­ра­хо­ва­но­го ви­хо­дя­чи з розміру міні­мальної закупівель­ної ціни на окре­мий об'єкт дер­жав­но­го ціно­во­го ре­гу­лю­ван­ня.

На сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію, яка не визна­че­на об'єктом дер­жав­но­го ціно­во­го ре­гу­лю­ван­ня, а також на сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку про­дукцію, що є об'єктом дер­жав­но­го ціно­во­го ре­гу­лю­ван­ня, але на яку не за­про­ва­д­же­но дер­жав­но­го ціно­во­го ре­гу­лю­ван­ня або не вста­новлено мінімаль­ну закупівель­ну ціну, сума за­стра­хо­ва­но­го ри­зи­ку роз­раховується ви­хо­дя­чи з визна­че­ної відповідно до пра­вил біржової тор­гівлі ко­ти­ру­валь­ної ціни, яка скла­ла­ся на ак­ре­ди­то­ва­них то­вар­них бір­жах України на мо­мент укла­ден­ня до­го­во­ру страху­ван­ня. У разі коли біржові торги за за­зна­че­ною про­дукцією на дату укла­ден­ня до­го­во­ру страху­ван­ня не про­во­ди­ли­ся, сума за­стра­хо­ва­но­го ри­зи­ку розрахову­ється відповідно до цін, що скла­ли­ся на по­пе­редніх біржо­вих тор­гах (на умо­вах споту, фран­ко-​скла­ду).

Ком­пен­сація ви­пла­чується страху­валь­ни­кам, які на­весні щодо ози­мих та ярих куль­тур до 1 липня 2008 p., а во­се­ни щодо ози­мих до 25 ли­сто­па­да 2008 р. укла­ли договір страху­ван­ня із стра­хо­вою компа­нією, що має ліцензію на про­ва­д­жен­ня відповідного виду страху­ван­ня. На прак­тиці, ви­хо­дя­чи із норм стра­хо­во­го за­ко­но­дав­ства, розрізня­ють два види страху­ван­ня у сільсь­ко­му гос­по­дарстві - це страху­ван­ня, що підлягає суб­си­ду­ван­ню, та ко­мерційне страху­ван­ня.

Страху­ван­ня, що підлягає суб­си­ду­ван­ню, ре­гу­люється також по­становою Кабінету Міністрів України «Про за­твер­джен­ня По­ряд­ку і пра­вил про­ве­ден­ня обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня вро­жаю сільськогоспо­дарських куль­тур і ба­га­торічних на­са­д­жень дер­жав­ни­ми сільськогос­подарськими підприємства­ми, вро­жаю зер­но­вих куль­тур і цукро­вих буряків сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми підприємства­ми всіх форм влас­ності» від 11 липня 2002 р. № 1000 (далі - По­ста­но­ва № 1000) та по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України «Про за­твер­джен­ня По­ряд­ку і пра­вил про­ведення обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня тва­рин на ви­па­док за­ги­белі, зни­щення, ви­му­ше­но­го забою, від хво­роб, стихійних лих та нещас­них ви­падків» від 23 квітня 2003 р. № 590 (далі - По­ста­но­ва № 590).

По­ста­но­ва № 1000 визна­чає об'єктом обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня май­нові інте­ре­си, що не су­пере­чать за­ко­но­дав­ству і пов'язані з неотри­манням або недо­от­ри­ман­ням вро­жаю сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур і ба­га­торічних на­са­д­жень дер­жав­ни­ми сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми підпри­ємства­ми, зер­но­вих куль­тур і цукро­вих буряків - сільськогосподар­ськими підприємства­ми усіх форм влас­ності. До стра­хо­вих ризиків, на ви­па­док яких про­во­дить­ся обов'яз­ко­ве страху­ван­ня, на­ле­жать град, по­же­жа, ви­мер­зан­ня, ура­ган, буря, злива, зсув, повінь, сель, по­су­ха, повне рап­то­ве зни­щен­ня посівів ка­ран­тин­ни­ми шкідни­ка­ми.

Стра­хо­вим ви­пад­ком вважається заподіяння страху­валь­ни­ку пря­мих збитків у ре­зуль­таті част­ко­вої або повної за­ги­белі вро­жаю сіль­ськогосподарських куль­тур, ба­га­торічних на­са­д­жень, вро­жаю зер­но­вих куль­тур і цукро­вих буряків унаслідок прямої дії стра­хо­вих ризиків. Стра­хо­ва сума обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня вро­жаю сільськогосподар­ських куль­тур визна­чається в розмірі вар­тості вро­жаю, яка обчислю­ється шля­хом мно­жен­ня се­ред­ньої вро­жай­ності з гек­та­ра за останні п'ять років, за да­ни­ми обліку страху­валь­ни­ка, на ціну 1 цент­не­ра про­дукції, що скла­ла­ся за ми­ну­лий рік (або за зго­дою сторін на за­став­ну ціну цього виду про­дукції, визна­че­ну в уста­нов­ле­но­му по­ряд­ку), та на фак­тич­ну площу, з якої зби­ра­ти­меть­ся вро­жай. Стра­хо­вик має право відмо­ви­ти у ви­платі стра­хо­во­го відшко­ду­ван­ня у разі: нав­мис­них дій страху­валь­ни­ка, спря­мо­ва­них на на­стан­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку. Зазна­чена норма не по­ши­рюється на дії, пов'язані з ви­ко­нан­ням ним грома­дянського чи служ­бо­во­го обов'язку, в стані необхідної обо­ро­ни (без пе­ре­ви­щен­ня її меж) або за­хи­сту майна, життя, здо­ров'я, честі, гідності та ділової ре­пу­тації. Кваліфікація дій страху­валь­ни­ка, на ко­ристь якого укла­де­но договір обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня, вста­нов­люється відповід­но до за­ко­но­дав­ства; по­дан­ня страху­валь­ни­ком свідомо неправ­ди­вих відо­мо­стей про об'єкт страху­ван­ня або про факт на­стан­ня стра­хо­во­го ви­пад­ку; от­ри­ман­ня страху­валь­ни­ком по­в­но­го відшко­ду­ван­ня збитків за май­но­вим страху­ван­ням від особи, винної у їх заподіянні; порушен­ня страху­валь­ни­ком аг­ро­технічних вимог до ви­ро­щу­ван­ня сільськогос­подарської куль­ту­ри та пра­вил про­ти­по­жеж­ної без­пе­ки; інших випад­ків, пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ством. Укла­дан­ня до­го­ворів страху­ван­ня здійснюється на період од­но­го се­зо­ну (циклу) ви­ро­щу­ван­ня сільсько­господарської куль­ту­ри, строк дії до­го­во­ру страху­ван­ня не може бу­ти більшим та дов­шим за термін зби­ран­ня май­бут­ньо­го (очіку­ва­но­го) вро­жаю, вста­нов­ле­но­го згідно з аг­ро­технічними ви­мо­га­ми для пев­но­го регіону.

Відповідно до По­ста­но­ви № 590 об'єктом обов'яз­ко­во­го страхуван­ня є май­нові інте­ре­си, що не су­пере­чать за­ко­но­дав­ству, пов'язані із за­гибеллю, зни­щен­ням, ви­му­ше­ним забоєм тва­рин, які на­ле­жать на пра­вах дер­жав­ної, ко­му­наль­ної або при­ват­ної влас­ності страху­валь­ни­ку, внаслідок хво­роб, стихійного лиха та нещас­них ви­падків. Та­ки­ми тва­ринами є племінні тва­ри­ни: ве­ли­ка ро­га­та ху­до­ба, свині, вівці, кози, коні (чи­сто­порідні або одер­жані за за­твер­дже­ною про­гра­мою породно­го вдос­ко­на­лен­ня тва­ри­ни, що мають племінну (ге­не­тич­ну) цінність і мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся в се­лекційному про­цесі) віком від од­но­го року; зоо­пар­кові тва­ри­ни віком від од­но­го року; цир­кові тва­ри­ни віком від од­но­го року. До стра­хо­вих ризиків, на ви­па­док яких про­во­дить­ся обов'яз­ко­ве страху­ван­ня, на­ле­жать за­ги­бель, зни­щен­ня, ви­му­ше­ний забій тва­рин внаслідок інфекційних хво­роб, пожежі, ви­бу­ху, ура­га­ну, блис­кав­ки, дії елек­трич­но­го стру­му, со­няч­но­го або теп­ло­во­го удару, зем­ле­тру­су, повені, об­ва­лу, бурі, бу­ра­ну, граду, за­мер­зан­ня, за­ду­шен­ня, отруєння тра­ва­ми або ре­чо­ви­на­ми, укусу змії або от­руй­них комах, утоп­лення, падіння в уще­ли­ну, по­трап­лян­ня під транс­портні за­со­би та ін­ших трав­ма­тич­них уш­код­жень. Стра­хо­вим ви­пад­ком є подія, передба­чена до­го­во­ром обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня, з на­стан­ням якої ви­ни­кає обов'язок стра­хо­ви­ка здійс­ни­ти ви­пла­ту стра­хо­во­го відшко­ду­ван­ня страху­валь­ни­ку. Стра­хо­ва сума обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня визнача­ється за ба­лан­со­вою вартістю, але не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти рин­ко­вої вар­тості тва­рин. Розмір стра­хо­вих пла­тежів і термін їх вне­сен­ня визна­чаються у до­го­ворі обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня. Мак­си­мальні розміри стра­хо­вих тарифів за до­го­во­ра­ми обов'яз­ко­во­го страху­ван­ня станов­лять 5 відсотків стра­хо­вої суми.