§ 2. Правовий статус фахівців ветеринарної медицини підприємств, господарств

 

Ве­те­ри­нар­на служ­ба сільсь­ко­го адміністра­тив­но­го рай­о­ну - ос­нов­на ланка у си­стемі ве­те­ри­нар­ної спра­ви. На її част­ку при­па­дає 90% усьо­го об­ся­гу ліку­валь­но-​профілак­тич­них, про­ти­епізоо­тич­них і ве­те­ри­нар­но-​санітар­них заходів, що про­во­дять­ся в Україні. Ветери­нарну служ­бу в районі здійс­ню­ють уста­но­ви дер­жав­ної ве­те­ри­нар­ної служ­би рай­он­но­го підпо­ряд­ку­ван­ня. Це рай­онні управління дер­жав­ної ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни з підпо­ряд­ко­ва­ни­ми їм рай­он­ни­ми державни­ми підприємства­ми (лікар­ня­ми), дільнич­ни­ми лікар­ня­ми, діль­ни­ця­ми, пунк­та­ми ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, рай­он­ни­ми дер­жав­ни­ми лаборато­ріями ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни та дер­жав­ни­ми ла­бо­ра­торіями ветери­нарно-санітарної екс­пер­ти­зи на рин­ках, а також спеціалісти ветеринар­ної ме­ди­ци­ни аг­рар­них підприємств, про­ми­сло­вих тва­рин­ни­ць­ких ком­плексів, пта­хо­фаб­рик та інших гос­по­дарств, підприємств і організацій. Очолює її го­лов­ний лікар ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни рай­о­ну.

Уста­но­ви ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни об­слу­го­ву­ють тва­рин­ниц­тво аг­рар­них підприємств та інших гос­по­дарств, а також тва­рин, які є влас­ністю гро­ма­дян всіх на­се­ле­них пунк­тах рай­о­ну. Ком­плек­ту­ють їх спе­ціалістами та іншими працівни­ка­ми відповідно до ти­по­вих штат­них роз­писів.

Рай­он­на лікарня дер­жав­ної ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни - це провід­на ве­те­ри­нар­на ліку­валь­но-​профілак­тич­на уста­но­ва в районі. Її завдан­ня - ме­то­дичне й опе­ра­тивне керівниц­тво діяльністю уста­нов дільнич­ного типу, спеціалістів аг­рар­них підприємств та інших гос­по­дарств, а також на­дан­ня їм необхідної до­по­мо­ги в роботі, впро­ва­д­жен­ня у прак­тику до­сяг­нень науки і пе­ре­до­во­го досвіду. В штаті підприємства залеж­но від кількості тва­рин у районі може бути від 11 до 19 працівників.

Дільнич­на лікарня ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни при­зна­че­на для орга­нізації і здійс­нен­ня заходів щодо бо­роть­би із за­раз­ни­ми і неза­раз­ни­ми хво­ро­ба­ми тва­рин, які пе­ре­бу­ва­ють на те­ри­торії сільсь­ко­го адміністра­тивного рай­о­ну. Штат її - сім чоловік, у тому числі два лікарі ветери­нарної ме­ди­ци­ни і один фельд­шер ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни. Дільнич­на лікарня про­во­дить облік за­хво­рю­ва­ності і смерт­ності тва­рин у безпосе­редньо закріпле­них за нею гос­по­дар­ствах і на­се­ле­них пунк­тах та надає звітність у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку. Діль­ни­ця ве­те­ри­нар­ної медици­ни - це ліку­валь­но-​профілак­тич­на уста­но­ва, в штаті якої є лікар, фельд­шер і санітар ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни. Пункт ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни очолює фельд­шер, а в його штаті є санітар ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни.

Діль­ни­ця і пункт є ліку­валь­но-​профілак­тич­ни­ми уста­но­ва­ми вете­ринарної мережі, які об­слу­го­ву­ють на­се­лені пунк­ти, дер­жавні і приват­ні гос­по­дар­ства та інші організації у закріпленій за ними ча­стині адмі­ністра­тив­но­го рай­о­ну. Ве­те­ри­нар­на діль­ни­ця є лікар­ня­ною, а ветери­нарний пункт - фельд­шерсь­кою уста­но­вою. Закріплен­ня аг­рар­них підприємств (гос­по­дарств), а також на­се­ле­них пунктів за діль­ни­цею (пунк­том) ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни здійснюється рай­он­ним управлін­ням ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни з ураху­ван­ням місце­вих умов і поголів'я ху­до­би.

Ве­те­ри­нар­ну служ­бу на аг­рар­них підприємствах (господар­ствах) та в інших тва­рин­ни­ць­ких гос­по­дар­ствах здійс­ню­ють лікарі і фельд­ше­ри ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, які пе­ре­бу­ва­ють у штаті господар­ства. Це са­мостійна служ­ба гос­по­дар­ства, яка в той самий час є части­ною ве­те­ри­нар­ної служ­би рай­о­ну, оскільки за­без­пе­чує ве­те­ри­нарне бла­го­по­луч­чя тва­рин­ництва в цілому. Працівники ве­те­ри­нар­ної меди­цини підприємств (гос­по­дарств) об­слу­го­ву­ють одне гос­по­дар­ство і, по­стійно пе­ре­бу­ва­ю­чи в ньому, мають мож­ливість ре­гу­ляр­но про­во­ди­ти клінічні досліджен­ня тва­рин, своєчасно ви­яв­ля­ю­чи зміни у стані їх здо­ров'я, виділяти та ізо­лю­ва­ти хво­рих і підозрілих на за­хво­рю­ван­ня, усу­ва­ти різні недоліки в утри­манні тва­рин. Лікар (фельд­шер) ветери­нарної ме­ди­ци­ни зобов'яза­ний неухиль­но ви­ко­ну­ва­ти ви­мо­ги ветери­нарного за­ко­но­дав­ства, ке­ру­ю­чись За­ко­ном України «Про ветеринар­ну ме­ди­ци­ну», іншими нор­ма­тив­ни­ми ак­та­ми.

Ве­те­ри­нар­ною служ­бою у гос­по­дарстві керує го­лов­ний або стар­ший (на пра­вах го­лов­но­го) лікар ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, якому у спе­ціаль­них пи­тан­нях підлеглі працівники ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни госпо­дарства.

Керівник гос­по­дар­ства має право збільшу­ва­ти кількість спеціаліс­тів тієї чи іншої ка­те­горії (у межах за­галь­ної штат­ної чи­сель­ності ви­робничого пер­со­на­лу). Вирішуючи пи­тан­ня про чи­сельність спеціаліс­тів ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, бе­руть до уваги і місцеві умови, на­при­клад епізоо­тич­ну об­ста­нов­ку, спеціалізацію гос­по­дар­ства, пи­то­му вагу тва­ринництва в гос­по­дарстві тощо. Спеціалісти ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни тва­рин­ни­ць­ких ком­плексів і пта­хо­фаб­рик підкон­трольні дер­жавній ве­теринарній ме­ди­цині. Вони не мають права об­слу­го­ву­ва­ти тва­рин, які пе­ре­бу­ва­ють в осо­би­сто­му ко­ри­сту­ванні гро­ма­дян на праві при­ват­ної влас­ності.

Го­лов­ний (стар­ший) лікар ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни підприємства (гос­по­дар­ства) є керівни­ком ве­те­ри­нар­ної служ­би на підприємстві (у гос­по­дарстві), організа­то­ром і без­по­се­реднім ви­ко­нав­цем прове­дення профілак­тич­них, ве­те­ри­нар­но-​санітар­них і ліку­валь­них заходів.

У своїй діяль­ності він підпо­ряд­ко­вується ди­рек­то­рові (керівни­кові) підприємства (гос­по­дар­ства), а у спеціаль­них пи­тан­нях - го­лов­но­му лікареві ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни рай­о­ну. Ос­нов­ним за­в­дан­ням голо­вного (стар­шо­го) ве­те­ри­нар­но­го лікаря підприємства (гос­по­дар­ства) є організація і про­ве­ден­ня заходів щодо запобігання за­хво­рю­ван­ням і па­де­жу тва­рин, що спря­мо­вані на зрос­тан­ня поголів'я ху­до­би і птиці, підви­щен­ня їх про­дук­тив­ності, за­без­пе­чен­ня ви­роб­ництва ви­со­ко­якіс­них у ве­те­ри­нар­но-​санітар­но­му відно­шенні про­дуктів тва­рин­ництва з най­мен­ши­ми за­тра­та­ми праці і коштів, а також на за­хист на­се­лен­ня від хво­роб, спільних для тва­рин і лю­ди­ни. Го­лов­ний (стар­ший) лікар під­приємства (гос­по­дар­ства) нарівні з ди­рек­то­ром (керівни­ком) несе від­повідальність за ве­те­ри­нар­но-​санітар­ний стан поголів'я тва­рин, своє­часне про­ве­ден­ня необхідного ком­плек­су профілак­тич­них і ліку­валь­них заходів, за неухильне до­дер­жан­ня За­ко­ну України «Про ве­те­ри­нар­ну ме­ди­ци­ну», інструкцій, на­ста­нов, пра­вил та інших чин­них норматив­них актів ве­те­ри­нар­но­го за­ко­но­дав­ства.

Роз­кри­ва­ю­чи пи­тан­ня про пра­во­вий ста­тус ве­те­ри­нар­ної служ­би підприємства (гос­по­дар­ства) у межах адміністра­тив­но­го рай­о­ну, не можна за­ли­ши­ти поза ува­гою діяльність таких підприємств ветери­нарної ме­ди­ци­ни, як рай­он­на дер­жав­на ла­бо­ра­торія ве­те­ри­нар­ної ме­дицини та дер­жав­на ла­бо­ра­торія ве­те­ри­нар­но-​санітарної екс­пер­ти­зи на рин­ках.

Рай­он­на дер­жав­на ла­бо­ра­торія ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни - це діаг­ностична уста­но­ва дер­жав­ної ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, ос­нов­ни­ми зав­даннями якої є:

а)         вста­нов­лен­ня ла­бо­ра­тор­но­го діаг­но­зу хво­роб тва­рин, у тому чис­лі птиці, хутро­вих звірів, риб та бджіл;

б)         ви­яв­лен­ня тва­рин, хво­рих за­раз­ни­ми хво­ро­ба­ми або хво­ро­ба­ми, пов'яза­ни­ми з по­ру­шен­ням обміну ре­чо­вин та з іншими відхи­лен­ня­ми у життєдіяль­ності організму;

в)         ви­яв­лен­ня при­чин ма­со­во­го за­хво­рю­ван­ня тва­рин;

г)         екс­пер­ти­за м'яса, мо­ло­ка та інших хар­чо­вих про­дуктів.

Діяльність рай­он­ної дер­жав­ної ла­бо­ра­торії ве­те­ри­нар­ної медици­ни спря­мо­ва­на на за­без­пе­чен­ня ве­те­ри­нар­но­го бла­го­по­луч­чя тварин­ництва, запобігання і ліквідацію за­раз­них і неза­раз­них хво­роб тва­рин для ство­рен­ня здо­ро­вих стад і збільшен­ня ви­роб­ництва тва­рин­ни­ць­кої про­дукції, а також з метою за­хи­сту на­се­лен­ня від хво­роб, спільних для лю­ди­ни і тва­рин. У підпо­ряд­ку­ванні ла­бо­ра­торії вет­ме­ди­ци­ни є лабора­торії вет­са­некс­пер­ти­зи на рин­ках. Очолює ла­бо­ра­торію ди­рек­тор - ве­теринарний лікар. Він при­зна­чається на ро­бо­ту і звільняється з робо­ти об­лас­ним управлінням сільсь­ко­го гос­по­дар­ства. Інших працівників ла­бо­ра­торії при­зна­чає на ро­бо­ту і звільняє з ро­бо­ти ди­рек­тор лабора­торії.

Дер­жав­на ла­бо­ра­торія ве­те­ри­нар­но-​санітарної екс­пер­ти­зи на рин­ках організовується на ринку у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку. Ос­новне її зав­дання - здійс­нен­ня ве­те­ри­нар­но-​санітарної екс­пер­ти­зи м'яса, м'ясо­продуктів, мо­ло­ка, мо­ло­ко­про­дуктів, риби, грибів та інших хар­чо­вих про­дуктів сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, що на­д­хо­дять для про­да­жу на рин­ку, а також організація заходів щодо запобігання по­ши­рен­ню за­раз­них хво­роб тва­рин через про­дук­ти, що підля­га­ють екс­пер­тизі. Ла­бо­ра­торія несе відповідальність за пра­вильність про­ве­ден­ня екс­пер­ти­зи, санітар­не бла­го­по­луч­чя і доб­ро­якісність хар­чо­вих про­дуктів, що допускають­ся до про­да­жу на ринку, а також за дієвість кон­тро­лю з до­дер­жан­ня санітар­них умов при їх про­да­жу.

При торгівлі на рин­ках живою ху­до­бою і пти­цею ла­бо­ра­торія здій­снює їх клінічний огляд і перевіряє наявність ве­те­ри­нар­них доку­ментів про бла­го­по­луч­чя тва­рин і місць їх пе­ре­бу­ван­ня щодо зараз­них хво­роб. Вста­но­вив­ши за­хво­рю­ван­ня тва­рин, ла­бо­ра­торія направ­ляє їх до ліку­валь­ної ве­те­ри­нар­ної уста­но­ви і вживає інших необхідних заходів.

Очолює ла­бо­ра­торію завіду­ю­чий - ве­те­ри­нар­ний лікар. Завідую­чий ла­бо­ра­торією та інші працівники ла­бо­ра­торії при­зна­ча­ють­ся на по­са­ду і звільня­ють­ся з по­са­ди керівни­ком уста­но­ви, у підпорядкуван­ні якої пе­ре­бу­ває ла­бо­ра­торія. Завіду­ю­чий ла­бо­ра­торією має право на­кладати штра­фи на по­са­до­вих осіб і окре­мих гро­ма­дян, які тор­гу­ють на ринку, за по­ру­шен­ня пе­ред­ба­че­них За­ко­ном України «Про ветери­нарну ме­ди­ци­ну» пра­вил торгівлі м'ясом, мо­ло­ком, рос­лин­ни­ми та ін­шими про­дук­та­ми, ху­до­бою і пти­цею. Він визна­чає служ­бові обов'яз­ки працівників ла­бо­ра­торії і за­твер­джує пра­ви­ла внутрішньо­го розпо­рядку.

Ла­бо­ра­торія за­вжди має бути розміщена на ринку по­бли­зу павіль­йону м'ясної і мо­лоч­ної торгівлі або без­по­се­ред­ньо в павільйоні рин­ку. Непри­пу­сти­мо розміщу­ва­ти ла­бо­ра­торії у дво­рах жилих бу­динків і поряд зі скла­да­ми, у яких зберіга­ють­ся силь­нодіючі ре­чо­ви­ни. Ви­робничими приміщен­ня­ми з відповідними при­сто­су­ван­ня­ми і кому­нальним об­слу­го­ву­ван­ням ла­бо­ра­торія за­без­пе­чується адміністрацією ринку.

Незва­жа­ю­чи на те, що пе­ре­важ­на більшість ве­те­ри­нар­них заходів здійс­ню­ють нижчі ланки дер­жав­ної ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни (у пер­шу чергу, в мас­штабі сільсь­ких адміністра­тив­них районів), у пи­танні про дер­жавне утри­ман­ня цих ланок у наш час ви­ни­кає ба­га­то трудно­щів, зо­кре­ма фінан­со­вих. Гро­шей на їх утри­ман­ня у дер­жа­ви прак­тич­но немає. Тому го­ст­ро стоїть пи­тан­ня про те, яка ре­аль­на мож­ливість функціону­ван­ня рай­он­них підрозділів за су­час­них умов. Го­лов­ною про­дуктивною і рушійною силою ве­те­ри­нарії, що при­но­сить еко­номічну ефек­тивність галузі, є людсь­кий фак­тор - керівники і фахівці. Чинне ве­те­ри­нарне за­ко­но­дав­ство України по­кли­кане наділити їх пра­во­вим ста­ту­сом, який сприяє про­дук­тивній діяль­ності як кож­но­го керівника ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, так і галузі в цілому.

Труд­нощі, що ви­ни­ка­ють у сфері реалізації прав та обов'язків фа­хівців ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, по­ля­га­ють у тому, що в ба­гатьох випад­ках у ниж­чих лан­ках ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни лікарі і фельд­ше­ри під­приємств (гос­по­дарств) ви­ко­ну­ють невла­стиві їм функції працівників на різних ро­бо­тах, що є гру­бим по­ру­шен­ням норм ве­те­ри­нар­но­го права з боку керівництва цих підприємств (гос­по­дарств). Ба­га­то що в цьо­му плані за­ле­жить і від мо­раль­но-​во­льо­вих яко­стей самих фахівців ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, їх уміння відсто­я­ти свою про­фесійну честь і гідність.