§ 4. Характеристика установчих документів сільськогосподарських підприємств

 

Для ство­рен­ня юри­дич­ної особи її учас­ни­ки (зас­нов­ни­ки) роз­робляють уста­новчі до­ку­мен­ти, які ви­кла­да­ють­ся пись­мо­во і підпи­суються всіма учас­ни­ка­ми (зас­нов­ни­ка­ми), якщо за­ко­ном не встанов­лений інший по­ря­док їх за­твер­джен­ня. Уста­нов­чи­ми до­ку­мен­та­ми від­повідно до ст. 57 ГК України є рішення суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня про його утво­рен­ня, або зас­нов­ни­ць­кий договір, а у ви­пад­ках, передбаче­них за­ко­ном, ста­тут (по­ло­жен­ня) суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня.

Ви­мо­га укла­дан­ня зас­нов­ни­ць­ко­го до­го­во­ру при ство­ренні но­во­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства як юри­дич­ної особи визна­чаєть­ся ст. 87 ЦК України. Слід за­зна­чи­ти, що у цій статті не до­сить чітко про­пи­са­но необхідність укла­дан­ня цього виду до­го­во­ру. За­га­лом юри­дичні особи поділя­ють­ся на договірні, які діють на підставі лише за­сновницького до­го­во­ру (повні й ко­ман­дитні то­ва­ри­ства), і ста­тутні, обо­в'яз­ко­вим до­ку­мен­том для яких є ста­тут (інші організаційно-​пра­вові форми підприємств). Цивільне за­ко­но­дав­ство не ви­су­ває чіткої ви­мо­ги до ста­тут­них юри­дич­них осіб щодо обов'яз­ко­вості підпи­сан­ня заснов­ницького до­го­во­ру. Так само ст. 4 За­ко­ну України «Про гос­по­дарські то­ва­ри­ства» від 19 ве­рес­ня 1991 р. не ви­ма­гає укла­ден­ня зас­нов­ни­ць­ко­го до­го­во­ру для ста­тут­них то­ва­риств (акціонер­них то­ва­риств, то­ва­риств з об­ме­же­ною і з до­дат­ко­вою відповідальністю). Нещо­дав­но прий­ня­тий Закон України «Про акціонерні то­ва­ри­ства» від 17 ве­рес­ня 2008 р. у ст. 9 визна­чає, що зас­нов­ни­ка­ми може укла­да­ти­ся зас­нов­ни­ць­кий дого­вір, який не є уста­нов­чим до­ку­мен­том то­ва­ри­ства і діє до дати реєстра­ції Дер­жав­ною комісією з цінних паперів та фон­до­во­го ринку звіту про ре­зуль­та­ти за­кри­то­го (при­ват­но­го) розміщення акцій. Вод­но­час ст. 57 ГК України вста­нов­лює обов'язковість укла­дан­ня зас­нов­ни­ць­ко­го до­говору або рішення про утво­рен­ня суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня, яке за своїм змістом є також зас­нов­ни­ць­ким до­го­во­ром.

Ви­хо­дя­чи з на­яв­ної колізійності обов'яз­ко­вості про­це­ду­ри укла­дання зас­нов­ни­ць­ко­го до­го­во­ру для всіх організаційно-​пра­во­вих форм підприємств слід за­зна­чи­ти, що підпи­сан­ня зас­нов­ни­ць­ко­го до­го­во­ру на мо­мент ство­рен­ня кож­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства є доцільним з боку де­я­ких прак­тич­них мо­ментів. На­сам­пе­ред, це засвід­чення вільно­го во­ле­ви­яв­лен­ня співзас­нов­ників до ство­рен­ня пев­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства. По-​дру­ге, зас­нов­ни­ць­кий дого­вір дає змогу вже на по­чат­ко­во­му етапі уз­го­ди­ти всі умови функціону­вання підприємства, що змен­шує кількість спірних пи­тань, які мо­жуть ви­ник­ну­ти у по­даль­шо­му між співвлас­ни­ка­ми підприємства.

Зас­нов­ни­ць­кий договір не укла­дається у разі за­сну­ван­ня підпри­ємства однією осо­бою, тобто у фер­мерсь­ких гос­по­дар­ствах, сільсько­господарських то­ва­ри­ствах із одним зас­нов­ни­ком, при­ват­но-​оренд­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємствах (ПОСП).

У зас­нов­ни­ць­ко­му до­го­ворі зас­нов­ни­ки зобов'язу­ють­ся утво­ри­ти суб'єкт гос­по­да­рю­ван­ня, визна­ча­ють по­ря­док спільної діяль­ності щодо його утво­рен­ня, умови пе­ре­дачі йому свого майна, по­ря­док роз­поділу при­бутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня та участі в ньому зас­нов­ників, по­ря­док ви­бут­тя та вход­жен­ня нових зас­нов­ників, інші умови діяль­ності суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня, які перед­бачені за­ко­ном, а також по­ря­док його ре­ор­ганізації та ліквідації відпо­відно до за­ко­ну.

Ста­тут суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня по­ви­нен містити відо­мості про його най­ме­ну­ван­ня, мету і пред­мет діяль­ності, розмір і по­ря­док утво­рення ста­тут­но­го та інших фондів, по­ря­док роз­поділу при­бутків і збит­ків, про ор­га­ни управління і кон­тро­лю, їх ком­пе­тенцію, про умови ре­ор­ганізації та ліквідації суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня, а також інші відо­мості, пов'язані з особ­ли­во­стя­ми організаційної форми суб'єкта гос­подарювання, пе­ред­ба­чені за­ко­но­дав­ством. Ста­тут може містити й ін­ші відо­мості, що не су­пере­чать за­ко­но­дав­ству. Ста­тут за­твер­джуєть­ся влас­ни­ком майна (зас­нов­ни­ком) суб'єкта гос­по­да­рю­ван­ня чи його пред­став­ни­ка­ми, ор­га­на­ми або іншими суб'єктами відповідно до за­кону.

За свідчен­ням прак­ти­ки важ­ли­ве зна­чен­ня має про­це­ду­ра уніфіка­ції ста­тут­них до­ку­ментів у межах кожної організаційно-​пра­во­вої фор­ми сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств. Зовнішньою фор­мою такої уні­фікації є ви­роб­лен­ня Ти­по­вих або Примірних ста­тутів. При цьому слід пам'ятати, що за­твер­джен­ня Ти­по­вих до­ку­ментів (ста­тутів, до­го­ворів тощо) на­ле­жить до ком­пе­тенції Кабінету Міністрів України, а Примір­них - до ком­пе­тенції цен­траль­них га­лу­зе­вих органів ви­ко­нав­чої вла­ди. На жаль, у аг­рарній сфері поки що не ро­з­роб­ле­но і не за­твер­дже­но жод­них ти­по­вих ста­тутів. Примірні ста­ту­ти також ро­з­роб­ле­но лише для окре­мих організаційно-​пра­во­вих форм: Примірний ста­тут державно­го підприємства, відне­се­но­го до сфери управління Міністер­ства аграр­ної політики України, за­твер­дже­ний на­ка­зом Міна­г­ро­політики України від 12 груд­ня 2008 р. № 826; Примірний ста­тут сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву та Примірний ста­тут сільськогосподар­ського об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву-​аг­ро­тор­го­во­го дому, за­твер­джені на­ка­зом Міністер­ства аг­рар­ної політики України від 26 черв­ня 2003 р. № 191.