§ 3. Особливості набуття прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення

 

На­бут­тя гро­ма­дя­на­ми України зе­мель­них ділянок сільсько­господарського при­зна­чен­ня шля­хом при­ва­ти­зації пе­ред­ба­чає наступ­ні варіанти реалізації цього права гро­ма­дя­на­ми.

Спро­ще­на про­це­ду­ра при­ва­ти­зації.

Варіант 1 спро­ще­ної про­це­ду­ри при­ва­ти­зації ре­гла­мен­тується ча­сти­на­ми 1, 2 статті 118 ЗК України та пе­ред­ба­чає при­ва­ти­зацію зе­мельних ділянок гро­ма­дя­на­ми України, яким такі зе­мельні ділян­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня на­ле­жать на умо­вах користу­вання.

Спро­ще­на про­це­ду­ра при­ва­ти­зації пе­ред­ба­чає декілька умов, на­явність яких є обов'яз­ко­вою для реалізації права гро­ма­дян за частина­ми 2 ст. 118 ЗК України, до якої варто відне­сти:

-                 спеціальну пра­во­суб'єктність - гро­ма­дян­ство України (п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України);

-                 наявність спеціаль­но­го зе­мель­но-​пра­во­во­го ста­ту­су - землеко­ристувача, який має бути підтвер­дже­ний дер­жав­ним актом на право постійного ко­ри­сту­ван­ня зе­мель­ною ділян­кою (ча­сти­на­ми 3-4 ст. 126 ЗК України) чи до­го­во­ром орен­ди землі (ч. 5 ст. 126 ЗК України);

-                 наявність технічних матеріалів та до­ку­ментів, які підтверджу­ють розмір зе­мель­ної ділянки;

-                 площа зе­мель­ної ділянки, що зна­хо­дить­ся в ко­ри­сту­ванні грома­дянина, має відповідати нор­мам безоплат­ної пе­ре­дачі гро­ма­дя­нам зе­мельних ділянок у розмірах, визна­че­них у ст. 121 ЗК України:

а)         для ве­ден­ня фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ства - у розмірі зе­мель­ної част­ки (паю), визна­че­ної для членів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств, розта­шо­ва­них на те­ри­торії сільсь­кої, се­лищ­ної, міської ради, де зна­хо­дить­ся фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство. Якщо на те­ри­торії сільсь­кої, се­лищної, міської ради розта­шо­ва­но декілька сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких під­приємств, розмір зе­мель­ної част­ки (паю) визна­чається як се­редній у цих підприємствах. У разі відсут­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств на те­ри­торії відповідної ради розмір зе­мель­ної част­ки (паю) ви­значається як се­редній по рай­о­ну;

б)         для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства - не більше 2,0 гек­та­ра;

в)         для ве­ден­ня садівництва - не більше 0,12 гек­та­ра.

Розмір зе­мель­ної ділянки, що пе­ре­дається безоплат­но громадяни­ну у власність у зв'язку з на­бут­тям ним права влас­ності на жилий бу­динок, не може бути мен­шим, ніж мак­си­маль­ний розмір зе­мель­ної ді­лянки відповідного цільо­во­го при­зна­чен­ня, вста­нов­ле­ний ча­сти­ною пер­шою цієї статті (крім ви­падків, якщо розмір зе­мель­ної ділянки, на якій розта­шо­ва­ний бу­ди­нок, є мен­шим).

Про­це­ду­ра реалізації права гро­ма­дян на при­ва­ти­зації зе­мель­них ділянок сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня пе­ред­ба­чає:

1)                 по­дан­ня гро­ма­дя­ни­ном України заяви до ком­пе­тент­но­го ор­га­ну про пе­ре­да­чу у власність зе­мель­ної ділянки, яка пе­ре­бу­ває у його ко­ристуванні.

Ком­пе­тент­ний орган визна­чається за­леж­но від місце­з­на­ход­жен­ня зе­мель­ної ділянки, яким відповідно до п. 12 Перехідних по­ло­жень ЗК України може бути:

-                 рай­он­на, Київська чи Се­ва­сто­польсь­ка міська дер­жав­на адміні­страція (якщо зе­мель­на ділянка зна­хо­дить­ся за ме­жа­ми на­се­ле­но­го пунк­ту);

-                 сільсь­ка, се­лищ­на, міська рада (якщо зе­мель­на ділянка знахо­диться в межах на­се­ле­но­го пунк­ту);

2)                 прий­нят­тя ком­пе­тент­ним ор­га­ном у місяч­ний строк рішення про при­ва­ти­зацію зе­мель­ної ділянки;

3)                 за­мо­в­лен­ня гро­ма­дя­ни­ном України у суб'єкта, який має ліцен­зію на про­ве­ден­ня робіт із зем­ле­устрою, ви­го­тов­лен­ня технічної доку­ментації із зем­ле­устрою щодо скла­дан­ня до­ку­ментів, що посвідчу­ють право на зе­мель­ну ділянку, склад якої пе­ред­ба­че­ний ч. 1 ст. 56 За­ко­ну України «Про зем­ле­устрій» від 22 трав­ня 2003 p.;

4)                 от­ри­ман­ня зареєстро­ва­но­го дер­жав­но­го акта на право влас­ності на зе­мель­ну ділянку.

Варіант 2 спро­ще­ної про­це­ду­ри при­ва­ти­зації зе­мель­них ділянок ре­гла­мен­тується абз. 2 п. 1 Перехідних по­ло­жень ЗК України та перед­бачає при­ва­ти­зацію зе­мель­них ділянок гро­ма­дя­на­ми України, щодо яких було прий­ня­то рішення органів місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня про пе­ре­да­чу зе­мель­них ділянок у при­ват­ну власність, проте яке не було реалізо­ване до 1 січня 2002 р. (дата на­бран­ня чин­ності Зе­мель­ним ко­дексом України).

Про­це­ду­ра при­ва­ти­зації за за­зна­че­ною нор­мою пе­ред­ба­чає декіль­ка умов, серед яких на­ступні:

-                 наявність рішення сільсь­кої, се­лищ­ної, міської ради, прий­ня­то­го відповідно до Де­кре­ту Кабінету Міністрів України «Про при­ва­ти­зацію зе­мель­них ділянок» від 26 груд­ня 1992 р. Ви­хо­дя­чи з за­зна­че­но­го рі­шення ради про пе­ре­да­чу зе­мель­ної ділянки для ве­ден­ня осо­би­сто­го підсоб­но­го гос­по­дар­ства чи садівництва у при­ват­ну власність громадя­нина має бути прий­ня­то з 15 січня 1993 р. (дата опубліку­ван­ня Декре­ту) по 1 січня 2002 р. (дата на­бран­ня чин­ності Зе­мель­ним ко­дек­сом України);

-                 відсутність ви­да­но­го на підставі да­но­го рішення дер­жав­но­го ак­та на право влас­ності на зе­мель­ну ділянку;

-                 особа, яка вка­за­на в рішенні (зацікав­ле­на особа), або її спадко­ємець є гро­ма­дя­на­ми України (п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України);

-                 спад­коємці зацікав­ле­ної особи мають свідоц­тво про право на спад­щи­ну або рішення суду.

Про­це­ду­ра реалізації права гро­ма­дян на при­ва­ти­зацію зе­мель­них ділянок за абз. 2 п. 1 Перехідних по­ло­жень ЗК України пе­ред­ба­чає:

1)                 по­дан­ня гро­ма­дя­ни­ном України (або його спад­коємцем) до сіль­ської, се­лищ­ної, міської ради заяви про оформ­лен­ня дер­жав­но­го акта на право влас­ності на зе­мель­ну ділянку.

До заяви гро­ма­дя­нин додає:

-                 рішення сільсь­кої, се­лищ­ної, міської ради, прий­ня­те відповідно до Де­кре­ту Кабінету Міністрів України «Про при­ва­ти­зацію зе­мель­них ділянок» від 26 груд­ня 1992 р. про пе­ре­да­чу зе­мель­ної ділянки для ве­дення осо­би­сто­го підсоб­но­го гос­по­дар­ства, садівництва у при­ват­ну влас­ність гро­ма­дя­ни­на;

-                 щодо зе­мель­них ділянок, на­да­них «для ве­ден­ня осо­би­сто­го під­собного гос­по­дар­ства» - рішення сільсь­кої, се­лищ­ної, міської ради про уточ­нен­ня цільо­во­го при­зна­чен­ня зе­мель­ної ділянки «з осо­би­сто­го під­собного гос­по­дар­ства» на «ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го господар­ства»;

-                 для спад­коємців гро­ма­дян, за­зна­че­них у рішенні ради - свідоц­тво про право на спад­щи­ну або рішення суду;

2)                 пе­ре­да­чу сільсь­кою, се­лищ­ною, міською радою до відповідного те­ри­торіаль­но­го ор­га­ну Держ­ком­зе­му заяви гро­ма­дя­ни­на з до­дат­ка­ми за актом прий­ман­ня-​пе­ре­дачі;

3)                 укла­ден­ня відповідним те­ри­торіаль­ним ор­га­ном Держ­ком­зе­му до­го­во­ру на ви­го­тов­лен­ня технічної до­ку­мен­тації із скла­дан­ня держав­ного акта на право влас­ності на зе­мель­ну ділянку та до­го­во­ру на виго­товлення та дер­жав­ну реєстрацію та­ко­го дер­жав­но­го акта;

4)                 от­ри­ман­ня зацікав­ле­ним гро­ма­дя­ни­ном або його спад­коєм­цем зареєстро­ва­но­го дер­жав­но­го акта на право влас­ності на зе­мель­ну ділянку.

Уск­лад­не­на про­це­ду­ра при­ва­ти­зації.

Про­це­ду­ра ре­гла­мен­тується ст. 25, ча­сти­на­ми 3-5 ст. 118 ЗК Украї­ни та пе­ред­ба­чає при­ва­ти­зацію гро­ма­дя­на­ми України зе­мель­них діля­нок, які пе­ре­бу­ва­ють у постійному ко­ри­сту­ванні дер­жав­них і комуналь­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, уста­нов та організацій.

Про­це­ду­ра при­ва­ти­зації за ча­сти­на­ми 3-5 ст. 118 ЗК України ви­суває декілька обов'яз­ко­вих умов, серед яких на­ступні:

-                 зацікав­лені особи по­винні мати гро­ма­дян­ство України (п. «в» ч.       1 ст. 81 ЗК України);

-                 зацікав­лені особи, які мо­жуть на­бу­ва­ти зе­мельні ділянки у влас­ність зі скла­ду дер­жав­них, ко­му­наль­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких під­приємств, уста­нов та організацій, об'єдну­ють­ся у дві групи:

1)                 група 1 - зацікав­лені особи, які по­винні пе­ре­бу­ва­ти у тру­до­вих пра­вовідно­си­нах з дер­жав­ним, ко­му­наль­ним сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким підприємством, уста­но­вою та організацією, тобто бути працівни­ка­ми цього підприємства, уста­но­ви та організації, або бути пенсіоне­ра­ми з їх числа;

2)                 група 2 - зацікав­лені особи, які пе­ре­бу­ва­ють у тру­до­вих право­відно­си­нах з дер­жав­ни­ми і ко­му­наль­ни­ми за­кла­да­ми освіти, куль­ту­ри, охо­ро­ни здо­ров'я, розта­шо­ва­ни­ми на те­ри­торії відповідної ради, а та­кож пенсіонери з їх числа;

-                 зацікав­лені особи ста­ном на 1 січня 2002 р. не при­ва­ти­зу­ва­ли зе­мельні ділянки шля­хом оформ­лен­ня права на зе­мель­ну част­ку (пай) (абз. 2 п. 8 Перехідних по­ло­жень ЗК України);

-                 дер­жавне, ко­му­нальне сільсь­ко­гос­по­дарсь­ке підприємство, уста­нова та організація є постійним ко­ри­сту­ва­чем зе­мель­ної ділянки, що має підтвер­джу­ва­ти­ся дер­жав­ним актом на право постійного користу­вання зе­мель­ною ділян­кою;

-                 за­галь­ни­ми збо­ра­ми (збо­ра­ми упов­но­ва­же­них) було прий­ня­то рішення про при­ва­ти­зацію дер­жав­но­го та ко­му­наль­но­го сільськогос­подарського підприємства, уста­но­ви та організації;

-                 влас­ник підприємства, уста­но­ви та організації прий­няв рішення про при­ва­ти­зацію підприємства (Закон України «Про особ­ли­вості при­ватизації майна в аг­ро­про­ми­сло­во­му ком­плексі»).

Про­це­ду­ра реалізації права гро­ма­дян на при­ва­ти­зацію зе­мель­них ділянок за ст. 25, ча­сти­на­ми 3-5 ст. 118 ЗК України пе­ред­ба­чає:

1)                 по­дан­ня працівни­ка­ми дер­жав­них, ко­му­наль­них сільськогоспо­дарських підприємств, уста­нов, організацій та пенсіоне­ра­ми з їх числа кло­по­тан­ня про при­ва­ти­зацію зе­мель, які пе­ре­бу­ва­ють у постійному ко­ри­сту­ванні дер­жав­но­го або ко­му­наль­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства, уста­но­ви та організації до відповідного ком­пе­тент­но­го ор­га­ну, якими є:

-                 рай­он­на, Київська чи Се­ва­сто­польсь­ка міська дер­жав­на адміні­страція, якщо зе­мель­на ділянка зна­хо­дить­ся за ме­жа­ми на­се­ле­но­го пунк­ту;

-                 сільсь­ка, се­лищ­на, міська рада, якщо зе­мель­на ділянка знахо­диться в межах на­се­ле­но­го пунк­ту;

2)                 роз­гляд кло­по­тан­ня гро­ма­дян ком­пе­тент­ним ор­га­ном про­тя­гом місяця та прий­нят­тя рішення щодо його за­до­во­лен­ня. У разі прийнят­тя по­зи­тив­но­го рішення відповідні ор­га­ни на­да­ють дозвіл дер­жав­ним, ко­му­наль­ним сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким підприємствам, уста­но­вам та ор­ганізаціям на ро­з­роб­ку про­ек­ту при­ва­ти­зації зе­мель, що пе­ре­бу­ва­ють у їх постійному ко­ри­сту­ванні;

3)                 за­мо­в­лен­ня зацікав­ле­ни­ми осо­ба­ми (працівни­ка­ми та пенсіоне­рами з їх числа) у суб'єкта, який має ліцензію на про­ве­ден­ня робіт із зем­ле­устрою, про­ек­ту при­ва­ти­зації зе­мель­них ділянок зі скла­ду зе­мель дер­жав­но­го, ко­му­наль­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го підприємства, уста­нови та організації. Про­ек­ти мають містити відо­мості про цільове при­значення зе­мель та місця їх розта­шу­ван­ня, про те, які саме площі підля­гають при­ва­ти­зації, а які за­ли­ша­ють­ся у дер­жавній або ко­му­нальній влас­ності, про кількість працівників та пенсіонерів з їх числа, які ма­ють право на при­ва­ти­зацію, тощо;

4)                 роз­гляд та за­твер­джен­ня про­ек­ту при­ва­ти­зації зе­мель компетент­ним ор­га­ном;

5)                 одер­жан­ня зацікав­ле­ни­ми осо­ба­ми, виділених у натурі (на міс­цевості) зе­мель­них ча­сток (паїв), шля­хом оформ­лен­ня та видачі дер­жавних актів на право влас­ності на зе­мельні ділянки для ве­ден­ня то­варного сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства.

За­галь­на про­це­ду­ра при­ва­ти­зації.

Про­це­ду­ра визна­чається ча­сти­на­ми 6-10 ст. 118 ЗК України і пе­редбачає виділення із зе­мель дер­жав­ної або ко­му­наль­ної влас­ності у власність гро­ма­дян України зе­мель­них ділянок для ве­ден­ня фермер­ського гос­по­дар­ства, осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства або садів­ництва.

Про­це­ду­ра при­ва­ти­зації за ча­сти­на­ми 6-10 статті 118 ЗК України пе­ред­ба­чає як обов'яз­ко­ву умову наявність у зацікав­ле­ної особи грома­дянства України (п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України).

Про­це­ду­ра реалізації права гро­ма­дян на при­ва­ти­зацію зе­мель­них ділянок за за­галь­ною про­це­ду­рою при­ва­ти­зації пе­ред­ба­чає:

1)                 по­дан­ня зацікав­ле­ною осо­бою кло­по­тан­ня з до­дат­ка­ми до відпо­відної рай­он­ної, Київської чи Се­ва­сто­польсь­кої міської дер­жав­ної адмі­ністрації або сільсь­кої, се­лищ­ної, міської ради за місце­з­на­ход­жен­ням зе­мель­ної ділянки (п. 12 Перехідних по­ло­жень ЗК України) про одер­жання безоплат­но у власність зе­мель­ної ділянки із зе­мель дер­жав­ної або ко­му­наль­ної влас­ності (ч. 6 ст. 118 ЗК України);

2)                 роз­гляд у місяч­ний строк ком­пе­тент­ним ор­га­ном за­зна­че­но­го кло­по­тан­ня і на­дан­ня доз­во­лу на ро­з­роб­лен­ня про­ек­ту зем­ле­устрою щодо відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки або мо­ти­во­ва­ної відмови у його на­данні. Підста­вою відмови у на­данні та­ко­го доз­во­лу може бути лише невідповідність місця розта­шу­ван­ня об'єкта ви­мо­гам законів, прий­нятих відповідно до них нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, ге­не­раль­них пла­нів на­се­ле­них пунктів та іншої місто­будівної до­ку­мен­тації, схем земле­устрою і техніко-​еко­номічних обґрун­ту­вань ви­ко­ри­стан­ня та охо­ро­ни зе­мель адміністра­тив­но-​те­ри­торіаль­них утво­рень, про­ектів зем­ле­устрою щодо впо­ряд­ку­ван­ня те­ри­торій на­се­ле­них пунктів, за­твер­дже­них у вста­новленому за­ко­ном по­ряд­ку;

3)                 за­мо­в­лен­ня гро­ма­дя­ни­ном України у суб'єкта, який має ліцен­зію на про­ве­ден­ня робіт із зем­ле­устрою, ро­з­роб­лен­ня про­ек­ту земле­устрою щодо відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки;

4)                 по­дан­ня ро­з­роб­ле­но­го про­ек­ту зем­ле­устрою щодо відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки Комісії з роз­гля­ду пи­тань, пов'яза­них з погоджен­ням до­ку­мен­тації із зем­ле­устрою;

5)                 на­дан­ня Комісією про­тя­гом трьох тижнів з дня одер­жан­ня про­екту відповідному ор­га­ну ви­ко­нав­чої влади чи ор­га­ну місце­во­го само­врядування свого вис­нов­ку щодо по­год­жен­ня про­ек­ту або відмови у його по­год­женні. У разі відмови у по­год­женні про­ект по­вер­тається за­явнику в цей же строк.

Підста­вою відмови у по­год­женні про­ек­ту може бути лише невідпо­відність його по­ло­жень ви­мо­гам законів та прий­ня­тих відповідно до них нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів;

6)                 у ви­пад­ках, визна­че­них ст. 9 За­ко­ном України «Про дер­жав­ну екс­пер­ти­зу зем­лев­по­ряд­ної до­ку­мен­тації», от­ри­ман­ня зацікав­ле­ною осо­бою вис­нов­ку дер­жав­ної екс­пер­ти­зи;

8)                  роз­гляд ком­пе­тент­ним ор­га­ном по­год­же­но­го про­ек­ту та прий­няття рішення про його за­твер­джен­ня та пе­ре­да­чу зе­мель­ної ділянки у власність зацікав­ле­но­го гро­ма­дя­ни­на України;

9)                  ви­го­тов­лен­ня та от­ри­ман­ня зареєстро­ва­но­го дер­жав­но­го акта на право влас­ності на зе­мель­ну ділянку.

Відповідно до по­ста­но­ви Кабінету Міністрів України «Деякі пи­тання реалізації права влас­ності на землю гро­ма­дя­на­ми України у 2009 році» від 5 серп­ня 2009 р. № 844 технічна до­ку­мен­тація із земле­устрою та дер­жавні акти на право влас­ності на зе­мельні ділянки для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства, що розта­шо­вані в межах на­се­ле­них пунктів, та на зе­мельні ділянки для ве­ден­ня садівництва у 2009 р. оформ­ля­ли­ся без­ко­штов­но для гро­ма­дян за ра­ху­нок Стабіліза­ційного фонду.

Роз­г­ля­не­мо по­ря­док на­бут­тя зе­мель­них ділянок сільськогосподар­ського при­зна­чен­ня юри­дич­ни­ми осо­ба­ми.

По­ря­док оформ­лен­ня права постійного ко­ри­сту­ван­ня земельни­ми ділян­ка­ми.

Про­це­ду­ра ре­гу­люється ст. 123 ЗК України, яка пе­ред­ба­чає:

1)                 по­дан­ня кло­по­тан­ням про на­дан­ня доз­во­лу на ро­з­роб­ку про­ек­ту зем­ле­устрою щодо відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки із зе­мель дер­жав­ної або ко­му­наль­ної влас­ності до відповідної сільсь­кої, се­лищ­ної, міської, рай­он­ної, об­лас­ної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Ав­то­ном­ної Рес­публіки Крим, місцевої дер­жав­ної адміністрації осо­бою, яка зацікав­ле­на в одер­жанні такої зе­мель­ної ділянки у користуван­ня. У кло­по­танні за­зна­ча­ють­ся орієнтов­ний розмір зе­мель­ної ділянки та її цільове при­зна­чен­ня. До кло­по­тан­ня до­да­ють­ся графічні мате­ріали, на яких за­зна­че­но ба­жане місце розта­шу­ван­ня та розмір земель­ної ділянки, пись­мо­ва згода зем­ле­ко­ри­сту­ва­ча, посвідчена нотаріально (у разі ви­лу­чен­ня зе­мель­ної ділянки);

2)                 ком­пе­тент­ний орган в місяч­ний строк роз­гля­дає кло­по­тан­ня і дає дозвіл на ро­з­роб­лен­ня про­ек­ту зем­ле­устрою щодо відве­ден­ня зе­мельної ділянки або надає мо­ти­во­ва­ну відмову у його на­данні. Підста­вою відмови у на­данні та­ко­го доз­во­лу може бути лише невідповідність місця розта­шу­ван­ня зе­мель­ної ділянки ви­мо­гам законів, прий­ня­тих відповідно до них нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів, а також ге­не­раль­них планів на­се­ле­них пунктів, іншої місто­будівної до­ку­мен­тації, схем зем­леустрою і техніко-​еко­номічних обґрун­ту­вань ви­ко­ри­стан­ня та охоро­ни зе­мель адміністра­тив­но-​те­ри­торіаль­них утво­рень, про­ектів земле­устрою щодо впо­ряд­ку­ван­ня те­ри­торії на­се­ле­них пунктів, затвердже­них у вста­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку;

3)                 за­мо­в­лен­ня юри­дич­ною осо­бою у суб'єкта, який має ліцензію на про­ве­ден­ня робіт із зем­ле­устрою, ро­з­роб­лен­ня про­ек­ту зем­ле­устрою щодо відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки;

4)                 по­дан­ня ро­з­роб­ле­но­го про­ек­ту зем­ле­устрою щодо відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки Комісії з роз­гля­ду пи­тань, пов'яза­них з погоджен­ням до­ку­мен­тації із зем­ле­устрою;

5)                 на­дан­ня Комісією про­тя­гом трьох тижнів із дня одер­жан­ня про­екту відповідному ор­га­ну ви­ко­нав­чої влади чи ор­га­ну місце­во­го само­врядування свого вис­нов­ку щодо по­год­жен­ня про­ек­ту або відмови у його по­год­женні. У разі відмови у по­год­женні про­ект по­вер­тається за­явнику в цей же строк. Підста­вою відмови у по­год­женні про­ек­ту може бути лише невідповідність його по­ло­жень ви­мо­гам законів та прийня­тих відповідно до них нор­ма­тив­но-​пра­во­вих актів;

6)                 у ви­пад­ках, визна­че­них ст. 9 За­ко­ну України «Про дер­жав­ну екс­пер­ти­зу зем­лев­по­ряд­ної до­ку­мен­тації» від 17 черв­ня 2004 p., заці­кавлена особа має от­ри­ма­ти вис­но­вок дер­жав­ної екс­пер­ти­зи;

7)                 по­дан­ня зацікав­ле­ною осо­бою заяви про на­дан­ня зе­мель­ної ді­лянки в постійне ко­ри­сту­ван­ня та про­ек­ту відве­ден­ня до компетентно­го ор­га­ну, яким мо­жуть бути суб'єкти, визна­чені у ча­сти­нах 7-9 ст. 123, ст. 122 ЗК України;

8)                 роз­гляд ком­пе­тент­ним ор­га­ном по­год­же­но­го про­ек­ту та прий­няття рішення про:

-                 за­твер­джен­ня про­ек­ту відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки;

-                 на­дан­ня зе­мель­ної ділянки зацікав­леній особі у постійне корис­тування з визна­чен­ням ка­те­горії зе­мель та вимог щодо її ви­ко­ри­стан­ня, за­твер­джен­ня умов на­дан­ня, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшко­ду­ван­ня втрат сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го та лісогосподар­ського ви­роб­ництва, вста­нов­лен­ня обґрун­то­ва­них гра­нич­них термінів за­бу­до­ви зе­мель­ної ділянки;

9)                 ви­го­тов­лен­ня та от­ри­ман­ня дер­жав­но­го акта на право постійно­го ко­ри­сту­ван­ня зе­мель­ною ділян­кою.

Ви­го­тов­лен­ня дер­жав­них актів у всіх ви­пад­ках при­ва­ти­зації зе­мельних ділянок та на­бут­тя зе­мель­них ділянок у постійне користуван­ня відбувається відповідно до Інструкції про по­ря­док скла­дан­ня, вида­чі,            реєстрації і зберігання дер­жав­них актів на право влас­ності на земе­льну ділянку і право постійного ко­ри­сту­ван­ня зе­мель­ною ділян­кою та до­го­ворів орен­ди землі, за­твер­дже­ної на­ка­зом Держ­ком­зе­му від 4 трав­ня 1999 р. № 43, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції України 4 черв­ня 1999 р. за № 354/3647 з ураху­ван­ням вимог Інструкції про заповнен­ня бланків дер­жав­них актів на право влас­ності на зе­мель­ну ділянку і на право постійного ко­ри­сту­ван­ня зе­мель­ною ділян­кою, за­твер­дже­ної на­ка­зом Держ­ком­зе­му від 22 черв­ня 2009 р. № 325, зареєстро­ва­ної в Міністерстві юстиції України 6 серп­ня 2009 р. за № 735/16751.

На­бут­тя зе­мель­них ділянок сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го призначен­ня на умо­вах орен­ди.

Про­це­ду­ра ре­гла­мен­тується ст. 124 ЗК України, За­ко­ном України «Про орен­ду землі».

Пе­ре­да­ча в орен­ду зе­мель­них ділянок, що пе­ре­бу­ва­ють у держав­ній або ко­му­нальній влас­ності, здійснюється на підставі рішення відпо­відного ор­га­ну ви­ко­нав­чої влади або ор­га­ну місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня чи до­го­во­ру купівлі-​про­да­жу права орен­ди зе­мель­ної ділянки (у разі про­да­жу права орен­ди) шля­хом укла­ден­ня до­го­во­ру орен­ди зе­мель­ної ділянки.

Юри­дичні особи на­бу­ва­ють право орен­ди зе­мель­ної ділянки сіль­ськогосподарського при­зна­чен­ня в по­ряд­ку, визна­че­но­му ст. 123 ЗК України, на підставі рішення відповідного ор­га­ну ви­ко­нав­чої влади або ор­га­ну місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня у ви­пад­ках, визна­че­них частина­ми 2, 3 ст. 134 ЗК України.

До таких ви­падків відно­ся­ть­ся:

-                 на­лежність на праві влас­ності юри­дичній особі, у якої відсутні акції (част­ки, паї), що на­ле­жать дер­жаві, об'єктів неру­хо­мо­го майна, розта­шо­ва­них на зе­мельній ділянці (крім ви­падків відмови влас­ни­ка розта­шо­ва­но­го на зе­мельній ділянці неру­хо­мо­го майна від її ви­ку­пу або укла­ден­ня до­го­во­ру орен­ди);

-                 відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки для го­род­ництва, сінокосіння та ви­па­сан­ня ху­до­би на умо­вах орен­ди гро­ма­дя­на­ми України (ч. 3 ст. 134 ЗК України);

-                 відве­ден­ня зе­мель­ної ділянки на умо­вах орен­ди юри­дич­ни­ми осо­ба­ми для розміщення інфра­струк­ту­ри опто­вих ринків сільськогос­подарської про­дукції (ч. 3 ст. 134 ЗК України).

В усіх інших ви­пад­ках, що не визна­чені ча­сти­на­ми 2, 3 ст. 134 ЗК України пе­ре­да­ча в орен­ду фізич­ним та юри­дич­ним осо­бам зе­мель­них ділянок, що пе­ре­бу­ва­ють у дер­жавній або ко­му­нальній влас­ності, здій­снюється за ре­зуль­та­та­ми про­ве­ден­ня зе­мель­них торгів.

Пе­ре­да­ча в орен­ду зе­мель­них ділянок, що пе­ре­бу­ва­ють у власнос­ті гро­ма­дян і юри­дич­них осіб, здійснюється за до­го­во­ром орен­ди між влас­ни­ком зе­мель­ної ділянки і орен­да­рем. Підста­вою для укла­ден­ня до­го­во­ру орен­ди може бути цивільно-​пра­во­вий договір про відчужен­ня права орен­ди.

По­ря­док на­бут­тя зе­мель­них ділянок сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­значення шля­хом укла­дан­ня цивільно-​пра­во­вих угод.

Відповідно до п. 15 Перехідних по­ло­жень ЗК України до на­бран­ня чин­ності за­ко­на­ми України про дер­жав­ний зе­мель­ний ка­дастр та про ринок зе­мель, але не раніше 1 січня 2012 p., не до­пус­кається:

а)         купівля-​про­даж зе­мель­них ділянок сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­значення дер­жав­ної та ко­му­наль­ної влас­ності, крім ви­лу­чен­ня (вику­пу) їх для суспільних по­треб;

б)         купівля-​про­даж або відчу­жен­ня в інший спосіб зе­мель­них діля­нок і зміна цільо­во­го при­зна­чен­ня (ви­ко­ри­стан­ня) зе­мель­них ділянок, які пе­ре­бу­ва­ють у влас­ності гро­ма­дян та юри­дич­них осіб для ве­ден­ня то­вар­но­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва, зе­мель­них ділянок, виділених у натурі (на місце­вості) влас­ни­кам зе­мель­них ча­сток (паїв) для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства, крім пе­ре­дачі їх у спад­щи­ну, обмін зе­мель­ної ділянки на іншу зе­мель­ну ділянку відповід­но до за­ко­ну та ви­лу­чен­ня (ви­ку­пу) зе­мель­них ділянок для суспільних по­треб.

Таким чином, обо­рот­ноз­дат­ни­ми із зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня є лише зе­мельні ділянки для ве­ден­ня садівництва та зе­мельні ділянки для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства, утво­рені шля­хом відве­ден­ня з зе­мель за­па­су чи ре­зерв­но­го фонду.

Перехід права влас­ності на зе­мельні ділянки сільськогосподарсько­го при­зна­чен­ня здійснюється на підставі таких цивільно-​пра­во­вих угод, як договір купівлі-​про­да­жу, міни, ренти, да­ру­ван­ня, успад­ку­ван­ня тощо, при укла­данні яких необхідно вра­хо­ву­ва­ти ви­мо­ги, пе­ред­ба­чені ст. 132 Зе­мель­но­го ко­дек­су України.

Права та обов'язки суб'єктів при ви­ко­ри­станні зе­мель сільсько­господарського при­зна­чен­ня.

Особ­ливість пра­во­во­го ре­жи­му зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­значення відо­бра­жається в обсязі прав та обов'язків влас­ників та кори­стувачів зе­мель­них ділянок сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня.

За­гальні права зем­ле­влас­ників та зем­ле­ко­ри­сту­вачів визна­чені стат­тями 90, 95 ЗК України, до яких на­ле­жать такі пра­вові мож­ли­вості:

а)         про­да­ва­ти або іншим шля­хом відчу­жу­ва­ти зе­мель­ну ділянку, пе­ре­да­ва­ти її в орен­ду, за­ста­ву, спад­щи­ну;

б)         са­мостійно гос­по­да­рю­ва­ти на землі;

в)         мати право влас­ності на посіви і на­са­д­жен­ня сільськогосподар­ських та інших куль­тур, на ви­роб­ле­ну про­дукцію;

г)         ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти у вста­нов­ле­но­му по­ряд­ку для влас­них по­треб наявні на зе­мельній ділянці за­галь­но­по­ши­рені ко­ри­сні ко­па­ли­ни, торф, лісові на­са­д­жен­ня, водні об'єкти, а також інші ко­ри­сні вла­сти­вості землі;

ґ) мати право на відшко­ду­ван­ня збитків у ви­пад­ках, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном;

д)         спо­руд­жу­ва­ти жилі бу­дин­ки, ви­роб­ничі та інші будівлі і спо­ру­ди.

Проте, з огля­ду на цінність зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го призна­чення, за­зна­чені права зем­ле­влас­ників щодо зе­мель сільськогосподар­ського при­зна­чен­ня за­ко­но­дав­чо об­ме­жу­ють­ся або уточ­ню­ють­ся за­лежно від виду їх цільо­во­го ви­ко­ри­стан­ня.

Зо­кре­ма на зе­мель­них ділян­ках, на­да­них для го­род­ництва, закла­дання ба­га­торічних пло­до­вих на­са­д­жень, а також спо­руд­жен­ня капі­тальних будівель і спо­руд не до­пус­кається. Ви­хо­дя­чи із за­зна­че­них за­конодавчих об­ме­жень, ко­ри­сту­вач зе­мель­ної ділянки для ве­ден­ня го­родництва поз­бав­ле­ний таких пра­во­вих мож­ли­во­стей, як: спо­руд­жу­ва­ти жилі бу­дин­ки, ви­роб­ничі та інші будівлі і спо­ру­ди, за­кла­да­ти ба­га­торіч­ні пло­дові на­са­д­жен­ня та от­ри­му­ва­ти їх плоди.

Такі самі об­ме­жен­ня обу­мо­в­лені таким видом цільо­во­го викорис­тання зе­мель­ної ділянки, як сінокосіння та ви­па­сан­ня ху­до­би.

Ви­клю­чен­ня із за­зна­че­но­го пра­ви­ла ста­нов­лять зе­мельні ділянки для садівництва, які мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся для за­кла­дан­ня бага­торічних пло­до­вих на­са­д­жень, ви­ро­щу­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких куль­тур, а також для зве­ден­ня необхідних бу­динків, гос­по­дарсь­ких спо­руд тощо.

За­ко­но­дав­ча тен­денція до роз­ши­рен­ня за­галь­них прав землевлас­ників та зем­ле­ко­ри­сту­вачів спо­стерігається щодо зе­мель­них ділянок для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства. Зо­кре­ма використан­ня зе­мель­них ділянок для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го господар­ства пе­ред­ба­чає за­до­во­лен­ня осо­би­стих по­треб шля­хом ви­роб­ництва, пе­ре­роб­ки і спо­жи­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, реалізацію її над­лишків та на­дан­ня по­слуг із ви­ко­ри­стан­ням майна осо­би­сто­го се­лянського гос­по­дар­ства, у тому числі й у сфері сільсь­ко­го зе­ле­но­го ту­ризму. З цією метою зем­ле­влас­ни­ки та зем­ле­ко­ри­сту­вачі зе­мель­них ділянок для ве­ден­ня осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства мають, окрім за­галь­них пра­во­вих мож­ли­во­стей, право:

-                 відкри­ва­ти ра­хун­ки в уста­но­вах банків та от­ри­му­ва­ти кре­ди­ти в уста­нов­ле­но­му за­ко­но­дав­ством по­ряд­ку;

-                 бути чле­на­ми кре­дит­ної спілки та ко­ри­сту­ва­ти­ся її по­слу­га­ми;

-                 от­ри­му­ва­ти в уста­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку тру­до­ву пенсію, а також інші види соціальної дер­жав­ної до­по­мо­ги та суб­сидії;

-                 на­да­ва­ти по­слу­ги з ви­ко­ри­стан­ня майна осо­би­сто­го се­лянсь­ко­го гос­по­дар­ства;

-                 от­ри­му­ва­ти до­радчі по­слу­ги;

-                 брати участь у кон­кур­сах сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ви­роб­ників для от­ри­ман­ня бюд­жет­ної підт­рим­ки відповідно до за­галь­но­дер­жав­них і регіональ­них про­грам;

-                 об'єдну­ва­ти­ся на доб­ровільних за­са­дах у ви­роб­ничі то­ва­ри­ства, асоціації, спілки з метою ко­ор­ди­нації своєї діяль­ності, на­дан­ня взаємо­допомоги та за­хи­сту спільних інте­ресів тощо відповідно до законодав­ства України;

-                 про­во­ди­ти в уста­нов­ле­но­му за­ко­ном по­ряд­ку зовнішньоеконо­мічну діяльність.

Відповідно до ста­тей 91, 96 ЗК України влас­ни­ки та ко­ри­сту­вачі зе­мель­них ділянок зобов'язані:

а)         за­без­пе­чу­ва­ти ви­ко­ри­стан­ня їх за цільо­вим при­зна­чен­ням;

б)         до­дер­жу­ва­ти­ся вимог за­ко­но­дав­ства про охо­ро­ну довкілля;

в)         своєчасно спла­чу­ва­ти зе­мель­ний по­да­ток;

г)         не по­ру­шу­ва­ти прав влас­ників суміжних зе­мель­них ділянок та зем­ле­ко­ри­сту­вачів;

ґ) підви­щу­ва­ти родючість ґрунтів та зберігати інші ко­ри­сні влас­тивості землі;

д)         своєчасно на­да­ва­ти відповідним ор­га­нам ви­ко­нав­чої влади та ор­га­нам місце­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня дані про стан і ви­ко­ри­стан­ня зе­мель та інших при­род­них ре­сурсів у по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му за­ко­ном;

е)         до­три­му­ва­ти­ся пра­вил доб­ро­сусідства та об­ме­жень, пов'яза­них

із         вста­нов­лен­ням зе­мель­них сервітутів та охо­рон­них зон;

є) зберігати гео­де­зичні знаки, про­ти­ерозійні спо­ру­ди, мережі зро­шувальних і осу­шу­валь­них си­стем.

Оби­ра­ю­чи зе­мель­ну ділянку того чи іншого цільо­во­го призначен­ня необхідно також вра­хо­ву­ва­ти, окрім за­галь­них, ще кон­кретні обо­в'язки, які по­ви­нен нести влас­ник чи ко­ри­сту­вач зе­мель­ної ділянки, ви­хо­дя­чи із цільо­во­го при­зна­чен­ня зе­мель­ної ділянки.

Зо­кре­ма ви­ко­ри­стан­ня зе­мель­ної ділянки для здійс­нен­ня товарно­го сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ництва відповідно до За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» пе­ред­ба­чає, що ва­ло­вий дохід за по­пе­редній звітний (по­дат­ко­вий) рік фізичної або юри­дич­ної особи неза­леж­но від форми влас­ності та гос­по­да­рю­ван­ня має пе­ре­ви­щу­ва­ти 75 відсотків за­галь­ної суми ва­ло­во­го до­хо­ду від опе­рацій з реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції влас­но­го ви­роб­ництва та про­дуктів її пе­ре­роб­ки, за на­яв­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких угідь (ріллі, сіно­жа­тей, па­со­вищ і ба­га­торічних на­са­д­жень тощо) та/або поголів'я сільськогос­подарських тва­рин у влас­ності, ко­ри­сту­ванні, в тому числі й на умо­вах орен­ди. Це об­ме­жен­ня не по­ши­рюється на осіб, які ве­дуть осо­би­сте се­лянське гос­по­дар­ство.

Ви­ще­ви­кла­дене свідчить про особ­ли­ве зна­чен­ня зе­мель сільсько­господарського при­зна­чен­ня для лю­ди­ни та дер­жа­ви, що і обу­мо­в­лює особ­ли­вий пра­во­вий режим їх ви­ко­ри­стан­ня.