3.2.Теоретичні питання

1. Види трудової діяльності людини. Показники м'язової працездатності людини. Чинники, від яких залежить їх кількісне значення, і методи його вимірювання.

2. Втома людини під час трудової діяльності. Чинники, які визначають швидкість розвитку втоми під час м'язової роботи.

3. Методи оцінки втоми і відновлення людини під час трудової діяльності.

4. Локалізація і матеріальна природа втоми людини під час трудової діяльності.

5. Загальні закономірності розвитку втоми і відновлення (правила Г.В. Фольборта і концепція активного відпочинку І.М.Сєченова). Значення цих закономірностей для прикладної фізіології, гігієни праці та клінічної медицини.

6. Механізми адаптації системи дихання до фізичної діяльності.

7. Механізми адаптації системи кровообігу до фізичної діяльності.

8. Адаптивні зміни в скелетних м’язах при тренуванні в спорті процесів м’язової витривалості та сили. Залежність між фізичним навантаженням й розвитком адаптації.

3.3.Практичні роботи

1. Оцінка швидкості рухових реакцій людини за допомогою лінійки

2. Вимірювання м'язової сили людини за допомогою ручного динамометра.

3. Дослідження впливу деяких чинників на швидкість розвитку втоми під час роботи на ергографі.

4.Зміст теми

Академік Г.В.Фольборт зазначив, що працездатність залежить від балансу двох процесів – витрат енергії та її відновлення, які різні у різних періодах фізичної діяльності. За сучасних умов це означає, що працездатність залежить від балансу між енергетичними потребами при фізичній діяльності та її енергетичним забезпеченням.

Оптимальні режими фізичного навантаження і відпочинку – одна з умов здорового способу життя, поліпшення стану здоров’я людини, бо фізичне навантаження супроводжується адаптацією вісцеральних систем організму (крові, кровообігу, дихання), які забезпечують киснем метаболічні процеси під час фізичної роботи.

Під час фізичної діяльності можна виділити 3 періоди: 1) період врацьовування, 2) період стійкого стану; 3) період втоми.

Ці періоди можна простежити на схемі ергограми.

Період впрацьовування характеризується поступовим збільшення працездатності на початку фізичної діяльності при переході до неї від стану спокою.

Період стійкого стану характеризується відносно сталою працездатністю під час фізичної діяльності.

Період втоми характеризується зменшенням працездатності в процесі фізичної діяльності.

Прямими показниками працездатності під час м’язової діяльності, які можна досліджувати у людини, є наступні: 1) сила скорочення м’язів; 2) швидкість скорочення; 3) витривалість (вимірюється часом утримання 50% від максимальної сили м’язів).

Зважаючи на те, що енергетичне забезпечення під час м’язової діяльності залежить від стану вісцеральних систем організму , перш за все, систем дихання і кровообігу, крові, що транспортують кисень до м’язових клітин, то визначення показників, що характеризують адаптацію цих систем до фізичного навантаження також важливе для оцінки періодів фізичної діяльності організму та його працездатності.

Основні закономірності процесів втоми і відновлення описані академіком Г.В.Фольбортом (1981), які І.П.Павлов назвав “правилами Фольборта”. Ці закономірності не втратили значення і в наш час, хоча отримали розвиток на молекулярному рівні.

Основні метаболічні системи, які здійснюють енергетичне забезпечення скорочення м’язів показані на схемі:

Основні теорії, що пояснюють механізми розвитку втоми, можна визначити наступним чином:

а )центральні механізми – втома як наслідок змін у ЦНС (процеси гальмування, порушення координації рухових функцій, зменшення кількості мотонейронів, які активуються, та зменшення ними частоти генерації ПД;

б) периферичні механізми - втома відбувається на клітинному рівні як наслідок нестачі АТФ, що синтезується у мітохондріях. Якщо центральні механізми можуть мати місце у нетренованих суб’єктів, то значні та максимальні фізичні навантаження призводять до розвитку втоми завдяки нестачі енергетичних ресурсів на клітинному рівні.

Функціональні обмеження у різних видах фізичного навантаження і його механізми подані у таблиці:

Тривалість та інтенсивність фізичного навантаження	Функціональні обмеження і його механізми
Інтенсивне < 30 с	Виснаження енергетичних ресурсів (КФ, АТФ)
Інтенсивне 0,5 – 10 хв.	Виснаження енергетичних ресурсів (КФ, АТФ), ацидоз, накопичення продуктів метаболізму, електрохімічні порушення
Мала інтенсивність < 90 хв.	Гіперемія, пошкодження м’язу
Мала інтенсивність > 90 хв.	Низький рівень глікогену у м’язах, гіпоглікемія, пошкодження м’язу, низький рівень глікогену у печінці, дегідратація, гіпертермія, електрохімічні порушення (дисбаланс електролітів), порушення у ЦНС і системі кровообігу.
	Примітка: надмірне фізичне навантаження призводить до пошкодження м’язів і сполучної тканини, що супроводжується запаленням і появою цитокінів (гістаміну, кінінів, простагландину), що призводить до виникнення болю через 24 - 48 годин.