1820 Х років відбулось чергове загострення російсько турець

ких відносин, що в 1828 р. призвело до нової російсько турець

кої війни. Російська імперія у цій війні намагалась розширити

свої володіння на Кавказі, а також посилити свій вплив на Бал

канах. Османська імперія сподівалась повернути втрачені у по

передніх війнах землі, зокрема і Північне Причорномор’я.

Бойові дії почались у квітні 1828 р. і велись на Балканах,

у Закавказзі та на Чорному морі. Україна в цій війні виступала

як прифронтова смуга та головна база поповнення матеріальних

та людських ресурсів для російської армії. Влітку 1829 р. росій

ські війська здобули Адріанополь і зупинились за 60 км від

Стамбула. Туреччина одразу ж пішла на мирні переговори, і

2 вересня 1829 р. було укладено Адріанопольський мир, за

яким: до Російської імперії відійшло гирло Дунаю та чорномор

ське узбережжя Кавказу, російський флот отримав право віль

ного проходу через чорноморські протоки, Туреччина визнала

автономію Дунайських князівств та Сербії. Для України це оз

начало остаточне усунення загрози турецького вторгнення та

118

створило сприятливу економічну кон’юнктуру внаслідок полег

шення торговельного сполучення через чорноморські протоки.

Під час цієї війни відбулось також повернення частини задунай

ських козаків на територію України.

Українські землі під владою

Австрійської імперії

(кінець XVIII — перша половина XIX ст.)

Адміністративний устрій. Чисельність та етнічний склад на!

селення. До складу Австрійської імперії в XVI ст. потрапило За

карпаття, а внаслідок поділів Речі Посполитої — Галичина. У

1774 р. Австрія також анексувала у Молдавії Буковину. Таким

чином, під владою Австрії опинилась значна частина Західної

України. На цих землях проживало близько 2 млн українців та

понад 0,5 млн представників інших національностей. У Галичи

ні найбільшою національною меншиною були поляки (понад

20 % населення), в Закарпатті — угорці (26 %), на Буковині —

румуни (до 30 %). Також в регіоні проживало багато євреїв

(10–15 % населення).

Галичина та Буковина були об’єднані в Галицьке намісниц

тво (так зване королівство Галіції та Лодомерії) з центром

у Львові. Галицьке намісництво поділялось на 6 округів, а з

1786 р. — на 18. Округи поділялись на дистрикти, яких було 59.

Галицьке намісництво очолював призначуваний з Відня губер

натор (спочатку — це були виключно австрійці), а Закарпат

тя — наджупан (як правило, належав до угорської аристо

кратії). На місцях адміністративні та судово поліцейські фун

кції зберегло за собою місцеве панство, а після реформ

Йосифа ІІ — ці функції частково перейшли до призначуваних

державою чиновників (мандаторів). Райони (жупи), на які поді

лялось Закарпаття, управлялись спеціальними чиновниками

(жупанами). В містах самоврядування продовжували здійсню

вати магістрати, але їх склад призначав уряд. Органом крайово

го самоуправління в Галичині був Становий сейм, а в Закарпат

ті — комітатські збори.

119

Реформи Марії!Терезії та Йосифа ІІ. В Австрійській імперії

у другій половині XVIII ст. правили Марія Терезія (1740–1780)

та Йосиф ІІ (1780–1790). Вони проводили політику освіченого

абсолютизму, суть якої полягала у ліквідації найодіозніших пе

режитків феодалізму, гуманізації законодавства, покращання

становища підданих (насамперед у сфері освіти й культури).

Австрійська влада, як європейська, у принципі не чинила пе

решкод для розвитку мов та культур тих народів, що прожива

ли в Австрійській імперії. Керуючись принципом раціональнос

ті, австрійських правителів більше цікавило не те, якою мовою

спілкуються їх піддані, а те, як сприяти ефективному розвитку

економіки у приєднаних землях задля отримання максималь

ного матеріального зиску від володіння ними.

Марія Терезія, а згодом і її син Йосиф ІІ, приділили чимало

уваги розвитку сільського господарства. Було проведено держав

ну перевірку та оцінку наявного земельного фонду. Оскільки

основними виробниками сільськогосподарської продукції були

кріпосні селяни, то імператриця провела ряд реформ задля по

ліпшення їхнього становища. Патентом від 1772 р. було проведе

но впорядкування феодальних повинностей та запроваджено

єдиний поземельний податок у грошовій формі (1775). Водночас

у 1775 р. був виданий патент, яким уряд зобов’язував феодалів

гуманно поводитися зі своїми кріпаками і не вимагати від них

повинностей більше, ніж встановлено інвентарями 1772 р.

Проводилась протекційна політика щодо торгівлі та промис

ловості, були ліквідовані внутрішні митниці та зміцнена грошо

ва одиниця з одночасною забороною використовувати для розра

хунків інші грошові знаки. Все це сприяло розвитку промисло

вості та торгівлі і прискорило їх перехід на капіталістичні

рейки. На західноукраїнських землях почала активно розвива

тись як внутрішня, так і зовнішня (зокрема транзитна) торгів

ля, зростала чисельність мануфактур.

На всю територію Австрійської імперії поширювалася чин

ність австрійських законів, що сприяло подоланню зловживань

у судочинстві. Була проведена реформа кримінального права.

Новий звід кримінального права (“Терезіана”), прийнятий у

1768 р., передбачав обмеження застосування тілесних покарань.

Греко католицьке духовенство зрівняли у правах з римо като

лицьким і заборонили перешкоджати у відбуванні релігійних пот

120

реб віруючими Греко Католицької церкви. Задля підвищення ос

вітнього рівня уніатського духовенства були засновані греко като

лицькі семінарії в 1774 р. у Відні (Барбарерум) та в Сучаві.

У 1774 р. було проведено освітню реформу. Утворилися три

типи шкіл: однокласні (“парафіяльні”), у яких викладання здій

снювалось національними мовами; трикласні (“тривіальні”),

у яких викладали як мовами місцевих національностей, так і ні

мецькою; чотирикласні (“нормальні”), у яких викладали ні

мецькою. З 1777 р. навчання у початковій школі було повністю

переведене на рідну мову кожної національної меншини імперії.

Політика Марії Терезії була продовжена її сином Йоси

фом ІІ. Він поглибив і розвинув реформи своєї матері, надавши

їм більшого радикалізму.

Патентом від 1781 р. Йосиф ІІ (для Галичини — патентом від