Суспільно!політичні рухи в Західній Україні в першій поло!

вині XIX ст. В останній чверті XVIII ст. в Західній Україні почи

нається українське національне відродження, головними осе

редками якого стали Ужгород та Львів, а основною силою греко

католицьке духовенство. В Ужгороді в цей період функціонувала

нормальна школа, яка готувала викладачів і священиків, а

єпископську кафедру Греко Католицької церкви у Закарпатті

очолював свідомий українець А. Бачинський, який надавав мо

ральну та матеріальну підтримку розвитку української освіти і

культури. Тому в Ужгороді сформувалась група українських

культурних діячів (І. Базилевич, М. Лучкай, В. Довгович,

І. Фогорашій, Ю. Гуца Венелін та ін.). Львів також став у цей

період визнаним культурним центром регіону. Це було обумов

лено відкриттям у Львові в 1784 р. греко католицької духовної

124

семінарії та модернізацією місцевого університету. У ньому

викладали вчені просвітники (П. Лодій, І. Мартинович, М. Ку

ральт та ін.), які сприяли пробудженню національної самосвідо

мості українців. Проте наступ реакції з кінця XVIII ст. призвів

до придушення свободи слова та переслідування передових дія

чів культури. У 1809 р. був закритий Руський інститут у Льво

ві. На Закарпатті посилився наступ угорської культури, а в сис

темі освіти і культури цілої імперії посилилась германізація.

Тому на початку XIX ст. чимало діячів української культури

з Закарпаття та Львова емігрували за межі Австрійської імпе

рії, і це призвело до занепаду осередків українського національ

но культурного відродження в Ужгороді та Львові. Але процес

відродження української культури в західноукраїнських зем

лях не припинився.

Із відновленням у 1808 р. Галицької митрополії центр укра

їнського національно культурного відродження перемістився

до Перемишля, який став резиденцією галицьких митрополи

тів, і тому в цьому місті зосередились представники уніатського

духовенства та діяли духовні навчальні заклади. На початку

XIX ст. В місті діяв так званий Перемишльський гурток, голов

ними ідейними лідерами якого були греко католицький єпис

коп, а згодом митрополит Михайло Левицький та його поміч

ник у шкільних справах Іван Могильницький. Перемишль

ський гурток зосереджував свої зусилля навколо розвитку

освіти, вивчав вітчизняну історію, фольклор та займався видав

ничою справою. У 1830 р. зусиллями членів Перемишльського

гуртка було видано першу граматику української мови.

Не припинився розвиток української культури і на Закар

патті. Зокрема, О. Духнович у 1847 р. видав першу на Закарпат

ті українську абетку та ряд підручників для українських шкіл.

А вірш Духновича “Я русин був, є і буду” став гімном закарпат

ських українців. М. Лучкай, І. Кутка та В. Довгович видали ук

раїнською мовою “Катехізис”, що сприяло розвитку богослу

жіння українською мовою.

З 1830 х років центр українського національно культурного

відродження в західноукраїнських землях знову і відтепер оста

точно переміщається до Львова. У 30 х роках XIX ст. в Галичи

ні сформувалась група освіченого українського греко католиць

кого духовенства, яка виявила потяг до свого національного ко

125

ріння. Представники молодшого покоління цієї соціальної гру

пи Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький,

які були студентами греко католицької семінарії у Львові та

львівського університету, в 1833 р. утворили гурток, який су

часники назвали “Руська трійця”. Представники цього гуртка

поставили собі за мету відродити українську мову, сприяти осві

ті українців та поверненню їм знань про національну історію

задля підвищення свідомості. Для цього вони їздили по селах і

збирали український фольклор. У 1833 р. членами “Руської

трійці” створена рукописна збірка власної поезії “Син Русі”. У