Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Чуткий Іст Укр.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Наступ Денікіна та його розгром

А. І. Денікін (Дейнеко) — українець за походженням, але

цілковито русифікувався і став ярим російським шовіністом.

Зробив військову кар’єру у складі російської армії і в період

Першої світової війни став генерал лейтенантом. Із самого по

чатку революції виступив проти радянської влади та намагався

відродити небільшовицьку Росію у кордонах 1917 р., тобто був

проти надання незалежності Україні.

31 березня 1918 р. він очолив Добровольчу армію. 8 січня

1919 р. Денікін та ще один лідер Білого руху, керівник Донської

армії Краснов підписали угоду про об’єднання своїх військ в

єдину армію — Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР). Після смерті

Краснова Денікін став одноосібним командувачем цих сил.

Початок 1919 р. — денікінці захопили Північний Кавказ та

Крим, у квітні–травні 1919 р. — Донбас. Із середини травня по

237

чався наступ військ Денікіна на Слобідську та Південну Украї

ну. 25 червня 1919 р. денікінці вступили до Харкова, а 28 чер

вня — до Катеринослава. До вересня 1919 р. денікінці захопили

майже всю Україну.

На окупованих українських землях Денікін відновив дорево

люційні порядки. Всі посади займали росіяни. Поміщикам були

повернуті відібрані у них землі та інша власність, а селян зо

бов’язали працювати на поміщиків і ще здавати зерно представ

никам денікінської влади. У більшості населених пунктів був

запроваджений воєнний стан. Заборонялися освіта та видавни

ча справа українською мовою, переслідувались українські полі

тичні партії та інші громадські об’єднання, натомість віднови

лася русифікація. Активно діяла таємна поліція, яка вишуку

вала невдоволених. Проводилися єврейські погроми. На

підприємствах зросла тривалість робочого дня, зменшилася

зарплата, заборонялися страйки та профспілки. Усе це призве

ло до швидкого розчарування абсолютної більшості населення

у політиці Денікіна, і тому населення України починає бороть

бу вже проти нової, денікінської влади.

Головною її силою знову були селянські повстанські загони.

Більшість отаманів в Україні майже одразу виступила проти бі

лих. Запеклу боротьбу з ними вів Зелений, який загинув в одно

му з боїв з денікінцями восени 1919 р., а також Махно. 5 серпня

1919 Р. Махно видав наказ про створення підпорядкованої йому

Революційної повстанської армії України (махновців). Невдовзі

вона нараховувала понад 40 тис. піхотинців та 10 тис. кавале

ристів. На її озброєнні було до 1 тис. кулеметів, які Махно пер

шим почав ставити на легкі вози (тачанки), а також 20 гармат.

Центром махновського руху стало м. Гуляйполе на Катерино

славщині. Армія Махна здійснювала постійні рейди тилами де

нікінських військ, чим завдавала їм дошкульних ударів і зму

шувала перекидати з фронту частини на боротьбу з повстанця

ми. Усе це послаблювало наступ білих на Москву.

Наприкінці жовтня 1919 р. війська Денікіна були розбиті

Червоною армією під Кромами, Воронежем і Орлом та почали

відступати. У листопаді радянські війська вибили денікінців

з Харківщини і Чернігівщини. 12 грудня було звільнено Хар

ків, 16 грудня Київ, 30 грудня Катеринослав, 29 січня 1920 р.

Херсон, а 30 січня 1920 р. Миколаїв. У січні 1920 р. Червона ар

238

мія захопила Донбас, 7 лютого — Одесу, а в березні 1920 р. —

Новоросійськ. Денікін залишив армію та емігрував. Доброволь

ча армія закріпилась у Криму, її очолив Врангель.

Боротьба за владу в Україні

у 1920–1921 рр.

Наприкінці 1919 р. Петлюра втратив останні ілюзії щодо

можливості самостійно вибороти незалежність України і поси

лив пошуки союзника у цій справі. Він зробив ставку на Поль

щу. Після тривалих переговорів 21 квітня 1920 р. у Варшаві

між Директорією УНР та Польщею був укладений Варшав!

ський договір, за яким: 1) Польща визнає Директорію УНР

єдиною законною владою в Україні; 2) українсько польський

кордон встановлюється по р. Збруч і Горинь; 3) Польща зо

бов’язувалася не укладати міжнародних угод, спрямованих

проти УНР; 4) гарантувалися національно культурні права ук

раїнців в Польщі та поляків в Україні; 5) УНР зобов’язувалась

ввести спільну з Польщею валюту; 6) залізниці в Україні та ук

раїнські збройні сили переходили під контроль Польщі;