7) Польща здійснювала озброєння українського війська. Вар

шавська угода доповнювалася таємною військовою конвенцією

від 24 квітня 1920 р., відповідно до якої: 1) Польща починає

війну проти більшовиків в Україні; 2) воєнні дії на Правобе

режній Україні повинні відбуватися під польським команду

ванням; 3) український уряд зобов’язувався утримувати поль

ські війська в Україні.

Наслідком Варшавської угоди стало те, що 25 квітня поль

ські (20 тис.) та українські (15 тис.) війська форсували р. Збруч

і почали блискавичний наступ у глиб контрольованої більшо

виками території України. Вже до кінця квітня від більшови

ків було звільнено значну частину Правобережної України, а

6 травня — Київ. Мета поляків — захопити Правобережну Ук

раїну, частину Білорусі і знищення тут радянських військ —

була досягнута, і вони припинили активні бойові дії. Цим ско

ристалася Радянська Росія, яка перекинула на радянсько

польський фронт 40 тис. добірного війська (І Кінна армія, 25 та

Чапаєвська дивізія та ін.) і передала командування О. Єгорову.

239

5 червня Червона армія прорвала фронт і 12 червня захопила

Київ. 17 червня червоні зайняли Вінницю, 19 червня — Жме

ринку, 9 липня — Проскурів (нині — Хмельницький), а до се

редини липня — всю Україну до р. Збруч. Наприкінці червня

почався наступ Червоної армії під керівництвом М. Тухачев

ського також і в Білорусі. В липні була захоплена Галичина:

26 липня взято Тернопіль, але більшовикам не вдалося взяти

Львів. 18 серпня 1920 р. армія УНР відійшла за Дністер. Краї

ни Антанти, налякані успіхами більшовиків, звернулись

12 липня 1920 р. до Радянської Росії з вимогою припинити нас

туп (“нота Керзона”) і встановити радянсько польський кордон

по запропонованій міністром закордонних справ Англії Керзо

ном демаркаційній лінії (“лінія Керзона”), яка приблизно збі

галася з етнічним кордоном розселення українців та поляків.

Але радянський уряд, впевнений у подальшому успіху наступу

своїх військ, відкинув цю пропозицію. 23 липня Троцький на

казав військам Західного та Південно Західного фронтів розви

вати наступ на Варшаву та Львів. У Західній Україні більшови

ки одразу ж вдалися до своєї традиційної тактики — створення

маріонеткових соціалістичних урядів і 1 серпня проголосили

Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку. На початку

серпня 1920 р. радянські війська вступили у Польщу і підій

шли до Варшави. У Любліні було проголошено створення Поль

ської Радянської Соціалістичної Республіки. Проте на цьому

успіхи Червоної армії припинились. Поляки, не бажаючи втра

чати незалежність, масово піднялись на визвольну війну, а Ан

танта надала Польщі значні поставки військової техніки, зброї

та боєприпасів. Натомість більшовицькі війська діяли на тери

торії з вороже налаштованим щодо них населенням, були вис

нажені і мали розтягнуті комунікації. 14 серпня під Варшавою

польські війська завдали Червоній армії поразки і перейшли

в контрнаступ по всьому фронту. До кінця серпня поляки від

кинули Червону армію за Західний Буг, а у вересні досягли лі

нії Житомир–Бердичів. У середині вересня цей наступ підтри

мала також армія УНР, яка форсувала Дністер і 19 вересня

звільнила Тернопіль, а 27 вересня — Проскурів. Лише напри

кінці вересня Червона армія нарешті спромоглась зупинити

контрнаступ поляків і навіть змогла дещо потіснити їх. Але

обидві сторони були виснажені і не мали сил продовжувати вій

240

ну. Тому 12 жовтня бойові дії припинились. 9 листопада

1920 р. було укладене радянсько польське перемир’я, а 18 бе

резня 1921 р. — Ризький мир, за яким Польща визнавала

УСРР, припиняла бойові дії, розривала відносини з УНР і ану

лювала Варшавський договір 1920 р., радянсько польський

кордон встановлювався по р. Збруч. Таким чином, Польща до

моглась своєї мети, і тому припинила підтримку Директорії.

Проте війська Директорії УНР самостійно продовжили бо

ротьбу. В листопаді вони тримали оборону проти наступу пере

важаючих більшовицьких сил по лінії Дністер–Бар–Волковин

ці. 11 листопада війська УНР зробили останню спробу контр

наступу, намагаючись оволодіти Жмеринкою та Вінницею, але

19–20 листопада були розбиті і 21 листопада 1920 р. змушені бу

ли відступити за р. Збруч на польську територію, де були інтер

новані.

Проте боротьба за Україну ще не припинилась. Українська

військова старшина зібрала у таборах для інтернованих осіб на

території Польщі бійців армії УНР, які бажали продовжити бо

ротьбу за незалежність України. З них була створена ударна

група, яка наприкінці 1921 р. вирушила у рейд радянськими

тилами, розраховуючи підняти антибільшовицьке повстання

в Україні та звільнити її від більшовиків. Це був Другий Зимо!

вий похід військ УНР. Він тривав з жовтня до листопада 1921 р.

Сформовані з вояків армії УНР Подільська і Волинська групи

перейшли з Галичини на Волинь і рушили на Схід. Волинська

група під керівництвом Ю. Тютюнника прорвала радянську

оборону і заглибилась на територію України та захопила ряд

міст, зокрема Коростень. Але 17 листопада ця група потрапила

в оточення під с. Малі Міньки. В бою загинули 400 вояків, 100

вирвались з оточення, а 500 потрапили в полон і 359 із них, які

відмовилися визнати радянську владу, розстріляли біля с. Ба

зар. Подільська група також невдовзі припинила свою діяль

ність. Так закінчились Визвольні змагання 1917–1921 рр. —

Україна не змогла зберегти незалежність і була захоплена біль

шовиками. Проте українці продовжували розрізнену боротьбу

проти більшовицької влади і окремі осередки опору протрима

лись до 1925 р. (наприклад, так звана Холодноярська Республі

ка на Черкащині).

241