29.Роль неотенізації(педоморфозу) в еволюції людини.

Перш за все, варто сказати, що неотенізації в житті людини, в класичному розумінні цього терміну не існує, адже, в онтогенезі людини не має личинкової стадії, тому відповідно і розмноження в ній не відбувається.Тому, мається на увазі збереження ознак , характерних для ранній стадій онтогенезу , в дорослій стані.

Явище описане Л.Больком в 1926 р. під назвою "фетализация" - збереження у дорослих організмів окремих ознак ембріональних стадій,феталізованих ознак у сучасної людини; до них відносяться, зокрема, загальні пропорції черепа з характерним куполоподібним зведенням і переважанням мозкової коробки над щелепним апаратом ,що характерно для ембріональної стадії роду Ноmo, а також деякі інші особливості (форма вушної раковини, характер волосяного покриву). Серед цих ознак пристосовне значення має, ймовірно, лише фетализация загальних пропорцій черепа, яка створила у предків людини передумови, необхідні для вміщення і захисту головного мозку при прогресуючому збільшенні його розмірів. Феталізация інших ознак могла розвинутися корелятивно.

Ще один приклад педоморфозу – це здатність людини, будучи дорослою, гратися і навчатись якимось навим можливостям, що не характерно для поведінки дорослих особин тварин.

30.Сучасне формулювання біогенетичного закону.

Вперше сформульоване Геккелем - онтогенез є стисле і скорочене повторення ходу філогенезу, не має універсального характеру і реально спостерігається лише як приватний, хоча і достатньо широко поширений випадок співвідношень індивідуального і філогенетичного розвитку - тільки для окремих органів за умови їх еволюційних перетворень за способом анаболії, тобто зміни кінцевих стадій онтогенезу, тільки на тих стадіях онтогенезу, які не піддалися ценогенезам або филембриогенезам, зберігається схожість із станом відповідних стадій онтогенезу предків. Тому, таке повторення предкового стану - рекапітуляція - може зберігатися тільки для окремих ембріональних структур або процесів, але не для всього організму в цілому, як вважав Е.Геккель, а також рекапітуляція цілих стадій розвитку філогенезу для всього організму, яку постулював "основний біогенетичний закон" Е.Геккеля, украй маловірогідна

31 У чому полягає незворотність еволюційного процесу?

Правило незворотності еволюції (Л. Долло, 1893) свідчить, що еволюція — процес незворотний і організм не може повернутися до колишнього стану, вже здійсненого у ряді його предків. Так, якщо в еволюції наземних хребетних на якомусь етапі від примітивних амфібії виникли рептилії, то рептилії, як би не йшла далі еволюція, не можуть знов дати початок амфібіям. Повернувшись в простори Світового океану, рептилії (іхтіозаври) і ссавці (кити) ніколи не стають рибами. Можна сказати, що якщо якась група організмів в процесі еволюції знов «повертається» в адаптивну зону існування її предків, то пристосування до цієї зони у групи, що «повернулася», буде неминуче іншим.

Правило безповоротності еволюції у наш час отримало істотне уточнення. Успіхи генетики дозволяють говорити про можливість повторного виникнення ознак на основі зворотних мутацій. Але визнання зворотності окремих ознак у філогенезі — зовсім не визнання зворотності еволюційного процесу в цілому; до вторинної появи данної ознаки ,але не фенотипа вцілому .

Зворотна мутація за ознакою може привести до повторного виникнення даного аллеля, але не генотипу вцілому; до вторинної появи даної ознаки, але не фенотипа в цілому. Статистично ймовірно повторне виникнення мутацій, але статистично неймовірно повторне винекнення комплексів і цілих фенотипів.