23. Поява неоантропів та їх розселення по Землі.

Неоантроп – людина сучасного виду Homo sapiens. Найдревнішими неоантропами традиційно вважають кроманьйонців. Кроманьйонці вже відповідали антропологічному типу сучасної людини, відрізняючись лише менш високим склепінням черепа, сильніше розвиненою зубною системою тощо. Вважається, що неоантропи могли існувати ще 40-50тис. років назад, проте достовірні знахідки датуються часом в 38-40тис. років.

Об’єм черепної коробки в порівнянні з палеоантропами не збільшився – 1500см³. Основні морфологічні зміни відбулись в структурі мозку та черепу, особливо в лицьовому відділі – відносно зменшились щелепи, утворився підборідний виступ, збільшилась висота черепного склепіння, редукувався надочний валик.

Існує кілька теорій виникнення неоантропів. Згідно з теорією «пресапієнса», неоантропи походять від так званого «пресапієнса», який ніколи не мав таких характерних рис архантропів і палеоантропів, як надочний валик і низьке черепне склепіння тощо. Інша теорія – теорія послідовних стадій антропогенезу, згідно з якою, еволюція гомінід йшла від протоантропів до неоантропів через стадії палео- та архантропів, з досягенням на кожній стадії нового рівня гомінізації і культури. Тобто неоантропи, по цій теорії, виникли від палеоантропів.

Шляхом аналізу мітохондріальної ДНК встановлено, що заселення Європи відбувалось двома потоками – 1) 30-35тис.рр.тому – з Північної Азії; 2) 25тис.рр.тому – з Передньої Азії.

В Новий Світ (Америку) неоантропи потрапили близько 25-30 тис.рр.назад. Близько 39тис.рр.тому протоєвропейці потрапили в Північну Євразію з Середнього Сходу.

24.Поясніть у чому сутність концепції переривчастої рівноваги.

Синонім – пунктуалізм. Вважають особливим чинником макроеволюції так званий видовий добір, добір за ознаками одноманітними в межах даного виду, але що розрізняється у близьких конкуруючих видів. При цьому види як би уподібнюються окремим особинам, час їх існування - життя особини, а диференційоване вимирання (обумовлене видовим відбором) - диференційованій загибелі особин. Слабкі сторони концепції: добір як імовірнісний чинник ефективний лише при великій вибірці; при малій вибірці (менше 50 одиниць при коефіцієнті відбору 0,01;) на перший план виходить вплив випадкових чинників. До того ж, якби видовий добір як такий був реальний, він приводив би лише до украй повільних еволюційних перетворень, оскільки матеріалом для нього є найбільш стійкі видові ознаки.

25.Поясніть у чому сутність редукційної концепції макроеволюції.

Д.Сімпсон, Б.Ренш, Э.Майр. В основі редукційної концепції лежить поняття макроеволюції, як такої, що не має власних змін , а редукується до мікроеволюційних змін, тільки узагальнює їх. Згідно цієї концепції немає ніяких особливих чинників макроеволюції , що відрізняються від мікроеволюційних. Всі явища, процеси, закономірності макроеволюції повністю зводяться до мікроеволюційних змін, які обумовлені дією елементарних еволюційних механізмів у межах популяції. Редукціонна концепція цілком задовільно пояснює такі макроеволюційні характеристики: езалежна еволюція ознак, мозаїчна еволюція, адаптивна радіація, безповоротність еволюції цілісних організмів і можливість часткової реверсії окремих ознак.Проте, ряд найважливіших загальних закономірностей макроеволюції не піддається поясненню на основі редукціоністичного підходу,в основному відноситься до явищ, пов'язаних із спрямованістю макроеволюції : пульсуючих темпів, направленого характеру і морфофізіологічного прогесу,стійкі тенденції еволюційних перетворень у філетичних лініях, еволюційні паралелізми.