18. Особливості еволюції архантропів.

Архантроп ( archios – древній, anthropos – людина ) відноситься до 1-го надвиду (комплексу видів) Homo erectus, що розвивався однією з гілок на багатому видами стовбурі австралопітека і являє собою проміжну форму між останнім та Homo sapiens. Період існування ~ 2 млн – 140 тис. років тому. Зовнішньо загалом були схожі на сучасну людину і відрізняються за рядом суттєвих особливостей: відсутність справжнього підборіддя, сильно розвинений надбрівний валик, низький і покатий лоб та приплюснутий ніс. Маса мозку 800-1000г, що перевищує масу Homo habilis і наздоганяє масу мозку сучасної людини – 1300г. Ріст варіював у значних межах через різні кліматичні умови Ойкумени, а також через наявність значного статевого диморфізму( різні розміри зубів чоловічих та жіночих черепів,…).

У архантропів за складеними уявленнями були розвинуті засоби праці (рубила, чопери), за рахунок чого полювали та розводили вогнища. Спостерігався й канібалізм. Суворий спосіб життя призвів до жорсткого індивідуального відбору( дитяча й молодіжна смертність була дуже високою). Трудова діяльність та стадний спосіб життя призвів до подальшого розвитку головного мозку. Через це вони вже були наділені даром мови( рубіконом цього явища вважається маса мозку ~ 750,00 г ). Усе це було прогресивними кроками до виділення людини із світу органічної природи.

Внаслідок освоєння таких принципових адаптацій, як використання вогню й засобів праці, у майбутньому призвело до вибуху формоутворення ( не менше 9 підвидів) комплексу форм Homo erectus. Ці прогресивні, в цілому форми розселилися по теплих регіонах Африки, Європи та Азії. Одначе основним перспективним напрямком еволюції було продовження збільшення розмірів головного мозку, розвиток засобів праці та використання вогню, та розвиток соціального способу життя. Однак все ж ще еволюція направлялася біологічними факторами, що включали природній добір, пов`язамий із внутрішньовидовою боротьбою за існування.

Після періоду максимального розвитку 600 – 400 тис. р. назад, ці форми зникають даючи початок навим групам – палеоантропам та неоантропам.

19. Особливості еволюції протоантропів.

Протоантропи були представлені австралопітеками, що існували в пізньому плейстоцені ( 5.5 – 1 млн. років тому ) . Австралопітеки створили кістяну і галечну олдовайську культуру. Найбільш суттєві морфологічні перетворення на даному етапі гомінізації відбувалися в склелеті і мускулатурі задніх кінцівок. Ці зміни були пов’язані з преходом до постійного прямоходіння. З людиною їх зріднює слабкий розвиток щелеп, відсутність крупних кликів, розвиток кисті хватального типу з розвиненим великим пальцем, опорна стопа. Головний мозок крупний (500—600 см³) . Австралопітеки були всеїдні , при нападі використовували кості тварин, палки, каміння , можливо вже могли їх обробляти. Декотрі вчені виділяють австралопітеків в окреме сімейство , інші включають останніх в сімейство гомінід. Серед африканських австралопітеків розпізняють 2 роди – парантропи і самих австралопітеків. Серед якихось видів цих істот почалося освоєння вогню.