36. У чому полягає явище адаптивного компромісу

Це явище свідчить про те, що живий організм, не може біти ідеально адаптованим до всіх умов зовнішнього середовища. А може бути середньо до більшості умов (генералісти), або дуже гарно до чогось конкретного (спеціалісти). Так генералісти є дуже лабільними при зміні умов, але гірше пристосовані до умов зазвичай. Спеціалісти – це види, які здатні використовувати тільки порівняно обмежений набір ресурсів середовища, – наприклад, або харчуватися тільки рослиною одного вигляду. Генералісти – види, які можуть використовувати набагато ширший набір ресурсів. Таким чином, наприклад, вид Кайра, має проміжний фенотип компромісний для пересування у 2 різних типах середовища. Спеціалізація проходить за рахунок змін та модифікацій зубів чи лап. Характерне явище гіперморфозу – тип філогенетичного розвитку, що веде до порушення відносин організму з навколишнім середовищем, внаслідок гіпертрофії окремих органів (наприклад ікла у викопного шаблезубого тигра – махайрода, або роги у гігантського оленя).

37. У чому полягає явище необмеженого прогресу?

Необмеженій прогрес – найбільш загальна форма прогресу. Його зміст складає обєктивно здійснений в умовах Землі розвиток від найпростіших живих організмів до людського суспільства.

Прерхід найпростіших істот до савців шляхом довгого ряду еволюційних змін вказує на те, що в загальних рисах необмежений прогрес – є безперечним фактом.

Виділяють наступні критерії необмеженого прогресу:

1. Збільшення відносної незалежності від колишніх умов існування.

2. Освоєння різноманітніших умов проживання.

3. Підвищення рівня виживання особин.

4. Вдосконалення інформаційних зв'язків.

5. Автономізація онтогенезу.

Головна причина «застою» групи на шляху необмеженого прогресу – набуття вузькоспеціалізованих ознак. Просування по шляху необмеженого прогресу Пов’язано не лише з морфофізіологічними змінами осіб, а й змінами структур популяцій.

38. У чому проявляється спрямованість еволюційного процесу? Чим вона зумовлена?

– закономірне проявлення в макрофілогенезі деяких загальних тенденцій, що певним чином і організовують еволюційний процес. Але треба одразу зазначити, що поняття направленості еволюції, не говорить про те що з будь-чого може утворитися будь-що. Якщо говорити про розвиток на основі певних «внутрішніх законів», можна привести багато прикладі прямолінійності характеру еволюції: наприклад – від 5 –палого предка коня можна провести пряму лінію, що ззовні ні би виражає реалізацію «внутрішньої закономірності» втрати пальців ноги. Але адаптації, що справляють враження спрямованості, пояснюються впливом природного добору. Саме добір спрямовував еволюцію по певному руслу.

Треба сказати про існування тих чи інших еволюційних заборон. Приклад – у червоподібної істоти не має передумов для розвитку крил. А у ссавців – є (рухливість скелета та шкіри)Таким чином мінливість ознак і властивостей у будь-якого вида організмів завжди обмежена. Виражає систему заборон закон гомологічності рядів: види і роди , генетично близькі, характеризуються схожими рядами спадкової мінливості з тако. Правильністю, що знаючи ряд форм в межах 1 виду, можна передбачити наявність паралельних форм у інших видів і родів. Такі подібні ряди спадкової мінливості є свого роду еволюційними каналами, що обмежують, нібито каналізують еволюцію.

Чим вищий ранг таксона, тим нижчий ряд заборон прикл. – ссавці займають усі існуючі адаптивні зони, тоді як окремі ряди в процесі спеціалізації набули багаточисленні системи заборон, що перешкоджають проникненню в ту чи ін. зони (китоподібні – систему заборон життя на суші) Т.ч. в основі направленості еволюції – з одного боку – спрямована дія природного добору, а з ін – система заборон