45. Чим відрізняється еволюція статей у людини?

Біологічна стать - це морфофункціональная характеристика організму, що включає всі його специфічної репродуктивної особливості й властивості, по яких можна відрізнити самців від самок. Біологічна стать заснована на генах, що визначають статеве диференціювання організму, статевих хромосомах, гонадах (полових залозах), статевих гормонах. До біологічних характеристик відносять також статевий диморфізм нейроанатомічних структур мозку. Класичними ембріогенетичними дослідженнями встановлені два правила визначення статі в ссавців. Перше(Жост) на основі експериментів по видаленню зачатка майбутніх гонад (гонадний валик) у ранніх ембріонів кроликів: видалення валиків до формування гонади приводило до розвитку всіх ембріонів як самок. "Спеціалізація гонад, що розвиваються у тестис або яєчник визначає наступну статеву диференціацію ембріона". Друге правило: "Y-хромосома несе генетичну інформацію, необхідну для детермінації статі в самців". Механізм визначення називають генетичним (GSD) і протиставляють іншому, заснованому на контролюючій ролі факторів зовнішнього середовища (ESD) або співвідношенню статевих хромосом і аутосом (CSD). У більшості організмів стать визначається повністю або частково генами, розташованими в хромосомах клітинного ядра. Однак у більшості організмів цитоплазматичне спадкування відбувається практично цілком від матері(феномен цитоплазматической несумісності).  Еволюційна теорія статей:1.кологічне правило (В оптимальних умовах середовища, коли немає необхідності у високій еволюційній пластичності, падає народжуваність (одночасно й смертність) хлопчиків і різниця між чоловічою й жіночою статтю. В екстремальні ж умовах, мінливого середовища, коли для швидкої адаптації потрібно висока еволюційна пластичність, ідуть зворотні процеси).2.Онтогенетичне правило(“Якщо по якій-небудь ознаці існує популяційно статевий диморфізм, то в онтогенезі ця ознака міняється, як правило, від жіночої форми до чоловічого”.)3.Філогенетичне правило(так само генотиповий диморфізм).

46. Чим відрізняється еволюція шляхом ін адаптації і евадаптації?

Інадаптація – інадаптивна спеціалізація, напрямок еволюції, при якому пристосування до будь-яких умов середовища веде до виникненню внутрішніх протиріч всередині організму, заважаючи подальшому вдосконаленню нових пристосувань. Вперше описав Ковалевський(1873) на прикладі філогенетичного перетворення кінцівок парнокопитних ссавців: внаслідок пристосування до швидкого бігу відбулася бокових пальців, у деяких форм(Entelodon) редукція йшла швидше, ніж перебудови зап’ястка і плюсни, зберігаючи примітивність будови - неміцна кінцівка, вимирання цих видів, гармонічна і повільна еволюція парнокопитних(під впливом природнього добору) Пр. Гірські види мають більше серце, легені – будова організму розбалансована. Але в цілому в популяціях такого не відбувається – підвищується спорідненість гемоглобіну до кисню, а не за рахунок розмірів органів. Евадаптація – на відміну від інадаптіції, це глибоке, досконале пристосування організму під впливом умов навколишнього середовища, за рахунок оптимілізації координаційних зв’язків. Адаптації з високим КПД Пр. Група креодонтів досягла швидкого успіху, проте згодом поступилася справжнім хижим.