47. Чим відрізняється когерентна та некогерентна еволюціїя?

Під час кризи, вимирають головним чином домінуючі види зрілого співтовариства - заключної стадії його розвитку. Це безумовно найбільш пристосовані види своєї епохи, переможці в боротьбі за існування. На перший план висуваються види, що грали відносно скромну роль. Загалом, процес іде як би назад: замість виживання найбільш пристосованих відбувається їхнє вимирання. Тому я вважаю за можливе говорити про два типи еволюції [Красілов, 1969]: когерентному, під контролем складної стійкої структури екосистеми, в умовах гострої конкуренції, і некогерентному, в умовах екологічної системи, що розпадається, і ослабленої конкуренції. Еволюція у змінених біоценозах(некогерентна) веде до незбалансованої зміни, система йде в рознос, внаслідок різкого погіршення умов існування, або з’являється якийсь новий ресурс *або з горя, або з радості* наслідки:1.погіршення умов, посилення боротьбі за існування або послаблення боротьбі(утворення елізій-вимирання видів і до утворення екологічних вакансій), 2.посилення неспецифічної елімінації, зняття тиску стабілізуючого добору, 3.порушення зв’язку середовище-організм в онтогенезі, виникають дуже важливі для еволюції види. Процеси такої еволюції досить швидкі(десятки років). При стабілізації умов (когерентна) відбувається посилення тиску стабілізуючого добору, посилення спеціалізації, що веде до теломорфозу (зменшення екологічної ніші), або гіпер- (гігантизм), гіпоморфозу(неотенія, звуження набору екологічних ніш, що контролюються.) Підвищується різноманіття за рахунок видоутворення евадаптивних форм.

48.Чим відрізняються інатаптивні та евадаптивні ознаки?

Інадаптація - неглибоке, однобічне пристосування, яке здійснюється за рахунок порушення координаційних зв’язків у організмі. Евадаптація - глибоке, досконале пристосування, яке досягається за рахунок оптимізації координаційних зв’язків в організмі. Інадаптація – інадаптивна спеціалізація, напрямок еволюції, при якому пристосування до будь-яких умов середовища веде до виникненню внутрішніх протиріч всередині організму, заважаючи подальшому вдосконаленню нових пристосувань. Вперше описав Ковалевський(1873) на прикладі філогенетичного перетворення кінцівок парнокопитних ссавців: внаслідок пристосування до швидкого бігу відбулася бокових пальців, у деяких форм(Entelodon) редукція йшла швидше, ніж перебудови зап’ястка і плюсни, зберігаючи примітивність будови - неміцна кінцівка, вимирання цих видів, гармонічна і повільна еволюція парнокопитних(під впливом природнього добору) Евадаптація – на відміну від інадаптіції, це глибоке, досконале пристосування організму під впливом умов навколишнього середовища, за рахунок оптимілізації координаційних зв’язків. Адаптації з високим КПД

49. Чим можна пояснити тенденцію до збільшення розмірів у філогенезі хижаків.

За правилом Копа (еволюція шляхом гіперморфозу):

1. Більші розміри тіла грають важливу роль в відносинах хижак-здобич. Хижак(переваги при нападі) має володіти визначеною вагою, масою і силою, щоб захопити свою здобич(переваги при захисті), в свою чергу здобич – розміри і силу, щоб вберегтись. Можливо, що між кіньми і великими хижаками відбулася *гонка за виживання* , що вело до збільшення їх розмірів.

2. Для розвитку вищої нервової діяльності необхідний великий і складний мозок, а для нього велика черепна коробка і великих розмірів тіла (добір на підвищення розвитку мозку ввів до збільшення розмірів тіла, як корелятивної ознаки).

3. Сила, необхідна для боротьби, - ще одна, корелюючи з вагою, ознака.

4. Результат статевого добору (боротьба за самку).

5. Збереження тепла і більш економний обмін речовин(більші тіла втрачають менше тепла із-за більш сприятливого співвідношення між об’ємом і площею поверхні).