3. Рекомендації батькам.

1. М. швидко «пересичується» труднощами – їй стає важко зібратися, зосередитися, спланувати свої дії, тому зниженої виявляється здатність здійснювати складні види когнітивної діяльності.

2. Відновлення розгорнутої цілеспрямованої поведінки, яка в цей час схильна перериватися негативним відреагуванням і зниженням активності - необхідний елемент організації її поведінки.

3. Для цього необхідний правильний вибір оптимального рівня тонусу, стенічності, при якому емоційні реакції протікали б у заданому руслі, тобто були спрямовані на досягнення поставленої мети. Збільшення тонусу опирається на сферу інтересів і потреб М., її пристрасті й значимі оцінки. Тільки в цьому випадку емоції можуть бути виборчими (спрямовані на конкретний вид діяльності) і стійкими - до одержання кінцевого результату. Але не служили б винятково механізмом відреагування на невдачу.

4. Постановка мети як єдиного вірного кінцевого результату повинна виступати важливим фактором організації М. до діяльності. На меті слід спеціально активізувати увагу й підкреслювати її обов'язкову досяжність.

5. Для формування стійкості емоцій і впевненості в досягненні мети – необхідно дати М. якомога більший набір зразків поведінки. Усвідомлення дитиною багатоваріативності поведінки допоможе розхитати стереотипне - демонстративно-емоційне відреагування на труднощі.

6. Роль дорослого повинна полягати в підкріпленні, підкресленні необхідності пережити М. задоволення від свого успіху наприкінці діяльності.

7. Дорослий повинен розвивати в М. емоційне співпереживання - потрібно стимулювати М. замислюватися - чому мама засмучена моєю поведінкою і як я до цього ставлюся, що це викликає в мені? Чуйність можна культивувати.

8. Вплив дорослого на М. повинен відбуватися в рамках провідних діяльностей: навчальної – збагачуючи її практичними знаннями, розвиваючі пізнавальну активність і інтерес; трудової – виконання доручень; спілкування. Це включає механізми, що дозволяють ураховувати потребу М. у визнанні.

9. Дорослі повинні забезпечити необхідний рівень тривалості й змістовності спілкування в родині, рівень теплоти й уваги у взаємодії, організовуючи спільні форми діяльності».

1.4.Форми звітної документації

Після закінчення діагностичної практики студент повинен надати керівнику практики від кафедри Щоденник практики, Щоденник Психолога та творчий звіт з практики.

Щоденник практики заповнюється відповідно вимог до його оформлення. Щоденник практики являє собою обов’язкову форму звітної документації. Заповнюється кожна сторінка Щоденника практики відповідно заданій у ньому структурі. Записи підтверджуються підписами та печатками установ, які направляли студента на діагностичну практику та приймали його на практичну роботу. Щоденник практики містить: відомість про студента, назву практики, відомість про базу практики, із зазначенням прізвища, імені і посади керівника практики; індивідуальний план-графік практики, який включає всі види робіт, кількість годин, термін виконання, характеристику очікуваних результатів; щоденні записи, які містять дату, зміст та обсяг роботи, примітки та зауваження студента.

Щоденник Психолога як засіб організації рефлексивної роботи, що виявляє зміст проблемних очікувань або реальних ситуацій у практичній діяльності, пов’язаних з незавершеністю професійної підготовки, заповнюється відповідно вимог (1.3.1. Ведення Щоденника Психолога)

Структурна схема творчого звіту з практики

ВСТУП, у якому вказується тема практики, наводяться дані про місце практики і терміни її проходження, описується структура психологічної служби установи-бази практики, спрямованість та сфери її практичної діяльності, аналіз особливостей організації професійної діяльності фахівця-психолога установи. Відомості про нормативно-правові акти, документацію та умови роботи перераховуються без детального опису.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ: опис складеного та реалізованого плану практичної діагностичної діяльності. Необхідний елемент – обґрунтування змісту складеного плану у відповідності до спрямування діяльності психологічної служби установи-бази практики.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ: включає декілька підрозділів, у яких визначається:

• мета (містить вказівку на очікувані результати), завдання та методи дослідження;

• відомості про досліджуваних (закодоване прізвище, ім’я, вік, соціальний статус (школа, клас), сімейний стан (сім’я повна, неповна, багатодітна), індивідуальні особливості – необхідні анамнезні данні);

• детально описуються методики діагностики та доцільність їх використання;

• процедура обслідування з урахуванням факторів, які здатні вплинути на об’єктивність діагностики;

• викладаються особливості поводження досліджуваних;

• результати обслідування і проводиться їх обговорення.

ВИСНОВКИ: описується діагностичний висновок – про рівень сформованості досліджуваних психічних явищ у відповідності до мети діагностики та рекомендації досліджуваним – опис декількох рекомендованих вправ або дій досліджуваного(них) у відповідності з запитом або допоміжні консультації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ у кількості 25 позицій. Літературні джерела у списку використаної літератури оформлюються за їх бібліографічним описом. Приклад оформлення основних типів літературних джерел наведено у додатку А.

ДОДАТКИ, у яких розміщують бланки – протоколи з діагностичними даними.

Обсяг звіту — 15 сторінок друкарського тексту без додатків.

У звіті повинно бути коротко і конкретно описана робота, особисто виконана студентом. У звіті не повинно бути дослівного переписування матеріалів бази практики, а також цитування літературних джерел.

Складений студентом звіт повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. Аркуші звіту повинні бути зшиті.

Звіт перевіряється і затверджується керівниками практик від бази і від університету.