1.3.11. Повідомлення

Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певному учаснику кримінального провадження про лату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов'язковою.

Гасники кримінального провадження мають право на інформування про процесуальні дії та рішення. Якщо учасника процесу інформують про те, що буде проведена процесуальна дія, у якій його участь є обов'язковою, то повідомлення має бути здійснено завчасно із зазначенням часу, місця проведення дії та поясненнями щодо того, як до цього місця можна дістатися.

Зміст повідомлення регламентований у ст. 112 КПК.

4. Цивільний позов

Кримінальний процес в Україні сполучений з цивільним, оскільки в межах кримінального провадження можливе заявления і розгляд цивільного позову за умови, що шкода заподіяна у результаті вчинення кримінального правопорушення. Правила заявления, розгляду і вирішення цивільного позову встановлені ст.ст. 127-129 КПК.

Особа, яка не пред'явила позов у кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду у межах кримінального провадження, вправі пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Згідно з ч. 2 ст. 265 ЦК якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

5. Способи вирішення кримінально-правових конфліктів, що є альтернативними кримінальному процесу

У світі існує 2 кримінально-політичні концепції реакції на злочини: 1) класична (каральна) концепція - переслідування державою в публічному порядку (в загальносуспільних інтересах) всіх осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, і призначення їм за рішенням суду кримінального покарання1;

2) "альтернативна" концепція - відмова держави від переслідування із застосуванням певних альтернатив.

Альтернативи кримінальному переслідуванню - це такі форми реакції на злочин, що пов'язані:

• по-перше, з відмовою від класичного кримінального переслідування (в процесуальному сенсі) і покарання (в матеріально-правовому сенсі);

• по-друге, з виконанням особою, яка підлягає кримінальному переслідуванню, певних умов, що є підставою для її звільнення від такого переслідування.

24 липня 2002 року Економічна і соціальна рада при ООН ухвалила резолюцію "Про основні принципи програм відновлювального правосуддя у кримінальних справах", яка рекомендує всім країнам розвивати та впроваджувати програми відновлювального правосуддя у національне судочинство. Існує кілька моделей подібного правосуддя, і найпоширенішою його формою є програми примирення жертв і правопорушників (медіація).

1.5.1. Мед іація (примирення через посередництво)

Відповідно до Рамкового рішення ради Європейського Союзу від 15 березня 2001 року "Про становите жертв у кримінальному судочинстві" медіація у кримінальних справах - це процес пошуку до або під час кримінального процесу взаємоприйнятного рішення між потерпілим та правопорушником за посередництва компетентної особи -медіатора.

На підставі цього рішення всі країни Європейського Союзу зобов'язані поширювати посередництво в кримінальних справах та забезпечувати прийняття до розгляду будь- якої угоди між жертвою та правопорушником, досягнутої в процесі посередництва. До 22 березня 2006 року всі країни ЄС в обов'язковому порядку повинні були ухвалити закони, які б забезпечували проведення посередництва в кримінальних справах2.

Наразі процедури медіації широко використовуються у багатьох державах Європи із застосуванням таких основних принципів, сформульованих у Рекомендації № И (99) 19 КМ РЄ державам - членам Ради "Про посередництво у кримінальних справах":

1. Медіація у кримінальних справах повинна мати місце тільки тоді, коли всі сторони добровільно дійшли згоди з цього приводу. Сторони також можуть відмовитися від своєї згоди на будь-якому етапі проведення медіації.

2. Будь-які обговорення під час зустрічі мають конфіденційний характер та не можуть використовуватися в майбутньому, крім випадків, коли наявна згода сторін.

3. Медіація у кримінальних справах має бути доступним заходом.

4. Медіація у кримінальних справах має бути допустимою на будь-якій стадії кримінального процесу.

5. Медіація є незалежною та автономною в рамках кримінальної юстиції.

1.5.2. Угод а про визнання вини

Цей американський (англосаксонський) кримінальний процесуальний інститут є найвідомішим серед вітчизняних спеціалістів. Причина такої уваги наших вчених до цього інституту полягає в тому, що він є найбільш "контрастним" порівняно з нашим принципом встановлення істини у кожному кримінальному провадженні.

В юридичній літературі (Л.В. Головко) вважається, що "угоди про визнання" є лише частковим звільненням від кримінального переслідування, оскільки особа легально звільняється від переслідування за вчинення інших злочинів (за винятком тих, за які вона переслідується в класичному порядку).

Крім того, обвинувачений не усуває шкідливих наслідків вчинених діянь. Особа лише полегшує обвинуваченню притягнення "себе" до відповідальності за вчинення певних злочинів, за що отримує від нього щось на зразок "індульгенції" за інші злочини.

У світі існують й інші альтернативні форми вирішення кримінально-правових конфліктів. Так, приміром у Новій Зеландії у справах про злочини неповнолітніх проводять "сімейні конференції". У Канаді і США застосовують таку форму, як "кола правосуддя".

З прийняттям у 2012 році нового КПК процесуальні інститути медіації (посередництва) і "угод про визнання вини" запроваджено і в Україні (глава 35).