3. Мета затримання:

1. з'ясувати причетність затриманого до кримінального правопорушення;

2. вирішити питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (тому затримання і називається тимчасовим запобіжним заходом, адже протягом строку затримання треба вирішити питання про необхідність обрання "постійного" заходу - тримання під вартою).

4. Підстави застосування.

1. Для затримання за ухвалою слідчого судді, суду - неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутність у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд спочатку постановляє ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з'явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, а потім, якщо ухвала про привід не була виконана, - ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу.

2. Для законного затримання (крім народного депутата, судді та інших осіб, визначених ст. 480 КПК):

• при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

• безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

3. Для затримання уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді

• якщо особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

• якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

4. Умова застосування затримання - якщо особа підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, винятково у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

4. Процесуальний порядок застосування затримання.

1. Для затримання за ухвалою суду:

• слідчий, прокурор звертається до суду з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу (ч. 1 ст. 188 КПК);

• слідчий суддя негайно після одержання клопотання розглядає його і виносить ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу або про відмову у цьому;

• службова особа, яка затримала підозрюваного, негайно вручає затриманому копію ухвали про дозвіл на затримання;

• затримана на підставі ухвали слідчого судді особа не пізніше 36 годин з моменту затримання звільняється або доставляється до слідчого судді.

2. Для законною затримання: кожен, хто не є уповноваженою службовою особою і затримав відповідну особу, негайно доставляє її до уповноваженої службової особи або негайно повідомляє уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

2. Для затримання уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді

• уповноважена службова особа, що здійснила затримання, негайно повідомляє затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснює права:

• мати захисника;

• отримувати медичну допомогу;

• давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього;

• негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування;

• вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

• інші процесуальні права, передбачені КПК;

• ця сама службова особа надає затриманому можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи або повідомляє зазначених осіб самостійно, якщо є підстави для обґрунтованої підозри, що особа може зашкодити досудовому розслідуванню;

• уповноважена службова особа, що здійснила затримання, негайно повідомляє про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги;

• одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органудосудовою розслідування;

• доставляє затриманого до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, де негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставления затриманого та інші відомості, передбачені законодавством;

• слідчий складає протокол затримання;

• якщо є підстави для обґрунтованої підозри, що доставления затриманого тривало довше, ніж це необхідно, слідчий проводить перевірку для вирішення питання про відповідальність винних у цьому осіб;

• слідчий помішає затриманого до місця для утримання затриманих;

• службова особа, відповідальна за перебування затриманих:

• негайно реєструє затриманого;

• роз'яснює затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;

• звільняє затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання;

• забезпечує належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією, КПК та іншими законами;

• забезпечує запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

• забезпечує невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його

бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю;

• службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана перевірити дотримання вимог КПК щодо повідомлення службовою особою, що здійснила затримання, відповідних суб'єктів про затримання, а в разі нездійснення такого повідомлення - повідомити їх про це самостійно.

Затримана особа мас гарантії, визначені ЄКПЛ. Ці гарантії випливають із положень ст. 5 Конвенції. Ними Є:

1. надання підстав для затримання чи позбавлення волі, тобто надання затриманому адекватної інформації щодо підстав затримання та характеру підозри (обвинувачення);

2. постання перед суддею або звільнення до судового розгляду;

3. право на оскарження законності затримання до суду;

4. право на відшкодування за порушення ст. 5 ЄКПЛ, що може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову.

7. Строк затримання - це проміжок часу між моментами затримання і звільнення особи.

Момент затримання визначений у ст. 209 КПК, згідно з якою особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Момент звільнення визначається закінченням строку затримання, встановленого КПК; відповідним рішенням слідчого, прокурора; датою втрати законної сили ухвалою слідчого судді, яку він зазначає в ухвалі.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

1) приводу підозрюваною, обвинуваченою до суду;

2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення 6 місяців із дати постановления ухвали, у якій не зазначено строку її дії;

3) відкликання ухвали прокурором.

Строк законного затримання у КПК точно не встановлено. Він обмежується моментом затримання і моментом доставлення неуповноваженою на затримання особою до уповноваженої на це особи або прибуттям уповноваженої службовою особи після повідомлення їй про затримання до місця, у якому перебуває затриманий. Для особи, яка затримала іншу особу, встановлено обов'язок негайно доставити її до

уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи.

Строк затримання уповноваженою службовою особою без ухвали слідчою судді становить 72 год., але не пізніше 60 гол. затриманий має бути або звільнений, або доставлений до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу1. Тобто затриманий має бути доставлений до судді за 12 год. до закінчення граничного строку затримання. Така регламентація у законі покликана виключити із судової практики випадки, коли затриманого доставляють до суду за кілька годин чи навіть хвилин до закінчення строку, внаслідок чого слідчий суддя змушений або невиправдано прискорювати розгляд питання про законність затримання і обрання запобіжною заходу, або порушувати строк затримання.

Військовослужбовця, який вчинив діяння з ознаками злочину, можна тримати на гауптвахті Військової служби правопорядку строком до З діб із сповіщенням протягом доби органів, які проводять досудове слідство, та органів прокуратури, начальника гарнізону і відповідного органу управління Військової служби правопорядку (ч. 3 ст. 82 Закону від 24 березня 1999 р. "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України").

Капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні кримінально- караного діяння, до передачі її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. У разі необхідності капітан судна може направити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні (ч. 2 ст. 67 КТМ).