4. Слідчий зобов'язаний:

o виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі;

o у кожному випадку виявлення ознак кримінального правопорушення розпочати досудове розслідування;

o вжити заходів до відшкодування завданої злочином шкоди тощо. Слідчий має право (ч. 2 ст. 40 КПК):

1. починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК;

2. проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК;

3. доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам:

4. призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом, тощо.

4. Слідчий здійснює провадження протягом часу, відведеного законом для:

• здійснення досудового розслідування (ст. 219 КПК);

• виконання доручень суду (ч. 3 ст. 333 КПК).

6. Слідчі за невиконання своїх обов'язків можуть бути притягнуті до таких видів юридичної відповідальності:

• кримінальної процесуальної відповідальності - скасування прийнятих рішень; визнання незаконними доказів, зібраних із порушенням процесуальної форми, ТОЩО;

o кримінальної відповідальності за злочини.

• у сфері службової діяльності (розділ 17 КК);

• проти правосуддя (ст.ст. 371-374, 380-381-1 КК.

Після набрання чинності КПК 2012 року набула чинності і ст. 381-1 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність слідчого за умисне систематичне невиконання законних вказівок прокурора, наданих ним письмово в установленому КПК порядку при здійсненні кримінального провадження.

o дисциплінарної відповідальності згідно із НПА відомств, в яких вони працюють.

4.2.2.3. Поте рпіл ий

1. Потерпілий - це фізична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій таким правопорушенням завдано майнової шкоди.

У справі про незакінчений злочин особа визнається потерпілим за умови фактичного заподіяння їй шкоди.

Особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними самими, не є потерпілими. Водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення особи статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, особа є потерпілим у випадках, коли вчинення щодо неї кримінального правопорушення спровоковано її діями. При цьому неправомірність

поведінки може бути врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначенні йому покарання, про що йдеться у п. 3 ППВС від 2 липня 2004 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів".

Потерпілим може бути як фізична особа так і юридична особа.

2. Підставами участі у кримінальному провадженні є:

• подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення (автоматичне визнання потерпілим без ухвалення процесуального рішення1);

• подання особою заяви про залучення її до розпочатого кримінального провадження як потерпілого, якщо вона не подавала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.