4. Предмет і методи кримінального процесуального права

2.4.1. Предмет

Регулятивний вплив кримінального процесуального права здійснюється через систему кримінальних процесуальних відносин, учасники котрих діють в межах наданих їм прав і покладених на них обов'язків. Кримінальні процесуальні відносини єпредметом правового регулювання.

Кримінальні процесуальні відносини мають юридичний і фактичний зміст.

Юридичним змістом цих відносин є зафіксовані у нормах кримінального процесуального права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.

Фактичний зміст процесуальних відносин - це реально здійснювані їх учасниками ДІЇ, спрямовані на реалізацію своїх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що визначаються інтересами у кримінальному провадженні (публічними чи приватними).

Кримінальні процесуальні відносини:

o за функціональною спрямованістю норм права, на підставі яких вони виникають, є охоронними,оскільки завжди виникають з факту вчинення кримінального правопорушення (суспільно небезпечного діяння);

o за рівнем індивідуалізації суб'єктів можуть бути тільки відносними (права і обов'язки учасників всіх правовідносин у кримінальному провадженні є точно визначеними);

o за кількістю суб'єктів є як простими (відносини, що виникають між слідчим і допитуваним), так іскладними (відносини між слідчим, прокурором, суддею і підозрюваним під час вирішення питання про взяття останнього під варту);

o за розподілом прав і обов'язків між суб'єктами - завжди є двосторонніми, оскільки кожна зі сторін правовідносин має як права, так і обов'язки;

o за характером дій зобов'язаного суб'єкта є як активними (слідчий зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи у випадках, передбачених ч. 2 ст.

242 КПК), так і пасивними(свідок зобов'язаний утриматися від розголошення без

дозволу прокурора відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків

- п. 3 ч. 2 ст. 66 КПК);

o за волевиявленням є управлінськими, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони (накладення судом грошового стягнення на особу за невиконання покладеного на неї процесуального обов'язку без поважних причин - ч. 3 ст. 146 КПК); договірними, для виникнення яких необхідне виявлення (згода) сторін правовідносин (укладення угод - глава 35 КПК)1.

2.4.2. Метод и

Метод кримінального процесуального права - це категорія права, завдяки якій здійснюється юридичний вплив держави на суб'єктів правовідносин, що виникають, розвиваються і припиняються у кримінальному провадженні, а також їх суб'єктів один на одного.

Більшість кримінальних процесуальних відносин врегульовані із застосуванням імперативного методу правового регулювання (метод впади і підпорядкування). Цей метод має примусовий характер. Відносини сторін правовідносин при цьому будуються "по вертикалі" (слідчий - підозрюваний).

Використання методу здійснюється за схемою "обов'язок + відповідальність".

Для врегулювання кримінальних процесуальних відносин застосовується і диспозитивний метод правового регулювання. У межах цього методу суб'єкт кримінальних процесуальних правовідносин має повну свободу у розпорядженні своїми процесуальними, а іноді - і матеріальними правами. Відносини сторін будуються "по горизонталі" (наприклад, прокурор - підозрюваний в межах дії норм права, викладених у главі 35 КПК).

При застосуванні цього методу регулювання відносин здійснюється за схемою "право

+ гарантія".

Окремі кримінальні процесуальні відносини врегулювати за допомогою цих двох методів неможливо. Такими є тристоронні правовідносини. Так, слідчий, прокурор для того, аби могло бути вирішене питання про взяття підозрюваного під варту, повинен звернутися до арбітра - суду. Тут слідчий діє щодо підозрюваного не безпосередньо, а побічно. Цей метод отримав в літературі назвузмагальний (судовий, арбітражний) метод.