Стратегія і тактика революції. Організація революції

Організація революції мусить звертати увагу на розбудову й організацію збройних сил і суспільно-політичних сил та пропаганди, на організацію і вишкіл революційних націоналістичних кадрів, на мобілізацію широких мас і на розроблення політичної програми та всеобіймаючого плану політичної діяльності в часі революційної підготовки боротьби за владу та організації державного життя. Революція мусить бути якнайбільше усуспільнена, вкорінена в усі ділянки життя, мусить охоплювати всі національно-суспільні сили й відповідати істотним життєвим потребам широких мас. Треба йти до мас і організувати революційні клітини серед селян у колгоспи й радгоспи, серед робітників на фабриках і заводах, в армії, серед транспортних робітників, моряків і залізничників у профспілках, серед інтелігенції, молоді й жінок в усіх ділянках і поодиноких установах. Охопити їх революційною пропагандою й агітацією.

Треба вміти мобілізувати маси на якнайширших основах: національної, політичної, соціальної, господарської, культурної й релігійної боротьби. Треба організувати фронт боротьби й опору на всіх ділянках і на всіх теренах та відтинках, використовуючи всі сили й можливості. Селянство органічно в’яже революційну боротьбу з національно-суспільним життям, є коренем і резервуаром сил. Без опанування селянства немає повної перемоги революції та закріплення її в життя. Таку роль відіграло селянство у французькій і російській революції, у визвольній боротьбі балканських народів, у революції Хмельницького і в 1917р. в Україні. Інтелігенція є ідейним і духовним батьком, проводом і рушієм революції. Інтелігенція формулює нові ідеї та їх пропагує… Робітництво є активним моторним, ударним і найбільш рухливим елементом революції. Молодь найшвидше відчуває нові ідеї, їх переймає, ними захоплюється, для них живе і посвячується. Рушійними силами всякої революції є з однієї сторони найбільш активний і рухливий «декласований» елемент, що є ударною силою, наприклад, молодь, інтелігенція, солдати, робітники, моряки, а з другої сторони «осілий» сталий елемент, органічно пов’язаний з поодинокими ділянками життя, що закріплює та вкорінює революцію в життя, наприклад, селянство, третій стан. У революції Хмельницького такою ударною силою були ні з чим не пов’язані низовики з Січі, а суспільно-політичною базою городові козаки, міщани й селянство. Колгоспи й радгоспи можуть бути доброю базою спільної боротьби селянства, бо спільна недоля, гніт і визиск в’яжуть їх до колективної боротьби, як колись великі фабричні підприємства були оперативною базою боротьби робітництва з капіталістичним визиском. В часі революційно-політичної підготовки треба застосувати тактику проникання і вкорінювання революційних клітин і акцій в поодинокі ділянки при рухливості й зручному маневруванні пропагандивно-агітаційної роботи. Треба висувати перехідні суспільно-політичні гасла, які б відповідали істотним життєвим потребам народних мас, залежно від ситуації, настроїв і фаз боротьби. В революції поривають маси ентузіазм і фанатизм великих ідей, міфів, криваві жертви, ударні кличі, як також і безпосередні життєві інтереси, що роблять революцію передумовою існування й боротьби народу за краще життя. Тому напрямки, форми і методи пропаганди мусять відповідати психіці даного народу й середовища праці, життєвим потребам. Пропаганда мусить потрапити до психіки й сердець мас, порушити відповідні пристрасті, незадоволення й ворожість, жадобу відплати, розпалювати й формувати відповідні настрої за допомогою коротких, яскравих і ударних кличів, немов наказів, що будуть відповідати життєвим потребам, болячкам і потаємним бажанням народних мас, наприклад, «мир хатам, війна палацам», «вся власть совєтам», «свобода, рівність, братерство».

Українська Націоналістична Революція висуває кличі: «Україна понад усе!» та «Все для України!», «Самостійність народам, свобода людині!», «Вільна праця та справедливість працюючим», «Вся влада на українській землі – українському працюючому народові!», «За владу, за землю, за вільну працю!», «Через повний розвал московської імперії до самостійності України та всіх поневолених народів!», «Земля тим, що на ній працюють!», «Вся земля селянам без викупу!», «Одна нація, одна держава, одна національна ідея, один провід, один прапор – один світоглядно-політичний рух!» і т.д. Треба вміти політично використовувати і єднати щоденні життєві потреби й балачки народних мас із боротьбою за владу. В політичній, пропагандивно-агітаційній, громадській праці й боротьбі треба звернути увагу на досягнення принципових цілей, намагатися опанувати найважливіші сили, ділянки, терени, найважливіші, головні стратегічно-політичні пункти.

Не можна витрачати передчасно свої сили у постійних виступах чи хвилевих дрібних вибухах, але вести боротьбу під кутом головних стратегічно-політичних завдань.

Треба застосувати стратегію й тактику затяжної тотальної суспільно-політичної революції.

Всяка революція ґрунтується на розкладі старого ладу і намагається відрізати його від впливів та будь-якої опори серед мас. Революція змагає до підриву існуючого старого ладу й до цілковитого опанування мас і підживлення революційними акціями, пропагандою та агітацією ферменту ворожості має до такого ступеня, щоб повести маси до безпосередньої збройної боротьби за владу та знищення Бастилії старого ладу. Тому треба вміти застосувати тактику підриву, опору й розкладу, щоб перейти до наступу й рішучого удару на всіх теренах усіма засобами, тому:

1.   треба підживлювати незадоволення, постійний фермент і ворожість народних мас;

2.   викликати розклад армії ззовні й зсередини; виступати проти всевладного режиму НКВД і політичного контролю в армії та на флоті, проти вислання з рідних земель служити у війську та битися за чужі імперські інтереси Москви й панівної кліки червоного Кремля, проти насаджування чужих старшин і т. п.

3.   викликати дезорганізацію і хаос адміністративного і господарського апарату, несталість і невпорядкованість відносин, але всюди й завжди звертати увагу на політичну доцільність;

4.   використовувати та ударяти в слабкі місця ворога й поширювати щілини розвалу. У громадському житті треба змагати до того, щоб активний український елемент мав вирішальний вплив у всіх ділянках: в армії, господарських установах, транспорті, самоуправлінні, в профспілках, у культурних, спортивних і напіввійськових організаціях, в організаціях молоді. Треба використовувати впливи у громадському житті, щоби:

а)   мати доступ і вирішальний вплив на широкі маси;

б)   протистояти всяким впливам пропаганди компартії;

в)   використовувати впливи в громадському житті, щоб протистояти напливові чужонаціонального елементу;

г)   нарешті, використати як засіб підживлення незадоволення й опору проти русифікації та більшовизації.

Треба вміти застосовувати і диференціювати організаційну, пропагандивну й політичну працю залежно від терену, укладу сил і фаз боротьби.

Від політичної, організаційної, пропагандивної та міліарної підготовки революція переходить до збройного зіткнення і виступу мас, до безпосередньої боротьби за владу організованих і озброєних мас.

Треба вміти відчути та вловити відповідний момент збройного виступу, коли дозріє революція, коли старий лад розхитаний зовнішнім або внутрішнім потрясінням, сили ворога ослаблені й розпорошені, і коли маси готові виступити на вулиці і гинути за революцію, наприклад, збройна демонстрація солдатів і мас у липні проти уряду Керенського була ще передчасним виступом.

1)   Збройний зрив мас починається великими масовими стихійними розрухами, демонстраціями та збройними зіткненнями мас без виразного політичного і військового керівництва і плану, наприклад, масові розрухи та збройні виступи мас у Парижі 1789р., у Петрограді 1917р., у Відні в 1848р., у Києві 1917р. і по всій Україні.

2)   Збройний зрив готується і організовується політичним і військовим центром, готується військовий та політичний план збройного повстання і ним керується, наприклад, збройне повстання Хмельницького, більшовицька революція, 1-е листопада у Львові і т.п.

Українська Національна Революція мусить мати характер не стихійного непідготовленого зриву й стихійних розрухів, але організаційно, політично й мілітарно підготовленого збройного повстання на всіх теренах під керівництвом єдиного політичного й військового центру.

Треба з найбільшою рішучістю виступити та вдарити всіма силами зі всіх боків, немов пожежа, і розгорнути революційно-військову акцію на всі терени, щоб розпорошити сили ворога, придушити й розбити його в менших частинах, поширити свою політичну і військову базу, здобути резерви сил і не дати ворогові створити правильного широкого фронту. Треба бити ворога рішучо всіма силами, з усіх боків і на всіх теренах, щоб розтрощити та деморалізувати всі його сили. Коли сили ворога розхитані, негайно перейти до організації регулярної армії, до концентрації сил, щоби завдати ворогові остаточного удару, охоронити й закріпити внутрішній лад і здобутки революції. Диверсійно-партизанські й повстанські акції на поодиноких теренах треба використати в першій фазі збройного повстання, щоб розпорошити й ослабити сили ворога й розгорнути революційно-військові дії. Сама партизанська акція й повстанські зриви на поодиноких теренах не дадуть остаточної перемоги, наприклад, польське повстання 1863р. і повстанські акції в Україні без концентрації, спільного плану й політично-військового центру в 1918-1923рр., Холодний Яр і т.п.

Військово-технічній перевазі ворога треба протиставити, щоб йому завдати остаточного удару:

1. рішучий збройний виступ мас, керований єдиним політичним і військовим центром;

2. масовість і запеклість боротьби самого народу і всіх поневолених народів;

3. моральну силу, рухливість, детермінацію, раптовість і ударність революційних сил на всіх теренах і відтинках;

4. залізну дисципліну, світоглядно-політичне і військове вироблення революційних кадрів з фанатичною вірою у власну ідею та власні сили народу;

5) політичну програму, план дій і гасла боротьби, що поривають маси і ведуть до бою.

Треба розкласти, деморалізувати або нейтралізувати армію.

В часі революції треба рішучо й нещадно розправлятися з усіма ворожими й анархічними силами. Треба показати тверду, залізну, але справедливу руку.

Революція, що здобуває й закріплює нову владу, мусить проявити якнайбільшу силу і рішучість. Вона мусить викликати білий жах серед ворогів і шкідників, а серед своїх здобути авторитет і довіру. Треба якнайшвидше і найрішучіше знищити ворогів революції, щоб вони не перейшли до контрнаступу. Всяка гуманність у революції вважається доказом слабкості. У великій мірі наша людяність і добросердечність щодо ворогів у 1917р. й у Львові тільки роззухвалила ворогів, що згодом тисячами винищили найкращих синів України й довели її до страшного поневолення й гніту. Треба дати також вихід віковому гнівові мас за всі знущання, але рішучо протиставитися всякій анархічній, садистичній кровожерливості. Революція має бути сувора, тверда, нещадна й рішуча, але справедлива. Революція має свій нещадний, революційний закон і караючу справедливість. Меч революції политий кров’ю її ворогів і катів, але освячений прапором великої ідеї.

Українська Націоналістична Революція мусить мати не лише політичну програму, за що боремося, політичний і військовий план організації революційної боротьби, але мусить виробити план організації важливих ділянок життя: державного апарату, безпеки, господарського життя: важливих ділянок промисловості, хлібозаготівлі, транспорту і т.п., щоби вже на перший початок завести лад, не допустити анархії та можливого контрнаступу ворожих сил ззовні або зсередини чи втручання сторонніх чинників.

Революціонери мають уміти опанувати кожну ситуацію, всіма і всім керувати у часі збройного зриву і в часі внутрішнього впорядкування. Перед нами відкриваються історичні перспективи великої епохальної націоналістичної революції, що здобуде Україні могутність, велич і провідне місце в історії. З нашої волі, сили й завзятої боротьби повстане грізна, могутня Українська Нація серед пожежі великої революції, що проголосить усьому світові зовом бойових сурм і ревом гармат володарське право України до суверенного, державного життя.

Український націоналізм кличе голосом революційної боротьби, голосом катованого народу, зовом крові героїчних жертв: вставай, Україно, борись і перемагай, Україно, володій над світом та твори нове історичне життя!